tag:blogger.com,1999:blog-85222623083903477862024-03-25T01:33:37.570+02:00Радомишль. Місто з глибини віківРадомишль – це не просто місто, де я народився та зростав і де жили й живуть мої рідні та близькі. Це місто мого життя, моєї любові і моєї долі. Про тернисту долю самого Радомишля і його околиць та долі багатьох людей, пов’язаних з ним, я й розповідаю тут для всіх, кого ці оповіді можуть зацікавити. Як мовиться, щоб знали і щоб пам’ятали…Володимир Молодикоhttp://www.blogger.com/profile/08414226033819494341noreply@blogger.comBlogger421125tag:blogger.com,1999:blog-8522262308390347786.post-55590717275976540682024-03-09T12:09:00.001+02:002024-03-14T13:11:28.340+02:00З позивним «Аякс»<p><span style="font-family: verdana;"> </span></p>
<p class="MsoNormal" style="text-align: justify; text-indent: 21.3pt;"><span style="font-family: verdana;">У травні 2023-го українські Сили
оборони вели відчайдушні бої під Бахмутом. Російські війська, бойовий кулак
яких становили «вагнерівці» та штурмовики, мали і кількісну, і якісну перевагу,
проте їм мужньо протидіяла 3-тя штурмова бригада ЗСУ, що не тільки тримала
оборону, а й завдавала відчутних контрударів.<o:p></o:p></span></p>
<p class="MsoNormal" style="text-align: justify; text-indent: 21.3pt;"><span style="font-family: verdana;">8 травня українським бійцям вдалось
змусити ворога тікати і посунути його на кілька кілометрів.<o:p></o:p></span></p>
<p class="MsoNormal" style="text-align: justify; text-indent: 21.3pt;"><span style="font-family: verdana;">Командир тактичної групи «Азов»
Андрій Білецький згодом розповів, що завдяки активним бойовим діям того
дня азовці розгромили підрозділи ударної 72-ї бригади рф, майже повністю
знищивши дві її роти. А ще українські воїни розбили бригадну розвідку росіян.
Також зазнав великих втрат відбірний штурмовий загін ПВК «Вагнер». <o:p></o:p></span></p>
<p class="MsoNormal" style="text-align: justify; text-indent: 21.3pt;"><span style="font-family: verdana;">Саме після цього удару її власник
Пригожин істерично заволав, що російські війська тікають з-під Бахмуту. Втім
втекти пощастило небагатьом, бо поле бою було щільно всіяне тілами непроханих
загарбників.<o:p></o:p></span></p>
<p class="MsoNormal" style="text-align: justify; text-indent: 21.3pt;"><span style="font-family: verdana;">В офіційних зведеннях повідомлялося,
що наступальні дії велися у смузі завширшки 3 км та завглибшки 2,6 км. Усю
цю територію було повністю звільнено від російських окупаційних сил.<o:p></o:p></span></p>
<p class="MsoNormal" style="text-align: justify; text-indent: 21.3pt;"><span style="font-family: verdana;">Звісно, не обійшлося, на жаль, без
втрат і в лавах українських сил. Серед загиблих <span lang="UK">у восьмий
травневий</span> д<span lang="UK">ень</span> захисників Бахмуту був 25-річний
боєць Максим Максименко – помічник гранатометника штурмового батальйону, що, як
зазначено, у військовому зведенні, отримав множинні осколкові поранення,
несумісні з життям.</span></p><p align="center" class="MsoNormal" style="text-align: center;"><span lang="UK"><o:p><span style="font-family: verdana;"></span></o:p></span></p><div class="separator" style="clear: both; text-align: center;"><span style="font-family: verdana;"><a href="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEhOcRvEH5o1R-pWOhR-iGiQ8tt-HLxcUS027loI74qmo_2kLatGNM1qRY5JCWbSWyxwPhay6TbbraLkM1HhMNaWtEUiasY_GHdP9oflNfN6H6Af74PEHXsnrx-FMKJLo8wJgpKmq_3IKLwTZTydV0CgBFip4UXbx2HEAJJc1Md7iOYITao2IV-pA3kvVXom/s567/%D0%90%D1%8F%D0%BA%D1%81_.jpg" imageanchor="1" style="margin-left: 1em; margin-right: 1em;"><img border="0" data-original-height="567" data-original-width="462" height="320" src="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEhOcRvEH5o1R-pWOhR-iGiQ8tt-HLxcUS027loI74qmo_2kLatGNM1qRY5JCWbSWyxwPhay6TbbraLkM1HhMNaWtEUiasY_GHdP9oflNfN6H6Af74PEHXsnrx-FMKJLo8wJgpKmq_3IKLwTZTydV0CgBFip4UXbx2HEAJJc1Md7iOYITao2IV-pA3kvVXom/s320/%D0%90%D1%8F%D0%BA%D1%81_.jpg" width="261" /></a></span></div><p></p>
<p class="MsoNormal" style="text-align: justify; text-indent: 21.3pt;"><span style="font-family: verdana;">Полеглий вояк мав позивний «Аякс».
Так у давньогрецькій міфології звали мужнього воїна, що відзначився хоробрістю
на Троянській війні. Проте нині назва «аякс» передусім уособлюється з
усесвітньо відомим футбольним клубом, знаним своїми спортивними звитягами. <o:p></o:p></span></p>
<p class="MsoNormal" style="text-align: justify; text-indent: 21.3pt;"><span style="font-family: verdana;">Максим Максименко захоплювався
футболом, був затятим уболівальником київського «Динамо» та входив до його
фанатського руху. До речі, на своєму бойовому екіпіруванні Максим носив нашивку
з логотипом улюбленої команди.<o:p></o:p></span></p>
<p class="MsoNormal" style="text-align: justify; text-indent: 21.3pt;"><span style="font-family: verdana;">Саме «ультрас» динамівського та
інших українських футбольних клубів були вагомою рушійною силою Євромайдану та
Революції Гідності, зокрема активно протидіяли так званим «тітушкам», а затим
увійшли до складу добробатів, що за браком регулярних військових частин
вирушили на захист української територіальної цілісності в зону АТО у 2014-му.
Через вісім років з початком повномасштабного російського військового
вторгнення «фанати» також були в авангарді добровольців.<o:p></o:p></span></p>
<p class="MsoNormal" style="text-align: justify; text-indent: 21.3pt;"><span style="font-family: verdana;">Як розповідають рідні Максима, у
перший день ворожого наступу він сказав їм: «Я не зможу жити з ганьбою у
захопленому ворогом Києві, краще з гордістю загинути в боюб за Україну!» Відтак
добровільно він став до лав столичної Тероборони. А вже у квітні воював
навідником загону спеціального призначення у складі ОСУВ «Хортиця»… <o:p></o:p></span></p>
<p class="MsoNormal" style="text-align: justify; text-indent: 21.3pt;"><span style="font-family: verdana;">Народився він 20 вересня 1997 року в
Радомишлі у молодій родині Світлани та Вадима Максименків. Тут ходив до
дитячого садочка №1. До школи хлопчина пішов у Києві, куди переїхали батьки,
осівши на тамтешній Солом’янці. Проте канікули він зазвичай проводив у місті
свого уродження, відпочиваючи у дідуся та бабусі – Миколи та Наталії Маляренків
на тутешньому <a href="https://radomyshl.blogspot.com/2020/02/blog-post.html">Кевличевому</a> хуторі. Микола Миколайович розповідає, що онук був
притому доброю підмогою, адже допомагав їм по господарству, випасав корівчину,
підсобляв на сінокосі.</span></p><p align="center" class="MsoNormal" style="text-align: center;"><span lang="UK"><o:p><span style="font-family: verdana;"></span></o:p></span></p><div class="separator" style="clear: both; text-align: center;"><span style="font-family: verdana;"><a href="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEj2aWkrCJyJor8PtNnthHJs4tK813UKDLn4j6j5FTajWEaj0w_iy_XZiPk3nFkKBFfXImjSYFZj70cRxD6R3EJ51S_7K-JIrZTixKY5qjfPLMYNEThedIHTx_aB0iFlb81Gs74qaLJEzega-LEFbh8D72J4-1FnHsCQ0cKThGgTbyL-enRKAfp_sggIK4v_/s318/%D0%9A%D0%BE%D1%81%D0%B0%D1%80.jpg" imageanchor="1" style="margin-left: 1em; margin-right: 1em;"><img border="0" data-original-height="318" data-original-width="263" height="318" src="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEj2aWkrCJyJor8PtNnthHJs4tK813UKDLn4j6j5FTajWEaj0w_iy_XZiPk3nFkKBFfXImjSYFZj70cRxD6R3EJ51S_7K-JIrZTixKY5qjfPLMYNEThedIHTx_aB0iFlb81Gs74qaLJEzega-LEFbh8D72J4-1FnHsCQ0cKThGgTbyL-enRKAfp_sggIK4v_/s1600/%D0%9A%D0%BE%D1%81%D0%B0%D1%80.jpg" width="263" /></a></span></div><p></p>
<p align="center" class="MsoNormal" style="text-align: center;"><b style="mso-bidi-font-weight: normal;"><i style="mso-bidi-font-style: normal;"><span lang="UK" style="font-size: 10pt;"><span style="font-family: times;">Малий косар
– дідові підмога.</span><span style="font-family: verdana;"><o:p></o:p></span></span></i></b></p>
<p class="MsoNormal" style="text-align: justify; text-indent: 21.3pt;"><span style="font-family: verdana;">Звісно, товаришував та розважався з
місцевими ровесниками, зокрема гасав з ними у футбол. Згодом хлопець не без
гордощів розповідав київським друзям-уболівальникам та братам по зброї, як на
радомишльському стадіоні у дитинстві ганяв м’яча з теж тоді ще юним <a href="https://radomyshl.blogspot.com/2022/05/blog-post_27.html">Сашком Зінченком</a>. Вправлявся Максим також із бойовими мистецтвами.<o:p></o:p></span></p>
<p class="MsoNormal" style="text-align: justify; text-indent: 21.3pt;"><span style="font-family: verdana;">Вже перебуваючи в зоні бойових дій,
у коротких телефонних перемовинах онук всякчас заспокоював діда з бабою: «Не
хвилюйтеся, я непереможний, бо ж добре навчений, тренований і загартований…»<span lang="UK"><o:p></o:p></span></span></p>
<p class="MsoNormal" style="text-align: justify; text-indent: 21.3pt;"><span style="font-family: verdana;">Під час короткотермінової відпустки
він одружився зі свою обраницею Юлією. Проте подружнє життя у молодої пари
виявилося надзвичайно коротким…<o:p></o:p></span></p>
<p class="MsoNormal" style="text-align: justify; text-indent: 21.3pt;"><span style="font-family: verdana;">В останньому бою на Максима, що
перебував на передових рубежах, поклали обов’язки командира бойової групи, який
дістав поранення. І він героїчно тримав бійців та вів їх за собою.<span lang="UK"><o:p></o:p></span></span></p>
<p align="center" class="MsoNormal" style="text-align: center;"><span lang="UK"><o:p><span style="font-family: verdana;"></span></o:p></span></p><div class="separator" style="clear: both; text-align: center;"><span style="font-family: verdana;"><a href="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEhdn3gaTdW0CCd8bVgFTZD5afi3cWIx3MWUoCqRLtBEpc2RKaREg10bIes33KqtmNisgFv9xn4yGr3HwpZsh1HoGp5_s4wZUtxIve0-cOPg2xn66JtJLYojQw1umvIPzlBLeY4O3J20aK5leCUj7k8VkkvFTQjuFY7M8l0vo7sFjWddH301PPXS7x8xivtW/s960/%D0%9C%D0%B0%D0%BA%D1%81%D0%B8%D0%BC%D0%B5%D0%BD%D0%BA%D0%BE%20%D0%9C.%D0%92..jpg" imageanchor="1" style="margin-left: 1em; margin-right: 1em;"><img border="0" data-original-height="960" data-original-width="768" height="320" src="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEhdn3gaTdW0CCd8bVgFTZD5afi3cWIx3MWUoCqRLtBEpc2RKaREg10bIes33KqtmNisgFv9xn4yGr3HwpZsh1HoGp5_s4wZUtxIve0-cOPg2xn66JtJLYojQw1umvIPzlBLeY4O3J20aK5leCUj7k8VkkvFTQjuFY7M8l0vo7sFjWddH301PPXS7x8xivtW/s320/%D0%9C%D0%B0%D0%BA%D1%81%D0%B8%D0%BC%D0%B5%D0%BD%D0%BA%D0%BE%20%D0%9C.%D0%92..jpg" width="256" /></a></span></div><p></p>
<p class="MsoNormal" style="text-align: justify; text-indent: 21.3pt;"><span style="font-family: verdana;">«Хто ближче до неба, той ближче до
Бога, із вільними поруч іде перемога! Нам доля – над іншими небо тримати –
працюємо, брате», – написав про звитяжне подвижництво українських захисників
поет Гліб Бабич, що поліг на Харківщині. І вони тримали й тримаються – до
скону, і до загину. Та Небо таки забирає найкращих…<o:p></o:p></span></p>
<p class="MsoNormal" style="text-align: justify; text-indent: 21.3pt;"><span style="font-family: verdana;">«Максим Максименко до кінця
залишався вірним військовій присязі і загинув під час виконання бойового
завдання, пов’язаного із захистом рідної землі», – зазначив очільник азовців
Максим Жорін.<span style="mso-spacerun: yes;"> </span><o:p></o:p></span></p>
<p class="MsoNormal" style="text-align: justify; text-indent: 21.3pt;"><span style="font-family: verdana;"><span style="mso-spacerun: yes;"> </span>«Друг «Аякс» ще в перші дні війни долучився до
нашого підрозділу та характеризувався надзвичайною хоробрістю і вмінням
виконувати найдосконаліші завдання, – з сумом сприйняли його смерть у
батальйоні. –<span style="mso-spacerun: yes;"> </span>Він завжди мотивував
побратимів, його весела вдача надихала інших до дій».<o:p></o:p></span></p>
<p class="MsoNormal" style="text-align: justify; text-indent: 21.3pt;"><span style="font-family: verdana;">«Протягом багатьох років Максим
відвідував як і домашні, так і виїзні матчі «біло-синіх». Він щиро і всім
серцем любив наш клуб», – йдеться у співчутті рідним та близьким загиблого
Героя на сайті ФК «Динамо» (Київ).<o:p></o:p></span></p>
<p class="MsoNormal" style="text-align: justify; text-indent: 21.3pt;"><span style="font-family: verdana;">Трагічна звістка обпекла сумом і
болем його земляків та краян.<span style="mso-spacerun: yes;"> </span><o:p></o:p></span></p>
<p class="MsoNormal" style="text-align: justify; text-indent: 21.3pt;"><span style="font-family: verdana;">…Поховали полеглого захисника
України на Алеї Слави столичного Міського кладовища, що по вул.Стеценка. Його
портрет встановлено на меморіалі загиблих Героїв-земляків в Радомишлі.<o:p></o:p></span></p>
<p class="MsoNormal" style="text-align: justify; text-indent: 21.3pt;"><span style="font-family: verdana;">Указом Президента України від 11
серпня 2023 року за особисту мужність, виявлену у захисті державного
суверенітету та територіальної цілісності України, самовіддане виконання
військового обов’язку солдат Максим Вадимович Максименко посмертно нагороджений
орденом «За мужність» ІІІ ступеня.<o:p></o:p></span></p>
<p class="MsoNormal" style="text-align: justify; text-indent: 21.3pt;"><span style="font-family: verdana;">Вічна йому Слава, Пам’ять і Шана!<o:p></o:p></span></p>
<p class="MsoNormal"><b style="mso-bidi-font-weight: normal;"><span lang="UK"><o:p><span style="font-family: verdana;"> </span></o:p></span></b></p>
<p class="MsoNormal"><span lang="UK"><o:p><span style="font-family: verdana;"> </span></o:p></span></p>
<p align="right" class="MsoNormal" style="text-align: right;"><b style="mso-bidi-font-weight: normal;"><i style="mso-bidi-font-style: normal;"><span lang="UK" style="color: #000099; font-size: 10pt;"><span style="font-family: times;">Газета «Зоря Полісся», 8 березня 2024 р.</span><span style="font-family: verdana;"><o:p></o:p></span></span></i></b></p>
<p class="MsoNormal"><span lang="UK"><o:p><span style="font-family: verdana;"> </span></o:p></span></p>Володимир Молодикоhttp://www.blogger.com/profile/08414226033819494341noreply@blogger.com0tag:blogger.com,1999:blog-8522262308390347786.post-38594416957075504412024-03-01T17:41:00.000+02:002024-03-01T17:41:06.589+02:00Як дарунок до жіночого дня<p><span style="font-family: verdana;"> </span></p>
<p class="MsoNormal" style="text-align: justify; text-indent: 21.3pt;"><span style="font-family: verdana;">Ті, хто жив у часи СРСР, напевне,
пам’ятають, як комуністична влада широко пропагувала так звані «трудові
дарунки» до тих або інших визначних дат. Поширеними були, для прикладу,
ідеологічні гасла на кшталт «Річний план – до річниці Великого Жовтня»,
«100-річчю Лєніна – 100 ударних змін» та їм подібні.<o:p></o:p></span></p>
<p class="MsoNormal" style="text-align: justify; text-indent: 21.3pt;"><span style="font-family: verdana;">Зазвичай до ювілеїв чи й «рядових»
свят вводили в дію будівельні об’єкти. Ще донедавна, скажімо, в Радомишлі про
таку практику нагадували пам’ятні дошки з написом: «Збудовано на честь 50-річчя
Жовтня». Вони зокрема містилися на добудові колишньої <a href="https://radomyshl.blogspot.com/2006/09/1-1946-6-3.html">школи №6</a> (нині –
поліклініка), на універмазі (згодом «Дитячий світ»), на <a href="https://radomyshl.blogspot.com/2018/09/blog-post.html">автостанції</a>, що
з’явилися в місті якраз 1967-го. <o:p></o:p></span></p>
<p class="MsoNormal" style="text-align: justify; text-indent: 21.3pt;"><span style="font-family: verdana;">Втім пальму першості тут впевнено
тримало Новоріччя, адже здебільшого саме у кінці року авральним порядком
здавалися новобудови. Нерідко – на папері, бо по тому ще чимало часу латалися
затулені сяк-так дірки, впорядковувалися території тощо. І тоді офіційне
відкриття приурочувалося до чергової святкової дати, зокрема – <a href="https://radomyshl.blogspot.com/2017/03/blog-post.html">8 березня</a>, і вже
подавалося як дарунок жінкам.<o:p></o:p></span></p>
<p class="MsoNormal" style="text-align: justify; text-indent: 21.3pt;"><span style="font-family: verdana;">З таких причин чи ні, але свого часу
до Міжнародного жіночого березневого дня відкрилися дві важливих «культурних»
споруди: в 1954 році – Будинок культури, а у 1962-му – <a href="https://radomyshl.blogspot.com/2014/09/blog-post_50.html">кінотеатр ім.Шевченка</a>.
Щоправда, відкриття кінотеатру з огляду на його наймення вірогідно приурочували
ще й до дня народження <a href="https://radomyshl.blogspot.com/2007/03/blog-post_13.html">Кобзаря</a>, хоча урочистості відбувалися таки 8 березня. <o:p></o:p></span></p>
<p class="MsoNormal" style="text-align: justify; text-indent: 21.3pt;"><span style="font-family: verdana;">БК офіційно відкрився 18 лютого.
Зробити це нібито теж планували до жіночого свята, але поквапили «культурні»
чиновники з області. Вони повідомили про свій приїзд до Радомишля задля
вручення грамоти Міністерства культури учасникам гуртка художньої
самодіяльності села <a href="https://radomyshl.blogspot.com/2008/09/blog-post_28.html">Юрівка</a>, які увійшли до кола переможців республіканського
огляду, і, крім того, мали оглянути й новозбудований заклад культури в
райцентрі, про що нагору вже доповіли. Звісно, що нова будівля більше личила
для прийому високих гостей, аніж периферійний та малопривабливий сільський
клуб. Втім з нагоди святкового для жіноцтва дня у новому Будинку культури таки
відбулися урочисті збори громадськості та концерт.<span lang="UK"><o:p></o:p></span></span></p>
<p align="center" class="MsoNormal" style="text-align: center;"><span lang="UK"><o:p><span style="font-family: verdana;"></span></o:p></span></p><div class="separator" style="clear: both; text-align: center;"><span style="font-family: verdana;"><a href="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEjSNlrpxNjWXBcRBa82kr3Q11pHyUpknYkWqR7aJW3vJ0aWs2n3dQ-ZJ20TjCwPkse2OO8vgVFM1ZpLdZ8B_eVSNIm32fSLzPPaVruT2ZqyJWCaSULbGpqYD7rZUlp5psNZFO7_YTj_ur3SeC1XQxrkIQoKQoC3zRQlNnsvJlibUMtufd5S17lE6ykwgeW2/s491/%D0%A0%D0%B0%D0%B4%D0%BE%D0%BC%D0%B8%D1%88%D0%BB%D1%8C_%D0%91%D1%83%D0%B4%D0%B8%D0%BD%D0%BE%D0%BA%20%D0%BA%D1%83%D0%BB%D1%8C%D1%82%D1%83%D1%80%D0%B8_1964.jpg" imageanchor="1" style="margin-left: 1em; margin-right: 1em;"><img border="0" data-original-height="491" data-original-width="315" height="320" src="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEjSNlrpxNjWXBcRBa82kr3Q11pHyUpknYkWqR7aJW3vJ0aWs2n3dQ-ZJ20TjCwPkse2OO8vgVFM1ZpLdZ8B_eVSNIm32fSLzPPaVruT2ZqyJWCaSULbGpqYD7rZUlp5psNZFO7_YTj_ur3SeC1XQxrkIQoKQoC3zRQlNnsvJlibUMtufd5S17lE6ykwgeW2/s320/%D0%A0%D0%B0%D0%B4%D0%BE%D0%BC%D0%B8%D1%88%D0%BB%D1%8C_%D0%91%D1%83%D0%B4%D0%B8%D0%BD%D0%BE%D0%BA%20%D0%BA%D1%83%D0%BB%D1%8C%D1%82%D1%83%D1%80%D0%B8_1964.jpg" width="205" /></a> </span></div><p></p>
<p align="center" class="MsoNormal" style="text-align: center;"><span style="font-family: times;"><b><i><span style="font-size: 10pt;">Радомишльськи</span></i></b><b><i style="mso-bidi-font-style: normal;"><span lang="UK" style="font-size: 10pt;">й</span></i></b><b><i style="mso-bidi-font-style: normal;"><span style="font-size: 10pt;"> Будинок культури на </span></i></b><b><i><span style="font-size: 10pt;">фотолистівці 1964 року. </span></i></b><b><span style="font-size: 10pt;">Світлина
О.Сахневича.</span></b></span><span style="font-family: verdana;"> </span></p>
<p class="MsoNormal" style="text-align: justify; text-indent: 21.3pt;"><span style="font-family: verdana;">Тут ідеться, власне, про відкриття
споруди, адже така установа як Будинок культури в Радомишлі існувала ще з
1930-х. Містилась вона на Присутственій вулиці в будівлі колишнього народного
дому (по війні там розташувався Будинок піонерів). Видовищні заходи й
урочистості влаштовувалися в сусідньому театрі-кінотеатрі, до якого вів вільний
прохід через садочок.<o:p></o:p></span></p>
<p class="MsoNormal" style="text-align: justify; text-indent: 21.3pt;"><span style="font-family: verdana;">Зводили новий БК методом так званої
«народної будови», коли місцева влада доводила визначені й розподілені
будівельні завдання підприємствам, установам, організаціям, колгоспам. Недарма
у день відкриття споруди найкращих із «підрядників» було відзначено і
вшановано. Тривали будівельні роботи два роки.<o:p></o:p></span></p>
<p class="MsoNormal" style="text-align: justify; text-indent: 21.3pt;"><span style="font-family: verdana;">Втім про повноцінне будівництво усе
ж не йшлося. Адже під Будинок пристосували колишній костел, закритий радвладою.
У ньому, звісно, облаштували сцену, глядацьку залу на 400 місць з партером та
балконом, прикрашену величезною люстрою, обладнали кімнати для гурткової
роботи, костюмерну, гардероб, квиткову касу, прибудували величний портал з
колонадою, а з «тилу» – таку собі убиральню для переодягання артистів. Про
культову споруду хіба що нагадували аркові склепіння її цокольного приміщення,
яке стало «підвалом», де розташували котельню.</span></p><p align="center" class="MsoNormal" style="text-align: center;"><span lang="UK"><o:p><span style="font-family: verdana;"></span></o:p></span></p><div class="separator" style="clear: both; text-align: center;"><span style="font-family: verdana;"><a href="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEiG763sOOdtBAGUsQRF6zPngW1ZH1sLiN6MW3DKWhY9mzGC1Ol9fN592z9W5EB8fNALJ7NP_EsigDokC4vQBRALzQmCg4nG2Ay4GgYZaF3Ckhyphenhyphen3QjI47BjFirhYIsSOQUhpDNAN4bAi9tykFQZu3PttYkalp4pzGHUJPC-r6udHpMikUDxigtXR1ao4sVTC/s491/%D0%9A%D0%BE%D1%81%D1%82%D0%B5%D0%BB.jpg" imageanchor="1" style="margin-left: 1em; margin-right: 1em;"><img border="0" data-original-height="321" data-original-width="491" height="209" src="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEiG763sOOdtBAGUsQRF6zPngW1ZH1sLiN6MW3DKWhY9mzGC1Ol9fN592z9W5EB8fNALJ7NP_EsigDokC4vQBRALzQmCg4nG2Ay4GgYZaF3Ckhyphenhyphen3QjI47BjFirhYIsSOQUhpDNAN4bAi9tykFQZu3PttYkalp4pzGHUJPC-r6udHpMikUDxigtXR1ao4sVTC/s320/%D0%9A%D0%BE%D1%81%D1%82%D0%B5%D0%BB.jpg" width="320" /></a></span></div><p></p>
<p align="center" class="MsoNormal" style="text-align: center;"><b style="mso-bidi-font-weight: normal;"><i style="mso-bidi-font-style: normal;"><span lang="UK" style="font-size: 10pt;"><span style="font-family: times;">Костел у
повітовому Радомислі. Фотолистівка початку ХХ ст.</span></span></i></b></p>
<p class="MsoNormal" style="text-align: justify; text-indent: 21.3pt;"><span style="font-family: verdana;">У нововідкритому Будинку вже
знайшлося місце й для розташування адміністрації закладу. Попри підпорядкування
районному, а з 2018 року – міському відділам культури, БК був окремою
господарською одиницею, очолював яку директор. У різні роки цю посаду обіймали
зокрема Л.Шинков, І.Завєрин, М.Євстифєєв, В.Скуратівський (удостоєний згодом
звання заслуженого працівника культури України), М.Ревенко, М.Глущенко,
В.Добровольський, К.Журавков, В.Нагорний, П.Кузьменко, А.Домбровський,
В.Третяк, М.Лисак, В.Домбровський, Г.Мозговий, С.Писаренко, С.Катерленко, М.Дацюк
(натепер).</span></p><p class="MsoNormal" style="text-align: center;"><span lang="UK"><o:p><span style="font-family: verdana;"></span></o:p></span></p><div class="separator" style="clear: both; text-align: center;"><span style="font-family: verdana;"><a href="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEgRuA5LXg9YYeizHAHDckiJC2jTvs9VUE1qvgQmCyuBnarPLblhm5Q84tq29KFWQHhdEa2rzhdQYpvSnWvjKNPqMaY-QYyWW72g35m_o15b3pUJz-Dh0n99rnEGR2r3Q0gi1rTLTTU-AHC10XTiLlE6trlYwXT5JjpRAfrcPoA2Bsxow-gADNnvqe2dtR8l/s491/%D0%94%D1%83%D0%B5%D1%82_%D0%A1%D0%BA%D1%83%D1%80%D0%B0%D1%82%D1%96%D0%B2%D1%81%D1%8C%D0%BA%D0%B8%D0%B9%20%D0%92.,%D0%A0%D0%B5%D0%B2%D0%B5%D0%BD%D0%BA%D0%BE%20%D0%9C..jpg" imageanchor="1" style="margin-left: 1em; margin-right: 1em;"><img border="0" data-original-height="491" data-original-width="369" height="320" src="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEgRuA5LXg9YYeizHAHDckiJC2jTvs9VUE1qvgQmCyuBnarPLblhm5Q84tq29KFWQHhdEa2rzhdQYpvSnWvjKNPqMaY-QYyWW72g35m_o15b3pUJz-Dh0n99rnEGR2r3Q0gi1rTLTTU-AHC10XTiLlE6trlYwXT5JjpRAfrcPoA2Bsxow-gADNnvqe2dtR8l/s320/%D0%94%D1%83%D0%B5%D1%82_%D0%A1%D0%BA%D1%83%D1%80%D0%B0%D1%82%D1%96%D0%B2%D1%81%D1%8C%D0%BA%D0%B8%D0%B9%20%D0%92.,%D0%A0%D0%B5%D0%B2%D0%B5%D0%BD%D0%BA%D0%BE%20%D0%9C..jpg" width="240" /></a></span></div><p></p>
<p align="center" class="MsoNormal" style="text-align: center;"><b style="mso-bidi-font-weight: normal;"><i style="mso-bidi-font-style: normal;"><span lang="UK" style="font-size: 10pt;"><span style="font-family: times;">Гумористично-сатиричний
дует у складі двох директорів – Всеволода Скуратівського та Михайла Ревенка.</span></span></i></b><span style="font-family: verdana;"> </span></p>
<p class="MsoNormal" style="text-align: justify; text-indent: 21.3pt;"><span style="font-family: verdana;">Не всі з них успішно поєднували
культурну й адміністративну складову. Хтось тяжів до першого, хтось – до
другого. Скажімо, як розповідав Михайло Ревенко, мистецька роль одного з перших
повоєнних керівників зводилась до виголошення з авансцени, а то й безпосередньо
із залу, кількох віршованих рядочків зі славословіями «партії-Лєніну-Сталіну».
Затим відкривалась завіса, де стояв хор, що зазвичай відкривав офіційні
концерти місцевого ґатунку. <o:p></o:p></span></p>
<p class="MsoNormal" style="text-align: justify; text-indent: 21.3pt;"><span style="font-family: verdana;">Будинок культури традиційно
опікувався місцевою художньою самодіяльністю, мав мережу гуртків (вокальні,
інструментальні, драматичні, танцювальні та їм подібні мистецькі, або ж «за
інтересами» – були свого часу навіть крою та шиття, вишивки, шахів і шашок) з
відповідними виконавцями, колективами, майстрами. Їх очолювали переважно
методисти, що вели той чи інший напрямок роботи. У цій когорті культпрацівників
– В.Якименко, <a href="https://radomyshl.blogspot.com/2018/08/blog-post.html">В.Бакуємський</a>, А.Клименко, Т.Павич, Г.Власенко, Л.Глухівська,
О.Здебський, С.Воротінцева, А.Боренко, О.Лисак, Л.Григор’єва, Т.Гальченко,
В.Нощенко, І.Сагайдак, Є.Бернацька, М.Палиш, А.Ткаченко. Керовані ними хори,
ансамблі, танцюристи, драмгуртки, агіткультбригади (користувалась колись
популярністю така організаційна мистецька форма) були добре знані на
Радомишльщині та за її межами, отримували перемоги й відзнаки на багатьох
оглядах, конкурсах, фестивалях, удостоювались почесних звань «народних
колективів», а місцеві самодіяльні таланти мали змогу реалізувати свій творчий
потенціал.</span></p><p align="center" class="MsoNormal" style="text-align: center;"><span lang="UK"><o:p><span style="font-family: verdana;"></span></o:p></span></p><div class="separator" style="clear: both; text-align: center;"><span style="font-family: verdana;"><a href="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEgmjWZsWhNktsf5wwPdNtlyEDtJXvvNlQg9ec7y1ebleNiYx3JWiWU_qJctK87i4sVUs3JYftnGwsND4Zzx0t6HmUbDmtNOeITiVE9YeueEFOiuiJJoDox5bWqPSlsa7DJtnbc2vX87yJmLbSA-1jnMruycqTE_bccCxJ4P2w4aUWg_wYUZJX338wbKzsFP/s491/%D0%90%D0%B3%D1%96%D1%82%D0%BA%D1%83%D0%BB%D1%8C%D1%82%D0%B1%D1%80%D0%B8%D0%B3%D0%B0%D0%B4%D0%B0.jpg" imageanchor="1" style="margin-left: 1em; margin-right: 1em;"><img border="0" data-original-height="310" data-original-width="491" height="202" src="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEgmjWZsWhNktsf5wwPdNtlyEDtJXvvNlQg9ec7y1ebleNiYx3JWiWU_qJctK87i4sVUs3JYftnGwsND4Zzx0t6HmUbDmtNOeITiVE9YeueEFOiuiJJoDox5bWqPSlsa7DJtnbc2vX87yJmLbSA-1jnMruycqTE_bccCxJ4P2w4aUWg_wYUZJX338wbKzsFP/s320/%D0%90%D0%B3%D1%96%D1%82%D0%BA%D1%83%D0%BB%D1%8C%D1%82%D0%B1%D1%80%D0%B8%D0%B3%D0%B0%D0%B4%D0%B0.jpg" width="320" /></a></span></div><p></p>
<p align="center" class="MsoNormal" style="text-align: center;"><b style="mso-bidi-font-weight: normal;"><i style="mso-bidi-font-style: normal;"><span lang="UK" style="font-size: 10pt;"><span style="font-family: times;">Виступ
агіткультбригади.</span></span></i></b><span style="font-family: verdana;"> </span></p><p align="center" class="MsoNormal" style="text-align: center;"><span lang="UK"><o:p><span style="font-family: verdana;"></span></o:p></span></p><div class="separator" style="clear: both; text-align: center;"><span style="font-family: verdana;"><a href="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEjyuTslqIxwAUJauU7GH_tKh6YH2u6yv5UeDf4VF9XGQ5x0Fp8BfCp-c297FHBdfcTKdEQN3hd0d96vuOr0aXeFkvQiHznu-o09d_3BLQtAnGHV8x4B48ZWfSZ6m1VnRuVbPfyX5MArqsKmj9zZ03vOq_JHCPVWitPiFNL4G0A8juTLw_0abdlQKGrFTD-U/s491/%D0%A0%D0%B5%D0%BF%D0%B5%D1%82%D0%B8%D1%86%D1%96%D1%8F_%D0%92%D0%BB%D0%B0%D1%81%D0%B5%D0%BD%D0%BA%D0%BE.jpg" imageanchor="1" style="margin-left: 1em; margin-right: 1em;"><img border="0" data-original-height="355" data-original-width="491" height="231" src="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEjyuTslqIxwAUJauU7GH_tKh6YH2u6yv5UeDf4VF9XGQ5x0Fp8BfCp-c297FHBdfcTKdEQN3hd0d96vuOr0aXeFkvQiHznu-o09d_3BLQtAnGHV8x4B48ZWfSZ6m1VnRuVbPfyX5MArqsKmj9zZ03vOq_JHCPVWitPiFNL4G0A8juTLw_0abdlQKGrFTD-U/s320/%D0%A0%D0%B5%D0%BF%D0%B5%D1%82%D0%B8%D1%86%D1%96%D1%8F_%D0%92%D0%BB%D0%B0%D1%81%D0%B5%D0%BD%D0%BA%D0%BE.jpg" width="320" /></a></span></div><p></p>
<p align="center" class="MsoNormal" style="text-align: center;"><b style="mso-bidi-font-weight: normal;"><i style="mso-bidi-font-style: normal;"><span lang="UK" style="font-size: 10pt;"><span style="font-family: times;">Готується
танцювальний номер. Репетицію веде Григорій Власенко.</span></span></i></b></p>
<p class="MsoNormal" style="text-align: justify; text-indent: 21.3pt;"><span style="font-family: verdana;"><span lang="UK">Не злічити,
скільки відбулося тут різноманітних концертів, дійств, урочистих та офіційних
заходів, як і не перерахувати всіх відомих виконавців, артистів та мистецькі
колективи, що виступали на цій сцені. </span>Серед
них – Д.Гнатюк, В.Зінкевич, О.Таранець, Р.Кириченко, Д. і В.Матющенки,
Н.Матвієнко, Л.Відаш, Л.Ротару, В.Білоножко, А.Кудлай, М.Мозговий, І.Демарин,
О.Гаркавий, Я.Табачник, Т.Нєдельська, Г.Бєсєдіна, брати Н. та Д.Яремчуки,
<a href="https://radomyshl.blogspot.com/2015/06/blog-post_19.html">В.Шинкарук</a>, <a href="https://radomyshl.blogspot.com/2015/06/blog-post_19.html">І.Шинкарук</a>, І.Ганзера, <a href="https://radomyshl.blogspot.com/2019/08/blog-post.html">К.Артеменко</a>, П.Кадочников, О.Попов,
М.Невідничий, В.Сафонов, Р.Борисюк, Черкаський хор, Житомирські <a href="https://radomyshl.blogspot.com/2014/09/blog-post_12.html">«Льонок»</a>,
«Родослав» та «Орея», Буковинський та Гуцульський ансамблі пісні і танцю,
Державний духовий оркестр України, естрадні гурти «Товтри», «Зелений вогник»,
«Два кольори», «Світязь», «Беркут», «Гарун», «Збруч», «Альбом», «Мріяни»,
«Древляни».</span></p><p align="center" class="MsoNormal" style="text-align: center;"><span lang="UK"><o:p><span style="font-family: verdana;"></span></o:p></span></p><div class="separator" style="clear: both; text-align: center;"><span style="font-family: verdana;"><a href="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEjhS0A9n9KveMb8XbWngxbQ8tnu16QioyDhJC-J6iydoWjg7WS_sQ6phSw7WgQZ98IQ_DSiCVILImN5h7yYaTYAdF-jd9dUXds3Vj0xGPCxFXi9CSXWg1e4310cJszLeZg8sqiZ-mG7yJVgxRtPOiBC4elLyD9q3Fd3JvNtXlEOHRsCbZ45XRsXWV4a7gZV/s491/%D0%91%D1%96%D0%BB%D0%BE%D0%BD%D0%BE%D0%B6%D0%BA%D0%BE%20%D0%92._%D0%9A%D1%83%D0%B4%D0%BB%D0%B0%D0%B9%20%D0%90._1989.jpg" imageanchor="1" style="margin-left: 1em; margin-right: 1em;"><img border="0" data-original-height="491" data-original-width="264" height="320" src="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEjhS0A9n9KveMb8XbWngxbQ8tnu16QioyDhJC-J6iydoWjg7WS_sQ6phSw7WgQZ98IQ_DSiCVILImN5h7yYaTYAdF-jd9dUXds3Vj0xGPCxFXi9CSXWg1e4310cJszLeZg8sqiZ-mG7yJVgxRtPOiBC4elLyD9q3Fd3JvNtXlEOHRsCbZ45XRsXWV4a7gZV/s320/%D0%91%D1%96%D0%BB%D0%BE%D0%BD%D0%BE%D0%B6%D0%BA%D0%BE%20%D0%92._%D0%9A%D1%83%D0%B4%D0%BB%D0%B0%D0%B9%20%D0%90._1989.jpg" width="172" /></a></span></div><p></p>
<p align="center" class="MsoNormal" style="text-align: center;"><b><i><span lang="UK" style="font-size: 10pt;"><span style="font-family: times;">На сцені
Радомишльського Будинку культури Алла Кудлай і Віталій Білоножко. Лютий 1989 р.
</span></span></i></b><b><span lang="UK" style="font-size: 10pt;"><span style="font-family: times;">Світлина М.Сичевського.</span></span></b></p><p align="center" class="MsoNormal" style="text-align: center;"><b><span lang="UK" style="font-size: 10pt;"></span></b></p><div class="separator" style="clear: both; text-align: center;"><b><a href="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEiW8S4Jt6Dl3SR-bQoR3dm0AhBizadYcr8u07F4XVNRkzWnWg1GO5m3MVAZr-mq50v89TxhzET9RRj-JwuXYkN8_qsPdq9wvEQ_iqn87t-kDXAKFSQZOspNUpydf2xLFHXqeZV5HgfeXk7gmNr_BZdO3im9MvMyac_QdmJ2iWtEq6K-bbEZQO0pjrCYAxHI/s356/%D0%90%D0%B2%D1%82%D0%BE%D0%B3%D1%80%D0%B0%D1%84%20%D0%92.%D0%97%D1%96%D0%BD%D0%BA%D0%B5%D0%B2%D0%B8%D1%87%D0%B0_1990.jpg" imageanchor="1" style="margin-left: 1em; margin-right: 1em;"><img border="0" data-original-height="222" data-original-width="356" height="200" src="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEiW8S4Jt6Dl3SR-bQoR3dm0AhBizadYcr8u07F4XVNRkzWnWg1GO5m3MVAZr-mq50v89TxhzET9RRj-JwuXYkN8_qsPdq9wvEQ_iqn87t-kDXAKFSQZOspNUpydf2xLFHXqeZV5HgfeXk7gmNr_BZdO3im9MvMyac_QdmJ2iWtEq6K-bbEZQO0pjrCYAxHI/s320/%D0%90%D0%B2%D1%82%D0%BE%D0%B3%D1%80%D0%B0%D1%84%20%D0%92.%D0%97%D1%96%D0%BD%D0%BA%D0%B5%D0%B2%D0%B8%D1%87%D0%B0_1990.jpg" width="320" /></a></b></div><p></p><p align="center" class="MsoNormal" style="text-align: center;"><b><span lang="UK" style="font-size: 10pt;"><span style="font-family: times;"><i>На згадку радомишлянам - автограф В.Зінкевича.</i></span></span></b></p>
<p class="MsoNormal" style="text-align: justify; text-indent: 21.3pt;"><span style="font-family: verdana;">Гастролювали в Радомишлі славнозвісний
столичний академічний театр ім.І.Франка, театри Київського Будинку офіцерів,
Театрального інституту, обласні – Київський ім.П.Саксаганського, Луганський,
Чернівецький академічний ім.О.Кобилянської, Житомирські музично-драматичний та
ляльок, театральні колективи з Дубнів, Умані, Новоград-Волинського, Рибінська,
Могилева, Бреста, Гродного, Ставрополя, циркові трупи.</span></p><p align="center" class="MsoNormal" style="text-align: center;"><span lang="UK"><o:p><span style="font-family: verdana;"></span></o:p></span></p><div class="separator" style="clear: both; text-align: center;"><span style="font-family: verdana;"><a href="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEg0PNSbpB7TOQTeUJZe_sWyHSANppL9Bv0rmYpn90giUf-qTDhHuvadoiBwd3gFlwwna6ZXLVZJQgUEfpMRuqH2__VUSOQ4NxPJrb3CU2DteU4QVr0UUbDq9xlY06gP5jBH6dyta4tnesXPcr5SNVl_7OAodxak1gl1MTMwrBdFTZ0nmUka2tIWfkaXfUP2/s491/%D0%91%D0%9A_%D1%82%D0%B5%D0%B0%D1%82%D1%80%20%D0%A4%D1%80%D0%B0%D0%BD%D0%BA%D0%B0_1958.jpg" imageanchor="1" style="margin-left: 1em; margin-right: 1em;"><img border="0" data-original-height="392" data-original-width="491" height="255" src="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEg0PNSbpB7TOQTeUJZe_sWyHSANppL9Bv0rmYpn90giUf-qTDhHuvadoiBwd3gFlwwna6ZXLVZJQgUEfpMRuqH2__VUSOQ4NxPJrb3CU2DteU4QVr0UUbDq9xlY06gP5jBH6dyta4tnesXPcr5SNVl_7OAodxak1gl1MTMwrBdFTZ0nmUka2tIWfkaXfUP2/s320/%D0%91%D0%9A_%D1%82%D0%B5%D0%B0%D1%82%D1%80%20%D0%A4%D1%80%D0%B0%D0%BD%D0%BA%D0%B0_1958.jpg" width="320" /></a></span></div><p></p>
<p align="center" class="MsoNormal" style="text-align: center;"><b style="mso-bidi-font-weight: normal;"><i style="mso-bidi-font-style: normal;"><span lang="UK" style="font-size: 10pt;"><span style="font-family: times;">Сцена з
вистави «Банкір» Академічного театру ім.І.Франка за участю корифеїв сцени
Віктора Добровольського, Олександра Омельчука, Василя Дашенка. Радомишль, 1958
р.</span></span></i></b></p>
<p class="MsoNormal" style="text-align: justify; text-indent: 21.3pt;"><span lang="UK"><span style="font-family: verdana;">Проводили тут
творчі зустрічі з радомишлянами композитори О.Сандлер, О.Білаш, С.Сабадаш,
Б.Буєвський, Я.Цегляр, В.Філіпенко, О.Злотник, майстри писемного слова <a href="https://radomyshl.blogspot.com/2022/09/blog-post.html">П.Глазовий</a>,
О.Новицький, Ю.Рогоза.</span></span></p><p class="MsoNormal" style="text-align: center; text-indent: 21.3pt;"><span lang="UK"><o:p><span style="font-family: verdana;"></span></o:p></span></p><div class="separator" style="clear: both; text-align: center;"><span style="font-family: verdana;"><a href="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEg0pOxZDTYDKT4cSxigO1E3RclzqWeBIZINxG0KcILkhAVDPfzxrVe01O67oRf_C9NqQxVUBgW9LYehq9W8liWcL45rWgmzVq8rrEPGrAGfiWXao8oBtJnakLGhXttDnIOxrmF5uy8793MiaUWaFrDyqwQBaUApx4QpK3ucXlWuPnc_yfvKNZFGAGp7JndU/s491/%D0%9A%D1%83%D0%BB%D1%8C%D1%82%D0%B0%D1%80%D0%BC%D1%96%D0%B9%D1%86%D1%96&%D0%91%D1%83%D1%94%D0%B2%D1%81%D1%8C%D0%BA%D0%B8%D0%B9_%D0%93%D0%BB%D0%B0%D0%B7%D0%BE%D0%B2%D0%B8%D0%B9_%D0%91%D1%96%D0%BB%D0%B0%D1%88.jpg" imageanchor="1" style="margin-left: 1em; margin-right: 1em;"><img border="0" data-original-height="356" data-original-width="491" height="232" src="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEg0pOxZDTYDKT4cSxigO1E3RclzqWeBIZINxG0KcILkhAVDPfzxrVe01O67oRf_C9NqQxVUBgW9LYehq9W8liWcL45rWgmzVq8rrEPGrAGfiWXao8oBtJnakLGhXttDnIOxrmF5uy8793MiaUWaFrDyqwQBaUApx4QpK3ucXlWuPnc_yfvKNZFGAGp7JndU/s320/%D0%9A%D1%83%D0%BB%D1%8C%D1%82%D0%B0%D1%80%D0%BC%D1%96%D0%B9%D1%86%D1%96&%D0%91%D1%83%D1%94%D0%B2%D1%81%D1%8C%D0%BA%D0%B8%D0%B9_%D0%93%D0%BB%D0%B0%D0%B7%D0%BE%D0%B2%D0%B8%D0%B9_%D0%91%D1%96%D0%BB%D0%B0%D1%88.jpg" width="320" /></a></span></div><p></p>
<p align="center" class="MsoNormal" style="text-align: center;"><b style="mso-bidi-font-weight: normal;"><i style="mso-bidi-font-style: normal;"><span lang="UK" style="font-size: 10pt;"><span style="font-family: times;">У колі
радомишльських культармійців Борис Буєвський, Павло Глазовий та Олександр
Білаш.</span></span></i></b></p>
<p class="MsoNormal" style="text-align: justify; text-indent: 21.3pt;"><span style="font-family: verdana;">А ще прохолодної осінньо-зимової
пори БК слугував «танцмайданчиком», під який звільняли від стільців партер. Муз<span lang="UK" style="mso-ansi-language: UK;">и</span>ки,
ясна річ, грали зі сцени.<o:p></o:p></span></p>
<p class="MsoNormal" style="text-align: justify; text-indent: 21.3pt;"><span style="font-family: verdana;">На початку ХХІ століття будівля
почала відчутно руйнуватися, у ній прогнили підлога й вікна, протікав дах,
місцями потріскалися, а то й зовсім завалилися стіни. Роботу БК довелося
зупинити.<o:p></o:p></span></p>
<p class="MsoNormal" style="text-align: justify; text-indent: 21.3pt;"><span style="font-family: verdana;">Спіткала така доля й кінотеатр.
Відтак у Радомишлі виникла «культурна» криза, коли обидва заклади, придатні для
проведення видовищних заходів, зачинилися для відвідувачів.<o:p></o:p></span></p>
<p class="MsoNormal" style="text-align: justify; text-indent: 21.3pt;"><span style="font-family: verdana;">Зрештою спочатку у 2014-му тією ж
«толокою» привели до ладу кінотеатр, що тимчасово на кілька років став Будинком
культури, а затим дійшли руки й до його «рідної» будівлі, де вже бюджетним
коштом завершили капітальний ремонт.<o:p></o:p></span></p>
<p class="MsoNormal" style="text-align: justify; text-indent: 21.3pt;"><span style="font-family: verdana;">Ремонтні роботи тимчасом дозволили
сучасникам побачити виразні обриси старовинної споруди, зведеної ще у XVIII
столітті. Вони відкрилися під знятим шаром тиньки. На жаль, пропозиції
краєзнавчої та мистецької громадськості щодо «законсервованого» збереження
окремих історичних фрагментів прадавньої первісної цегляної кладки зосталися
«непочутими».</span></p><p align="center" class="MsoNormal" style="text-align: center;"><span lang="UK"><o:p><span style="font-family: verdana;"></span></o:p></span></p><div class="separator" style="clear: both; text-align: center;"><span style="font-family: verdana;"><a href="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEiFFwYkfkSMYIdAjUzEQDZ9eNPu5ZHOaB-qAx4edciGwE-aVyCFVX20IOWffMApo_gJsaRiS_tANNtS_E7FNII-0ShmCQ9oeQPyUKTTXiuORe0AD9C05tVWpjfmBGUbhHmuJ6tezYHYhW5pBKUmowkscKVuEwX0hKQHn3y1LeeCJddbT9mWeD4x4YyrP9BK/s756/%D0%A0%D0%B5%D0%BC%D0%BE%D0%BD%D1%82%20%D0%91%D1%83%D0%B4%D0%B8%D0%BD%D0%BA%D1%83%20%D0%BA%D1%83%D0%BB%D1%8C%D1%82%D1%83%D1%80%D0%B8_2016.jpg" imageanchor="1" style="margin-left: 1em; margin-right: 1em;"><img border="0" data-original-height="567" data-original-width="756" height="240" src="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEiFFwYkfkSMYIdAjUzEQDZ9eNPu5ZHOaB-qAx4edciGwE-aVyCFVX20IOWffMApo_gJsaRiS_tANNtS_E7FNII-0ShmCQ9oeQPyUKTTXiuORe0AD9C05tVWpjfmBGUbhHmuJ6tezYHYhW5pBKUmowkscKVuEwX0hKQHn3y1LeeCJddbT9mWeD4x4YyrP9BK/s320/%D0%A0%D0%B5%D0%BC%D0%BE%D0%BD%D1%82%20%D0%91%D1%83%D0%B4%D0%B8%D0%BD%D0%BA%D1%83%20%D0%BA%D1%83%D0%BB%D1%8C%D1%82%D1%83%D1%80%D0%B8_2016.jpg" width="320" /></a></span></div><p></p>
<p class="MsoNormal" style="text-align: justify; text-indent: 21.3pt;"><span style="font-family: verdana;">А відкрили Будинок культури після
ремонту у 2017 році. І, до речі, саме у переддень жіночого свята. За традицією.
Позаяк традиції популяризувати й розвивати наші національні культурно-мистецькі
надбання та різножанрові народні таланти були і залишаються тут незмінними.<o:p></o:p></span></p>
<p class="MsoNormal"><span lang="UK"><o:p><span style="font-family: verdana;"> </span></o:p></span></p>
<p align="right" class="MsoNormal" style="text-align: right;"><b style="mso-bidi-font-weight: normal;"><i style="mso-bidi-font-style: normal;"><span lang="UK" style="color: #000099; font-size: 10pt;"><span style="font-family: times;">Газета «Зоря Полісся», 1 березня 2024 р.</span><span style="font-family: verdana;"><o:p></o:p></span></span></i></b></p>
<p class="MsoNormal"><span lang="UK"><o:p><span style="font-family: verdana;"> </span></o:p></span></p>Володимир Молодикоhttp://www.blogger.com/profile/08414226033819494341noreply@blogger.com0tag:blogger.com,1999:blog-8522262308390347786.post-16478133058260302502024-02-03T11:54:00.000+02:002024-02-03T11:54:45.531+02:00Позбуваючись національних ознак<p><span style="font-family: verdana;"> </span></p><p></p>
<p class="MsoNormal" style="text-align: justify; text-indent: 21.3pt;"><span style="font-family: verdana;">У батьків Людмили Зозулі, що
походить з <a href="https://radomyshl.blogspot.com/2023/04/blog-post.html">Кримка</a>, зберігається світлина учнів та вчителів місцевої школи,
датована 10 червня 1935 року. Вона перейшла до родини від бабусі Мирослави, як
розповіла пані Людмила.<span lang="UK"><o:p></o:p></span></span></p>
<p align="center" class="MsoNormal" style="text-align: center;"><span lang="UK"><o:p><a href="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEi7yu6sUwnmdu0KLz6-Uv1LRMCFZQdZ7owczFfirIDPfaMlzViGoPgidi9oCeUId0rVQ0-9rMFJohkAE66stA5IBW0nT_WqLK9PZU6lWGViqDXuN4ca5PRJUyj1EStKdfrieSpPtr_HIhw9arDeju5oLYOu9saSbBMy5LKd_HzygGTvonnD9L_GH04TL14p/s567/1935_%D0%9A%D1%80%D0%B8%D0%BC%D0%BE%D0%BA_%D1%88%D0%BA%D0%BE%D0%BB%D0%B0_1935.jpg" imageanchor="1" style="font-family: verdana; margin-left: 1em; margin-right: 1em;"><img border="0" data-original-height="384" data-original-width="567" height="217" src="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEi7yu6sUwnmdu0KLz6-Uv1LRMCFZQdZ7owczFfirIDPfaMlzViGoPgidi9oCeUId0rVQ0-9rMFJohkAE66stA5IBW0nT_WqLK9PZU6lWGViqDXuN4ca5PRJUyj1EStKdfrieSpPtr_HIhw9arDeju5oLYOu9saSbBMy5LKd_HzygGTvonnD9L_GH04TL14p/s320/1935_%D0%9A%D1%80%D0%B8%D0%BC%D0%BE%D0%BA_%D1%88%D0%BA%D0%BE%D0%BB%D0%B0_1935.jpg" width="320" /></a><span style="font-family: verdana;"> </span></o:p></span></p>
<p class="MsoNormal" style="text-align: justify; text-indent: 21.3pt;"><span style="font-family: verdana;">Це другий шкільний випуск – зазначає
напис угорі. Він зроблений польською мовою: «II-gi wypusk absolwentow
Krymeckiei n/s szkoly». І не випадково, адже на ту пору Кримоцька школа була
польськомовною, позаяк заснована у 1922 році Кримоцька сільрада належала до
державного реєстру територіально-адміністративних утворень національних менших.
Тоді комуністична влада таки<span lang="UK">м</span><span lang="UK">
</span><span lang="UK">чином</span> намагалася
схилити їхні осередки на свій бік. За відомостями 1924 року тут проживало 1375
поляків.<o:p></o:p></span></p>
<p class="MsoNormal" style="text-align: justify; text-indent: 21.3pt;"><span style="font-family: verdana;">Польський статус школи підтверджує
Валентина Чудновська, посилаючись на розповіді своєї бабусі. Далебі, зважаючи
на радянські «реалії», згадувала вона про це коротко й не надто охоче.
Сьогоднішні мешканці Кримка тим часом розповідають, що польським словам їх
навчали саме бабусі й дідусі, зберігаючи й передаючи нащадками отой шкільний
набуток.<o:p></o:p></span></p>
<p class="MsoNormal" style="text-align: justify; text-indent: 21.3pt;"><span style="font-family: verdana;">Хто і ким були випускники 1935-го з
цього фото, встановити не вдалося. Наразі достеменно відомо, що невеличкого
зросту дівчина у світлій блузі у верхньому ряду – якраз «бабця Мирося». <o:p></o:p></span></p>
<p class="MsoNormal" style="text-align: justify; text-indent: 21.3pt;"><span style="font-family: verdana;">Водночас Валентина Бернацька пригадує,
що подібна фотокартка була у її свекрів. Ймовірно, на ній сфотографований хтось
із їхнього роду. За її припущеннями, це міг бути крайній зліва хлопчина, що
схожий на свекра. Втім за віком він у 1935-му на випускника не тягнув.<o:p></o:p></span></p>
<p class="MsoNormal" style="text-align: justify; text-indent: 21.3pt;"><span style="font-family: verdana;">Також вдалося точно визначити тільки
двох з учителів.<o:p></o:p></span></p>
<p class="MsoNormal" style="text-align: justify; text-indent: 21.3pt;"><span style="font-family: verdana;">Четвертий зліва в середньому ряду –
директор закладу Антон Титович Смольський. Про нього відомо, що уроджений 1909
р. в Житомирі, за національністю поляк. Закінчив Заболотську педагогічну школу.
Мав дружину-вчительку Марію Іллівну (можливо, вона на цій світлині).<o:p></o:p></span></p>
<p class="MsoNormal" style="text-align: justify; text-indent: 21.3pt;"><span style="font-family: verdana;">По ліву руку від директора – вчитель
Олексій Андрійович Шклярук. Одначе вдалося з’ясувати, що у 1933-му і в наступні
роки він працював у Радомишльській <a href="https://radomyshl.blogspot.com/2013/03/blog-post.html">школі №1 ім.Т.Шевченка</a>. Зокрема на випускній
<a href="https://radomyshl.blogspot.com/2021/10/blog-post.html">шкільній фотографії 1937-38</a> навчального року, що зберігається в музеї закладу, означений
як лектор, а вже в наступному році став шкільним завпедом. Був родом з Коростишева, воював танкістом на фронтах Другої
світової, нагороджений орденом Вітчизняної війни 2 ступеня і медаллю «За
перемогу над Німеччиною у Великій Вітчизняній війні 1941-1945
рр.». Закінчив війну старшим лейтенантом.<o:p></o:p></span></p>
<p class="MsoNormal" style="text-align: justify; text-indent: 21.3pt;"><span style="font-family: verdana;">З розгортанням колективізації
національну автономізацію в Україні скасували. Ба більше – саме на національні
осередки комуністична влада спрямувала потужні каральні репресії 1930-х. <o:p></o:p></span></p>
<p class="MsoNormal" style="text-align: justify; text-indent: 21.3pt;"><span style="font-family: verdana;">Дослідниця Кримоцької минувшини
Станіслава Горай оповідає, що, за словами її бабусі Юзі, десь у 1935-37 роках
восени приїхали в школу «люди» з району чи й вище, вилучили польські
книги-підручники, привезли натомість українські та російські і все: польська
національна школа була ліквідована. Разом з учителями.<o:p></o:p></span></p>
<p class="MsoNormal" style="text-align: justify; text-indent: 21.3pt;"><span style="font-family: verdana;">7 серпня 1937-го заарештували
вчителя Пантелеймона Григоровича Павлишина, якому інкримінували «шпигунство на
користь Польщі». Через два місяці його розстріляли в Житомирі. Така ж трагічна
доля спіткала А.Смольського та Євгена Феліксовича Годзинського, обвинувачених в
антирадянській агітації і розстріляних 30 жовтня. На 10 років таборів засудили
Івана Йосиповича Войцехівського. У 1946-му репресивна система ув’язнила на
восьмирічний термін Василя Сергійовича Сіренка. Вірогідно, вони теж можуть бути
на цій світлині…<o:p></o:p></span></p>
<p class="MsoNormal" style="text-align: justify; text-indent: 21.3pt;"><span style="font-family: verdana;">Система, що будувала «світле
майбутнє» з єдиною історичною спільнотою, у такий спосіб позбувалась будь-яких
національних ознак.<o:p></o:p></span></p>
<p class="MsoNormal"><span lang="UK"><o:p><span style="font-family: verdana;"> </span></o:p></span></p>
<p class="MsoNormal"><span lang="UK"><o:p><span style="font-family: verdana;"> </span></o:p></span></p>
<p align="right" class="MsoNormal" style="text-align: right;"><b style="mso-bidi-font-weight: normal;"><i style="mso-bidi-font-style: normal;"><span lang="UK" style="color: #000099; font-size: 10pt;"><span style="font-family: times;">Газета «Зоря Полісся», 2 лютого 2024 р.</span><span style="font-family: verdana;"><o:p></o:p></span></span></i></b></p>
<p class="MsoNormal"><o:p><span style="font-family: verdana;"> </span></o:p></p>Володимир Молодикоhttp://www.blogger.com/profile/08414226033819494341noreply@blogger.com2tag:blogger.com,1999:blog-8522262308390347786.post-80698069423907240972024-02-01T10:56:00.026+02:002024-02-03T11:23:46.498+02:00Добрі паростки 1993-го<p><span style="font-family: verdana;"> </span></p>
<p class="MsoNormal" style="text-align: justify; text-indent: 21.3pt;"><span style="font-family: verdana;">Після фінансово-економічного
зубожіння 1989-1992 років 1993-й подарував українцям нарешті невелику надію на
зрушення у кращий бік. Відчули їх і на Радомишльщині.</span></p><p></p>
<p class="MsoNormal" style="text-align: justify; text-indent: 21.3pt;"><span style="font-family: verdana;">Попри те, що продовжилося падіння
промислового виробництва (його обсяги за рік скоротилися на 16 відсотків), мали
місце й певні позитивні тенденції. Зокрема на <a href="https://radomyshl.blogspot.com/2014/10/2006.html">пивоварному заводі</a> стала до ладу
нова лінія розливу, що дала змогу вдвічі подвоїти обсяги виробленої продукції.
Це ще, до слова, було за 10 років до уведення в дію першої черги сучасного ПБК
«Радомишль». На льонозаводі, <a href="https://radomyshl.blogspot.com/2020/11/blog-post.html">машинобудівному</a> і в лісгоспі почалося впровадження
комп’ютерної техніки.<o:p></o:p></span></p>
<p class="MsoNormal" style="text-align: justify; text-indent: 21.3pt;"><span style="font-family: verdana;">Машинобудівники, до того ж, <span lang="UK">розробили
й підготували для</span><span style="mso-spacerun: yes;"> </span>виробництв<span lang="UK">а</span> нову лісотрелювальну машину. Хоча
під кінець року завод змушений був зупинитися. Сподіваннями на подолання кризи
стала приватизація підприємства трудовим колективом. До речі, перша в районі
(разом зі швейною фабрикою).<o:p></o:p></span></p>
<p class="MsoNormal" style="text-align: justify; text-indent: 21.3pt;"><span style="font-family: verdana;">Додалась до приватизованого списку й
міська рембуддільниця, що була викуплена товариством <a href="https://radomyshl.blogspot.com/2023/07/blog-post_7.html">«Червона рута»</a> і під новою
вивіскою взяла доволі обнадійливий новий старт.<o:p></o:p></span></p>
<p class="MsoNormal" style="text-align: justify; text-indent: 21.3pt;"><span style="font-family: verdana;">Будівельна галузь, слід сказати,
завжди вважалась мірилом поступального виробничого руху. І, як би не було
складно, в 1993-му було збудовано нову школу, дитсадок та ще шість закладів
соцкультпобуту в Краснобірці, житлові будинки<span style="mso-spacerun: yes;">
</span>в Радомишлі та десяти селах, упорядковано 30 кілометрів доріг у ряді
сіл, в місті відкрились дитяча поліклініка.<o:p></o:p></span></p>
<p class="MsoNormal" style="text-align: justify; text-indent: 21.3pt;"><span style="font-family: verdana;">Чи не найвагомішим будівельним
підсумком року стало підведення до міста магістрального газопроводу, що
слугував потужним кроком до подолання енергетичної та сировинної кризи. Мав
прислужитися цьому ще один широко рекламований об’єкт, який, щоправда, не був
зреалізований і дістав згодом означення, як нині кажуть, піарного. Йдеться про
тролейбусну лінію Радомишль – Ірша, що активно лобіювалася й на владному рівні,
але результату так і не дала.<o:p></o:p></span></p>
<p class="MsoNormal" style="text-align: justify; text-indent: 21.3pt;"><span style="font-family: verdana;">Канув у Лєту й інший тогочасний
«горебуд» – завод картоплепродуктів, що його згодом пробували перетворити на
інше підприємство, але теж без особливого успіху.<o:p></o:p></span></p>
<p class="MsoNormal" style="text-align: justify; text-indent: 21.3pt;"><span style="font-family: verdana;">Освоїли тогоріч наші
сільгоспвиробники вирощування цукрових буряків. Загалом непогані врожаї зібрали
аграрники, але потім зіткнулися з проблемами реалізації вирощеного. Власне,
наштовхнулися на це й промисловці, усвідомивши, врешті, що торгівля – важливий
двигун економіки, особливо в умовах ринку.<o:p></o:p></span></p>
<p class="MsoNormal" style="text-align: justify; text-indent: 21.3pt;"><span style="font-family: verdana;">Тим часом, саме у 1993 році почалися
зміни у торговельній сфері. Зважаючи на означені вище труднощі зі збутом
продукції, власні магазини відкрили льонозавод, пивзавод. В управлінні
осушувальних систем запрацював державний магазин робітничого постачання.
Долучилась до торговельної діяльності «Червона рута».<o:p></o:p></span></p>
<p class="MsoNormal" style="text-align: justify; text-indent: 21.3pt;"><span style="font-family: verdana;">Якраз тоді в 1993-му в Радомишлі
почали з’являтися перші паростки приватної підприємницької торгівлі, що помітно
різнилася від колишньої «радянської» і за товарним наповненням, і за культурою
обслуговування. Серед піонерів у цій царині був невеличкий магазин «Спектр» (на
світлині), що відкрився у будівлі готелю і торгував канцтоварами, галантереєю
та іншим подібним крамом. Він швидко завоював прихильність покупців. І хоча не
все в його діяльності сталося, як гадалося, бо першопроходцям завжди важко, та
це був добрий приклад для наслідування. <o:p></o:p></span></p>
<p align="center" class="MsoNormal" style="text-align: center;"><o:p><span style="font-family: verdana;"><a href="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEispgYpSWuTCm-EJgqfAc2_TdYhWPZU_LMbZBPzTmZgqfTQcWjrKJ1UeWsWbIO_jGyfW3yGf0Cd5y3bAl0CT4eA8UhhIY8L_05Y_l51FxSZoLcLameaKLhur6AtqKLGhVQbo25R3yxjJWODxKeK1KfV7lV84HOC1c42K6aw5n9-QJeypE88Y4u5rOPq6T3c/s654/%D0%A1%D0%BF%D0%B5%D0%BA%D1%82%D1%80_1993.jpg" style="margin-left: 1em; margin-right: 1em;"><img border="0" data-original-height="654" data-original-width="439" height="320" src="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEispgYpSWuTCm-EJgqfAc2_TdYhWPZU_LMbZBPzTmZgqfTQcWjrKJ1UeWsWbIO_jGyfW3yGf0Cd5y3bAl0CT4eA8UhhIY8L_05Y_l51FxSZoLcLameaKLhur6AtqKLGhVQbo25R3yxjJWODxKeK1KfV7lV84HOC1c42K6aw5n9-QJeypE88Y4u5rOPq6T3c/s320/%D0%A1%D0%BF%D0%B5%D0%BA%D1%82%D1%80_1993.jpg" width="215" /></a></span></o:p><span style="font-family: verdana; text-align: justify; text-indent: 21.3pt;"> </span></p>
<p class="MsoNormal"><span lang="UK"><o:p><span style="font-family: verdana;"> </span></o:p></span></p><p class="MsoNormal"><span lang="UK"><o:p><span style="font-family: verdana;"><br /></span></o:p></span></p>
<p align="right" class="MsoNormal" style="text-align: right;"><b style="mso-bidi-font-weight: normal;"><i style="mso-bidi-font-style: normal;"><span lang="UK" style="color: #000099; font-size: 10pt;"><span style="font-family: times;">Газета «Зоря Полісся», 2 лютого 2024 р.</span><span style="font-family: verdana;"><o:p></o:p></span></span></i></b></p>
<p class="MsoNormal"><o:p><span style="font-family: verdana;"> </span></o:p></p>Володимир Молодикоhttp://www.blogger.com/profile/08414226033819494341noreply@blogger.com0tag:blogger.com,1999:blog-8522262308390347786.post-64569613882466969762024-01-29T17:47:00.001+02:002024-02-16T17:58:07.320+02:00Застереження з Крутів<p> </p>
<p class="MsoNormal" style="text-align: justify; text-indent: 21.3pt;"><span style="font-family: "Verdana","sans-serif";">«Сумно зустрічав український Київ
новий 1918 рік. З півночі і сходу насувалися на Україну банди червоних
завойовників. Цілий край в обіймах анархії. Нарешті і в самому Києві щодня
можна було сподіватися повстання. Але що було найгірше, то повна відсутність
власного війська, відсутність хоч найменшої можливості поставити опір анархії. Тодішній
український уряд безнадійно проґавив момент національного підйому, який охопив
маси українського вояцтва, коли можна було створити дійсну українську армію.<o:p></o:p></span></p>
<p class="MsoNormal" style="text-align: justify; text-indent: 21.3pt;"><span style="font-family: "Verdana","sans-serif";">Щоправда, було багато полків з більш
чи менш голосними назвами, але ж на той час від них залишилися лише жменьки
старшин. Ті ж з них, які залишилися в більш повному складі, були вже цілковито
збільшовичені. І лише в останній мент, коли катастрофа була вже неминуча, дехто
з державних українських мужів схаменувся і почали наспіх творити нові частини,
але було вже запізно. Все, що було ліпшого і здисциплінованого з-посеред
козацького контингенту, розбрелось домів, лишилися старшини та юнаки, з котрих
на скору руку зорганізовано нечисленні відділи і вислано проти ворога…»<o:p></o:p></span></p>
<p class="MsoNormal" style="text-align: justify; text-indent: 21.3pt;"><span style="font-family: "Verdana","sans-serif";">Так описує у своїх споминах ситуацію
у Києві напередодні вікопомного Крутського бою один з відомих його учасників
Ігор Лоський. Ці свідчення є надзвичайно цінним і вагомим джерелом для
дослідження та відтворення якомога повної картини того, що сталося 29 лютого
під станцією Крути, що відтоді вважається символом стійкості та мужності
українців у протидії московським окупантам. </span><span lang="UK" style="font-family: "Verdana","sans-serif"; mso-ansi-language: UK;"><o:p></o:p></span></p>
<p align="center" class="MsoNormal" style="text-align: center;"><span lang="UK" style="font-family: "Verdana","sans-serif"; mso-ansi-language: UK;"><o:p><a href="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEhzv5_T-VsdpFrWzfIEqF4IZ2DzA3Yl6t40K-FsiXvkgvKPJhhJ5ukPOdFGenUiDQZk32_B4xRe8-jsDx_adYHvdwNztHm1h5VG4NtsWJ8GdTFuCNJqixtS8F1PuYdp3G03pu0x8QXypZb3zLV8y01rPTeRsOK13pZ51yWbzoYDC7jogmeC8ghKbPm8vvuC/s454/%D0%9B%D0%BE%D1%81%D1%8C%D0%BA%D0%B8%D0%B9%20%D0%86..jpg" imageanchor="1" style="margin-left: 1em; margin-right: 1em;"><img border="0" data-original-height="454" data-original-width="364" height="320" src="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEhzv5_T-VsdpFrWzfIEqF4IZ2DzA3Yl6t40K-FsiXvkgvKPJhhJ5ukPOdFGenUiDQZk32_B4xRe8-jsDx_adYHvdwNztHm1h5VG4NtsWJ8GdTFuCNJqixtS8F1PuYdp3G03pu0x8QXypZb3zLV8y01rPTeRsOK13pZ51yWbzoYDC7jogmeC8ghKbPm8vvuC/s320/%D0%9B%D0%BE%D1%81%D1%8C%D0%BA%D0%B8%D0%B9%20%D0%86..jpg" width="257" /></a> </o:p></span></p>
<p align="center" class="MsoNormal" style="text-align: center;"><b style="mso-bidi-font-weight: normal;"><i style="mso-bidi-font-style: normal;"><span lang="UK" style="font-family: "Times New Roman","serif"; font-size: 10.0pt; mso-ansi-language: UK;">Гімназист
Ігор Лоський.<o:p></o:p></span></i></b></p>
<p class="MsoNormal" style="text-align: justify; text-indent: 21.3pt;"><span style="font-family: "Verdana","sans-serif";">У ту пору Ігор Лоський навчався у
Другій Українській гімназії ім. Кирило-Мефодіївського братства, учні якої за
прикладом студентів київських університетів св. Володимира та новозаснованого
Українського народного долучилися до зорганізованого Студентського куреня
Січових Стрільців. Кілька днів тривала для них вишкольна муштра під орудою
кількох вояків-старшин, що пройшли через горнило Великої війни, яка тоді палала
на світових просторах.<o:p></o:p></span></p>
<p class="MsoNormal" style="text-align: justify; text-indent: 21.3pt;"><span style="font-family: "Verdana","sans-serif";">Відтак новоспечені новобранці
всілися на потяг і рушили навстріч «червоним» московським зайдам. Отаборившись
на станції Крути, українські сили сформували розвідку, варту і, готуючись до
неминучого бою, рили окопи. <o:p></o:p></span></p>
<p class="MsoNormal" style="text-align: justify; text-indent: 21.3pt;"><span style="font-family: "Verdana","sans-serif";">Як згадував Лоський, десь біля
десятої ранку з’явилися ворожі групи, і водночас більшовицька артилерія почала
обстріл – доволі інтенсивний, але в такій же мірі невдалий: снаряди лягали у
полі. Натомість єдина українська гармата била влучно. Добре відстрілювались і
бійці. Гірше було зі студентами, багато з яких не вміли стріляти й швидко
вистріляли всі набої. Штаб на ту пору вже відступив до Ніжина разом з
амуніцією. <o:p></o:p></span></p>
<p class="MsoNormal" style="text-align: justify; text-indent: 21.3pt;"><span style="font-family: "Verdana","sans-serif";">Без набоїв кулемети оборонців Крут
швидко замовкли, і вони мусили відступати – подеколи у метушні та безладі.
Зрештою тим, хто міг бачити картину бою, вдалося дістатися до потяга, що стояв
за пару кілометрів від станції. Ті, хто не знав, що станція вже зайнята
ворогом, були оточені. Студенти намагалися пробитися, але то вже було неможливо.
Кількох з них більшовики закололи багнетами під час тієї невдалої атаки,
більшість потрапила в полон, де зазнала тортур і страт.<o:p></o:p></span></p>
<p class="MsoNormal" style="text-align: justify; text-indent: 21.3pt;"><span style="font-family: "Verdana","sans-serif";">Ігор Лоський у Крутському бою дістав
важке поранення. Його, проте, вдалося перевезти до Києва.<o:p></o:p></span></p>
<p class="MsoNormal" style="text-align: justify; text-indent: 21.3pt;"><span style="font-family: "Verdana","sans-serif";">Одужавши, він працював у Міністерстві
закордонних справ УНР. А після поразки Української революції 1917-22 рр.
перебував в еміграції. Брав активну участь в українському громадському житті,
вів наукову й викладацьку діяльність, досліджував зокрема історію Гетьманщини
XVII- XVIII століть. У 1936-му 35-річним раптово помер, через три роки за
смертю батька. <o:p></o:p></span></p>
<p class="MsoNormal" style="text-align: justify; text-indent: 21.3pt;"><span style="font-family: "Verdana","sans-serif";">Його батько, до речі, теж був
науковцем і так само відданим українській справі. У пору української
національно-визвольної революції 1917-1922 років Кость Володимирович Лоський
брав участь у створенні та становленні Української Центральної Ради, працював у
її Генеральному секретаріаті, а також міністерстві зовнішніх справ. У 1918 році
його призначили послом у Фінляндії, Швеції та Норвегії. Цю дипломатичну місію
він виконував і за Української держави, і за Директорії. Затим осів у Празі, де
викладав в Українському вільному університеті, невдовзі як професор римського
права став у ньому деканом правничого факультету та проректором.</span><span lang="UK" style="font-family: "Verdana","sans-serif"; mso-ansi-language: UK;"><o:p></o:p></span></p>
<p align="center" class="MsoNormal" style="text-align: center;"><span lang="UK" style="font-family: "Verdana","sans-serif"; mso-ansi-language: UK;"><o:p></o:p></span></p><div class="separator" style="clear: both; text-align: center;"><a href="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEjskkEHvDHLTzdrrl_b4Uca_TJliinzHTFiTqtJTAU3UQjvzgH_5DwibHn8I4tPHAMvV2pUZjFEWYuWyM-2GLTtNeGTcyhr0Drf8NTlWxLYDwm5TjbpykMh9JmvCMqtTfKI5YidjsnLNau9W42GkoXbOt329TO48-i4g-AV7v4YkpTP7X8BhR42eaM4QI3d/s454/%D0%9B%D0%BE%D1%81%D1%8C%D0%BA%D0%B8%D0%B9%20%D0%9A..jpg" imageanchor="1" style="margin-left: 1em; margin-right: 1em;"><img border="0" data-original-height="454" data-original-width="370" height="320" src="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEjskkEHvDHLTzdrrl_b4Uca_TJliinzHTFiTqtJTAU3UQjvzgH_5DwibHn8I4tPHAMvV2pUZjFEWYuWyM-2GLTtNeGTcyhr0Drf8NTlWxLYDwm5TjbpykMh9JmvCMqtTfKI5YidjsnLNau9W42GkoXbOt329TO48-i4g-AV7v4YkpTP7X8BhR42eaM4QI3d/s320/%D0%9B%D0%BE%D1%81%D1%8C%D0%BA%D0%B8%D0%B9%20%D0%9A..jpg" width="261" /></a></div><p></p>
<p align="center" class="MsoNormal" style="text-align: center;"><b style="mso-bidi-font-weight: normal;"><i style="mso-bidi-font-style: normal;"><span lang="UK" style="font-family: "Times New Roman","serif"; font-size: 10.0pt; mso-ansi-language: UK;">Кость
Лоський (Кость Вишевич).<o:p></o:p></span></i></b></p>
<p class="MsoNormal" style="text-align: justify; text-indent: 21.3pt;"><span style="font-family: "Verdana","sans-serif";">Цікаво, що ряд його наукових та
дослідницьких праць підписані псевдонімом «Кость Вишевич». Що зашифрував учений
під цим найменням, зостається загадкою. Проте для мешканців нашого Полісся у
ньому, безумовно, вчувається натяк на здавна відоме на Радомишльщині село
Вишевичі. Тим паче, що певні підстави для таких паралелей проглядаються.<o:p></o:p></span></p>
<p class="MsoNormal" style="text-align: justify; text-indent: 21.3pt;"><span style="font-family: "Verdana","sans-serif";">Як свідчать архівні й писемні
джерела, у 1884 році інженер Київського округу шляхів сполучень, колезький
радник Аполон Лоський за 17 тисяч рублів викупив у Товаристві взаємного кредиту
заставлені<span style="mso-spacerun: yes;"> </span>маєтності, що охоплювали 818
десятин орної землі, 1738 – лісу і 231 – неугідь у селах Вишевичі, Меделівка,
<a href="https://radomyshl.blogspot.com/2021/08/blog-post.html">Біла Криниця</a> та Осів. У маєтку, вже як означений у тогочасних реєстрах поміщик,
він розгорнув активну господарську діяльність. Зокрема, зберігаючи інженерну
жилку, 1888 року збудував прибутковий <a href="https://radomyshl.blogspot.com/2019/03/blog-post.html">винокурний завод</a> з річним виробництвом
14350 відер спирту.<span style="mso-spacerun: yes;"> </span><o:p></o:p></span></p>
<p class="MsoNormal" style="text-align: justify; text-indent: 21.3pt;"><span style="font-family: "Verdana","sans-serif";">Втім господарював недовго: після
тяжкої хвороби у 1900-му відійшов у світ інший. Натомість його вишевицькі
володіння спадкоємці продали. Чи були вони родичами з українськими патріотами
Лоськими, наразі невідомо.<o:p></o:p></span></p>
<p align="center" class="MsoNormal" style="text-align: center; text-indent: 21.3pt;"><span style="font-family: "Verdana","sans-serif";">*<span style="mso-spacerun: yes;">
</span>*<span style="mso-spacerun: yes;"> </span>*<o:p></o:p></span></p>
<p class="MsoNormal" style="text-align: justify; text-indent: 21.3pt;"><span style="font-family: "Verdana","sans-serif";">А слова, якими Ігор Лоський описав
ситуацію 1918-го року, надто нагадують сьогоденні нехтування захистом
української вітчизни і турботою про власне військо з подібними гіркими й трагічними
наслідками: «Спомин про крутську трагедію мусить лишитись як грізне memento
нашого українського невміння організувати ті моральні сили, які в українстві
є».<o:p></o:p></span></p>
<p class="MsoNormal"><span lang="UK" style="font-family: "Verdana","sans-serif"; mso-ansi-language: UK;"><o:p> </o:p></span></p>
<p class="MsoNormal"><span lang="UK" style="font-family: "Verdana","sans-serif"; mso-ansi-language: UK;"><o:p> </o:p></span></p>
<p align="right" class="MsoNormal" style="text-align: right;"><b style="mso-bidi-font-weight: normal;"><i style="mso-bidi-font-style: normal;"><span lang="UK" style="color: #000099; font-family: "Times New Roman","serif"; font-size: 10.0pt; mso-ansi-language: UK;">Газета «Зоря Полісся», 16 лютого 2024 р.<o:p></o:p></span></i></b></p>
<p class="MsoNormal"><span style="font-family: "Verdana","sans-serif";"><o:p> </o:p></span></p>Володимир Молодикоhttp://www.blogger.com/profile/08414226033819494341noreply@blogger.com0tag:blogger.com,1999:blog-8522262308390347786.post-48672885777704169272024-01-07T17:47:00.002+02:002024-02-03T10:42:50.779+02:00Радомишльські «морженята»<p></p><p class="MsoNormal" style="text-align: justify;"><span lang="UK"><o:p><span style="font-family: verdana;"> </span></o:p></span></p>
<p class="MsoNormal" style="text-align: justify; text-indent: 21.3pt;"><span style="font-family: verdana;">Водохреща, що багатьма нашими
краянами відзнача<span lang="UK">єть</span>ся
вже 6 січня – за Григоріанським календарем, <span lang="UK">у 2024-му, як і
роком раніше,</span> не було
таким щедрим на <a href="https://radomyshl.blogspot.com/2014/10/blog-post_48.html">купання у крижаній воді</a> чи обливання водою просто неба. У
військову пору – не до того. Водночас зимова світлина, яка зберігалась у
родинному альбомі радомишлян Стеценків, нагадала про таку звичку дещо в інший
спосіб. На ній – увічнено радомишльських купальників-«морженят», що обливали
одне одного <a href="https://radomyshl.blogspot.com/2014/11/blog-post.html">в міському парку</a>. Тут свого часу діяв фонтан (працював він, звісно,
влітку), де у бетонній чаші «плескалися» двійко скульптурних хлопчиків.<span lang="UK"><o:p></o:p></span></span></p>
<p align="center" class="MsoNormal" style="text-align: center;"><span lang="UK"><o:p><span style="font-family: verdana;"></span></o:p></span></p><div class="separator" style="clear: both; text-align: center;"><span style="font-family: verdana;"><a href="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEiw6o09YIaA7m97Q5BQbOWHg7dbSmttaSE2W5JE_iRqE0qvKIkaoHRGfatC-yTi6sMGE9EuiYHd4t1nhnDOrTeXh70-uQR5sIPWGZFoMK-aY7Oi7hbRiWJ0FLE0Yjaxo3DI2MrnnKrQP1aNqFKTR3WMoDGTUqMcHP5PwpPkMnsgKkYuMuv1VUDcs5s9ltIG/s607/%D0%9C%D0%BE%D1%80%D0%B6%D0%B5%D0%BD%D1%8F%D1%82%D0%B0%20%D0%B2%20%D0%BC%D1%96%D1%81%D1%8C%D0%BA%D0%BE%D0%BC%D1%83%20%D0%BF%D0%B0%D1%80%D0%BA%D1%83_1960%20(1).jpg" style="margin-left: 1em; margin-right: 1em;"><img border="0" data-original-height="457" data-original-width="607" height="241" src="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEiw6o09YIaA7m97Q5BQbOWHg7dbSmttaSE2W5JE_iRqE0qvKIkaoHRGfatC-yTi6sMGE9EuiYHd4t1nhnDOrTeXh70-uQR5sIPWGZFoMK-aY7Oi7hbRiWJ0FLE0Yjaxo3DI2MrnnKrQP1aNqFKTR3WMoDGTUqMcHP5PwpPkMnsgKkYuMuv1VUDcs5s9ltIG/s320/%D0%9C%D0%BE%D1%80%D0%B6%D0%B5%D0%BD%D1%8F%D1%82%D0%B0%20%D0%B2%20%D0%BC%D1%96%D1%81%D1%8C%D0%BA%D0%BE%D0%BC%D1%83%20%D0%BF%D0%B0%D1%80%D0%BA%D1%83_1960%20(1).jpg" width="320" /></a></span></div><p></p>
<p class="MsoNormal" style="text-align: justify; text-indent: 21.3pt;"><span style="font-family: verdana;"><span lang="UK">Це був типовий
витвір радянського гіпсово-бетонного «соцреалізму», бо подібні дітлахи
слугували неодмінним антуражем парків, скверів та їм подібних місць відпочинку.
</span>Як і хрестоматійні
дівчина з веслом або атлет – дискобол чи списомет.<o:p></o:p></span></p>
<p class="MsoNormal" style="text-align: justify; text-indent: 21.3pt;"><span style="font-family: verdana;">Власне, і в самому Радомишлі таких
було декілька. Окрім парку, «купалися» дітки у колишньому сквері, що на його
місці зараз міський меморіал.<span lang="UK"><o:p></o:p></span></span></p>
<p align="center" class="MsoNormal" style="text-align: center;"><o:p><span style="font-family: verdana;"> </span></o:p><a href="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEjfusBSncsvXb_Hf955d_QlAoergbxRnLHW8fEiNsCQZA3qxmziFhw2DBsn7dQhkFirIs6EL1r_U3d3Y-ZGvW6VoGigE55edRYGWhVPoWlckYLR-tuSX0xXCgDLXYsrO7blRTROE0WVAztFaoFM2m99dYH0OpOL4LRZ8BMBRvzv2QS1maW0Kxb1UVJMZ7-Q/s604/%D0%9C%D0%BE%D1%80%D0%B6%D0%B5%D0%BD%D1%8F%D1%82%D0%B0%20%D0%B2%20%D1%81%D0%BA%D0%B2%D0%B5%D1%80%D1%96_1960.jpg" style="font-family: verdana; margin-left: 1em; margin-right: 1em;"><img border="0" data-original-height="604" data-original-width="517" height="320" src="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEjfusBSncsvXb_Hf955d_QlAoergbxRnLHW8fEiNsCQZA3qxmziFhw2DBsn7dQhkFirIs6EL1r_U3d3Y-ZGvW6VoGigE55edRYGWhVPoWlckYLR-tuSX0xXCgDLXYsrO7blRTROE0WVAztFaoFM2m99dYH0OpOL4LRZ8BMBRvzv2QS1maW0Kxb1UVJMZ7-Q/s320/%D0%9C%D0%BE%D1%80%D0%B6%D0%B5%D0%BD%D1%8F%D1%82%D0%B0%20%D0%B2%20%D1%81%D0%BA%D0%B2%D0%B5%D1%80%D1%96_1960.jpg" width="274" /></a></p>
<p class="MsoNormal" style="text-align: justify; text-indent: 21.3pt;"><span style="font-family: verdana;">А ще – у парку-садку, що в 1930-ті
був облаштований біля <a href="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEi1bEfhA8EsH7NECmhT1HP4xqknpeY28wkaWiST0neZJw01uVi2cnxO_6wTcmvBJLkRJUI67vKrMVNog5GVGE7TeeDMOkeQpZkuc2u-qyBdtE8OkbfdzrBOx386G4YceoekEKFd46fq_st-/s532/%25D0%259F%25D1%2596%25D0%25BE%25D0%25BD%25D0%25B5%25D1%2580%25D0%25BF%25D0%25B0%25D0%25BB%25D0%25B0%25D1%2586.jpg">тодішнього Піонерпалацу</a> на <a href="https://radomyshl.blogspot.com/2007/11/1917.html">вулиці 25-го жовтня</a> (нині –
Старокиївська). Цю будівлю спалили гітлерівці у грудні 1943-го, не потрібним
згодом став і садок біля нього.<span lang="UK"><o:p></o:p></span></span></p>
<p align="center" class="MsoNormal" style="text-align: center;"><span lang="UK"><o:p><span style="font-family: verdana;"> </span></o:p></span><a href="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEjx3CIXskj3ShhI6950q_cJRTffdcH8Cml4WmtEAY2qn2o818xQvF55XsH_JGR5wD2LXGgL_82L0JCeo7ihPgLqKntGX7uixz_MYeGlSq_gQmEYA-T3PznpvhGq2uK7G3ZMHnnuJmBBm72qNg5trj3IAAYIMvGIVXY4ezfIhGBvS6KM2F2EkMXBkLch0CRG/s850/%D0%A1%D1%82%D0%B0%D1%80%D0%BE%D0%BA%D0%B8%D1%97%D0%B2%D1%81%D1%8C%D0%BA%D0%B0_%D0%9F%D1%96%D0%BE%D0%BD%D0%B5%D1%80%D0%BF%D0%B0%D0%BB%D0%B0%D1%86_%D0%A4%D0%BE%D0%BD%D1%82%D0%B0%D0%BD.jpg" style="font-family: verdana; margin-left: 1em; margin-right: 1em;"><img border="0" data-original-height="547" data-original-width="850" height="206" src="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEjx3CIXskj3ShhI6950q_cJRTffdcH8Cml4WmtEAY2qn2o818xQvF55XsH_JGR5wD2LXGgL_82L0JCeo7ihPgLqKntGX7uixz_MYeGlSq_gQmEYA-T3PznpvhGq2uK7G3ZMHnnuJmBBm72qNg5trj3IAAYIMvGIVXY4ezfIhGBvS6KM2F2EkMXBkLch0CRG/s320/%D0%A1%D1%82%D0%B0%D1%80%D0%BE%D0%BA%D0%B8%D1%97%D0%B2%D1%81%D1%8C%D0%BA%D0%B0_%D0%9F%D1%96%D0%BE%D0%BD%D0%B5%D1%80%D0%BF%D0%B0%D0%BB%D0%B0%D1%86_%D0%A4%D0%BE%D0%BD%D1%82%D0%B0%D0%BD.jpg" width="320" /></a></p>
<p class="MsoNormal" style="text-align: justify; text-indent: 21.3pt;"><span style="font-family: verdana;">Всі вони вочевидь – ровесники. І жоден
дотепер не «дожив». Фонтан у сквері розібрали під час будівництва меморіалу, а
двійко інших зруйнувалися. <o:p></o:p></span></p>
<p class="MsoNormal" style="text-align: justify; text-indent: 21.3pt;"><span style="font-family: verdana;">Втім сліди «піонерського»
збереглися. Мешканці сусіднього будинку розповідають, що водогоном, підведеним
до фонтану, вони тривалий час користувалися, допоки вода в ньому не
обліковувалась. А нині вже така собі декоративна клумба у чаші нагадує про
предмети і справи днів, що давно минули…<o:p></o:p></span></p>
<p class="MsoNormal" style="text-align: justify;"><o:p><span style="font-family: verdana;"> </span></o:p></p>
<p align="right" class="MsoNormal" style="text-align: right;"><b style="mso-bidi-font-weight: normal;"><i style="mso-bidi-font-style: normal;"><span lang="UK" style="color: #000099; font-size: 10pt;"><span style="font-family: times;">Газета «Зоря Полісся», 2 лютого 2024 р.</span><span style="font-family: verdana;"><o:p></o:p></span></span></i></b></p>
<p class="MsoNormal" style="text-align: justify;"><span lang="UK"><o:p><span style="font-family: verdana;"> </span></o:p></span></p><br /><p></p>Володимир Молодикоhttp://www.blogger.com/profile/08414226033819494341noreply@blogger.com0tag:blogger.com,1999:blog-8522262308390347786.post-10611622279555395362024-01-05T12:22:00.001+02:002024-01-19T15:57:23.997+02:00Газета – наш незмінний літописець. Поки що…<p><span style="font-family: verdana;"> </span></p>
<p class="MsoNormal" style="text-align: justify; text-indent: 21.3pt;"><span style="font-family: verdana;">Якось один із завсідників популярної
соцмережі, коментуючи моє краєзнавче дослідження, що стосувалося певних
літописних свідчень, поцікавився: а чи веде хтось нині сучасний літопис
Радомишля? Відповів йому, що, звісно, такої професії як літописець тепер не
існує. Проте події, що відбуваються на Радомишльщині, усякчас ретельно
фіксуються. Таку функцію тут виконує <a href="https://radomyshl.blogspot.com/2014/11/blog-post_14.html">місцева газета</a>, і робить вона це майже
безперервно, починаючи з 1912 року, коли в місті започаткувалося видання
<a href="https://radomyshl.blogspot.com/2014/09/blog-post_10.html">«Радомислянін»</a>. Його справу продовжили газетні наступниці, що були у першому
своєму десятилітті «повітовками», а затим протягом майже сторіччя «районками».<o:p></o:p></span></p>
<p class="MsoNormal" style="text-align: justify; text-indent: 21.3pt;"><span style="font-family: verdana;">У різні періоди, з огляду на
періодичність виходів на тиждень, це був п’яти-, чотири-, три-, дводенник, з
2006-го – тижневик, а перерви 1917-1922, 1924-1931, 1941-1944 років, пов’язані
зі суспільно-політичними потрясіннями чи пертурбаціями.<o:p></o:p></span></p>
<p class="MsoNormal" style="text-align: justify; text-indent: 21.3pt;"><span style="font-family: verdana;">Втім і в ці проміжки, інформація про
примітні події на Радомишльщині час від часу в періодиці подавалась. Про них
повідомляли губернські, окружні, обласні, республіканські видання. Звісно,
обмежено й вибірково, позаяк можливості місцевої преси у висвітленні
довколишнього життя значно ширші. Разом з тим з цензурних причин ті чи інші
події та явища таки залишалися поза увагою. Так було і в імперські, і в
радянські часи, подеколи й у новітню пору. Позаяк з роками, коли завіса
таємності знімалась, нащадки таки оприлюднювали замовчувані раніше факти. <o:p></o:p></span></p>
<p class="MsoNormal" style="text-align: justify; text-indent: 21.3pt;"><span style="font-family: verdana;">Тож обов’язки «літописця» газетярі
виконували й виконують справно. </span><span style="font-family: verdana; text-indent: 21.3pt;">Недарма
один із широковживаних синонімів до слова «газета» має означення «часопис», що
за сутністю цілковито ототожнюється з «літописом».</span></p>
<p class="MsoNormal" style="text-align: justify; text-indent: 21.3pt;"><span style="font-family: verdana;">В музейній кімнаті редакції газети
«Зоря Полісся» дотепер зберігаються підшивки цього видання та його попередників
від 1945 року. Є окремі примірники газет попередніх років. Тимчасом існує
свідчення, що колись тут були навіть зшитки «Радомисляніна», але в пору, коли
редакційні приміщення опалювалися грубками, через недогляд прибиральниця
пустила унікальне зібрання на розпал.<o:p></o:p></span></p><p class="MsoNormal" style="text-align: justify; text-indent: 21.3pt;"><span style="font-family: verdana;">Зрештою примірники радомишльських газет зберігаються у де</span><span style="font-family: verdana; text-indent: 28.4px;">ржавних книгозбірнях (Книжковій палаті, національних бібліотеках), держархівах.</span></p>
<p class="MsoNormal" style="text-align: justify; text-indent: 21.3pt;"><span style="font-family: verdana;">Рік 1945-й додався до літописного
газетного реєстру лише нещодавно. <span lang="UK">У 2023-му</span>,
дякуючи краянинові Василеві Старжинському, до Радомишля повернулась ця частинка
його історичного літопису – підшивка районної газети «Соціалістична перемога»
за 1945 рік. Тож на втіху поціновувачів нашої минувшини зафіксовані в газеті
літописні свідчення тогочасного (і не тільки) життя стають доступнішими ще на
один рік.</span></p>
<p align="center" class="MsoNormal" style="text-align: center;"><span lang="UK"><o:p><span style="font-family: verdana;"></span></o:p></span></p><div class="separator" style="clear: both; text-align: center;"><span style="font-family: verdana;"><a href="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEgdD6aKxCuoBC9se6eD74KaZIvzM9ejA_9F91tivlxNdi4LW5jttEYbU4g6kFEXq0j_zwohtuLDuEgEt5i7geFqHjJS_-krlA4awblPafhkWt5sDZxrkXoD9eazsame177-fYjMEhpkBicatHg7A0RcI1HU-emX65tUdtm6NFWbyTv-IoODKFnvr4uKuyO7/s1754/%D0%A1%D0%9F-1945.jpg" style="margin-left: 1em; margin-right: 1em;"><img border="0" data-original-height="1754" data-original-width="1240" height="320" src="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEgdD6aKxCuoBC9se6eD74KaZIvzM9ejA_9F91tivlxNdi4LW5jttEYbU4g6kFEXq0j_zwohtuLDuEgEt5i7geFqHjJS_-krlA4awblPafhkWt5sDZxrkXoD9eazsame177-fYjMEhpkBicatHg7A0RcI1HU-emX65tUdtm6NFWbyTv-IoODKFnvr4uKuyO7/s320/%D0%A1%D0%9F-1945.jpg" width="226" /></a></span></div><p></p>
<p align="center" class="MsoNormal" style="text-align: center;"><b style="mso-bidi-font-weight: normal;"><i style="mso-bidi-font-style: normal;"><span lang="UK" style="font-size: 10pt;"><span style="font-family: times;">З газетних
публікацій 1945-го.</span></span></i></b><span style="font-family: verdana;"> </span></p>
<p class="MsoNormal" style="text-align: justify; text-indent: 21.3pt;"><span style="font-family: verdana;">Кілька років тому вийшла друком
книга дослідників-радомишлян <a href="https://radomyshl.blogspot.com/2002/04/blog-post.html">Валерія Фісуна</a> та Руслана Майстренка <a href="https://radomyshl.blogspot.com/2020/08/blog-post_14.html">«Радомисль 1919-1923: життя на межі смерті»</a>. У ньому за літописною традицією докладно
подано хронологію подій, що відбувалися в ті роки на радомишльських теренах. Як
зазначено в анотації до цього монографічного дослідження, висвітлена у ньому
історія краю «базується на інформації з газет [зокрема й радомишльських]
1919-1923 років, а, отже, автори послуговувалися винятково фактологічним
матеріалом».<span lang="UK"><o:p></o:p></span></span></p>
<p class="MsoNormal" style="text-align: justify; text-indent: 21.3pt;"><span style="font-family: verdana;">Примітно, що віднайдено ними невідом<span lang="UK">е</span> раніше <span lang="UK">друковане
видання</span>, що виходило в Радомислі. Притому –
україномовн<span lang="UK">е</span>.<span style="mso-spacerun: yes;"> </span>У травні 1920 року з відновленням у
повітовому <span lang="UK">місті</span>
влади Української народної республіки її місцеві органи почали видавати тут газету
«Громадська думка». На жаль, з черговим наступом червоних російських військ і
новою більшовицькою окупацією краю цей процес, ясна річ, припинився. Наразі
відоме число газети за номером 1 від 18 травня 1920 року<span lang="UK">, що додає
літописних свідчень з тогочасного життя Радомишльщини.<o:p></o:p></span></span></p>
<p align="center" class="MsoNormal" style="text-align: center;"><span lang="UK"><o:p><span style="font-family: verdana;"></span></o:p></span></p><div class="separator" style="clear: both; text-align: center;"><span style="font-family: verdana;"><a href="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEikgXCV8P1anXZkM_topgkAAnRFGgWbFyj15h4I3PHriO7kDR9VeJiO0GGYr1LyD5FqUaCaH2FqisBKyk1FIEx9gIxovJwmUih2cFdBbQzmiHuATMzrhJ7Ocxkl7uVahkQQJ0K1riKkmqcWc-_w5RiKVoQHitmMA278QPqZMZGW79Q9E1W_WGp5cSRzunnt/s791/%D0%93%D1%80%D0%BE%D0%BC%D0%B0%D0%B4%D1%81%D1%8C%D0%BA%D0%B0%20%D0%B4%D1%83%D0%BC%D0%BA%D0%B0-1920.jpg" style="margin-left: 1em; margin-right: 1em;"><img border="0" data-original-height="337" data-original-width="791" height="136" src="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEikgXCV8P1anXZkM_topgkAAnRFGgWbFyj15h4I3PHriO7kDR9VeJiO0GGYr1LyD5FqUaCaH2FqisBKyk1FIEx9gIxovJwmUih2cFdBbQzmiHuATMzrhJ7Ocxkl7uVahkQQJ0K1riKkmqcWc-_w5RiKVoQHitmMA278QPqZMZGW79Q9E1W_WGp5cSRzunnt/s320/%D0%93%D1%80%D0%BE%D0%BC%D0%B0%D0%B4%D1%81%D1%8C%D0%BA%D0%B0%20%D0%B4%D1%83%D0%BC%D0%BA%D0%B0-1920.jpg" width="320" /></a></span></div><p></p>
<p class="MsoNormal" style="text-align: justify; text-indent: 21.3pt;"><span style="font-family: verdana;">Газетний літопис відчутно
прислужився історику та краєзнавцю <a href="https://radomyshl.blogspot.com/2015/09/blog-post.html">Геннадію Цвіку</a> у створенні ґрунтовної
«Історії Радомишля». У цій фундаментальній праці, що вже побачила два видання,
практично увесь повоєнний період (з 1945 року й дотепер) рясніє посиланнями на
публікації місцевих газет – передусім «Соціалістичної перемоги» та «Зорі
Полісся».<o:p></o:p></span></p>
<p class="MsoNormal" style="text-align: justify; text-indent: 21.3pt;"><span style="font-family: verdana;"></span></p><p class="MsoNormal" style="text-align: justify; text-indent: 21.3pt;"><span lang="UK"><span style="font-family: verdana;">Власне,
історико-краєзнавчі пошуки не можуть не спиратися на газетні чи їм подібні свідчення,
що є вагомими й невід’ємними віддзеркаленнями конкретного історичного періоду.<o:p></o:p></span></span></p><p class="MsoNormal" style="text-align: justify; text-indent: 21.3pt;"><span style="font-family: verdana;">Чого гріха таїти: у сьогоденні
газети свою популярність поступово втрачають. Головним джерелом інформації для
читачів дедалі більше слугує інтернет. Хоча для багатьох представників старшого
покоління друкована преса була й залишається важливим та незамінним джерелом.<o:p></o:p></span></p>
<p class="MsoNormal" style="text-align: justify; text-indent: 21.3pt;"><span style="font-family: verdana;">Роздержавлення, що ставило за мету
позбавити видання «засновницького цензора», натомість <span lang="UK">лиш</span>ило газети вагомої матеріальної
бюджетної підтримки. Відтак з року в рік зростає реєстр видань, що за браком
коштів наказали довго жити. Ось і з початком 2024-го в Житомирській області
припинили існування одна з найдавніших обласних газет «Житомирщина» та п’ять
«районок». Тож відповідні регіони зосталися без своїх «літописців».<o:p></o:p></span></p>
<p class="MsoNormal" style="text-align: justify; text-indent: 21.3pt;"><span style="font-family: verdana;">«Зоря Полісся» завдяки підтримці
передплатників поки ще тримається. Слід сподіватися, що така підтримка й надалі
буде свідомою, а «літописні» (і не тільки) традиції продовжуватимуться.
Подбаймо про спадок, що його залишимо нащадкам.<o:p></o:p></span></p>
<p class="MsoNormal" style="text-align: justify;"><o:p><span style="font-family: verdana;"> </span></o:p></p>
<p class="MsoNormal" style="text-align: justify;"><span lang="UK"><o:p><span style="font-family: verdana;"> </span></o:p></span></p>
<p align="right" class="MsoNormal" style="text-align: right;"><b style="mso-bidi-font-weight: normal;"><i style="mso-bidi-font-style: normal;"><span lang="UK" style="color: #000099; font-size: 10pt;"><span style="font-family: times;">Газета «Зоря Полісся», 6 січня, 2023 р., 5 січня 2024 р.</span><span style="font-family: verdana;"><o:p></o:p></span></span></i></b></p>
<p class="MsoNormal" style="text-align: justify;"><span lang="UK"><o:p><span style="font-family: verdana;"> </span></o:p></span></p>Володимир Молодикоhttp://www.blogger.com/profile/08414226033819494341noreply@blogger.com0tag:blogger.com,1999:blog-8522262308390347786.post-45843509286817012412023-12-25T23:08:00.009+02:002023-12-26T23:15:12.527+02:00У 1973-му з нагоди тогорічного ювілею Київ і Радомишль стали близнюками<p><span style="font-family: verdana;"> </span></p><p class="MsoNormal" style="text-align: justify; text-indent: 21.3pt;"><span style="font-family: verdana;">Серед популярних різновидів
колекціонування услід за філателією, що охоплює збирачів та дослідників знаків
поштової оплати (передусім – марок), зазвичай називають фалеристику. Цим
терміном означають захоплення та вивчення різного роду нагрудних знаків – нагород,
відзнак і навіть звичайнісіньких сувенірних значків. За часів СРСР, притому,
загін тих, хто колекціонував значки, був доволі представницьким і поступався,
напевне, лише філателістам. Адже, як і марки, значки були недорогими й
доступними. Коштували вони переважно 15-20 копійок і розповсюджувалися так само
через мережу та кіоски «Союздруку», що були представлені у кожному місті й
містечках і навіть у сільських відділках поштового зв’язку. І в Радомишлі,
звісно, теж. <o:p></o:p></span></p>
<p class="MsoNormal" style="text-align: justify; text-indent: 21.3pt;"><span style="font-family: verdana;">Далебі, відстежити випуск того чи
іншого значка було практично неможливо. Бо на відміну від марок їхні зображення
ніхто не узагальнював, і спеціалізованих каталогів не велося. Та колекціонери з
різних куточків союзу знаходили один одного і обмінювалися фалеристичними
новинами й новинками.<o:p></o:p></span></p>
<p class="MsoNormal" style="text-align: justify; text-indent: 21.3pt;"><span style="font-family: verdana;">Зрештою, навряд чи хтось у ті часи
не носив бодай якогось значка, не кажучи вже про, так би мовити, обов’язкові –
піонерські, комсомольські чи їм подібні.<o:p></o:p></span></p>
<p class="MsoNormal" style="text-align: justify; text-indent: 21.3pt;"><span style="font-family: verdana;">Мода на їх колекціонування
поширилась у 1950-60-ті роки, і на неї швидко зреагувала промисловість, використовуючи
для виробництва таких собі нагрудних сувенірчиків невибагливий алюміній та його
різновиди. Для ряду підприємств, де вироблялися «серйозні» алюмінієві вироби, відходи
використовували на значки, що слугували побічною продукцією, та ще й доволі
запитаною. Часом тиражі значків, що потрапляли в «тему», обраховувалися
мільйонами.<o:p></o:p></span></p>
<p class="MsoNormal" style="text-align: justify; text-indent: 21.3pt;"><span style="font-family: verdana;">Їхня тематика загалом охоплювала
географію (здебільшого міста, об’єкти, туристичні цікавинки чи пам’ятки),<span lang="UK">
спортивну, культурно-мистецьку та інші сфери,</span> різноманітні події – виставки, змагання, фестивалі,
зібрання, дати, ювілеї, що їх прагнули увічнити в такий сувенірний спосіб. Тож,
як і будь-яка пам’ятна річ, сувенірний значок так само використовувався насамперед
з пропагандистською метою.<o:p></o:p></span></p>
<p class="MsoNormal" style="text-align: justify; text-indent: 21.3pt;"><span style="font-family: verdana;">У 1973 році з нагоди 30-ї річниці
визволення від гітлерівців у Києві випустили значок «Слава визволителям Києва».
Такий напис містився на щиті, розміщеному поруч із зображенням відомого
пам’ятника, встановленого у Національному музеї-заповіднику української
військової звитяги (до 2023 року він мав назву «Битва за Київ у 1943
році») в Нових Петрівцях.</span></p><p align="center" class="MsoNormal" style="text-align: center;"><span lang="UK"><o:p><span style="font-family: verdana;"></span></o:p></span></p><div class="separator" style="clear: both; text-align: center;"><span style="font-family: verdana;"><a href="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEguvgj1P38qJm6vRv4yEPfDBAuBFise85Mh7_Xm9DsDmbpDu_F-F8TOAZhg2F1W0S1yLHs2k_ZoL2b9daFEfgNtIKknPLGqhVJlC9DCu27sY2WcMsSRjvhZew4ZOaBXp9ho6nKuUHoz-IUAiT3j2Fh-DQlbNeWBQk-iP0oSJ0kQu9KS9qVeEnmir0XZCl2z/s609/%D0%9A%D0%B8%D1%97%D0%B2_1973.jpg" imageanchor="1" style="margin-left: 1em; margin-right: 1em;"><img border="0" data-original-height="609" data-original-width="559" height="320" src="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEguvgj1P38qJm6vRv4yEPfDBAuBFise85Mh7_Xm9DsDmbpDu_F-F8TOAZhg2F1W0S1yLHs2k_ZoL2b9daFEfgNtIKknPLGqhVJlC9DCu27sY2WcMsSRjvhZew4ZOaBXp9ho6nKuUHoz-IUAiT3j2Fh-DQlbNeWBQk-iP0oSJ0kQu9KS9qVeEnmir0XZCl2z/s320/%D0%9A%D0%B8%D1%97%D0%B2_1973.jpg" width="294" /></a></span></div><p></p>
<p class="MsoNormal" style="text-align: justify; text-indent: 21.3pt;"><span style="font-family: verdana;">Слідом за столицею України невдовзі
радянські війська вибили нацистів і з Радомишля. І цей факт також увічнили на
значку. Щоправда, точнісінько такому як і для Києва. Не надто утруднюючи себе,
заводські майстри просто змінили напис на щиті, зазначивши на ньому «Радомышль»,
але вже чомусь «загальнорадянською» російською мовою.</span></p><p align="center" class="MsoNormal" style="text-align: center;"><span lang="UK"><o:p><span style="font-family: verdana;"></span></o:p></span></p><div class="separator" style="clear: both; text-align: center;"><span style="font-family: verdana;"><a href="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEiKTjegWNTrLfhc1FWFjdOrEq48qz8PAS9NVG_HhqoeVvFEva-gje0ceurUvKerttmCuwcPotXy3ss54SZHTaabb8w4-orMGB-xIXtjD1Jf7j2gOaP1hRiNKS6lCERalHrka4CAOJ0QFxZcAYz4UuRT3ieoM76AE0dHX7PfwkEKMi9xtEOBRBpb6A53X4Gj/s609/%D0%A0%D0%B0%D0%B4%D0%BE%D0%BC%D0%B8%D1%88%D0%BB%D1%8C_1943-1973.jpg" imageanchor="1" style="margin-left: 1em; margin-right: 1em;"><img border="0" data-original-height="609" data-original-width="522" height="320" src="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEiKTjegWNTrLfhc1FWFjdOrEq48qz8PAS9NVG_HhqoeVvFEva-gje0ceurUvKerttmCuwcPotXy3ss54SZHTaabb8w4-orMGB-xIXtjD1Jf7j2gOaP1hRiNKS6lCERalHrka4CAOJ0QFxZcAYz4UuRT3ieoM76AE0dHX7PfwkEKMi9xtEOBRBpb6A53X4Gj/s320/%D0%A0%D0%B0%D0%B4%D0%BE%D0%BC%D0%B8%D1%88%D0%BB%D1%8C_1943-1973.jpg" width="274" /></a></span></div><p></p>
<p class="MsoNormal" style="text-align: justify; text-indent: 21.3pt;"><span style="font-family: verdana;">А щодо також «не нашого» пам’ятника
на <span lang="UK">радомишльському значку</span>,
то, вочевидь, вважали його загальноукраїнським символом. Так що, коли комусь потрапляв
або <span lang="UK">колись </span>потрапить на
очі такий знак, годі шукати відповідний монумент на Радомишльщині. <o:p></o:p></span></p>
<p class="MsoNormal" style="text-align: justify; text-indent: 21.3pt;"><span style="font-family: verdana;">Втім цікаво: чи продовжили зазначене
карбування з іншими містами?<o:p></o:p></span></p>
<p class="MsoNormal" style="text-align: justify; text-indent: 21.3pt;"><o:p><span style="font-family: verdana;"> </span></o:p></p>
<p class="MsoNormal" style="text-align: justify; text-indent: 21.3pt;"><o:p><span style="font-family: verdana;"> </span></o:p></p>Володимир Молодикоhttp://www.blogger.com/profile/08414226033819494341noreply@blogger.com0tag:blogger.com,1999:blog-8522262308390347786.post-78141706975556041362023-11-24T11:29:00.011+02:002023-11-25T11:36:25.160+02:00«Імена Ти їх, Господи, відаєш»…<p> <span style="font-family: Verdana, "sans-serif"; text-align: justify;"> </span></p>
<p class="MsoNormal" style="text-align: justify; text-indent: 21.3pt;"><span style="font-family: "Verdana","sans-serif";">Коли путівець, що веде до кладовища
в центрі <a href="https://radomyshl.blogspot.com/2018/05/blog-post.html">Ставків</a>, проминає таку собі «промзону» колишнього місцевого колгоспу,</span><span lang="UK" style="font-family: "Verdana","sans-serif"; mso-ansi-language: UK;"> з його</span><span style="font-family: "Verdana","sans-serif";"> лів</span><span lang="UK" style="font-family: "Verdana","sans-serif"; mso-ansi-language: UK;">ого</span><span style="font-family: "Verdana","sans-serif";"> б</span><span lang="UK" style="font-family: "Verdana","sans-serif"; mso-ansi-language: UK;">оку</span><span style="font-family: "Verdana","sans-serif";"> привертає увагу мов би могильний
пам’ятник, встановлений ще за добру сотню метрів до огородженого цвинтаря.<o:p></o:p></span></p>
<p class="MsoNormal" style="text-align: justify; text-indent: 21.3pt;"><span style="font-family: "Verdana","sans-serif";">Це справді пам’ятник – меморіальний,
і напис на ньому засвідчує: «В пам’ять односельчанам, померлим від голоду 1933
року».</span><span lang="UK" style="font-family: "Verdana","sans-serif"; mso-ansi-language: UK;"><o:p></o:p></span></p>
<p align="center" class="MsoNormal" style="text-align: center;"><span lang="UK" style="font-family: "Verdana","sans-serif"; mso-ansi-language: UK;"><o:p></o:p></span></p><div class="separator" style="clear: both; text-align: center;"><a href="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEgbxPYmNaPUl1yu6FTqt2cmT2hq1GbgRRquVdDnXH7lBunoImTV5BG4LKfV894KKYHIM2DzWns05exuvSpuLfcV05QeOG_n6C6LF_Q1R6ouLTKE7D7GQxm8XM33jRhTHDT0TTlDr8XR_mjRwElx9UymAM7jkXXFNSM4i28lbVtxwh6_u5GflnmSY30-Iwsm/s850/IMG_20230721_175556.jpg" imageanchor="1" style="margin-left: 1em; margin-right: 1em;"><img border="0" data-original-height="850" data-original-width="583" height="320" src="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEgbxPYmNaPUl1yu6FTqt2cmT2hq1GbgRRquVdDnXH7lBunoImTV5BG4LKfV894KKYHIM2DzWns05exuvSpuLfcV05QeOG_n6C6LF_Q1R6ouLTKE7D7GQxm8XM33jRhTHDT0TTlDr8XR_mjRwElx9UymAM7jkXXFNSM4i28lbVtxwh6_u5GflnmSY30-Iwsm/s320/IMG_20230721_175556.jpg" width="219" /></a></div><p></p>
<p class="MsoNormal" style="text-align: justify; text-indent: 21.3pt;"><span style="font-family: "Verdana","sans-serif";">Встановили його у 2009-му. За
свідченнями ставчан, саме тут розташовувалося колись сільські могилки, на яких
і ховали дев’ять десятиліть тому жертв голодної смерті. Як розповіла колишній
сільський голова <b style="mso-bidi-font-weight: normal;">Ніна Овсієнко</b>,
хоронили їх без хрестів і надгробків, хіба що подекуди клали камінець у
головах. А в кінці 1950-х колгосп вирішив збудувати на місці поруйнованого кладовища
електростанцію.<o:p></o:p></span></p>
<p class="MsoNormal" style="text-align: justify; text-indent: 21.3pt;"><span style="font-family: "Verdana","sans-serif";">По кістках померлих топталися
будівельники, курсували машини з піском, каменем, іншими будматеріалами.
Електростанція, зрештою, пішла в небуття. Разом з кладовищем, яке «посунули»
далі. Втім нагадують про колишній цвинтар кілька надгробків, що дивом
збереглися.<o:p></o:p></span></p>
<p class="MsoNormal" style="text-align: justify; text-indent: 21.3pt;"><b style="mso-bidi-font-weight: normal;"><span style="font-family: "Verdana","sans-serif";">Марія
Сніцаренко</span></b><span style="font-family: "Verdana","sans-serif";">
згадувала, що мертвих везли на цвинтар конячкою або возиком, кидали в яму без
труни. Ціле кладовище з отаких померлих виникло на колгоспі біля пилорами… <o:p></o:p></span></p>
<p class="MsoNormal" style="text-align: justify; text-indent: 21.3pt;"><span style="font-family: "Verdana","sans-serif";">За даними сільради, опублікованими в
меморіальному виданні 2008 року «Національна книга пам’яті жертв Голодомору
1932-1933 років в Україні. Житомирська область», в ті голодні роки померло 93
жителі села Леніне (так іменувалися Ставки у 1924-2016 рр.), 16 – Мінин (це
село у 1959-му «приєднали» до Леніного і зняли з обліку), 6 – Рудні
Городецької, з поміж них – 52 дитини. Зазначено притому, що включено до цього
скорботного реєстру тільки тих померлих від голоду односельців, яких вдалося
встановити.<o:p></o:p></span></p>
<p class="MsoNormal" style="text-align: justify; text-indent: 21.3pt;"><span style="font-family: "Verdana","sans-serif";">Як розповідав свого часу ініціатор
спорудження пам’ятної стели знаний правозахисник <b style="mso-bidi-font-weight: normal;"><a href="https://radomyshl.blogspot.com/2006/06/blog-post.html">Василь Овсієнко</a></b>, що цьогоріч відійшов у Вічність, покійний <b style="mso-bidi-font-weight: normal;">Василь Бацук</b> (по-сільському Галівей,
який мешкав на Гончарівці) ще у 1967-му казав, що він нарахував 346. І, певно,
мав рацію. Недарма й Президент <b style="mso-bidi-font-weight: normal;">Віктор
Ющенко</b>, що пробудив в Україні і в світі пам’ять про геноцид голодомору,
зазначав, що в обласних книгах пам’яті зібрано 850 тисяч – хіба десяту частину
імен загиблих, бо загалом в Україні померло голодною смертю 8-10 мільйонів
селян.<o:p></o:p></span></p>
<p class="MsoNormal" style="text-align: justify; text-indent: 21.3pt;"><span style="font-family: "Verdana","sans-serif";">Навіть в означеній «Книзі пам’яті» у
переліку померлих від голоду-33, складеному на підставі Книг реєстрації актів
про смерть у м.Житомирі, подано ще чотирьох жителів Леніного та Мінин, що,
вочевидь, подалися до великого міста за порятунком. Причинами їхньої смерті
вказано «старечу кволість» (у п’ятдесятирічного чоловіка), «запалення нирок» та
«параліч серця» через виснаження.<o:p></o:p></span></p>
<p class="MsoNormal" style="text-align: justify; text-indent: 21.3pt;"><span style="font-family: "Verdana","sans-serif";">Чи такий ось факт. Жодного померлого
не названо у меморіальному виданні по Мар’янівці. Хоча наводилися в нашій
газеті записані нащадками моторошні свідчення <b style="mso-bidi-font-weight: normal;">П.Онощенко</b> з цього села, що, коли на початку 1933-го із закінченням
запасів люди почали помирати, рідні та родичі – потихеньку, щоб ніхто не бачив,
їли трупи своїх близьких, ризикуючи якщо не життям, то тюрмою. І був випадок,
як у молодої пари народився синок, який довго не прожив, пішов на «харчі» для
батьків.<o:p></o:p></span></p>
<p class="MsoNormal" style="text-align: justify; text-indent: 21.3pt;"><span style="font-family: "Verdana","sans-serif";">Нависла страшна сокира в голодні
роки й над колишніми Мінинами. Як писала тодішня райгазета «Боротьба за
соціалізм», Мінинську сільраду, що їй підпорядковувалася також Рудня
Городецька, у вересні 1933-го за зрив завдань партії й уряду з осінньої сівби
занесли на так звану <a href="https://radomyshl.blogspot.com/2014/07/blog-post_1328.html">«чорну дошку»</a>. Показник мінинців був найнижчим у районі –
засіяно було лише 1,8 відсотка запланованих до посіву площ (до речі, не оминули
тоді цієї покари господарства, що мали показник навіть більший за 20
відсотків). Це вже, щоправда, відбувалося після офіційного припинення голоду,
але соціальної напруги та поневірянь селян не зменшило. Адже «чорні дошки»
слугували адміністративно-репресивним засобом колективного покарання: в селах,
що потрапляли у цей каральний список, припинялась торгівля й постачання крамом,
товари з магазинів вилучалися й вивозилися у «благополучні села», колгоспам
заборонялося кредитування й блокувалися рахунки, селянам закривався доступ до
млинів та іншого. <o:p></o:p></span></p>
<p class="MsoNormal" style="text-align: justify; text-indent: 21.3pt;"><span style="font-family: "Verdana","sans-serif";">Одначе, жертв голоду там зареєстровано
на кілька порядків менше, ніж у сусідньому Леніному, хоча за кількістю
населення ці села не надто різнилися. За переписними реєстрами 1925 року в
Леніному нараховувалося 1682 мешканці, а у Мінинах 1340. Як свідчила <b style="mso-bidi-font-weight: normal;">Валентина Красна</b> з Мінин, коли люди в
селі почали голодувати, голова місцевої артілі <b style="mso-bidi-font-weight: normal;">Петро Оладько</b> знайшов вихід з цього скрутного становища. Він
організував харчування людей, що працювали в господарстві, дав розпорядження
різати спеціально необлікованих тварин, на бульйонах з яких для слабких варили
суп. Крупу діставали у тільки йому відомих місцях. Двічі на день працівники
колгоспу отримували їжу. До супу видавався хліб, випечений із борошна з різними
домішками. Працездатні частину їли самі, а решту несли додому, щоб прогодувати сім’ю.
Звичайно, це не була висококалорійна, повноцінна їжа, але завдяки їй мінинцям
вдалося<span style="mso-spacerun: yes;"> </span>сяк-так триматися у лихоліття.
Петра Оладька занесено до меморіального видання Українського інституту
національної пам’яті «Людяність у нелюдяний час», присвяченого
доброчинцям-праведникам, які у 1932-33 рр. допомагали вижити тим, хто
голодував.<o:p></o:p></span></p>
<p class="MsoNormal" style="text-align: justify; text-indent: 21.3pt;"><span style="font-family: "Verdana","sans-serif";">А жахливу картину голодного мору
доповнюють й збережені в архівах отакі ось спогади ставчан та мінинців, яким
пощастило трагедію пережити.<o:p></o:p></span></p>
<p class="MsoNormal" style="text-align: justify; text-indent: 21.3pt;"><span style="font-family: "Verdana","sans-serif";"><o:p> </o:p></span></p>
<p class="MsoNormal" style="text-align: justify; text-indent: 21.3pt;"><b style="mso-bidi-font-weight: normal;"><span style="font-family: "Verdana","sans-serif";">Уляна
Гончаренко:<o:p></o:p></span></b></p>
<p class="MsoNormal" style="text-align: justify; text-indent: 21.3pt;"><i style="mso-bidi-font-style: normal;"><span style="font-family: "Verdana","sans-serif";">–
Як прийшов той голодний час, то їли і гнилу картоплю, і коріння татарника, і
цвіт акації, і глід, і черепашок... Якось чужий хлопчина ішов дорогою та й сів
на лавочці біля нашої хати. Поки йшла до нього, щось плямкав губами, а коли
підійшла, то побачила, що він уже Богові душу віддав. Приїхав хтось конем, та й
завезли бідолаху на цвинтар.<o:p></o:p></span></i></p>
<p class="MsoNormal" style="text-align: justify; text-indent: 21.3pt;"><span style="font-family: "Verdana","sans-serif";"><o:p> </o:p></span></p>
<p class="MsoNormal" style="text-align: justify; text-indent: 21.3pt;"><b style="mso-bidi-font-weight: normal;"><span style="font-family: "Verdana","sans-serif";">Надія
Крепченко:<o:p></o:p></span></b></p>
<p class="MsoNormal" style="text-align: justify; text-indent: 21.3pt;"><i style="mso-bidi-font-style: normal;"><span style="font-family: "Verdana","sans-serif";">–
До нашої хати часто навідувався хлопець. Василем звали. Підтримували<span style="mso-spacerun: yes;"> </span>його, чим могли і як могли, але скоро в юнака
почали пухнути ноги, потім він помер, і його теж відвезли на кладовище. Ми таки
вижили й іншим допомагали. Батько рибу ловив. Але як же хотілося їсти! І що
бачили, те їли. Дуже доброю була макуха з ріпаку, рижію. А потім усі
перехворіли на дизентерію. Брат потрапив у лікарню. Ледь урятували... А літо тоді
було холодне, дощове. Аж до Маковія не було де висушити колосочка, щоб ту
зернину кинути в рот. Чула я, що в урочищі Глибочок у голод й людоїдство було –
дітей різали і їли. А тітка Настя ходила в Радомишль під церкву та й просила
або хліба, або копієчку, щоб купити їстівне. А хто ж то дасть?..<o:p></o:p></span></i></p>
<p class="MsoNormal" style="text-align: justify; text-indent: 21.3pt;"><span style="font-family: "Verdana","sans-serif";"><o:p> </o:p></span></p>
<p class="MsoNormal" style="text-align: justify; text-indent: 21.3pt;"><b style="mso-bidi-font-weight: normal;"><span style="font-family: "Verdana","sans-serif";">Яків
Федорець:<o:p></o:p></span></b></p>
<p class="MsoNormal" style="text-align: justify; text-indent: 21.3pt;"><i style="mso-bidi-font-style: normal;"><span style="font-family: "Verdana","sans-serif";">–
Мені тоді було п'ять років. Гуляли ми на болоті. Ішов тудою якийсь чоловік.
Просив їсти, охляв дуже. А що ми могли йому дати? Самі хотіли їсти, а не було
чого. То він там і вмер голодною смертю. А на моїх очах помер із голоду дядько
Денис. Тоді померли в дитячому будинку мої брат Микола і сестра Ганя. А в тітки
Палажки померла дочка Ольга…<o:p></o:p></span></i></p>
<p class="MsoNormal" style="text-align: justify; text-indent: 21.3pt;"><span style="font-family: "Verdana","sans-serif";"><o:p> </o:p></span></p>
<p class="MsoNormal" style="text-align: justify; text-indent: 21.3pt;"><b style="mso-bidi-font-weight: normal;"><span style="font-family: "Verdana","sans-serif";">Микола
Сергієнко:<o:p></o:p></span></b></p>
<p class="MsoNormal" style="text-align: justify; text-indent: 21.3pt;"><i style="mso-bidi-font-style: normal;"><span style="font-family: "Verdana","sans-serif";">–
Сім'я в нас була велика, їсти не було чого. І в один день у нас померли батько,
брат Пилип і сестра Надя. В один день голод їх забрав на той світ...<o:p></o:p></span></i></p>
<p class="MsoNormal" style="text-align: justify; text-indent: 21.3pt;"><i style="mso-bidi-font-style: normal;"><span style="font-family: "Verdana","sans-serif";">Голод
робив людей байдужими, жорстокими. Пригадують очевидці, що у 30-х роках стояла
хата біля клубу (це зліва від центральної дороги, як спускатися до річки).
Сім'я там жила, дітей чимало. Батько їхній був іще живий, але вже видно було:
помре. І хтось вигукнув: «Везіть на цвинтар, кинете в яму, він там дійде».</span></i><i style="mso-bidi-font-style: normal;"><span lang="UK" style="font-family: "Verdana","sans-serif"; mso-ansi-language: UK;"><o:p></o:p></span></i></p>
<p class="MsoNormal" style="text-align: justify; text-indent: 21.3pt;"><span lang="UK" style="font-family: "Verdana","sans-serif"; mso-ansi-language: UK;"><o:p> </o:p></span></p>
<p class="MsoNormal" style="text-align: justify; text-indent: 21.3pt;"><b style="mso-bidi-font-weight: normal;"><span style="font-family: "Verdana","sans-serif";">Олександр
Гончаренко: <o:p></o:p></span></b></p>
<p class="MsoNormal" style="text-align: justify; text-indent: 21.3pt;"><span style="font-family: "Verdana","sans-serif";"><span style="mso-spacerun: yes;"> </span><i style="mso-bidi-font-style: normal;">– У 1932
році батька заарештували за те, що закопав у хаті зерно, яке «червона мітла»
нещадно вимітала в усіх селян. Він, мабуть, відчував, що насувається голод,
тому думав передусім, як вижити родині. Мені було найважче, бо залишився з
мачухою, від якої не те, що їжі, а й ласкавого слова ніколи не чув. Сором
зізнаватися, але як настала голодна пора, то, щоби вижити, промишляв по чужих
хатах. Вистежував, коли господарів не було вдома, і залазив через вікно до
якоїсь господи, а там скоріш до печі, до казанка, щоб хоч щось попоїсти. Одного
разу зловила мене господиня на гарячому і добряче віддубасила. Потім порався по
городах, вишукуючи у землі бодай якусь невикопану морквину, цибулину чи ще
щось, що можна було б з’їсти. А по селу, мов тіні, пересувалися опухлі від
голоду люди, в чиїх очах читалося одне – їсти, їсти, їсти… Тих, хто помирав, як
скотину кидали в одну яму, засипали її, коли вона наповнювалась. У школі
вчителі побачили, що я геть виснажений, і, знаючи ставлення до мене мачухи,
поклопотали, щоб мене взяли в дитячий будинок у Радомишлі. Це й урятувало від
голодної смерті.<o:p></o:p></i></span></p>
<p class="MsoNormal" style="text-align: justify; text-indent: 21.3pt;"><br /></p>
<p class="MsoNormal" style="text-align: justify; text-indent: 21.3pt;"><b style="mso-bidi-font-weight: normal;"><span style="font-family: "Verdana","sans-serif";">Пам’ятаймо
жертв Голодомору, поминаймо їх – іменних і безіменних, позаяк «імена Ти їх,
Господи, відаєш»…<o:p></o:p></span></b></p>
<p class="MsoNormal" style="text-align: justify;"><span lang="UK" style="font-family: "Verdana","sans-serif"; mso-ansi-language: UK;"><o:p> </o:p></span></p>
<p align="right" class="MsoNormal" style="text-align: right;"><b style="mso-bidi-font-weight: normal;"><i style="mso-bidi-font-style: normal;"><span lang="UK" style="color: #000099; font-family: "Times New Roman","serif"; font-size: 10.0pt; mso-ansi-language: UK;">Газета «Зоря Полісся», 24 листопада 2023 р.<o:p></o:p></span></i></b></p>
<p class="MsoNormal" style="text-align: justify;"><span lang="UK" style="font-family: "Verdana","sans-serif"; mso-ansi-language: UK;"><o:p> </o:p></span></p>Володимир Молодикоhttp://www.blogger.com/profile/08414226033819494341noreply@blogger.com0tag:blogger.com,1999:blog-8522262308390347786.post-2457918102538150672023-11-10T13:15:00.001+02:002023-11-12T13:33:26.636+02:00Як незбудована радомишльська залізниця допомогла працевлаштуватися гнаному журналісту й письменнику<p><span style="font-family: verdana;"> </span></p>
<p class="MsoNormal" style="text-align: justify; text-indent: 21.3pt;"><span style="font-family: verdana;">У травні 1912 року в україномовній
газеті «Рада», що видавалась у Києві й набувала в ту пору розвою та
популярності, було опубліковано цікаве дослідження з окресленими в ньому
обнадійливими перспективами спорудження <a href="https://radomyshl.blogspot.com/2014/07/blog-post_42.html">залізничної колії Радомисль – Ірша</a>.
Підготував його оглядач і співробітник видання Хведот Майстренко.<span style="mso-spacerun: yes;"> </span>Хоча, далебі, спирався оповідач на брошуру
фахівця управління Південно-Західних залізниць Андрія Макаренка (згодом він був
серед очільників Директорії), що в ній подавалося докладне соціально-економічне
обгрунтування цього проєкту. <o:p></o:p></span></p>
<p class="MsoNormal" style="text-align: justify; text-indent: 21.3pt;"><span style="font-family: verdana;">Йшлося зокрема про те, що потреба
сполучення Радомисля зі залізничною мережею почала розглядатися далеко за 1895
рік. Саме управління Південно-Західних залізниць тоді клопотало про будівництво
колії до центру Радомисльського повіту від роз’їзду Сокільча лінії Київ –
Козятин (за 12 км від Попільні), адже повітовий Радомисль відігравав значну
роль в економічному житті поліського регіону. Поліщуки сюди спродували дерево,
кустарні вироби, дьоготь, смолу, скло, збіжжя та інші продукти сільського
господарства. З прокладанням Києво-Ковельської залізниці, що, на жаль, обійшла
Радомисль, тутешня, кажучи сучасною термінологією, логістика дещо звузилась,
проте господарське значення цього міста залишалось високим. <o:p></o:p></span></p>
<p class="MsoNormal" style="text-align: justify; text-indent: 21.3pt;"><span style="font-family: verdana;">Такі словесні доводи переконливо
підтверджувала й статистика. Зазначено, наприклад, що після задоволення
місцевих потреб кожен рік зостаються у регіоні чималі залишки вівса – 400 тисяч
пудів, пшениці – 466, борошна – 550, висівок – 250, картоплі – 200, льону – 7,
конопель – 3, сіна — 360, худоби – 90, свиней – 25, м’яса та шинки – 12, яєць –
50, будівельного дерева – 600, дров – 700, шкіряних виробів – 187, каменю –
200, виробів із сукна – 92, з дерева – 40, інших вантажів –100. Натомість
жителі Радомисля й найближчих околиць щорічно завозили з інших місцевостей для
власних потреб 46 тисяч пудів цукро-рафінаду, 24 – бакалії, 13 – гастрономії,
45 – гасу та нафти, 45 – тканих виробів, 18 – побутової та промислової хімії,
10 – медикаментів, 75 – солоної риби, 25 – вина й горілки, 8 – тютюну та
тютюнових виробів, 100 – заліза і чавуну, 15 – мила, 5 – паперового товару, 12
– свічок, 40 – цементу, вапна і т. ін., 40 – вугілля, 15 – мішків, 30 –
сільськогосподарського знаряддя й машин, 25 – фруктів, 100 – інших речей.<o:p></o:p></span></p>
<p class="MsoNormal" style="text-align: justify; text-indent: 21.3pt;"><span style="font-family: verdana;">Звісно, що всі перераховані вантажі
– і те, що вивозиться, й що завозиться, – доставлятимуться залізничною гілкою
Радомисль – Ірша, заощаджуючи час і кошти: адже вартість залізничних перевезень
значно дешевша від кінної доставки. Крім того, 35 тисяч пасажирів (таким є
очікуваний пасажиропотік) спекаються не надто приємної їзди тутешніми трактами
на труських диліжансах чи балагулах. <o:p></o:p></span></p>
<p class="MsoNormal" style="text-align: justify; text-indent: 21.3pt;"><span style="font-family: verdana;">Врешті, будівництво гілки, за
підрахунками, потребуватиме 683485 рублів. Натомість її річний валовий прибуток
становитиме 70869 руб. (2531 руб. за версту). Відтак завдяки гілці казенні
залізниці отримають 454 883
рублі прибутку на рік…<o:p></o:p></span></p>
<p class="MsoNormal" style="text-align: justify; text-indent: 21.3pt;"><span style="font-family: verdana;">Беззаперечні й переконливі
аргументи, зреалізувати які, відомо, завадила світова війна й наступні
соціальні та економічні потрясіння.<o:p></o:p></span></p>
<p class="MsoNormal" style="text-align: justify; text-indent: 21.3pt;"><span style="font-family: verdana;">До наведеного ваговитого аналізу
додав Майстренко й особисті враження від відвідин Радомисля, куди його, як
зізнається, «одного разу на довгенький таки час закинула могутня сила «незалежних
обставин». Та він був удячний долі, що дала йому змогу втішитися красою міста
та його околиць. Оповідач з приємністю описує «прямі бруковані вулиці, чепурні,
білі будиночки, оточені рясними, зеленими садочками, з-за яких побідно
визирають і грають на сонці золотими хрестами міський собор та його близька
сусідка парафіяльна церковця». <o:p></o:p></span></p>
<p class="MsoNormal" style="text-align: justify; text-indent: 21.3pt;"><span style="font-family: verdana;">«Це рай, справжній рай!» – написав
він, коли «побачив заквітчану кучерявими вербами ніжну річечку <a href="https://radomyshl.blogspot.com/2004/11/blog-post.html">Мику</a>, що під
самісіньким підніжжям міста злилась з буйноводним красенем <a href="https://radomyshl.blogspot.com/2006/09/blog-post_18.html">Тетеревом</a>, щоб
спільними силами постачать городянам і погожу воду для питва, і чудову
прохолоду в літню спеку, щоб легко держать на гладенькому дзеркалі свого лона
<a href="https://radomyshl.blogspot.com/2008/07/blog-post.html">човни</a> не самих тільки рибалок, а й городян, охочих розім’яти свої руки веслами;
а зразу ж за Тетеревом – темножовта стіна несходимого вікового соснового бору»…<o:p></o:p></span></p>
<p class="MsoNormal" style="text-align: justify; text-indent: 21.3pt;"><span style="font-family: verdana;">Прізвище автора цих рядків мало про
що говорить сучасним радомишлянам, і не тільки їм. Але у першій третині ХХ
століття воно було доволі активно представлене в публічній царині на тогочасних
українських теренах. Як журналіст Хведот Майстренко відомий роботою не лише в
«Раді», а й у таких виданнях як «Маяк», «Шлях», «Нова Рада», «Нова громада».
Знаний також своїм чималим літературним доробком.<span lang="UK"><o:p></o:p></span></span></p>
<p align="center" class="MsoNormal" style="text-align: center;"><span lang="UK"><o:p><span style="font-family: verdana;"> </span><a href="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEg23zKgwkWZxkyHP8j_3AA2YZ5KKIiX200VqfEkWwG4ojbgowDLLCl9EMZ1FMuE6TyzIdqEmhUijeEcArI2DZasUHcbFZArp8aqcgO-24-WSxWrs28xJZkzSSgb2hw-JBzIB_K6lagG2EC2G7wPTMxuG1eRaFOhvCSOwsdK31Ndz15DKOodtct_JcTLS9kV/s439/%D0%9C%D0%B0%D0%B9%D1%81%D1%82%D1%80%D0%B5%D0%BD%D0%BA%D0%BE%20%D0%A5..jpg" imageanchor="1" style="font-family: verdana; margin-left: 1em; margin-right: 1em;"><img border="0" data-original-height="439" data-original-width="346" height="320" src="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEg23zKgwkWZxkyHP8j_3AA2YZ5KKIiX200VqfEkWwG4ojbgowDLLCl9EMZ1FMuE6TyzIdqEmhUijeEcArI2DZasUHcbFZArp8aqcgO-24-WSxWrs28xJZkzSSgb2hw-JBzIB_K6lagG2EC2G7wPTMxuG1eRaFOhvCSOwsdK31Ndz15DKOodtct_JcTLS9kV/s320/%D0%9C%D0%B0%D0%B9%D1%81%D1%82%D1%80%D0%B5%D0%BD%D0%BA%D0%BE%20%D0%A5..jpg" width="252" /></a><span style="font-family: verdana;"><br /></span></o:p></span></p>
<p class="MsoNormal" style="text-align: justify; text-indent: 21.3pt;"><span style="font-family: verdana;">Ще у 1901 році добіркою його віршів
відкривався листопадовий випуск популярного «Літературно-наукового вісника» (до
слова, слідом друкувалися поезії значно відомішої нині Катрі Гриневичевої). Їх
було опубліковано за авторством Федота Шелудька – таким є справжнє прізвище
митця.<o:p></o:p></span></p>
<p class="MsoNormal" style="text-align: justify; text-indent: 21.3pt;"><span style="font-family: verdana;">Народився він 7 (19) червня 1877
року в селі Андріївка Гадяцького повіту на Полтавщині (цікаво, що зі згаданим
А.Макаренком вони були земляками) в селянській родині, по батькові – Макарович.
Здобув початкову освіту у сільській школі, затим писарчукував у волості.<o:p></o:p></span></p>
<p class="MsoNormal" style="text-align: justify; text-indent: 21.3pt;"><span style="font-family: verdana;">А згодом, вірогідно, й виникли оті
згадані й завуальовані ним «незалежні обставини». Позаяк у його біографії
зазначено, що у 1898-1903 роках зазнавав судового переслідування нібито за
образу «Господа Бога», а також як політичний був заарештований та ув’язнений у
Лук’янівській тюрмі. <o:p></o:p></span></p>
<p class="MsoNormal" style="text-align: justify; text-indent: 21.3pt;"><span style="font-family: verdana;">У 1904-му його забрали до війська і
доправили на Далекий Схід у горнило російсько-японської війни. Десятиліттям по
тому, маючи вже військовий досвід, воював на Першій світовій. Свої враження з
обох воєн вояк у 1918-му виклав у книжці нарисів «В вогні і крові (силуети
війни)», що викликала певний суспільний резонанс і схвально сприймалася
читачами. Критика зазначала, що її автор не з тих, хто підфарбовує, підбілює чи
припудрює страшне обличчя війни, тож без зайвого патріотизму виклав те, що сам
бачив, чув, переживав, почував, розвінчуючи, до того ж, велокоросійські
шапкозакидацтво та надзвичайну місію росіянців з одночасним намаганнням
перекроїти «хахлов» на свій лад (як бачимо, й дотепер ці настрої у московитів
не змінилися).<o:p></o:p></span></p>
<p class="MsoNormal" style="text-align: justify; text-indent: 21.3pt;"><span style="font-family: verdana;">Після повернення з далекосхідного
театру воєнних дій Федот Шелудько одружився, а в суспільному середовищі став
відтоді Майстренком та ще й Хведотом, засвідчивши відданість давнім
українськомовним традиціям, для яких звук «ф» є чужим і незвичним. Недарма
повсякчас його замінювали на «п», «х» або ж «хв». Під цим псевдонімом
друкувалися його газетні публіцистичні матеріали, літературні твори.<o:p></o:p></span></p>
<p class="MsoNormal" style="text-align: justify; text-indent: 21.3pt;"><span style="font-family: verdana;">Пробував він себе у різних жанрах.
Побачили світ декілька книжок з дитячими віршиками та віршованими казками й
загадками, що ними був захопився поет. Одначе подеколи дістали ті творіння
чимало критичних стріл. Втім, попри критику, увійшли згодом деякі з них до
збірок дитячих творів та навчальних читанок. А поезії Майстренка-Шелудька
включив Іван Франко до виданої ним антології української лірики. <o:p></o:p></span></p>
<p class="MsoNormal" style="text-align: justify; text-indent: 21.3pt;"><span style="font-family: verdana;">Газетярська робота знайшла втілення
в багатьох злободенних публіцистичних публікаціях. Примітно, що неодноразово
висвітлювалась ним у них і радомисльська тематика. Вона, приміром, стосувалася
покар, які виносилися селянам такими собі самоврядними волосними судами або
сільськими громадами, діяльності селянських банків та кредитних установ,
переселенського й емігрантського руху, тих чи інших моральних засад тощо.<o:p></o:p></span></p>
<p class="MsoNormal" style="text-align: justify; text-indent: 21.3pt;"><span style="font-family: verdana;">У революційному вирі, що спалахнув у
1917-му, Хведот Майстренко цілковито віддався українській справі. Пропагував
він її, перебуваючи у війську. Тим часом, з військовими потребами побував знову
на Далекому Сході, а повертаючись звідти, з приємністю повідомляв до Києва про
український рух на далекосхідних і сибірських просторах.<o:p></o:p></span></p>
<p class="MsoNormal" style="text-align: justify; text-indent: 21.3pt;"><span style="font-family: verdana;">Пристав по тому до української
партії соціалістів-федералістів. До кола її очільників та лідерів належали
зокрема Сергій Єфремов, Андрій В’язлов, Олександр Лотоцький, <a href="https://radomyshl.blogspot.com/2017/01/blog-post_28.html">Олександр Шульгин</a>,
<a href="https://radomyshl.blogspot.com/2016/07/blog-post_13.html">Іван Огієнко</a>, Іван Фещенко-Чопівський. Більшість із них після поразки
української революції емігрували, ті ж, що лишилися, за більшовицького
владарювання потрапили в опалу та зазнали гонінь і переслідувань.<o:p></o:p></span></p>
<p class="MsoNormal" style="text-align: justify; text-indent: 21.3pt;"><span style="font-family: verdana;">Не оминув цієї участі й Майстренко.
Зі своїми суспільно-політичними поглядами він став небажаним у новітній
радянській пафосній журналістиці. Натомість з політики мусив
перекваліфікуватися на науково-популярну, технічну й іншу господарську
тематику.<o:p></o:p></span></p>
<p class="MsoNormal" style="text-align: justify; text-indent: 21.3pt;"><span style="font-family: verdana;">Врешті, зважаючи на поданий на
початку вагомий радомисльський «залізничний» досвід, таки знайшов собі
пристановище – у відомстві Південно-Західних залізниць в якості технічного
редактора його офіційних видань.<o:p></o:p></span></p>
<p class="MsoNormal" style="text-align: justify; text-indent: 21.3pt;"><span style="font-family: verdana;">У 1926-му громадськість відзначила
25-річчя творчої діяльності Хведота Майстренка. На жаль, інформації про
подальшу долю цього самобутнього літератора й журналіста наразі віднайти не вдалося.<o:p></o:p></span></p>
<p class="MsoNormal"><span lang="UK"><o:p><span style="font-family: verdana;"> </span></o:p></span></p>
<p class="MsoNormal"><span lang="UK"><o:p><span style="font-family: verdana;"> </span></o:p></span></p>
<p align="right" class="MsoNormal" style="text-align: right;"><b style="mso-bidi-font-weight: normal;"><i style="mso-bidi-font-style: normal;"><span lang="UK" style="color: #000099; font-size: 10pt;"><span style="font-family: times;">Газета «Зоря Полісся», 10 листопада 2023 р.</span><span style="font-family: verdana;"><o:p></o:p></span></span></i></b></p>
<p class="MsoNormal"><span lang="UK"><o:p><span style="font-family: verdana;"> </span></o:p></span></p>Володимир Молодикоhttp://www.blogger.com/profile/08414226033819494341noreply@blogger.com0tag:blogger.com,1999:blog-8522262308390347786.post-48482260857329505532023-11-03T11:01:00.000+02:002023-11-03T11:01:14.119+02:00Скорботне літо 1953-го позбавило випускників пам’ятних фотокарток<p><span style="font-family: verdana;"> </span></p><p class="MsoNormal" style="text-align: justify; text-indent: 21.3pt;"><span style="font-family: verdana;"><span lang="UK">Нові часи, нові
звичаї… Сучасники, що нині прагнуть зберегти світлини власні та родинні, вже
використовують задля створення альбомів цифрові та інтернетні ресурси. </span>Щоправда, для їх наповнення
зафіксованими на фото миттєвостями минулого звертаються усе ж до паперових
знімків, що зберігаються у старих альбомах. Зрештою, це таки реальна можливість
донести їх до наступних поколінь.<o:p></o:p></span></p>
<p class="MsoNormal" style="text-align: justify; text-indent: 21.3pt;"><span style="font-family: verdana;">Цікаву фотогалерею з історії
Іршанської школи започаткував на створеній фейсбучній сторінці «Ірша. Школа
вчора, сьогодні, завтра» колишній її учитель Сергій Рябченко, що нині вже на
заслуженому відпочинку. <span lang="UK"><o:p></o:p></span></span></p>
<p align="center" class="MsoNormal" style="text-align: center;"><span lang="UK"><o:p><span style="font-family: verdana;"></span></o:p></span></p><div class="separator" style="clear: both; text-align: center;"><span style="font-family: verdana;"><a href="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEgmlN1TnS8JRjQBu-K_VIBzaspNFpQLsXYG6HLBNreiRTrkRm2Gh4tUQ6d8Lh81ipP2SK4pyW72Nv4sCKtUgF5gdv6Ra1zNUIrQv8vSMJovMJikELslhtvqdmZvou_ZOUSLLYTW8PKo8EqJTUZyPqZ8WqnDRGvdpcq0Hav-bZSxV99RQaENnCYNJBp3iUsA/s567/%D0%86%D1%80%D1%88%D0%B0_%D1%88%D0%BA%D0%BE%D0%BB%D0%B0_1952.jpg" imageanchor="1" style="margin-left: 1em; margin-right: 1em;"><img border="0" data-original-height="360" data-original-width="567" height="203" src="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEgmlN1TnS8JRjQBu-K_VIBzaspNFpQLsXYG6HLBNreiRTrkRm2Gh4tUQ6d8Lh81ipP2SK4pyW72Nv4sCKtUgF5gdv6Ra1zNUIrQv8vSMJovMJikELslhtvqdmZvou_ZOUSLLYTW8PKo8EqJTUZyPqZ8WqnDRGvdpcq0Hav-bZSxV99RQaENnCYNJBp3iUsA/s320/%D0%86%D1%80%D1%88%D0%B0_%D1%88%D0%BA%D0%BE%D0%BB%D0%B0_1952.jpg" width="320" /></a></span></div><p></p>
<p align="center" class="MsoNormal" style="text-align: center;"><b style="mso-bidi-font-weight: normal;"><i style="mso-bidi-font-style: normal;"><span lang="UK" style="font-size: 10pt;"><span style="font-family: times;">Іршанська
школа. Світлина 1952 року.</span><span style="font-family: verdana;"><o:p></o:p></span></span></i></b></p>
<p class="MsoNormal" style="text-align: justify; text-indent: 21.3pt;"><span style="font-family: verdana;">Він зокрема поставив за мету
розмістити на ній усі фото шкільних випусків, що їм присвятив один з розділів
сторінки.<o:p></o:p></span></p>
<p class="MsoNormal" style="text-align: justify; text-indent: 21.3pt;"><span style="font-family: verdana;">Натепер віднайдено та оприлюднено 38
випускних світлин. Для повноти додано до колекції, крім того, фото випуску
вечірньої школи робітничої молоді, що діяла в Ірші. А от з «основних», як
скрушно зазначає пошуковець, немає деяких з перших та останніх. Що стосується
найдавніших, ще довоєнних та перших повоєних, то, на жаль, тогочасних
випускників уже немає серед сущих на нашій землі. Подеколи відгукувалися
нащадки. Втім не всі, з ким таки вдалося зв’язатися, володіють сучасними
цифровими технологіями, тож є сподівання, що таки посприяють бабусям та дідусям
їхні діти й онуки.<o:p></o:p></span></p>
<p class="MsoNormal" style="text-align: justify; text-indent: 21.3pt;"><span style="font-family: verdana;">Водночас Рябченко із жалем
констатує, що запізно почав ці пошуки. Як не прикро, але, коли відходили у
вічність колишні шкільні вчителі, виїздили із села, про це не думалося, тож
їхній фотоспадок навіть рідним, скоріше за все, виявився непотрібним. Дещо
відтак уже втрачене назавжди. Звісно, міг би бути свого часу створений куточок
історії школи і в самому закладі. Але й колись, і тепер учителі-історики, як не
прикро, особливого інтересу до такої ідеї не виявляють.<o:p></o:p></span></p>
<p class="MsoNormal" style="text-align: justify; text-indent: 21.3pt;"><span style="font-family: verdana;">Сам Сергій Володимирович за фахом
вчитель біології та хімії, продовживши у шкільних науках справу батьків (вони
також тривалий час учителювали в Ірші). Позаяк на відміну від сучасних
тамтешніх освітян, що здебільшого є «варягами», і селище, і школа рідні для
нього. А за своїм основним, так би мовити, профілем він, до речі, доволі знаний
на довколишніх теренах як пристрасний садівник та городник. <o:p></o:p></span></p>
<p class="MsoNormal" style="text-align: justify; text-indent: 21.3pt;"><span style="font-family: verdana;">Зрештою, занурившись у фотографічну
шкільну минувшину, відкрив для себе біолог та хімік чимало історичних тонкощів
і цікавинок. <o:p></o:p></span></p>
<p class="MsoNormal" style="text-align: justify; text-indent: 21.3pt;"><span style="font-family: verdana;">Скажімо, у 1962-63 роках випусків у
старших класах просто не було. У ті роки в СРСР здійснювався перехід з
десятирічної до одинадцятирічної середньої освіти, тож після випуску
десятикласників наступний випускний, але вже 11-й клас, виходив із стін школи
через два роки. І навпаки: у 1966-му, коли десятирічка повернулась «на круги
своя», випускалися зі шкільних стін одночасно 11-й та 10-й класи. З подібних
реформаторських причин «випадають» деякі роки випусків і в наш час.<o:p></o:p></span></p>
<p class="MsoNormal" style="text-align: justify; text-indent: 21.3pt;"><span style="font-family: verdana;">А от випускних світлин 1953 року не
існує взагалі. І не тільки з Іршанської школи, а й повсюдно по колишньому
Радянському Союзу. У тогорічному березні й надалі країну Рад охопила «невимовна
туга й жалоба за померлим вождем усіх народів, дорогим товаришем Сталіним».
Звісно, на тому скорботному тлі не могло бути мови не тільки про випускні бали
у школах, а й про традиційні загальні фото випускників. Їх просто заборонили.
Хтозна, можливо, десь і траплялися якісь аматорські знімки, проте до
професійних фотоательє таких замовлень не робилося.<span lang="UK"><o:p></o:p></span></span></p>
<p align="center" class="MsoNormal" style="text-align: center;"><span lang="UK"><o:p><span style="font-family: verdana;"> </span></o:p></span><a href="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEhRHM71-h6KvtJQL4KP3iLtghAer98I6eQzoCPdOEGEQJrYR33EXFdp9FaZr8NyqsgEypBMR7fXS3iDDvRsN1cnOTt3ZIBzcLiHU5jlhvUkwD_R9NMYGTi2UiTWMyLMSIIoopIxRONADdDefErqnQ1Qiwvjr_cHXvs4lSO34Qr8LPVHs_pRmuulo1svRSgu/s567/%D0%9F%D0%B5%D1%80%D1%88%D0%B8%D0%B9%20%D0%B4%D0%B7%D0%B2%D0%BE%D0%BD%D0%B8%D0%BA%20%D1%83%201954-%D0%BC%D1%83.jpg" imageanchor="1" style="font-family: verdana; margin-left: 1em; margin-right: 1em;"><img border="0" data-original-height="451" data-original-width="567" height="255" src="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEhRHM71-h6KvtJQL4KP3iLtghAer98I6eQzoCPdOEGEQJrYR33EXFdp9FaZr8NyqsgEypBMR7fXS3iDDvRsN1cnOTt3ZIBzcLiHU5jlhvUkwD_R9NMYGTi2UiTWMyLMSIIoopIxRONADdDefErqnQ1Qiwvjr_cHXvs4lSO34Qr8LPVHs_pRmuulo1svRSgu/s320/%D0%9F%D0%B5%D1%80%D1%88%D0%B8%D0%B9%20%D0%B4%D0%B7%D0%B2%D0%BE%D0%BD%D0%B8%D0%BA%20%D1%83%201954-%D0%BC%D1%83.jpg" width="320" /></a></p>
<p align="center" class="MsoNormal" style="text-align: center;"><b style="mso-bidi-font-weight: normal;"><i style="mso-bidi-font-style: normal;"><span lang="UK" style="font-size: 10pt;"><span style="font-family: times;">Перший шкільний
дзвоник у 1954-му.</span><span style="font-family: verdana;"><o:p></o:p></span></span></i></b></p>
<p class="MsoNormal" style="text-align: justify; text-indent: 21.3pt;"><span style="font-family: verdana;"><span lang="UK">Щодо відсутніх
у зібранні інших випускних фото Іршанської школи, зберігаються сподівання, що
вони з часом таки поповнять шкільну колекцію, й не лише віртуальну. </span>А добрий приклад іршанців хай
надихає до його наслідування ентузіастів по всіх усюдах. <o:p></o:p></span></p>
<p class="MsoNormal" style="text-align: justify;"><o:p><span style="font-family: verdana;"> </span></o:p></p>
<p align="right" class="MsoNormal" style="text-align: right;"><b style="mso-bidi-font-weight: normal;"><i style="mso-bidi-font-style: normal;"><span lang="UK" style="color: #000099; font-size: 10pt;"><span style="font-family: times;">Газета «Зоря Полісся», 3 листопада 2023 р.</span><span style="font-family: verdana;"><o:p></o:p></span></span></i></b></p>
<p class="MsoNormal" style="text-align: justify;"><span style="font-family: verdana;"><span style="mso-spacerun: yes;"> </span><o:p></o:p></span></p>
<p class="MsoNormal" style="text-align: justify;"><span style="font-family: verdana;"> </span><span style="font-family: Verdana, sans-serif;"><o:p></o:p></span></p>Володимир Молодикоhttp://www.blogger.com/profile/08414226033819494341noreply@blogger.com0tag:blogger.com,1999:blog-8522262308390347786.post-85766075917457469212023-10-28T10:38:00.009+03:002023-11-03T17:09:32.807+02:00«Щасливі на годинник не зважають…»<p><span style="font-family: verdana;"> </span></p><p class="MsoNormal" style="text-align: justify; text-indent: 21.3pt;"><span style="font-family: verdana;">Судячи із приповідки, винесеної в
заголовок, радянські люди почувалися одними із найщасливіших, адже тривалий час
в колишньому СРСР годинник, особливо наручний, вважався предметом розкоші. Бо ж
доступні вони були далеко не всім. Передусім за ціною. <o:p></o:p></span></p>
<p class="MsoNormal" style="text-align: justify; text-indent: 21.3pt;"><span style="font-family: verdana;">Власне виробництво у Радянському
Союзі налагодили лише у 1929 році, завдяки закупівлі двох збанкрутілих
годинникових підприємств в Америці. До Другої Світової війни їх виготовили лише
декілька мільйонів на таку величезну країну (і наручних, і настінних, і
настільних).<o:p></o:p></span></p>
<p class="MsoNormal" style="text-align: justify; text-indent: 21.3pt;"><span style="font-family: verdana;">По війні цей процес пришвидшився,
проте лише у 1980-х годинник став по кишені практично кожному.<o:p></o:p></span></p>
<p class="MsoNormal" style="text-align: justify; text-indent: 21.3pt;"><span style="font-family: verdana;">А як же відслідковували час до того?
На селі, відомо, часовим орієнтиром слугувало сонце, за яким вкладалися спати і
прокидалися, поралися по господарству й випасали худобу. Тим часом сама худоба
самотужки доволі точно визначає пору, коли слід вирушати з пасовища до обійсть.<o:p></o:p></span></p>
<p class="MsoNormal" style="text-align: justify; text-indent: 21.3pt;"><span style="font-family: verdana;">У виробничих поселеннях здавна
традиційно скликав до робочих місць сигнал заводського чи фабричного гудка.<o:p></o:p></span></p>
<p class="MsoNormal" style="text-align: justify; text-indent: 21.3pt;"><span style="font-family: verdana;">Слугувала таким собі ранковим
будильником ще й сповіщала громадян про поточні години й хвилини радіоточка,
що, практично не змовкаючи, балакала майже у кожному помешканні. А ще свого
часу транслювалися радіопередачі через гучномовці на міських та сільських
вулицях чи майданах.<o:p></o:p></span></p>
<p class="MsoNormal" style="text-align: justify; text-indent: 21.3pt;"><span style="font-family: verdana;">Ранкова радіотрансляція починалась
зазвичай о шостій ранку, а по тому призвичаєний слухач цілком міг визначати час
за передачами, що, як правило, виходили в однакові часові відрізки. У моїй
пам’яті, наприклад, досі закарбувалися ранкові програми, що йшли одна за
однією: новинні випуски з Москви та Києва, ранкова гімнастика, радіостанція
«Колос», обласне мовлення, «Піонєрская зорька» чи «Піонер України», за якими
цілком орієнтувалися, коли прокидатися, займатися ранковою гігієною, снідати та
вирушати до школи. До того ж періодично транслювалися «сигнали точного часу» (в
сучасних інтернетних пристроях часова функція відтворюється в режимі так
званого «реального часу»).<o:p></o:p></span></p>
<p class="MsoNormal" style="text-align: justify; text-indent: 21.3pt;"><span style="font-family: verdana;"><span face=""Verdana","sans-serif"">Хоча, скільки себе пам’ятаю, у нас
дома висіли на стіні «ходики» з гиркою на ланцюжку, згодом з’явився </span><span face=""Verdana","sans-serif"" lang="UK" style="mso-ansi-language: UK;">досить
масивний </span><span face=""Verdana","sans-serif"">настінний
заводний пружинний годинник «з боєм». Особливим шиком вважався у ту пору (та
подекуди й нині, одначе,<span style="mso-spacerun: yes;"> </span>уже в якості
антикваріату) «годинник із зозулькою». Час від часу (даруйте за каламбур)
часові механізми розладнувалися чи ламалися, і їх доводилося здавати у ремонт
майстрові. Діяла колись у Радомишлі й така сервісна служба з незмінним
годинникарем Семеном Ліберманом…<o:p></o:p></span></span></p>
<p class="MsoNormal" style="text-align: justify; text-indent: 21.3pt;"><span style="font-family: verdana;">А вже на уроках особливою увагою
користувалися ті з однокласників, хто мав наручного годинника. До них звертався
запитувальний погляд: скільки там залишилося до «дзвінка»? У мене на руці
власний показник часу з’явився у сьомому класі (перейшов «у спадок» від
старшого брата). Начебто - <o:p></o:p></span><span style="font-family: verdana; text-indent: 28.4px;">«Ракета».</span></p>
<p class="MsoNormal" style="text-align: justify; text-indent: 21.3pt;"><span style="font-family: verdana;">Тож наші співгромадяни таки
обходилися без годинників.<o:p></o:p></span></p>
<p class="MsoNormal" style="text-align: justify; text-indent: 21.3pt;"><span style="font-family: verdana;">Пригадується у зв’язку з цим доволі
анекдотичний випадок, що мав місце у колишньому вишевицькому колгоспі, коли
головував у ньому відомий краянин-господарник Леонід Тарасюк. Одного разу
керівникові увірвався терпець, позаяк засідання правління господарства постійно
починалися з півгодинним, а то й більшим запізненням через несвоєчасне прибуття
його учасників. Отож Леонід Ничипорович, відкриваючи нарешті чергове затримане
зібрання, привселюдно доручив головбухові взяти в колгоспній касі гроші і
негайно поїхати в райцентр та купити усім членам правління по годиннику –
найдорожчому. Місію було швидко й успішно виконано. Тож на тому ж таки
засіданні голова «урочисто» усім вручив «подарунки», одначе звелів бухгалтерові
вирахувати їхню вартість із зарплати. Виховний ефект подіяв: засідання відтоді
починалися вчасно, а колгоспний актив змушено, але таки обзавівся потрібною в
побуті та на виробництві річчю, хоча й власним коштом.<o:p></o:p></span></p>
<p class="MsoNormal" style="text-align: justify; text-indent: 21.3pt;"><span style="font-family: verdana;">Можливо, щоби щасливі радянські люди
при нагальній потребі таки могли спостерігати його плин, доволі поширеним явищем стало
встановлення годинників для загального огляду в людних місцях – на майданах,
вулицях, адміністративних, побутових будівлях, в транспортних вузлах і т. ін. Та
звична механічна система для цих приладів не завжди була придатною, адже
потребувала постійного підзаведення, корегувань тощо.<o:p></o:p></span></p>
<p class="MsoNormal" style="text-align: justify; text-indent: 21.3pt;"><span style="font-family: verdana;"><span face=""Verdana","sans-serif"">Відразу по Другій Світовій війні в
Радянському Союзі налагодилося виробництво електромеханічних міських годинників
– фасадних, стовпових та ін. І поступово вони почали з’являтися на вулицях
великих і малих міст. Не став тут винятком і наш Радомишль. На оцих світлинах
1960-х років, приміром, їх зафіксовано на стовпах на центральній міській площі,
на розі вулиць Міськради та Леніна (нині Мала Житомирська).</span><span face=""Verdana","sans-serif"" lang="UK" style="mso-ansi-language: UK;"><o:p></o:p></span></span></p>
<p align="center" class="MsoNormal" style="text-align: center; text-indent: 21.3pt;"><span lang="UK" style="font-family: verdana; mso-ansi-language: UK;"><o:p></o:p></span></p><div class="separator" style="clear: both; text-align: center;"><a href="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEgJ1laxxz3VLvvYmfxLV5FWAv9zKOnAlSKuauvsZkPQ_-rhQvCAchoRJ268JML3GGnSqKZCLIz8aL6JGjwr6EX7CQp0gq19mQ4NMeXZQIrBiJjhdD8y5zdxA8h6dh9D1Z3wG-EYIuUfXBl1LjsPjqo9aajFSlicIFAAFFFxLTwUXiFIUGMf0tpgVhczEY9Z/s605/%D0%93%D0%BE%D0%B4%D0%B8%D0%BD%D0%BD%D0%B8%D0%BA_%D0%BC%D0%B0%D0%B9%D0%B4%D0%B0%D0%BD.jpg" style="margin-left: 1em; margin-right: 1em;"><span style="font-family: verdana;"><img border="0" data-original-height="401" data-original-width="605" height="212" src="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEgJ1laxxz3VLvvYmfxLV5FWAv9zKOnAlSKuauvsZkPQ_-rhQvCAchoRJ268JML3GGnSqKZCLIz8aL6JGjwr6EX7CQp0gq19mQ4NMeXZQIrBiJjhdD8y5zdxA8h6dh9D1Z3wG-EYIuUfXBl1LjsPjqo9aajFSlicIFAAFFFxLTwUXiFIUGMf0tpgVhczEY9Z/s320/%D0%93%D0%BE%D0%B4%D0%B8%D0%BD%D0%BD%D0%B8%D0%BA_%D0%BC%D0%B0%D0%B9%D0%B4%D0%B0%D0%BD.jpg" width="320" /></span></a></div><span style="font-family: verdana;"><br /></span><div class="separator" style="clear: both; text-align: center;"><span style="font-family: verdana;"><a href="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEgcJ6Dkqk_3evXONb9NBh6mlwf5cekJs7YvqkfXkw0sphOJqVRsv_YRG0vo7pzeo2UYBUGxcCEM8u_3bI1P_OOYAQE5_3f7yIYB64vUnhnDl52UP4RVkoJ6l7J3B5_SdKtp7kJHDKadkj_WSThrh1FKVhC4BSzn1gu8qOlkres4pJzWNfPIxNLOSxUoaVn7/s604/%D0%93%D0%BE%D0%B4%D0%B8%D0%BD%D0%BD%D0%B8%D0%BA_%D0%9C%D1%96%D1%81%D1%8C%D0%BA%D1%80%D0%B0%D0%B4%D0%B8-%D0%9B%D0%B5%D0%BD%D1%96%D0%BD%D0%B0.jpg" style="margin-left: 1em; margin-right: 1em;"><img border="0" data-original-height="392" data-original-width="604" height="208" src="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEgcJ6Dkqk_3evXONb9NBh6mlwf5cekJs7YvqkfXkw0sphOJqVRsv_YRG0vo7pzeo2UYBUGxcCEM8u_3bI1P_OOYAQE5_3f7yIYB64vUnhnDl52UP4RVkoJ6l7J3B5_SdKtp7kJHDKadkj_WSThrh1FKVhC4BSzn1gu8qOlkres4pJzWNfPIxNLOSxUoaVn7/s320/%D0%93%D0%BE%D0%B4%D0%B8%D0%BD%D0%BD%D0%B8%D0%BA_%D0%9C%D1%96%D1%81%D1%8C%D0%BA%D1%80%D0%B0%D0%B4%D0%B8-%D0%9B%D0%B5%D0%BD%D1%96%D0%BD%D0%B0.jpg" width="320" /></a><span style="text-indent: 21.3pt;"> </span></span></div><p></p>
<p class="MsoNormal" style="text-align: justify; text-indent: 21.3pt;"><span style="font-family: verdana;">За словами звісного радомишльського
умільця та майстра на всі руки Сергія Зубчика, що знається й на годинниках,
блок управління до них зазвичай розміщувався у розташованому поруч приміщенні,
звідки подавалися безпосередньо на годинник електричні імпульси, якими рухалась
стрілка. На випадок відключення електрики обладнання підживлювалося батареями
або акумулятором.<o:p></o:p></span></p>
<p class="MsoNormal" style="text-align: justify; text-indent: 21.3pt;"><span style="font-family: verdana;">Та слугували вони, схоже, недовго –
чи то через недосконалість, чи недовговічність. Вироблялися, зрештою, до 1966
року. А потім з одного боку почали з’являтися електронні, а з іншого – таки
більш доступними для «щасливого» населення стали ручні.<o:p></o:p></span></p>
<p class="MsoNormal" style="text-align: justify; text-indent: 21.3pt;"><span style="font-family: verdana;">Тепер, відомо, годинник, як покажчик
часу, присутній на кожному мобільному телефонному пристрої, якими практично
поголовно послуговуються і старші за віком люди, й дітвора. Проте не втратив
своєї привабливості й годинниковий механізм на руці. Він, щоправда, тепер став
свідченням певного статусу носія годинника. Ну, майже так, як для членів
правління колгоспу в описаній вище історії. Нині, притому, той статус
часто-густо вимірюється захмарною для пересічних громадян вартістю власного
часоміра. <o:p></o:p></span></p>
<p class="MsoNormal" style="text-align: justify; text-indent: 21.3pt;"><span style="font-family: verdana;"><span face=""Verdana","sans-serif"">Втім, як розповідав знайомий
бізнесмен, що послуговується наручним годинником, він для нього нерідко
видається дуже зручним вже під час різного роду засідань, нарад, коли виникає
потреба зовні непомітно простежити час (як колись у навчальному закладі), а
раз-по-раз зазирати у смартфон, якого потрібно дістати, часом відкрити, –
виглядає не надто етично. </span><span face=""Verdana","sans-serif"" lang="UK" style="mso-ansi-language: UK;">Так що</span><span face=""Verdana","sans-serif"">
«нещасним» віп-персонам без годинника – ніяк.<o:p></o:p></span></span></p>
<p class="MsoNormal" style="text-align: justify; text-indent: 21.3pt;"><span style="font-family: verdana;">А міські хронометри, особливо
нагальна потреба в яких теж відпала, стали подеколи таким собі доповненням
інтер’єру або ж невід’ємним елементом збереженої старовини для історичних місць
чи споруд: як то ратуш, вокзалів, башт. Хтозна, можливо колись прикрасить
артефактний годинник і котрусь відреставровану стародавню споруду й у
Радомишлі.<o:p></o:p></span></p>
<p class="MsoNormal" style="text-align: justify;"><span lang="UK" style="font-family: verdana; mso-ansi-language: UK;"><o:p> </o:p></span></p>
<p align="right" class="MsoNormal" style="text-align: right;"><b style="mso-bidi-font-weight: normal;"><i style="mso-bidi-font-style: normal;"><span lang="UK" style="color: #000099; font-size: 10pt; mso-ansi-language: UK;"><span style="font-family: times;">Газета «Зоря Полісся», 3 листопада 2023 р.</span><span style="font-family: verdana;"><o:p></o:p></span></span></i></b></p>
<p class="MsoNormal" style="text-align: justify;"><span style="font-family: verdana;"><o:p> </o:p></span></p>Володимир Молодикоhttp://www.blogger.com/profile/08414226033819494341noreply@blogger.com0tag:blogger.com,1999:blog-8522262308390347786.post-52055325798729388732023-09-08T16:48:00.002+03:002023-09-25T12:04:27.010+03:00Поширений нині поетичний світлий образ берізок у давнину мав згорьовано-каральне забарвлення<p></p><p class="MsoNormal"><o:p><span style="font-family: verdana;"> </span></o:p></p>
<p class="MsoNormal" style="text-align: justify; text-indent: 21.3pt;"><span style="font-family: verdana;">Серед
прадавніх лісових промислів нашого древлянського краю вагому роль відігравали
ті, що пов’язані з використанням беріз. Ця лісова порода всякчас обіймала на тутешніх
теренах чималі обшири. Свідчення цьому – поташеві, дьогт<span lang="UK" style="mso-ansi-language: UK;">ьов</span>і, вугільні та супутні з ними виробництва, що ще з
Середньовіччя традиційно розташовувалися у березових гаях чи поблизу з ними.
Вказують на це зокрема історичні назви ряду поселень, які засновані були в ту
пору і збереглися дотепер разом зі своїми первісними промислово-березовими
найменнями: Поташня, Нова Буда, Стара Буда. Здавна послуговувалися поліщуки березовими віниками</span><span style="font-family: verdana; text-indent: 28.4px;"> </span><span style="font-family: verdana; text-indent: 28.4px;">–</span><span style="font-family: verdana; text-indent: 28.4px;"> для прибирання чи для лазні. Широко застосовується береза в народній медицині.</span></p>
<p class="MsoNormal" style="text-align: justify; text-indent: 21.3pt;"><span style="font-family: verdana;">А от за
російського царату березові угіддя слугували ще й місцем заготівлі… різок. Адже
тілесні покарання були вагомим елементом імперської політики. Вони цілком
офіційно застосовувалися в освітніх закладах, у війську, у в’язницях, не кажучи
вже про поширену покару кріпаків поміщиками-самодурами. Чимало подібних
прикладів наводиться в тогочасних мистецьких творах.<o:p></o:p></span></p>
<p class="MsoNormal" style="text-align: justify; text-indent: 21.3pt;"><span style="font-family: verdana;">«В духовних
школах старші – а ще в давнину – мали велику власть, навіть мали право різками
дати; то їх тіні боялась дітвора і сиділа нишком, нічичирк», – оповідав у
романі «Люборацькі» Анатолій Свидницький, описавши розправу, яку часом
влаштовували учням учитель та цензор (такий собі по-сучасному староста класу).
Одначе герой твору зізнавався, що призвичаївся до різки, бо то йому вже не
первина: «Хай би були спершу не били, як я ще боявсь різки; а тепер мені
байдуже<span lang="UK" style="mso-ansi-language: UK;">…</span>»<span lang="UK" style="mso-ansi-language: UK;"><o:p></o:p></span></span></p>
<p class="MsoNormal" style="text-align: justify; text-indent: 21.3pt;"><span style="font-family: verdana;">Попри
християнську традицію освячення у Вербну неділю вербових гілочок, що ними
символічно «обдаровували» одне одного, у справжніх екзекуціях використовувалися
передусім березові. Недарма здавна поширеним є фразеологізм «березова каша»,
яким означають покарання різками. Хтозна, можливо, з огляду на наведені біблійні
засади залюбки застосовувалися різки, як метод впливу на недбалих учнів якраз у
церковно-парафіяльних школах. Як зазначав краєзнавець Микола Осадчий, у
російсько-імперській шкільній освіті загалом налічувалося 42 каральних методи
впливу на учнів. Позаяк із застосуванням різок подекуди виникали проблеми, бо ж
далеко не кожен регіон міг похвалитися відповідними березовими «ресурсами».<o:p></o:p></span></p>
<p class="MsoNormal" style="text-align: justify; text-indent: 21.3pt;"><span style="font-family: verdana;">У 1849 році до
Київського губернатора офіційно звернулися Таврійські та Херсонські губернські
правління з проханням повідомити, чи може їм з Київської<span style="mso-spacerun: yes;"> </span>губернії щорічно поставлятися відповідно 9
тисяч і 20 тисяч пучків березових різок для покарання злочинців, оскільки в
південних губерніях березових гаїв немає.<o:p></o:p></span></p>
<p class="MsoNormal" style="text-align: justify; text-indent: 21.3pt;"><span style="font-family: verdana;">З Києва
подібні <span lang="UK" style="mso-ansi-language: UK;">циркуляри</span><span lang="UK"> </span><span lang="UK" style="mso-ansi-language: UK;">спрямували</span><span lang="UK"> </span><span lang="UK" style="mso-ansi-language: UK;">у</span> «лісов<span lang="UK" style="mso-ansi-language: UK;">і</span>» повіт<span lang="UK" style="mso-ansi-language: UK;">и</span>, до<span lang="UK" style="mso-ansi-language: UK;"> яких, звісно, належав і</span> найбільш заліснен<span lang="UK" style="mso-ansi-language: UK;">ий</span> Радомисльськ<span lang="UK" style="mso-ansi-language: UK;">ий</span>.<span lang="UK" style="mso-ansi-language: UK;"><o:p></o:p></span></span></p>
<p class="MsoNormal" style="text-align: center;"><span lang="UK" style="mso-ansi-language: UK;"><o:p><span style="font-family: verdana;"></span></o:p></span></p><div class="separator" style="clear: both; text-align: center;"><span style="font-family: verdana;"><a href="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEhmDDJtDXBZFvWInaTi5EXp76r09PBitHiJqiWImMvIeW7zce6753x0wRnUQS42O6_aOulrc3bh0tP0F0poddSpnvD0uw5kkv7yky0IYwhpTY14XboGcSXX7w0xfKALoMAOcW85vpLJ-A7PBe4CrZ75TWjdQaHmG_FtbxEFLUy2CTEGTGTTQb5kZHjhB9m_/s397/%D0%9A%D1%80%D1%96%D0%B7%D1%8C%20%D1%81%D1%82%D1%80%D1%96%D0%B9.jpg" style="margin-left: 1em; margin-right: 1em;"><img border="0" data-original-height="397" data-original-width="297" height="320" src="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEhmDDJtDXBZFvWInaTi5EXp76r09PBitHiJqiWImMvIeW7zce6753x0wRnUQS42O6_aOulrc3bh0tP0F0poddSpnvD0uw5kkv7yky0IYwhpTY14XboGcSXX7w0xfKALoMAOcW85vpLJ-A7PBe4CrZ75TWjdQaHmG_FtbxEFLUy2CTEGTGTTQb5kZHjhB9m_/s320/%D0%9A%D1%80%D1%96%D0%B7%D1%8C%20%D1%81%D1%82%D1%80%D1%96%D0%B9.jpg" width="239" /></a></span></div><p></p>
<p class="MsoNormal" style="mso-pagination: none; text-align: center;"><b><i><span lang="UK" style="font-size: 10pt;"><span style="font-family: times;">Покарання солдата різками «крізь стрій» зображено на
малюнку Тараса Шевченка.</span></span></i></b><span style="font-family: verdana;"> </span></p>
<p class="MsoNormal" style="text-align: justify; text-indent: 21.3pt;"><span style="font-family: verdana;">У 1902 році
право засудження селян за дрібні злочини до кари на тіло до двадцяти ударів
різками було надане волосним судам. Застосовували його часом і сільські сходи.
«Цей пережиток азіятщини дістав широке розповсюдження, – писав у газеті «Рада»
її оглядач Хведот Майстренко. – Чи було, чи не було за що, але шмагали
березовими дубцями старих і молодих, не минали ні батьків, ні дідів… Селяни не
зносили зневаги, моральних мук, часто й густо занепащали себе: вішалися,
топились…»<o:p></o:p></span></p>
<p class="MsoNormal" style="text-align: justify; text-indent: 21.3pt;"><span style="font-family: verdana;">Слід
зазначити, що покарані в такий спосіб особи, крім того, назавжди діставали
своєрідне прокляття: вони позбувалися будь-яких прав до участі в громадських
справах, не могли обиратися чи призначатися на казенні посади. Тогочасна
статистика засвідчила, що впродовж якихось двох років «різкове» тавро лише в
Радомисльському повіті отримали 1052 селянина.<o:p></o:p></span></p>
<p class="MsoNormal" style="text-align: justify; text-indent: 21.3pt;"><span style="font-family: verdana;">Зрештою
Царським маніфестом від 11 серпня 1904 р. про милості, даровані з нагоди
Святого Хрещення спадкоємця престолу, ганебні тілесні покарання було скасовано
як для селян, так і у війську. У в’язницях вони подеколи ще діяли до 1917-го…<o:p></o:p></span></p>
<p class="MsoNormal" style="text-align: justify; text-indent: 21.3pt;"><span style="font-family: verdana;">Різочка
тимчасом таки залишилась впливовим засобом у родинному вихованні, хоча теж <span lang="UK" style="mso-ansi-language: UK;">насамперед</span> умовним. Як, приміром,
«подаруночок» для неслухів від Святого
Миколая.<o:p></o:p></span></p>
<p class="MsoNormal"><o:p><span style="font-family: verdana;"> </span></o:p></p>
<p class="MsoNormal"><span lang="UK"><o:p><span style="font-family: verdana;"> </span></o:p></span></p>
<p align="right" class="MsoNormal" style="text-align: right;"><b style="mso-bidi-font-weight: normal;"><i style="mso-bidi-font-style: normal;"><span lang="UK" style="color: #000099; font-size: 10pt;"><span style="font-family: times;">Газета «Зоря Полісся», 8 вересня 2023 р.</span><span style="font-family: verdana;"><o:p></o:p></span></span></i></b></p>
<p class="MsoNormal"><span lang="UK"><o:p><span style="font-family: verdana;"> </span></o:p></span></p><br /><p></p>Володимир Молодикоhttp://www.blogger.com/profile/08414226033819494341noreply@blogger.com0tag:blogger.com,1999:blog-8522262308390347786.post-11394119119241393802023-08-25T16:27:00.002+03:002023-09-08T16:36:28.101+03:00Україна вже має досвід, як вибивати російських зайд із Криму. А у Чонгарському прориві 1918 року відіграв важливу роль наш краянин<p></p><p class="MsoNormal" style="text-align: justify;"><span lang="UK"><o:p><span style="font-family: verdana;"> </span></o:p></span></p>
<p class="MsoNormal" style="text-align: justify; text-indent: 21.3pt;"><span style="font-family: verdana;">Після Берестейського миру,
укладеного в лютому 1918-го Україною та її союзниками з більшовицькою Росією,
Німеччина та Австро-Угорщина, визнавши Україну незалежною й рівноправною
державою, уклали з нею союзницькі зобов’язання про військову допомогу з
вигнання більшовицьких військ з території УНР. До юрисдикції УНР належав і Крим
з розташованим у ньому Чорноморським флотом. Для виконання цієї місії
Українська Центральна Рада у тогорічному квітні спорядила Кримську групу армії
УНР, очолювану полковником Петром Болбочаном. До її складу входили кілька піших
і кінних полків та кінно-гірський дивізіон, озброєні важкими гарматами, броньованими
автомобілями, бронепотягами. Загалом мала група близько 9 тисяч бійців.<o:p></o:p></span></p>
<p class="MsoNormal" style="text-align: justify; text-indent: 21.3pt;"><span style="font-family: verdana;">Головною перешкодою для проникнення
в Крим, як і тепер, вважався Чонгарський перешийок. З великою Україною він <span lang="UK">тоді </span>сполучався залізничним однопутним
мостом. Саме уздовж залізничних шляхів у тогочасних баталіях здійснювалися
головні військові дії. До того ж<span lang="UK">,</span>
доставити озброєння на півострів видавалося можливим також передусім
залізницею. Очікуючи українського наступу бронепотягами, більшовики замінували
міст, щоби при спробі прориву його підірвати. Усвідомлювали це і в групі
Болбочана.<o:p></o:p></span></p>
<p class="MsoNormal" style="text-align: justify; text-indent: 21.3pt;"><span style="font-family: verdana;">Відтак виник зухвалий задум захопити
міст штурмовим загоном, очолити якій доручили сотнику Петру Зілинському. Пішим
ходом та ще й зі зброєю <span lang="UK">– </span>це
теж виглядало малоймовірним, втрачався, <span lang="UK">крім того</span>, елемент несподіванки. Тож
штурмовики для швидкості своєї атаки осідлали звичайнісіньку дрезину<span lang="UK"> – невеличку
рухому платформу, що приводилась у рух мускульною силою.<o:p></o:p></span></span></p>
<p class="MsoNormal" style="text-align: justify; text-indent: 21.3pt;"><span style="font-family: verdana;"><span lang="UK">Операцію
прориву здійснили у ніч на 22 квітня</span>.<span lang="UK">
Загонові Зілинського на дрезині вдалося непомітно для ворога перетнути міст і
вже у більшовицьких бойових порядках приголомшити його щільними кулеметними обстрілами
та закидати гранатами. Ошелешений супротивник спромігся підірвати лише одну
закладену міну, що, на щастя, не завдала шкоди ані мосту, ані залізничному
полотну. Іншу знешкодили козаки.<o:p></o:p></span></span></p>
<p class="MsoNormal" style="text-align: justify; text-indent: 21.3pt;"><span lang="UK"><span style="font-family: verdana;">Це вже
слугувало «зеленим» світло для основних сил Кримської групи, що успішно
перетнула Чонгар двома бронепотягами і потужним вогнем розбила й розігнала
більшовицьку залогу. Шлях на Джанкой і далі було відкрито.<o:p></o:p></span></span></p>
<p align="center" class="MsoNormal" style="text-align: center;"><span lang="UK"><o:p></o:p></span></p><div class="separator" style="clear: both; text-align: center;"><a href="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEjthxt71RAvn7d5NUIMc-gEFmyGdNM8VKJhOK9usL-XOJOf4x0b-dvNw44MO3TzA520EVrZ6nF9dt7VOnR9VUOtWkoUYHczQxZR4PhjsLH0KvjIkejLX13msSkfGdyjT8iZ1idVxoP3UHsP_-CUUwzEUFNciwbQp4SKm6iPODzEmSIVbpSyCEMg8oty9kcc/s850/%D0%A7%D0%BE%D0%BD%D0%B3%D0%B0%D1%80.jpg" imageanchor="1" style="margin-left: 1em; margin-right: 1em;"><span style="font-family: verdana;"><img border="0" data-original-height="775" data-original-width="850" height="292" src="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEjthxt71RAvn7d5NUIMc-gEFmyGdNM8VKJhOK9usL-XOJOf4x0b-dvNw44MO3TzA520EVrZ6nF9dt7VOnR9VUOtWkoUYHczQxZR4PhjsLH0KvjIkejLX13msSkfGdyjT8iZ1idVxoP3UHsP_-CUUwzEUFNciwbQp4SKm6iPODzEmSIVbpSyCEMg8oty9kcc/s320/%D0%A7%D0%BE%D0%BD%D0%B3%D0%B0%D1%80.jpg" width="320" /></span></a></div><p></p>
<p class="MsoNormal" style="text-align: justify; text-indent: 21.3pt;"><span lang="UK"><span style="font-family: verdana;">Втім похід
Болбочана логічного завершення навесні 1918-го, на жаль, не дістав.
Дотримуючись союзницьких угод, керівництво УНР наказало українським воякам
вийти з Криму, де тимчасом дислокувалося німецьке військо.<span style="mso-spacerun: yes;"> </span><span style="mso-spacerun: yes;"> </span><span style="mso-spacerun: yes;"> </span><span style="mso-spacerun: yes;"> </span><o:p></o:p></span></span></p>
<p class="MsoNormal" style="text-align: justify; text-indent: 21.3pt;"><span style="font-family: verdana;"><span lang="UK">За твердженнями
історика Сергія Громенка, Чонгарський прорив Болбочана та Зілинського – «це не
була загальновійськова операція, це </span>був
шедевр спеціальних операцій. <span lang="UK">Й,</span>
за великим рахунком<span lang="UK">,</span>
саме так треба розглядати цей бій. І не артилеристам, і не піхотинцям мати тих
звитяжців за героя, а саме військам спеціальних операцій. Але складна політична
ситуація навколо Криму і необхідність союзу з німцями призвели до того, що Крим
тоді, в квітні-травні 1918 року, так і не був приєднаний до України…<span lang="UK">»<o:p></o:p></span></span></p>
<p class="MsoNormal" style="text-align: justify; text-indent: 21.3pt;"><span style="font-family: verdana;">Звитяжець бою за Чонгарський міст <span lang="UK">1918-го
року </span>сотник Петро
Зілинський мав уроджене прізвище Содоль, проте у реєстрах військових старшин
армії УНР, значиться за придатком. Як і його брати Йосип та Михайло, що теж,
будучи сотниками Другого Запорозького полку, під проводом Петра Болбочана брали
участь у легендарній Кримській операції українського війська.<o:p></o:p></span></p>
<p class="MsoNormal" style="text-align: justify; text-indent: 21.3pt;"><span style="font-family: verdana;">Народжені вони в селі <a href="http://radomyshl.blogspot.com/2009/09/blog-post.html">Вирва</a>
Вишевицької волості Радомисльського повіту в сім’ї дрібного землевласника
Вікентія Антоновича Содоля та його дружини Олени Вікентіївни. Втім належала
родина до міщанського стану і була приписана до Малинського міщанського
товариства, позаяк мали Содолі кузню, у якій глава родини ковалював. Між тим,
походив Вікентій зі шляхетського роду, на належність до якого вказувало
придаткове прізвище, що його й використали сини. <o:p></o:p></span></p>
<p class="MsoNormal" style="text-align: justify; text-indent: 21.3pt;"><span style="font-family: verdana;">Про Петра Содоля відомо, що
народився він 14 липня 1893 року. Освіту здобув у Київській гімназії, у 1913
році закінчив Віленське військове училище старшин. Як офіцер, воював на фронтах
Першої світової війни, де за хоробрість удостоївся Георгіївської відзнаки. У жовтні
1917 року став до лав Армії УНР.<span lang="UK"><o:p></o:p></span></span></p>
<p align="center" class="MsoNormal" style="text-align: center;"><a href="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEhiXGz6hHYXpJ9FQu1f0UPpI-4rqp93nENSVh4Qg068l1aBDIf8SEkPiMA7NP_5TVO9c6LTUb4_MwCVBpsPOOK1f7DS3IiEBxQBGBmjZ1McMr7wYonEhKC40wHTOUNUVmtrIcukHpzlcsBG7pvoaYMBkNk3QKCnRnFjgJBtwe0qXM9XOvuT13OLPl_Be9zi/s671/%D0%A1%D0%BE%D0%B4%D0%BE%D0%BB%D1%8C-%D0%97%D1%96%D0%BB%D0%B8%D0%BD%D1%81%D1%8C%D0%BA%D0%B8%D0%B9%20%D0%9F..jpg" imageanchor="1" style="margin-left: 1em; margin-right: 1em;"><span style="font-family: verdana;"><img border="0" data-original-height="671" data-original-width="443" height="320" src="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEhiXGz6hHYXpJ9FQu1f0UPpI-4rqp93nENSVh4Qg068l1aBDIf8SEkPiMA7NP_5TVO9c6LTUb4_MwCVBpsPOOK1f7DS3IiEBxQBGBmjZ1McMr7wYonEhKC40wHTOUNUVmtrIcukHpzlcsBG7pvoaYMBkNk3QKCnRnFjgJBtwe0qXM9XOvuT13OLPl_Be9zi/s320/%D0%A1%D0%BE%D0%B4%D0%BE%D0%BB%D1%8C-%D0%97%D1%96%D0%BB%D0%B8%D0%BD%D1%81%D1%8C%D0%BA%D0%B8%D0%B9%20%D0%9F..jpg" width="211" /></span></a></p>
<p align="center" class="MsoNormal" style="text-align: center;"><b style="mso-bidi-font-weight: normal;"><i style="mso-bidi-font-style: normal;"><span lang="UK" style="font-size: 10pt;"><span style="font-family: times;">Петро
Содоль-Зілинський.</span></span></i></b></p>
<p class="MsoNormal" style="text-align: justify; text-indent: 21.3pt;"><span lang="UK"><span style="font-family: verdana;">Відтоді він
залишався вірним Україні та її військові, присягу яким склав на прапорі
Запорозького Полку:</span></span></p><span style="font-family: verdana;"><b><i>Тобі, мій краю дорогий, складаю я свою присягу.<br />Тебе любить. </i></b></span><div><span style="font-family: verdana;"><b><i> Тобі служить. </i></b></span></div><div><span style="font-family: verdana;"><b><i> За тебе вмерти біля Стягу.<br />І прапор наш жовто-блакитний клянусь до віку боронить,<br />І за народ забутий, рідний, останню кров свою пролить!</i></b></span>
<p class="MsoNormal" style="text-align: justify; text-indent: 21.3pt;"><span style="font-family: verdana;">Поголос про мужнього командира
поширився після боїв під Бердичевом у лютому 1918-го, де сотник Петро
Содоль-Зілинський з кількома іншими старшинами зупинив більшовицький наступ і
тримав свої позиції до підходу головних сил. 29 лютого «запорожці» розбили
«червоних» під Северинівкою, а наступного дня українські частини увійшли в
Київ. 2 березня саме Зілинський зірвав з Київської думи та пошматував
більшовицький прапор…<o:p></o:p></span></p>
<p class="MsoNormal" style="text-align: justify; text-indent: 21.3pt;"><span style="font-family: verdana;">Колишній «запорожець» Борис Монкевич
у своїх спогадах називає Петра Содоля «легендарно-хоробрим» сотником, чия
зухвала і відчайдушна атака на Чонгарський міст спричинила в «червоних» окопах
таку паніку, що більшовики зопалу по своїх же позиціях почали стріляти, а потім
панічно звідти втекли. <o:p></o:p></span></p>
<p class="MsoNormal" style="text-align: justify; text-indent: 21.3pt;"><span style="font-family: verdana;">Втім до послужного списку бойового
старшини в Українських Арміях під час визвольної боротьби 1917-21 років входить
не лише перебування в складі Запорозького корпусу, а й командування<span style="mso-spacerun: yes;"> </span>31-м Роменським полком за Директорії та 1-м
Куренем 3-го полку Січових Стрільців, комендантство<span style="mso-spacerun: yes;"> </span>в Ямпільському повіті на Поділлі, участь у
героїчному Першому зимовому поході. <o:p></o:p></span></p>
<p class="MsoNormal" style="text-align: justify; text-indent: 21.3pt;"><span style="font-family: verdana;">Після поразки першої Української
революції ХХ століття Петро Содоль-Зілинський перебував в еміграції. Урядом УНР
в екзилі він був підвищений до звання полковника. Спочатку мешкав у Галичині,
по Другій світовій на деякий час осів у Західній Німеччині, а затим переїхав до
США. У закордонні так само віддано займався українськими справами, активно діяв
у Гетьманському Русі та багатьох інших українських організаціях, зокрема
заснував і очолював Товариство Запорожців ім. полковника П.Болбочана в Америці.
Усіляко пропагував і відстоював ідеї української державності та потребу її
належного захисту від ворогів. <o:p></o:p></span></p>
<p class="MsoNormal" style="text-align: justify; text-indent: 21.3pt;"><span style="font-family: verdana;">«Як військовик, він був переконаний,
що вибороти свою Державу і права для свого народу може тільки сильне військо.
Тому й козацькі традиції, які плекалися дуже дбайливо в його родині, їх він
передав своїм синові і внукові, які, хоч і не в рідних військових формаціях,
але служили в Арміях країни поселення...», – написав у прощальному слові по
померлому Петру Содолю-Зілинському його соратник Роман Барановський.<o:p></o:p></span></p>
<p class="MsoNormal" style="text-align: justify; text-indent: 21.3pt;"><span style="font-family: verdana;">Відійшов український вояк і патріот
у засвіти в 93-річному віці 18 травня 1987 р. в Олбані, штат Нью-Йорк, США.<span lang="UK"><o:p></o:p></span></span></p>
<p class="MsoNormal" style="text-align: justify;"><span lang="UK"><o:p><span style="font-family: verdana;"> </span></o:p></span></p>
<p class="MsoNormal" style="text-align: justify;"><span lang="UK"><o:p><span style="font-family: verdana;"> </span></o:p></span></p>
<p align="right" class="MsoNormal" style="text-align: right;"><b style="mso-bidi-font-weight: normal;"><i style="mso-bidi-font-style: normal;"><span lang="UK" style="color: #000099; font-size: 10pt;"><span style="font-family: times;">Газета «Зоря Полісся», 25 серпня 2023 р.</span><span style="font-family: verdana;"><o:p></o:p></span></span></i></b></p>
<p class="MsoNormal" style="text-align: justify;"><o:p><span style="font-family: verdana;"> </span></o:p></p><br /><p></p></div>Володимир Молодикоhttp://www.blogger.com/profile/08414226033819494341noreply@blogger.com0tag:blogger.com,1999:blog-8522262308390347786.post-11886111044501488832023-08-11T16:31:00.000+03:002023-08-11T16:31:21.374+03:00Його поетичне слово кликало українців думати й самовдосконалюватися<p><span style="font-family: verdana;"> </span></p>
<p class="MsoNormal" style="text-align: justify; text-indent: 21.3pt;"><span style="font-family: verdana;"><span lang="UK">31 липня
2023-го</span> Національний
технічний університет «Київській політехнічний інститут імені Ігоря
Сікорського» зі скорботою повідомив, що пішов з життя кандидат технічних наук,
доцент кафедри технології виробництва літальних апаратів Навчально-наукового механіко-машинобудівного
інституту, заслужений працівник культури України Віталій Вадимович Іващенко. <span lang="UK"><o:p></o:p></span></span></p>
<p align="center" class="MsoNormal" style="text-align: center;"><span lang="UK"><o:p><span style="font-family: verdana;"></span></o:p></span></p><div class="separator" style="clear: both; text-align: center;"><span style="font-family: verdana;"><a href="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEgWdAB81BtsH-t4A8OdDoWnXCYGO1d9cK3Atr3YoBk_3caZC_Hm8P431GKs1QYNCQgl1KVSEd0vf7fcwvyWR1ppQajGjjq0odfgr-SA55lomM4C1DEWOBgENI2YcFchl_bcDC6AW_HFLLjffqskskKUA8fCh748Wmibn5zqRi0oaOprDD9ZfKgSG307w0jV/s355/%D0%86%D0%B2%D0%B0%D1%89%D0%B5%D0%BD%D0%BA%D0%BE%20%D0%92.%D0%92..jpg" imageanchor="1" style="margin-left: 1em; margin-right: 1em;"><img border="0" data-original-height="292" data-original-width="355" height="263" src="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEgWdAB81BtsH-t4A8OdDoWnXCYGO1d9cK3Atr3YoBk_3caZC_Hm8P431GKs1QYNCQgl1KVSEd0vf7fcwvyWR1ppQajGjjq0odfgr-SA55lomM4C1DEWOBgENI2YcFchl_bcDC6AW_HFLLjffqskskKUA8fCh748Wmibn5zqRi0oaOprDD9ZfKgSG307w0jV/s320/%D0%86%D0%B2%D0%B0%D1%89%D0%B5%D0%BD%D0%BA%D0%BE%20%D0%92.%D0%92..jpg" width="320" /></a></span></div><p></p>
<p class="MsoNormal" style="text-align: justify; text-indent: 21.3pt;"><span style="font-family: verdana;"><span lang="UK">Примітно, що
поряд із його науковими регаліями вказано почесне звання у культурній сфері,
адже вів він надзвичайно широку і такою ж мірою плідну діяльність у багатьох
галузях. </span>Недарма колеги
по вишу та кафедрі, глибоко сумуючи з приводу смерті Віталія Іващенка,
відгукуються про нього, як про видатного педагога, вченого, організатора,
поета, громадського діяча, справжнього патріота України, добру людину з гострим
розумом і жагою до творчості.<o:p></o:p></span></p>
<p class="MsoNormal" style="text-align: justify; text-indent: 21.3pt;"><span style="font-family: verdana;">Та все ж перші здобутки
пов’язані були передусім з науковою діяльністю. КПІ був головним, а тому найріднішим
закладом у житті науковця. З відзнакою закінчивши інститут у 1960 році, він
відтоді не поривав зі своєю професійною Альма-матер до скону днів. Спочатку
працював асистентом, затим – доцентом на кафедрі обробки металів тиском, а з
2018-го – на кафедрі технології виробництва літальних апаратів. У доробку
вченого понад 110 наукових робіт, 11 з яких поширилися й в закордонні, а
також 25 винаходів. Він був винагороджений знаком «Винахідник СРСР» та медалями
ВДНГ.<o:p></o:p></span></p>
<p class="MsoNormal" style="text-align: justify; text-indent: 21.3pt;"><span style="font-family: verdana;">Ще студентом Іващенко
організував в інституті комедійний Естрадний Театр Аматорів
КПІ «ЕТА», у якому був і актором, і режисером, і драматургом. Цей
самодіяльний театральний колектив, удостоєний звання «народного», неодноразово
ставав лауреатом всесоюзних фестивалів, виступав у найвіддаленіших куточках
колишнього СРСР і навіть в зарубіжних країнах. Йому, єдиному студентському
театру, в Україні було надано статус державного театру-студії. І певний час він
навіть працював як професійний. Тоді й було винагороджено керівника театру
почесним званням у галузі культури.<o:p></o:p></span></p>
<p class="MsoNormal" style="text-align: justify; text-indent: 21.3pt;"><span style="font-family: verdana;">Водночас для багатьох українців
старшого покоління постать Віталія Вадимовича упродовж ряду літ уособлювалась
із … юридичною практикою, адже на Національному телебаченні він свого часу вів
популярні телепрограми «Закон є закон», «Запитуйте – відповідаємо», де давав
важливі правові й життєві поради. Хоча, звісно, більш близькими йому за фахом
були цикли «Наука і життя», «Телетехнотека» та подібні їм. Майже тридцять своїх
літ Іващенко присвятив тележурналістиці. Опанував і радіо, щоправда, вже тоді,
коли полинув у поетичну творчість.<o:p></o:p></span></p>
<p class="MsoNormal" style="text-align: justify; text-indent: 21.3pt;"><span style="font-family: verdana;">Поезія увійшла в його життя
несподівано й неочікувано, як зізнавався сам поет. <span lang="UK">Адже</span> пер<span lang="UK">вісн</span>ими життєвими мріями і прагненнями
було вивчитися на кваліфікованого інженера чи науковця. І він їх успішно
втілив. А вже потім у ньому успішно поєдналися якості хрестоматійних «фізика та
лірика», й оте друге дедалі більше почало брати гору. Відтак – пішло-поїхало. <o:p></o:p></span></p>
<p class="MsoNormal" style="text-align: justify; text-indent: 21.3pt;"><span style="font-family: verdana;">«Першого вірша я написав ще
семикласником, коли закохався, – розповідав Віталій Вадимович. – Бо що –
поезія? Це інтимний світ, в якому душа говорить з коханою душею. А поетичне
слово, що його сприймає Ваша Душа – це чи не основний чинник пробудження
особистості, а, значить, і духовного відродження нації...»<span lang="UK"><o:p></o:p></span></span></p>
<p class="MsoNormal" style="text-align: justify; text-indent: 21.3pt;"><span style="font-family: verdana;">Як писав поет, <b style="mso-bidi-font-weight: normal;"><i style="mso-bidi-font-style: normal;">згадаймо –</i></b></span></p><span style="font-family: verdana;"><b><i> друзі, школа, книги, фільми,<br /> В духовний простір всіх кохання кличе,<br /> І самоствердження могутній стимул<br /> Нас піднімає поверхами вище.</i></b></span><span style="font-family: verdana; text-align: justify; text-indent: 21.3pt;"> </span><p class="MsoNormal" style="text-align: justify; text-indent: 21.3pt;"><span style="font-family: verdana;">Після того, як вперше прочитав свої
вірші в одній з радіопередач, надійшла гора вдячних листів від слухачів, що
спонукали автора не лише далі писати, а й видавати їх. У його прижиттєвому
доробку – 17 збірок філософської та любовної лірики (саме так жанрово окреслює
власну поезію й сам Іващенко, й літературознавці). З-поміж них – «Сьогодні
живемо», «Загляньмо в душу», «Сповідь другові», «Українці, прокидайтеся»,
«Мозаїка життя», «Ми – українці!». Остання книжечка з цього переліку –
збірка вибраних віршів – нагороджена спеціальним дипломом «За вагомий внесок у
розвиток української поезії» на Київському міжнародному книжковому ярмарку
«Книжковий світ-2007».</span></p><span style="font-family: verdana;"><b><i> Тяжкі часи. Війна і зрада.<br /> Здається - гірше не було.<br /> Пішов війною брат на брата.<br /> Будь прокляте таке родство!<br /> Гуртуймось, браття!<br /> Ми - слов'яни,<br /> Переживем і цю біду.<br /> Із нами Бог! Весь світ із нами.<br /> Ми маєм зупинить орду!<br /></i></b></span><p class="MsoNormal" style="text-align: justify; text-indent: 21.3pt;"><span style="font-family: "Verdana","sans-serif";">Тимчасом особливої популярності
серед читачів набули «Краплинки» – втілені у чотирьох рядках поетичні
одкровення й роздуми. </span></p><div><span style="font-family: verdana;"><b><i> Поезії душа завжди відкрита. <br /> В буденності холодній і жорстокій <br /> Мене рятують вірші як молитва.<br /> Читаю - і на душу сходить спокій.<br /></i></b></span><p class="MsoNormal" style="text-align: justify; text-indent: 21.3pt;"><span style="font-family: verdana;">Біля тридцяти його поезій покладені
на музику і стали піснями.<o:p></o:p></span></p>
<p class="MsoNormal" style="text-align: justify; text-indent: 21.3pt;"><span style="font-family: verdana;">Додалися по тому до публічних
мистецьких заходів творчі поетичні зустрічі <span lang="UK">автора </span>з читачами. Проходили вона зокрема у
Радомишлі й довкола нього, позаяк для уродженця Сміли, що на Черкащині,
радомишльський край став своїм. На межі тисячоліть митець і учений надибав собі
у мальовничому <a href="http://radomyshl.blogspot.com/2015/06/blog-post_12.html">Чудині</a> понад <a href="http://radomyshl.blogspot.com/2006/09/blog-post_18.html">Тетеревом</a> дачний будиночок і відтоді час від часу
раював у ньому, знаходячи для душі та серця відраду, що надихала до нових
творчих надбань. <o:p></o:p></span></p>
<p class="MsoNormal" style="text-align: justify; text-indent: 21.3pt;"><span style="font-family: verdana;">Звісно, спізнав тут нових знайомств,
отримав когорту шанувальників. Чим міг, допомагав односельцям-чудинцям: кому –
порадою, кому – сприянням у столичних справах. Місцевим бібліотекам та
культосвітнім закладам він щедро дарував свої поетичні збірки. Тож
Радомишльщина пізнала й прийняла його, а він її.<span lang="UK"><o:p></o:p></span></span></p>
<p align="center" class="MsoNormal" style="text-align: center;"><span lang="UK"><o:p><span style="font-family: verdana;"></span></o:p></span></p><div class="separator" style="clear: both; text-align: center;"><span style="font-family: verdana;"><a href="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEiGv3ETCYYvbCgAZncKKhjNfIGtv03fOpJsI2_lMh8dkfFcVJpEub7x3z86Wo9Qfp1MryN3NGwS0ZC0ef-6N3XDkm_vQ1qxhvup0hODrSB7ZecfAiX_-owIS3f9YUR3dDaN7AMSrG2nm2D3cE5vQtlqUZkubJ9pmZb9sPEC7vq0l-U2rgPgVyIGxONso9Q_/s834/%D0%86%D0%B2%D0%B0%D1%89%D0%B5%D0%BD%D0%BA%D0%BE%20%D0%92._%D0%9C%D0%BE%D0%B7%D0%B0%D1%97%D0%BA%D0%B0%20%D0%B6%D0%B8%D1%82%D1%82%D1%8F.jpg" imageanchor="1" style="margin-left: 1em; margin-right: 1em;"><img border="0" data-original-height="834" data-original-width="565" height="320" src="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEiGv3ETCYYvbCgAZncKKhjNfIGtv03fOpJsI2_lMh8dkfFcVJpEub7x3z86Wo9Qfp1MryN3NGwS0ZC0ef-6N3XDkm_vQ1qxhvup0hODrSB7ZecfAiX_-owIS3f9YUR3dDaN7AMSrG2nm2D3cE5vQtlqUZkubJ9pmZb9sPEC7vq0l-U2rgPgVyIGxONso9Q_/s320/%D0%86%D0%B2%D0%B0%D1%89%D0%B5%D0%BD%D0%BA%D0%BE%20%D0%92._%D0%9C%D0%BE%D0%B7%D0%B0%D1%97%D0%BA%D0%B0%20%D0%B6%D0%B8%D1%82%D1%82%D1%8F.jpg" width="217" /></a></span></div><p></p>
<p class="MsoNormal" style="text-align: justify; text-indent: 21.3pt;"><span style="font-family: verdana;">Підкосила здоров’я Віталія
Вадимовича ковідна епідемія, що спричинила серйозні ускладнення, які, на жаль,
на 86-му році життя виявилися фатальними. Поховали вченого, педагога й митця у
Києві на Жулянському цвинтарі.</span></p><b><i><span style="font-family: verdana;"> На жаль, цю істину не кожен знає,<br /> Що смерті боїмося ми дарма: <br /> Допоки ми живі - її немає!<br /> Але як прийде, то вже нас нема!</span></i></b><span style="font-family: verdana; text-align: justify; text-indent: 21.3pt;"> </span><p class="MsoNormal" style="text-align: justify; text-indent: 21.3pt;"><span style="font-family: verdana;"><span lang="UK">Одначе
розійшовся світом його багатий науковий та творчий спадок, залишилися численні
учні й послідовники, житимуть і цитуватимуться вірші Віталія Іващенка – сумні й
гумористичні, громадянські й ліричні. </span>Недарма
на зустрічах із любителями поезії він усякчас закликав передовсім її читати,
щоби пробуджувати почуття, плакати й сміятися, вболівати й радіти, та головне –
осмислювати і самовдосконалюватися.</span></p><b><i><span style="font-family: verdana;"> Усе життя ми набираєм бали<br /> Добра чи зла, любові чи ганьби.<br /> На Сході бали кармою назвали,<br /> Там кожен знає, що він заробив.<br /> Ні гроші, ні багата нерухомість,<br /> Ані звання, кар'єра чи чини -<br /> Симпатії людей і чиста совість<br /> Твоїм багатством будуть восени.</span></i></b>
<p class="MsoNormal"><o:p><span style="font-family: verdana;"> </span></o:p></p>
<p class="MsoNormal"><span lang="UK"><o:p><span style="font-family: verdana;"> </span></o:p></span></p>
<p align="right" class="MsoNormal" style="text-align: right;"><b style="mso-bidi-font-weight: normal;"><i style="mso-bidi-font-style: normal;"><span lang="UK" style="color: #000099; font-size: 10pt;"><span style="font-family: times;">Газета «Зоря Полісся», 11 серпня 2023 р.</span><span style="font-family: Times New Roman, serif;"><o:p></o:p></span></span></i></b></p>
<p class="MsoNormal"><span lang="UK" style="font-family: "Verdana","sans-serif"; mso-ansi-language: UK;"><o:p> </o:p></span></p></div>Володимир Молодикоhttp://www.blogger.com/profile/08414226033819494341noreply@blogger.com0tag:blogger.com,1999:blog-8522262308390347786.post-51482505433876749862023-08-04T17:55:00.001+03:002023-08-11T13:08:21.503+03:00Специфічне написання слова «Радомисльський» стало вагомим аргументом у гучній карній справі<p><span style="font-family: verdana;"> </span></p>
<p class="MsoNormal" style="text-align: justify; text-indent: 21.3pt;"><span style="font-family: verdana;"><span face=""Verdana","sans-serif"">Упродовж чотирьох днів – від 29
вересня до 2 жовтня 1900 року – повітовий Радомисль заполонила небачена
кількість заїжджого люду. У місті в приміщенні з’їзду мирових суддів засідала
виїзна сесія 5-го кримінального відділення Київського окружного суду, </span><span face=""Verdana","sans-serif"" lang="UK" style="mso-ansi-language: UK;">яка</span><span face=""Verdana","sans-serif""> розглядала надзвичайно гучну й
резонансну справу шайки підроблювачів векселів. Враховуючи сімох підсудних,
тільки присяжних повірених (адвокатів), що їх захищали, прибуло шість. Ще один
повірений відстоював інтереси потерпілої сторони. До складу суду тимчасом
входили головуючий Леонтій Рижов, судді Володимир Рейгнау, Аристарх Поставський
і помічник секретаря Іван Радзієвський. Сторону звинувачення представляв товариш
окружного прокурора Микола Толпиго. До Радомисля приїхали кількадесят свідків,
а також чималий гурт небайдужих до справи євреїв із Хабного – волосного центру
Радомисльського повіту (саме там мешкали й діяли потерпілі у справі та дехто із
звинувачуваних). Зацікавила подія кореспондентів ряду губернських і крайових
газет. <o:p></o:p></span></span></p>
<p class="MsoNormal" style="text-align: justify; text-indent: 21.3pt;"><span style="font-family: verdana;"><span face=""Verdana","sans-serif"">А от присяжні засідателі були
місцевими: дев’ятеро селян і троє представників міської інтелігенції на чолі зі
старшиною присяжних – звісним землевласником <a href="http://radomyshl.blogspot.com/2014/12/blog-post_21.html">Євгеном Гарбаровим</a>. Водночас значний
інтерес до засідання виявили радомисльські обивателі. Тож, аби вгамовувати
присутніх не лише у залі засідань, а й у коридорах, наявного штату місцевої
поліції виявилося замало. Вона, за відомостями 1897 року, налічувала лише
дев’ять городових поліцейських. Через те для підтримання порядку повітовий
воїнський начальник полковник Митрофан Верба дозволив долучити солдатів
розквартированої в місті й підпорядкованої йому конвойної команди, у якій
вартових служило вчетверо більше.</span><span face="Verdana, "sans-serif"" style="text-align: center;"> </span></span></p><p align="center" class="MsoNormal" style="text-align: center;"><span face=""Verdana","sans-serif"" lang="UK" style="mso-ansi-language: UK;"><o:p></o:p></span></p><div class="separator" style="clear: both; text-align: center;"><a href="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEippbbvTB0LZlzahjRIknnCwIJ0ksY4RVUPaix0TBobSp1rKwMhZLt-V0OoVF-3DwhkdJQiZXt_eqhCplGkxIe10ETZamn4mlqxCcboruiYEjgg3B0fvvQj40v5BHC6gfxsI0gJeNfrCz9Yx1kMUYGCLccViewaxFCT7NWlWFKUKUX4g_Ze3RKw2tCO2Y9g/s850/%D0%A8%D0%BA%D0%BE%D0%BB%D0%B0%20%E2%84%965,%202010.jpg" style="margin-left: 1em; margin-right: 1em;"><img border="0" data-original-height="638" data-original-width="850" height="240" src="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEippbbvTB0LZlzahjRIknnCwIJ0ksY4RVUPaix0TBobSp1rKwMhZLt-V0OoVF-3DwhkdJQiZXt_eqhCplGkxIe10ETZamn4mlqxCcboruiYEjgg3B0fvvQj40v5BHC6gfxsI0gJeNfrCz9Yx1kMUYGCLccViewaxFCT7NWlWFKUKUX4g_Ze3RKw2tCO2Y9g/s320/%D0%A8%D0%BA%D0%BE%D0%BB%D0%B0%20%E2%84%965,%202010.jpg" width="320" /></a></div><p></p>
<p align="center" class="MsoNormal" style="text-align: center;"><span style="font-family: times;"><b style="mso-bidi-font-weight: normal;"><i style="mso-bidi-font-style: normal;"><span lang="UK" style="font-size: 10pt; mso-ansi-language: UK;">Колишня
будівля присутствених місць у повітовому Радомислі, де у залі з</span></i></b><b style="mso-bidi-font-weight: normal;"><i style="mso-bidi-font-style: normal;"><span style="font-size: 10pt;">’</span></i></b><b style="mso-bidi-font-weight: normal;"><i style="mso-bidi-font-style: normal;"><span lang="UK" style="font-size: 10pt; mso-ansi-language: UK;">їзду мирових суддів розглядалась справа про вексельну
оборудку.</span></i></b></span></p>
<p class="MsoNormal" style="text-align: justify; text-indent: 21.3pt;"><span style="font-family: verdana;"><span face=""Verdana","sans-serif"" lang="UK" style="mso-ansi-language: UK;">Як зазначалося
у матеріалах судового розгляду, після смерті у 1895 році власника Хабенської
суконної фабрики Івана Юста, чиї статки сягали 200 тисяч рублів, почали
відбуватися дивні речі. </span><span face=""Verdana","sans-serif"">Спадкоємцям
небіжчика стали надходити для сплати векселі, нібито видані Іваном перед його
кончиною. Загалом їх налічувалося 37 на 17,5 тисячі рублів. Перші з них справно
задовольнили, навіть не підозрюючи, що вони можуть бути несправжніми. Відтак
зачули Юсти щось недобре, коли чергова тисячорублева боргова платіжка на ім’я
такого собі комісіонера з Романова Менделя Рубінштейна виявилась підписаною 7
жовтня 1894 року в Києві. На ту пору фабрикант уже був тяжкохворим і до смерті
Хабного не залишав. Ще 17 векселів на 7300 рублів були виписані на ім’я
котроїсь австрійської підданої Ганни Родзевич, про яку ніхто з рідних і
близьких покійного зроду нічого не чував. Кредиторка, одначе, передала права на
них киянинові Мордуху Адлеру – «адвокатові з вексельних справ», як той себе
позиціонував. Тож нащадки забили на сполох і подали судовий позов, тим паче,
що, на їх переконання, маючи величезний особистий капітал, Юстові взагалі не
було жодної потреби вдаватися до позичок. <o:p></o:p></span></span></p>
<p class="MsoNormal" style="text-align: justify; text-indent: 21.3pt;"><span face=""Verdana","sans-serif"" style="font-family: verdana;">Проте окружний суд у Житомирі, де
попервах розглядался підробна оборудка, сфабриковані векселі визнав дійсними.
Чи не головним аргументом для винесення судом такої ухвали стали висновки
експертів-почеркознавців, що векселі написані і підписані рукою Юста, адже почерк
і підписи на них цілковито співпадали з тими текстами, що завідомо писалися ним
особисто.<span style="mso-spacerun: yes;"> </span><o:p></o:p></span></p>
<p class="MsoNormal" style="text-align: justify; text-indent: 21.3pt;"><span face=""Verdana","sans-serif"" style="font-family: verdana;">Натомість Юстові нащадки з таким
висновком не погодилися і оскаржили житомирську ухвалу в Київській судовій
палаті, котра й призначила повторний судовий розгляд з притягненням
підозрюваних до покари.<o:p></o:p></span></p>
<p class="MsoNormal" style="text-align: justify; text-indent: 21.3pt;"><span style="font-family: verdana;"><span face=""Verdana","sans-serif"">Окрім згаданих вище аферистів,
звинувачувалися у шахрайстві також хабенські купці Аврум і Давид Офенгендени,
власник мануфактурного магазину зі Шполи Мендель Зборовський, ще один київський
вексельний «фахівець» Мендель Муравчик. Усі вони цілком виглядають людьми зі
статками, от тільки на тлі організованої ними гучної вексельної афери
доброчесність їхніх прибутків </span><span face=""Verdana","sans-serif"" lang="UK" style="mso-ansi-language: UK;">видається</span><span face=""Verdana","sans-serif"">
доволі сумнівною. <o:p></o:p></span></span></p>
<p class="MsoNormal" style="text-align: justify; text-indent: 21.3pt;"><span face=""Verdana","sans-serif"" style="font-family: verdana;">Та чи не головною дійовою особою
оборудки виявився 62-річний мешканець Овруча Йось Шехтман, гравер за професією.
Саме його вміння бездоганно підробляти різноманітні почерки та ділові папери
привернуло увагу шахраїв. І не тільки їх. Про дивовижного підроблювача
повідомили Юстам та радомисльській поліції, що розслідувала справу, близькі до
небіжчика хабенці Волько Горенштейн та Шая Волошин. <o:p></o:p></span></p>
<p class="MsoNormal" style="text-align: justify; text-indent: 21.3pt;"><span face=""Verdana","sans-serif"" style="font-family: verdana;">Аби переконатися в мистецтві
овруцького майстра та його можливій причетності до вексельної афери, поліційний
урядник Павло Цехмейхструк вирішив, так би мовити, зловити вправного
краснописця «на живця». Спочатку слідчому через хабенських «посередників» та
родича Шехтмана вдалося звести з ним племінника Юста – Олександра, котрий
замовив підробити «заднім числом» деякі документи, потрібні, начебто, для
оформлення спадкових справ на власну користь. Їх слід було написати на аркушах,
що їх завбачливо, певним чином помітивши, надав «замовникові» Цехмейструк разом
із так само поміченими купюрами, які призначалися для розрахунку за послуги.
«Риба клюнула», і мічені підробки слідство отримало.<o:p></o:p></span></p>
<p class="MsoNormal" style="text-align: justify; text-indent: 21.3pt;"><span face=""Verdana","sans-serif"" style="font-family: verdana;">Наступного разу вирішено було
впіймати генія підробок «на гарячому». Притому нове замовлення стосувалося вже
безпосередньо підробки векселів. Зустріч «виконавця» і «замовника» (Юстового
племінника) відбувалась у готельному номері, в якому зупинився останній.
Сусідні апартаменти обіймав поліційний пристав Василь Равицький, котрий за
обумовленим сигналом разом із понятими й «застукав» Шехтмана з усіма його
виробами, винагородами та іншими речовими доказами. Їх колекція значно
поповнилась після обшуку, вчиненого в помешканні гравера. Цікаво, що після
задокументованого арешту підроблювача той поглянув на автограф Равицького і тут
же його відтворив настільки достовірно, що, за словами пристава, якби підпис
був зроблений на векселі, поліціянт його не вагаючись сплатив, хоча й не мав за
собою жодних боргів.<o:p></o:p></span></p>
<p class="MsoNormal" style="text-align: justify; text-indent: 21.3pt;"><span style="font-family: verdana;"><span face=""Verdana","sans-serif"">Між тим, Цехмейструк запротоколював
й іншу дивовижну витівку Шехтмана, про яку розповів приватний повірений
Радомисльського з’їзду мирових суддів Бородянський. За його словами, одного
разу Шехтман гостював у батька адвоката. Сам Бородянський у цей час готував
якесь позовне подання і</span><span face=""Verdana","sans-serif"" lang="UK" style="mso-ansi-language: UK;">,</span><span face=""Verdana","sans-serif"">
коли вже з половину написав, вимушено вийшов до сусідньої кімнати. А як
повернувся, був ошелешений: на столі лежало два примірники прохання, відтворені
його почерком настільки точно, що розрізнити, який текст писав він сам, було
неможливо. <o:p></o:p></span></span></p>
<p class="MsoNormal" style="text-align: justify; text-indent: 21.3pt;"><span face=""Verdana","sans-serif"" style="font-family: verdana;">Отримані слідством неспростовні
докази змусили Шехтмана зізнатися у вчинених підробках, але – лише тих, що
виготовлялися на замовлення Олександра Юста. Свою причетність до підробки
попередніх векселів, навколо яких і закрутилась справа, він категорично
заперечував. Мав тут, притому, вагому підставу для захисту: експертний висновок
фахівця зі самого Санкт-Петербурга, залученого до попереднього слідства. Проте,
слід зазначити, столичне світило криміналістики зганьбилося, бо, за його
переконанням, усі підписи на підробних векселях, у тому числі й на тих, що
свідомо підроблялися на замовлення слідства, зроблені рукою самого Івана Юста,
а його почерк притому цілковито різниться від особистого почерку Шехтмана.<o:p></o:p></span></p>
<p class="MsoNormal" style="text-align: justify; text-indent: 21.3pt;"><span style="font-family: verdana;"><span face=""Verdana","sans-serif"">Натомість доморощені тлумачі
почерків з викладачів житомирських гімназій, що свідчили у суді, виявилися
більш уважними й досконалими, визнавши підписи на всіх 53 документах, які
фігурували у справі, підробними, і те, що вони, як і тексти на них, написані
однією рукою. Житомиряни зокрема помітили в підроблених паперах невластиві руці
Юста подеколи розставлені штрихи, легкість і надто каліграфічне написання та
надмірне заокруглення деяких літер, допущені граматичні помилки в іменах, що у
бомагах покійного писалися без помилок (для прикладу «Рохля» – «Рухля») тощо.
Звернули вони увагу ще на одну надзвичайно важливу деталь: Іван Юст, мов би
передбачаючи й водночас застерігаючи майбутні підробні події, з доброго дива
«кодував» слово «Радомисльський», виводячи його у власноруч написаних
документах в трьох навмання обраних частинах:</span><span face=""Verdana","sans-serif"" style="mso-ansi-language: UK;"> </span><span face=""Verdana","sans-serif"">«Рад-омисль-ський». <o:p></o:p></span></span></p>
<p class="MsoNormal" style="text-align: justify; text-indent: 21.3pt;"><span face=""Verdana","sans-serif"" style="font-family: verdana;">Підроблювачі вочевидь з таким
шифруванням обізнані не були. На тому й погоріли. Наведені докази житомирські
вчителі наочно продемонстрували суду й присяжним.<o:p></o:p></span></p>
<p class="MsoNormal" style="text-align: justify; text-indent: 21.3pt;"><span style="font-family: verdana;"><span face=""Verdana","sans-serif"">Промовисто вказували на вчинення
підробок й деякі інші важливі деталі. Кілька векселів, за твердженням
звинувачених, нібито були видані Юстом у Києві в одному з тамтешніх готелів.
Перевірка реєстрів постояльців не тільки цього, а й інших готельних закладів
губернського міста, це спростувала, бо в жодному з них у вказані в розписках
дати «позичальник» не зупинявся, хоча зазвичай, відвідуючи Київ, неодмінно
знімав номер. І, знову таки, дати київського оформлення підробних векселів
припадали на період повного занедужання </span><span face=""Verdana","sans-serif"" lang="UK" style="mso-ansi-language: UK;">фабриканта</span><span face=""Verdana","sans-serif"">.<o:p></o:p></span></span></p>
<p class="MsoNormal" style="text-align: justify; text-indent: 21.3pt;"><span face=""Verdana","sans-serif"" style="font-family: verdana;">Згадані хабенські добровільні
помічники слідства зуміли, крім того, знайти в Києві Адлера і звернулися до
знаного «вексельного адвоката» мовби задля сприяння в стягненні коштів з
Юстових нащадків за виготовленими Шехтманом підробними зобов’язаннями для
Олександра Юста. Порозумілися вони настільки добре, що той мимохіть розкрив
увесь ланцюжок підробок та причетних до них осіб.<o:p></o:p></span></p>
<p class="MsoNormal" style="text-align: justify; text-indent: 21.3pt;"><span face=""Verdana","sans-serif"" style="font-family: verdana;">Зрештою ці висновки й докази
виявилися визначальними для винесення судового вердикту. Суд зокрема встановив,
що загалом зловмисники встигли виготовити 42 векселі на 47400 рублів. Тож
частина з них ще готувалась до пред’яви.<o:p></o:p></span></p>
<p class="MsoNormal" style="text-align: justify; text-indent: 21.3pt;"><span face=""Verdana","sans-serif"" style="font-family: verdana;">Усіх підсудних позбавили особливих
особистих прав, привілеїв та майна з відшкодуванням ними завданих збитків
спадкоємцям Юста. Офенгенденів вислали на проживання в Єнисейську губернію,
Зборовського та Рубінштена засудили до трьох років ув’язнення, Адлера,
Муравчика та Шехтмана – до трьох з половиною. <o:p></o:p></span></p>
<p class="MsoNormal" style="text-align: justify; text-indent: 21.3pt;"><span face=""Verdana","sans-serif"" style="font-family: verdana;">Щодо останнього, то один з газетних
оглядачів назвав «творіння» овруцького майстра «мистецькою підробкою», а його
самого у цій царині – «видатним художником, свого роду генієм, чиє мистецтво
ввело в оману Житомирський окружний суд, присяжних фотографів Петербурзької
судової палати та інших. Такі генії для суспільства надзвичайно небезпечні», –
підсумував журналіст.<o:p></o:p></span></p>
<p class="MsoNormal" style="text-align: justify; text-indent: 21.3pt;"><span face=""Verdana","sans-serif"" style="font-family: verdana;">Про подальшу долю цього унікуму
свідчень немає. Можливо, з огляду на вік, його життя скінчилося в ув’язненні. <o:p></o:p></span></p>
<p class="MsoNormal" style="text-align: justify; text-indent: 21.3pt;"><span face=""Verdana","sans-serif"" style="font-family: verdana;">Хоча, з іншого боку, поширені
випадки, коли фальшивомонетників залучали до справжнього карбування грошових та
цінних паперів, використовуючи їхній «досвід» для запобігання підробкам.<o:p></o:p></span></p>
<p class="MsoNormal" style="text-align: justify; text-indent: 21.3pt;"><span face=""Verdana","sans-serif"" style="font-family: verdana;">Зрештою, й найгеніальніші
підроблювачі здатні помилятися. Як, приміром, Шехтман у написанні, здавалося б,
звичайного топонімічного прикметника «Радомисльський».</span></p><p align="center" class="MsoNormal" style="text-align: center;"><span face=""Verdana","sans-serif"" lang="UK" style="mso-ansi-language: UK;"><o:p></o:p></span></p><div class="separator" style="clear: both; text-align: center;"><a href="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEh3thyWerpgib8yvSheNQ0SPQHuYobHF4Ia5DJziiGNlAWWNYPHPdM4zJ1vN4ffRiEcD7DOeKJzpC7CCA_ruAKk-vCGfK8WcllJFTKuT_FH4cr54iNxXeFt9zR6dyqSF2_7OQHTrk93bQrjo5SgK0XcoqNRFnAT_FC5KJLnzd4liKntw4pKR-zgY_yfA67Y/s591/%D0%9A%D1%83%D0%BF%D1%87%D0%B0_1911.jpg" style="margin-left: 1em; margin-right: 1em;"><img border="0" data-original-height="314" data-original-width="591" height="170" src="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEh3thyWerpgib8yvSheNQ0SPQHuYobHF4Ia5DJziiGNlAWWNYPHPdM4zJ1vN4ffRiEcD7DOeKJzpC7CCA_ruAKk-vCGfK8WcllJFTKuT_FH4cr54iNxXeFt9zR6dyqSF2_7OQHTrk93bQrjo5SgK0XcoqNRFnAT_FC5KJLnzd4liKntw4pKR-zgY_yfA67Y/s320/%D0%9A%D1%83%D0%BF%D1%87%D0%B0_1911.jpg" width="320" /></a></div><p></p>
<p align="center" class="MsoNormal" style="text-align: center;"><b style="mso-bidi-font-weight: normal;"><i style="mso-bidi-font-style: normal;"><span lang="UK" style="font-size: 10pt; mso-ansi-language: UK;"><span style="font-family: times;">Тимчасом застережливі
«кодування» проглядаються подеколи і в нотаріально завірених паперах.</span><span style="font-family: Times New Roman, serif;"><o:p></o:p></span></span></i></b></p>
<p class="MsoNormal"><span face=""Verdana","sans-serif"" style="font-family: verdana;"><o:p> </o:p></span></p>
<p align="right" class="MsoNormal" style="text-align: right;"><span style="font-family: times;"><b style="mso-bidi-font-weight: normal;"><i style="mso-bidi-font-style: normal;"><span style="color: #000099; font-size: 10pt;">Газета «Зоря Полісся»,</span></i></b><b style="mso-bidi-font-weight: normal;"><i style="mso-bidi-font-style: normal;"><span lang="UK" style="color: #000099; font-size: 10pt; mso-ansi-language: UK;"> 4 серпня 2023 р.</span></i></b></span><b style="mso-bidi-font-weight: normal;"><i style="mso-bidi-font-style: normal;"><span style="color: #000099; font-family: "Times New Roman","serif"; font-size: 10pt;"> <o:p></o:p></span></i></b></p>
<p class="MsoNormal"><span face=""Verdana","sans-serif"" style="font-family: verdana;"><o:p> </o:p></span></p>Володимир Молодикоhttp://www.blogger.com/profile/08414226033819494341noreply@blogger.com0tag:blogger.com,1999:blog-8522262308390347786.post-73351961198896903922023-07-14T17:54:00.002+03:002023-08-08T10:25:52.354+03:00Жінка з газетного знімка<p><span style="font-family: verdana;"> </span></p>
<p class="MsoNormal" style="text-align: justify; text-indent: 21.3pt;"><span style="font-family: verdana;">У повідомленні, яке отримав через
соціальні мережі, невідома мені дописувачка, зважаючи на її поінформованість
про мою роботу в <a href="http://radomyshl.blogspot.com/2015/04/1-1965.html">«Зорі Полісся»</a>, цікавилась: чи можу щось додати до вміщеної
інформації. До тексту долучалась давня вирізка саме з нашої газети десь більш
ніж тридцятилітньої давнини: фото жінки з невеличким у кілька рядків фрагментом
публікації про неї.<span style="mso-spacerun: yes;"> </span><o:p></o:p></span></p>
<p class="MsoNormal" style="text-align: justify; text-indent: 21.3pt;"><span style="font-family: verdana;">Героїню твору по світлині впізнав
відразу, адже зображено було колишню колегу по газетярському ремеслу, що доволі
тривалий час працювала у Радомишльській райдрукарні – Петронелію Іванівну
Сосницьку (зазвичай зверталися до неї за скороченим ім’ям Неля). За фахом вона
була лінотипісткою – майстринею машинного набору друкарських газетних форм. Для
непосвячених поясню, що до 2004 року, відколи було запроваджено сучасний<span style="mso-spacerun: yes;"> </span>комп’ютерний набір та друк «Зорі Полісся»,
газета складалась вручну з відлитих на лінотипі за допомогою машинописної
клавіатури свинцевих суцільних текстових рядків. І Неля Сосницька набула у цій царині
неабиякої вправності та майстерності.<span lang="UK"><o:p></o:p></span></span></p>
<p align="center" class="MsoNormal" style="text-align: center;"><span lang="UK"><o:p><span style="font-family: verdana;"></span></o:p></span></p><div class="separator" style="clear: both; text-align: center;"><span style="font-family: verdana;"><a href="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEiQdLBTcnEHev9NX8dinfeqF6GVRTFgyOFNXW3YmQvTeGUp4YOnkTNbtxFlbo5q2ERjuBMCg9_gdCwkNXHofG8e7RDWh-OG_SrZ8BC4jP0siliK2iv9P7jg-LbmYSvSHX6Xnd_WISiH84vfHLBc7ZfNcg5AnqkK0HJF-GuerEnIV7iWWrwYn-XgLC8Ef_1h/s744/%D0%A1%D0%BE%D1%81%D0%BD%D0%B8%D1%86%D1%8C%D0%BA%D0%B0%20%D0%9F.%D0%86..jpg" style="margin-left: 1em; margin-right: 1em;"><img border="0" data-original-height="522" data-original-width="744" height="225" src="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEiQdLBTcnEHev9NX8dinfeqF6GVRTFgyOFNXW3YmQvTeGUp4YOnkTNbtxFlbo5q2ERjuBMCg9_gdCwkNXHofG8e7RDWh-OG_SrZ8BC4jP0siliK2iv9P7jg-LbmYSvSHX6Xnd_WISiH84vfHLBc7ZfNcg5AnqkK0HJF-GuerEnIV7iWWrwYn-XgLC8Ef_1h/s320/%D0%A1%D0%BE%D1%81%D0%BD%D0%B8%D1%86%D1%8C%D0%BA%D0%B0%20%D0%9F.%D0%86..jpg" width="320" /></a></span></div><p></p>
<p class="MsoNormal" style="text-align: justify; text-indent: 21.3pt;"><span style="font-family: verdana;">На моє запитання до авторки
звернення, що саме її цікавить, вона відповіла: «Повний текст статті», бо
надіслала лишень, що від неї збереглося.<o:p></o:p></span></p>
<p class="MsoNormal" style="text-align: justify; text-indent: 21.3pt;"><span style="font-family: verdana;">З огляду на те, що газетні підшивки
минулих літ в редакції зберігаються, покопирсавшись у них, знайти потрібний
номер, звісно, можна. Але, щоби прискорити пошуки, поцікавився деякими часовими
аспектами. Позаяк, маючи вже певний досвід, навчився візуально за газетним
набором чи версткою та поліграфічними особливостями фоторепродукцій визначати той
чи інший часовий період виходу нашого часопису. Тож невдовзі віднайшов «Зорю
Полісся» від 27 січня 1987 року, у якій було вміщено нарис Марії Гордієнко
«Одна з перших». Ось промовистий фрагмент із нього, що сповна характеризує
досвідчену й шановану трудівницю.<o:p></o:p></span></p>
<p class="MsoNormal" style="text-align: justify; text-indent: 21.3pt;"><span style="font-family: verdana;">«Майже два десятки років за
лінотипом. І весь час – на газетному наборі. Бувають і термінові матеріали, і
непередбачені правки, і поламки машини в газетні дні, і погана вентиляція в
літню спеку… Буває, що нема фази або нема світла, що погано гріється метал, що
рябить очко… Буває…<o:p></o:p></span></p>
<p class="MsoNormal" style="text-align: justify; text-indent: 21.3pt;"><span style="font-family: verdana;">І все ж, коли рівномірно гуде
лінотип, і Петронелія Іванівна як справжній віртуоз легенько торкається
клавіатури, ми спокійні, бо знаємо: газета вийде вчасно…»<o:p></o:p></span></p>
<p class="MsoNormal" style="text-align: justify; text-indent: 21.3pt;"><span style="font-family: verdana;">«Набирає здорово!», – не без
симпатії свого часу відгукувався про неї колишній радомишльський газетяр <a href="http://radomyshl.blogspot.com/2014/11/blog-post_4.html">Василь Скуратівський</a>, що став згодом відомим українським письменником та етнографом,
відзначаючи швидку і якісну роботу машинної складачки Сосницької.<o:p></o:p></span></p>
<p class="MsoNormal" style="text-align: justify; text-indent: 21.3pt;"><span style="font-family: verdana;">Відтак поцікавився у співрозмовниці,
ким їй доводиться жінка з газетного знімка.<o:p></o:p></span></p>
<p class="MsoNormal" style="text-align: justify; text-indent: 21.3pt;"><span style="font-family: verdana;">«Це моя бабуся», – відповіла
Анастасія Берелет, що мешкає в Дніпрі. Притому вона зізналась, що в дитинстві у
родинному альбомі всі бабусині нагороди та письмові згадки помалювала й
порізала. Тож, натрапивши тепер на отой газетний фрагмент, що дивом вцілів,
вирішила у такий спосіб дещо спокутати дитячу провину, щоби зробити рідній
людині приємність.<o:p></o:p></span></p>
<p class="MsoNormal" style="text-align: justify; text-indent: 21.3pt;"><span style="font-family: verdana;">До слова, Петронелія Іванівна
Сосницька справедливо належала до кращих трудівниць радомишльської друкарні, до
когорти тих, кого колись заслужено називали передовиками виробництва,
ударниками праці. <o:p></o:p></span></p>
<p class="MsoNormal" style="text-align: justify; text-indent: 21.3pt;"><span style="font-family: verdana;">Потрапила вона сюди на роботу на
початку 1970-х за направленням після Львівського поліграфічного училища як Неля
Жердієва. Її наставниками, яким удячна дотепер своїм становленням, були
тодішній директор підприємства Семен Власенко, колежанки Валентина Гальона,
Антоніна Гальченко. <o:p></o:p></span></p>
<p class="MsoNormal" style="text-align: justify; text-indent: 21.3pt;"><span style="font-family: verdana;">А десь через рік по тому молода
лінотипістка стала Сосницькою, пов’язавши свою долю з місцевим парубком
Леонідом, що мав таке прізвище. З ним у парі викохали трьох доньок – Оксану,
Марію, Олену, щоправда, піднімати їх довелося самій. Чоловік зарано відійшов у
засвіти… <o:p></o:p></span></p>
<p class="MsoNormal" style="text-align: justify; text-indent: 21.3pt;"><span style="font-family: verdana;">Набувши пенсійного стажу, роботу
залишила і вирушила до середньої доньки (Марічка в заміжжі за теж радомишлянином
носить прізвище Норик) на Полтавщину, де у тамтешніх Горішніх Плавнях мешкає
дотепер. Пішов їй уже 82-й рік, і на сьогодні вона вже не лише бабуся, а й
прабабуся, котрій рідні люди віддячують любов’ю та шаною, що на них вона,
безумовно, заслужила.<o:p></o:p></span></p>
<p class="MsoNormal" style="text-align: justify; text-indent: 21.3pt;"><span style="font-family: verdana;">А ще – вивчають її життєвий та
професійний досвід, аби його гідно продовжувати. Гарною підмогою в цьому
споконвіку слугували родинні реліквії та альбоми. <o:p></o:p></span></p>
<p class="MsoNormal" style="text-align: justify; text-indent: 21.3pt;"><span style="font-family: verdana;">Бережіть їх, щоби з літами за ними
не жалкувати.<o:p></o:p></span></p>
<p class="MsoNormal" style="text-align: justify;"><span lang="UK"><o:p><span style="font-family: verdana;"> </span></o:p></span></p>
<p class="MsoNormal" style="text-align: justify;"><span lang="UK"><o:p><span style="font-family: verdana;"> </span></o:p></span></p>
<p align="right" class="MsoNormal" style="text-align: right;"><b style="mso-bidi-font-weight: normal;"><i style="mso-bidi-font-style: normal;"><span lang="UK" style="color: #000099; font-size: 10pt;"><span style="font-family: times;">Газета «Зоря Полісся», 14 липня 2023 р.</span><span style="font-family: Times New Roman, serif;"><o:p></o:p></span></span></i></b></p>
<p class="MsoNormal" style="text-align: justify;"><span face=""Verdana","sans-serif"" lang="UK" style="mso-ansi-language: UK;"><o:p> </o:p></span></p>
<p class="MsoNormal" style="text-align: justify;"><o:p><span style="font-family: verdana;"> </span></o:p></p>Володимир Молодикоhttp://www.blogger.com/profile/08414226033819494341noreply@blogger.com1tag:blogger.com,1999:blog-8522262308390347786.post-76077306886863657462023-07-07T16:48:00.001+03:002023-08-11T17:06:06.509+03:00Пісня, що зорею упала в серце<p></p><div style="text-align: justify;"><span style="font-family: verdana; font-style: italic; font-weight: 700;"><br /></span></div><span style="font-family: verdana;"><div style="text-align: right;"><span style="font-style: italic; font-weight: 700;"><br /></span></div><div style="font-weight: bold; text-align: right;"><b><i>У Карпатах легенда є давня:</i></b></div><i><div style="text-align: right;"><i style="text-align: left;"><span style="font-weight: bold;">Як дівчина цвіт рути знайде,</span></i></div><div style="text-align: right;"><i style="text-align: left;"><span style="font-weight: bold;">То зустріне і долю, й кохання,</span></i></div><div style="text-align: right;"><i style="text-align: left;"><span style="font-weight: bold;">Бо чар-зілля до щастя веде.</span></i></div><div style="text-align: right;"><i style="text-align: left;"><span style="font-weight: bold;"><br /></span></i></div><div style="text-align: right;"><i style="text-align: left;"><span style="font-weight: bold;">Про легенду цю пісня чудова</span></i></div><div style="text-align: right;"><i style="text-align: left;"><span style="font-weight: bold;">Буде жити роки і віки.</span></i></div><div style="text-align: right;"><i style="text-align: left;"><span style="font-weight: bold;">В ній гармонія музики й слова -</span></i></div><div style="text-align: right;"><i><span style="font-weight: bold;">Йвасюкові безсмертні рядки...</span></i></div></i></span><p class="MsoNormal" style="text-align: justify;"><span lang="UK"><o:p><span style="font-family: verdana;"> </span></o:p></span></p>
<p class="MsoNormal" style="text-align: justify; text-indent: 21.3pt;"><span style="font-family: verdana;">Ця пісня традиційно лунає нині на
благодійних концертах, що проводяться в підтримку ЗСУ в різних куточках нашої
України й на Радомишльщині зокрема. Додавала вона сил і надії учасникам
буремних українських протестів у 2004-му і 2013-14-му. Разом з гімном України
вона неодмінно заспівується футбольними уболівальниками на матчах збірної
України, надихаючи футболістів на атакувальні дії. Її, як мовиться, впізнають з
перших нот та перших слів, адже стала вона нашим знаним пісенним символом. І
отак уже впродовж більше ніж півстоліття.<o:p></o:p></span></p>
<p class="MsoNormal" style="text-align: justify; text-indent: 21.3pt;"><span style="font-family: verdana;">Йдеться про «Червону руту», що
злетіла над Україною та світом у 1970-му, і відтоді її тріумфальний політ не
припиняється.<o:p></o:p></span></p>
<p class="MsoNormal" style="text-align: justify; text-indent: 21.3pt;"><span style="font-family: verdana;">Вперше публічно пісню Володимира
Івасюка було виконано 13 вересня 1970 року на Театральній площі Чернівців у
прямому ефірі телепрограми «Камертон доброго настрою». Її проспівали сам автор
і солістка місцевого джаз-ансамблю Олена Кузнецова. Як згадує виконавиця, на
майдані тоді зібрався величезний натовп, що вибухнув овацією. І наступного дня
«Червону руту» вже наспівувало все місто, а за ним – уся Україна. А її автор,
на ту пору 21-річний студент Чернівецького медичного інституту, як мовиться,
проснувся знаменитим.</span></p><p align="center" class="MsoNormal" style="text-align: center;"><o:p><span style="font-family: verdana;"></span></o:p></p><div class="separator" style="clear: both; text-align: center;"><span style="font-family: verdana;"><a href="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEhWfxwN9laG9UOIirCdNVNXKQWvetVdY-pffz91J3HS6-3bJcna1VngAYzUa-ifjFNOmXeQF8lF-QetQY9mQOBvRjDk8-j-YwvYyGMvJgyO8fn1PmXx4RbGEbfmpf_pgw4hDkFPdlgJS12Ul7rnFYOPuDTVJsZy12uNWo6hTuuYhwqFdP8l6ZrxhekymFmH/s850/%D0%A7%D0%B5%D1%80%D0%B2%D0%BE%D0%BD%D0%B0%20%D1%80%D1%83%D1%82%D0%B0_%D0%9F%D0%B5%D1%80%D1%88%D0%B5%20%D0%B2%D0%B8%D0%BA%D0%BE%D0%BD%D0%B0%D0%BD%D0%BD%D1%8F.jpg" imageanchor="1" style="margin-left: 1em; margin-right: 1em;"><img border="0" data-original-height="627" data-original-width="850" height="236" src="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEhWfxwN9laG9UOIirCdNVNXKQWvetVdY-pffz91J3HS6-3bJcna1VngAYzUa-ifjFNOmXeQF8lF-QetQY9mQOBvRjDk8-j-YwvYyGMvJgyO8fn1PmXx4RbGEbfmpf_pgw4hDkFPdlgJS12Ul7rnFYOPuDTVJsZy12uNWo6hTuuYhwqFdP8l6ZrxhekymFmH/s320/%D0%A7%D0%B5%D1%80%D0%B2%D0%BE%D0%BD%D0%B0%20%D1%80%D1%83%D1%82%D0%B0_%D0%9F%D0%B5%D1%80%D1%88%D0%B5%20%D0%B2%D0%B8%D0%BA%D0%BE%D0%BD%D0%B0%D0%BD%D0%BD%D1%8F.jpg" width="320" /></a></span></div><p></p>
<p align="center" class="MsoNormal" style="text-align: center;"><span style="font-family: times;"><b><i><span style="font-size: 10pt;">Перше виконання «Червоної рути»:</span></i></b><b><i style="mso-bidi-font-style: normal;"><span style="font-size: 10pt;"> </span></i></b></span><b><i><span style="font-size: 10pt;"><span style="font-family: times;">Володимир
Івасюк і Олена Кузнєцова.</span></span></i></b></p>
<p class="MsoNormal" style="text-align: justify; text-indent: 21.3pt;"><span style="font-family: verdana;">Втім сестра пісняра Оксана зазначає,
що Володя працював над створенням цього невеличкого пісенного шедевру декілька
років. Ще у 1967-му він у батьковій бібліотеці натрапив на працю українського
етнографа й фольклориста Володимира Гнатюка «Коломийки» видання 1906 року. В
одному з народних переспівів згадувалась чарівна «троєзільна червона рутонька»,
що, як з’ясував юнак, росла у Карпатах і, окрім цілющих властивостей, мала за
переказами приворотну силу, а дівчина, яка її знайде та зірве, спізнає щасливе
кохання. Отак і народилися всім відомі нині рядки «сонце-руту знайшла і мене
зчарувала»... Притому поміж однокурсниками Івасюка розійшлося кілька варіантів
слів до пісні, допоки не з’явився той остаточний, що й поширився світом.<o:p></o:p></span></p>
<p class="MsoNormal" style="text-align: justify; text-indent: 21.3pt;"><span style="font-family: verdana;">Уперше автор виконав пісню вдома, і
рідні, зачувши її, почувалися гордими й щасливими.<o:p></o:p></span></p>
<p class="MsoNormal" style="text-align: justify; text-indent: 21.3pt;"><span style="font-family: verdana;">Цей пісенний твір увійшов до
репертуару багатьох тогочасних виконавців. Мова не лише про українських, а й
республік колишнього СРСР та зарубіжжя. Тривалий час вона посідала перші рядки
популярності в усій східній Європі. Як зазначала свого часу під час нашого
спілкування в Радомишлі народна артистка Оксана Білозір, мати в репертуарі
українську пісню вважалося у 80-х ознакою якості колективу чи виконавця на
союзному рівні. Водночас «Червона рута» дала потужний старт сучасній
українській естрадній пісні, визначивши на багато років вагомий орієнтир, на
якій рівнялися інші. <o:p></o:p></span></p>
<p class="MsoNormal" style="text-align: justify; text-indent: 21.3pt;"><span style="font-family: verdana;">За підсумками Всесоюзного
телефестивалю «Пісня-1971», що якраз тоді започаткувався, «Червона рута» стала
його лауреатом. Це був, по суті, чи не єдиний випадок в історії «Пісні року»,
коли перемагала пісня самодіяльного автора і самодіяльних виконавців (її
виконували солісти ВІА «Смерічка» Василь Зінкевич та Назарій Яремчук, тріо яким
склав сам Івасюк). І такий ось промовистий факт, що теж не має аналогів: після
тріумфальної прем’єри «Червоної рути» фірма грамзапису «Мелодія», за часів СРСР
державний монополіст у цій царині, одна за однією випустила платівки із записом
пісні шістьох виконавців, і всі вони миттєво розійшлися між меломанами.<o:p></o:p></span></p>
<p class="MsoNormal" style="text-align: justify; text-indent: 21.3pt;"><span style="font-family: verdana;">Стрімкий злет пісні остаточно
визначив професійний шлях її автора. Адже вчився він на медика, мав схильність
до живопису, але обрав таки музику. Професійну. Відтак позбувся свого
«самодіяльного» статусу, що, за словами друзів, дещо його гнітив, і вступив до
Львівської консерваторії. А вже у славному місті Лева започаткував творчу
співпрацю з багатьма тамтешніми корифеями поетичного слова, бо попервах
переважно поєднував музику з власними поетичними рядками. <o:p></o:p></span></p>
<p class="MsoNormal" style="text-align: justify; text-indent: 21.3pt;"><span style="font-family: verdana;">Слідом за «Червоною рутою» Володимир
Івасюк створив цілу низку надзвичайно популярних пісенних творів: «Я піду в
далекі гори», «Водограй», «Відлуння твоїх кроків», «Пісня буде поміж нас»,
«Балада про дві скрипки», «Два перстені», «Балада про мальви», «Лиш раз цвіте
любов», «Я – твоє крило», «У долі своя весна», «Залишені квіти» (це, до речі,
єдина пісня у спадщині митця, де на музику іншого композитора – Валерія Громцева –
покладено його вірш) та багато інших, що дотепер не втрачають принадності на
сценах і в ефірах. У творчому доробку з’явилися сюїти-варіації для оркестрів та
хору, музика до театральних вистав.<o:p></o:p></span></p>
<p class="MsoNormal" style="text-align: justify; text-indent: 21.3pt;"><span style="font-family: verdana;">Та все ж найбільшої слави зажила
«Червона рута», яку не без підстав називають пісенним гімном української
ідентичності, адже вплинула вона на розвиток усієї української естради.
Музикознавці стверджують, що до її появи українську музику розглядали переважно
однобоко і суто з етнографічного погляду. А тут раптом стався її шалений вибух
і розвій. Бо всі побачили що вона може бути модною, може бути стильною, може
бути танцювальною.<o:p></o:p></span></p>
<p class="MsoNormal" style="text-align: justify; text-indent: 21.3pt;"><span style="font-family: verdana;">Власне, завдячуючи Івасюковій пісні,
неабиякого поширення набуло словосполучення «Червона рута». Таку назву має
широковідомий Всеукраїнський пісенний фестиваль, запозичили її знані музичні
колективи і не тільки. Приміром, у кризові дев’яності такою собі «квіткою
надії» до відродження соціально-економічного розвитку Радомишля стала утворена
в місті однойменна фірма, що успішно реалізувала ряд соціальних і господарських
проєктів.<span lang="UK"><o:p></o:p></span></span></p>
<p align="center" class="MsoNormal" style="text-align: center;"><span lang="UK"><o:p><span style="font-family: verdana;"></span></o:p></span></p><div class="separator" style="clear: both; text-align: center;"><span style="font-family: verdana;"><a href="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEj8YGNn3VNo9-8quEpF4YB1Z3MuTW2M9qE0GEWMaqoNUQ16QEIiebWwCJmGWNQkciz3mwOep-PD-uTNvxIulF1Mc2NJmd60Iwf4pZcpaPl-Klj7cid0XwuQl-cwHWlN6FJfPN0fmR1Ilx6IkfVZLAw0O4_YJwOvcI4HEZFaIW7eZd8Qar6WCZM2imCOf7tp/s680/%D0%9E%D1%81%D1%82%D1%80%D1%96%D0%B2_1993_%D0%B2%D1%96%D0%B4%D0%BA%D1%80%D0%B8%D1%82%D1%82%D1%8F_3.jpg" imageanchor="1" style="margin-left: 1em; margin-right: 1em;"><img border="0" data-original-height="483" data-original-width="680" height="227" src="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEj8YGNn3VNo9-8quEpF4YB1Z3MuTW2M9qE0GEWMaqoNUQ16QEIiebWwCJmGWNQkciz3mwOep-PD-uTNvxIulF1Mc2NJmd60Iwf4pZcpaPl-Klj7cid0XwuQl-cwHWlN6FJfPN0fmR1Ilx6IkfVZLAw0O4_YJwOvcI4HEZFaIW7eZd8Qar6WCZM2imCOf7tp/s320/%D0%9E%D1%81%D1%82%D1%80%D1%96%D0%B2_1993_%D0%B2%D1%96%D0%B4%D0%BA%D1%80%D0%B8%D1%82%D1%82%D1%8F_3.jpg" width="320" /></a></span></div><span style="font-family: verdana;"><br /></span><div class="separator" style="clear: both; text-align: center;"><a href="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEhja6ZuzpZZzuBzipHUgWZ4DNwRHxLPXxT6YRLPO6nm4gW_IJ0TOo-_d7pDLqW5ndrakphNID9yQ0X_9-c9oi2OIBymDgzECGrlyyl8gVUIRXdsV8DV9b2xvp2MiG_MPAtwFe2rQW7DUF2XYibWHPyxU8QPo_y9pxrfphwwGTFpe5yP9EDJN_YHrscNGp9C/s680/%D0%9E%D1%81%D1%82%D1%80%D1%96%D0%B2_1993_%D0%B2%D1%96%D0%B4%D0%BA%D1%80%D0%B8%D1%82%D1%82%D1%8F_2.jpg" imageanchor="1" style="margin-left: 1em; margin-right: 1em;"><img border="0" data-original-height="447" data-original-width="680" height="210" src="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEhja6ZuzpZZzuBzipHUgWZ4DNwRHxLPXxT6YRLPO6nm4gW_IJ0TOo-_d7pDLqW5ndrakphNID9yQ0X_9-c9oi2OIBymDgzECGrlyyl8gVUIRXdsV8DV9b2xvp2MiG_MPAtwFe2rQW7DUF2XYibWHPyxU8QPo_y9pxrfphwwGTFpe5yP9EDJN_YHrscNGp9C/s320/%D0%9E%D1%81%D1%82%D1%80%D1%96%D0%B2_1993_%D0%B2%D1%96%D0%B4%D0%BA%D1%80%D0%B8%D1%82%D1%82%D1%8F_2.jpg" width="320" /></a></div><br /><div class="separator" style="clear: both; text-align: center;"><a href="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEjFVpJ_A528T92ftvxU7O5N39a84iZECWAtMsNETkjaqSP-6cRpkny2E8IhvQ7aV9tAkke0c8vUxOX_m8h5h-2xwoclQvR1i6b9Ahcx3KgTE3xeuXWFRUHY2XK44jDrk_uwslCxwMUy1bo9yHq3LPavmLqqiT07xcx6d1AkdAodPbMqZ4H0WE26U-cdAsSk/s680/%D0%9E%D1%81%D1%82%D1%80%D1%96%D0%B2_1993_%D0%B2%D1%96%D0%B4%D0%BA%D1%80%D0%B8%D1%82%D1%82%D1%8F_1.jpg" imageanchor="1" style="margin-left: 1em; margin-right: 1em;"><img border="0" data-original-height="489" data-original-width="680" height="230" src="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEjFVpJ_A528T92ftvxU7O5N39a84iZECWAtMsNETkjaqSP-6cRpkny2E8IhvQ7aV9tAkke0c8vUxOX_m8h5h-2xwoclQvR1i6b9Ahcx3KgTE3xeuXWFRUHY2XK44jDrk_uwslCxwMUy1bo9yHq3LPavmLqqiT07xcx6d1AkdAodPbMqZ4H0WE26U-cdAsSk/s320/%D0%9E%D1%81%D1%82%D1%80%D1%96%D0%B2_1993_%D0%B2%D1%96%D0%B4%D0%BA%D1%80%D0%B8%D1%82%D1%82%D1%8F_1.jpg" width="320" /></a></div><p></p>
<p class="MsoNormal" style="text-align: justify; text-indent: 21.3pt;"><span style="font-family: times;"><b><i><span style="font-size: 10pt;">Подібні фото, як
і ось ці, що їх зробив фотокореспондент газети</span></i></b><b><i style="mso-bidi-font-style: normal;"><span lang="UK" style="font-size: 10pt;"> «Зоря Полісся» </span></i></b><b><i style="mso-bidi-font-style: normal;"><span style="font-size: 10pt;"><span style="mso-spacerun: yes;"> </span>Микола Попович, мабуть, зберігаються в
родинних альбомах багатьох радомишлян. Увічнено на них подію, що відбулась у місті
</span></i></b><b><i style="mso-bidi-font-style: normal;"><span lang="UK" style="font-size: 10pt;">в</span></i></b><b><i style="mso-bidi-font-style: normal;"><span style="font-size: 10pt;"> червні 1993-го</span></i></b><b><i style="mso-bidi-font-style: normal;"><span lang="UK" style="font-size: 10pt;">. Тоді</span></i></b><b><i style="mso-bidi-font-style: normal;"><span style="font-size: 10pt;"> в Радомишлі
було відкрито зону відпочинку «Острів». Облаштувало її на міському ставу </span></i></b><b><i style="mso-bidi-font-style: normal;"><span lang="UK" style="font-size: 10pt;">якраз </span></i></b><b><i style="mso-bidi-font-style: normal;"><span style="font-size: 10pt;">Акціонерне товариство «Червона рута».<o:p></o:p></span></i></b></span></p>
<p class="MsoNormal" style="text-align: justify; text-indent: 21.3pt;"><span style="font-family: times;"><b><i style="mso-bidi-font-style: normal;"><span style="font-size: 10pt;">Вусань в
окулярах у центрі </span></i></b><b><i style="mso-bidi-font-style: normal;"><span lang="UK" style="font-size: 10pt;">першої </span></i></b></span><b><i><span style="font-size: 10pt;"><span style="font-family: times;">світлини –
відомий житомирський письменник Олексій Опанасюк (він, на жаль, пішов за межу
Вічності у 2011-му), що брав участь в урочистостях. До слова, того дня в
міському парку проводилося також свято книги.</span></span></i></b></p>
<p class="MsoNormal" style="text-align: justify; text-indent: 21.3pt;"><span style="font-family: verdana;"><span lang="UK">А 2022-го під
час загальнодержавних заходів з дерусифікації нашої топоніміки ім’я Володимира
Івасюка присвоєне одній із вулиць Радомишля. </span>У ряді українських міст, між тим, з’явилися вуличні
топоніми саме з назвою «Червона рута».<o:p></o:p></span></p>
<p class="MsoNormal" style="text-align: justify; text-indent: 21.3pt;"><span style="font-family: verdana;">Світлій пам’яті Івасюка, що у
1979-му трагічно пішов з життя за так і не з’ясованих обставин, композитор і поет Віталій Близнюк присвятили щемну пісню «Відлуння вірності». У ній
пісенне чар-зілля «Червоної рути» порівнюється із зорею, що упала в самісіньке
серце українців...<o:p></o:p></span></p>
<p class="MsoNormal" style="text-align: justify; text-indent: 21.3pt;"><span style="font-family: verdana;">Лише 30 років життя відміряла доля
Володимирові Івасюкові. З жалем наразі доводиться міркувати, скільки ним не
написано й недоспівано прекрасних творів, що напевне збагатили б українську
культуру вагомим розмаєм неповторних і багатющих поетично-музичних перлин.<o:p></o:p></span></p>
<p class="MsoNormal" style="text-align: justify;"><span lang="UK"><o:p><span style="font-family: verdana;"> </span></o:p></span></p>
<p class="MsoNormal" style="text-align: justify;"><span lang="UK"><o:p><span style="font-family: verdana;"> </span></o:p></span></p>
<p align="right" class="MsoNormal" style="text-align: right;"><b style="mso-bidi-font-weight: normal;"><i style="mso-bidi-font-style: normal;"><span lang="UK" style="color: #000099; font-size: 10pt;"><span style="font-family: times;">Газета «Зоря Полісся», 19 травня, 14 липня 2023 р.</span><span style="font-family: verdana;"><o:p></o:p></span></span></i></b></p>
<p class="MsoNormal" style="text-align: justify;"><span lang="UK"><o:p><span style="font-family: verdana;"> </span></o:p></span></p><br /><p></p>Володимир Молодикоhttp://www.blogger.com/profile/08414226033819494341noreply@blogger.com0tag:blogger.com,1999:blog-8522262308390347786.post-91533204532321507372023-06-15T17:23:00.008+03:002023-07-06T12:30:50.262+03:00Хто у водоймі господар...<p class="MsoNormal"><span style="font-family: verdana;"> </span></p>
<p class="MsoNormal" style="text-align: justify; text-indent: 21.3pt;"><span style="font-family: verdana;">Останніми маловодними роками наші
краяни вже дещо відвикли від <a href="https://radomyshl.blogspot.com/2020/02/blog-post_28.html">повеней</a>. Тож розлив <span lang="UK">навесні 2023-го</span> місцевих річок і передусім <a href="https://radomyshl.blogspot.com/2006/09/blog-post_18.html">Тетерева</a>
змусив триматися у всеозброєнні й готовності до надзвичайних ситуацій і
відповідні служби, і місцевих жителів. Адже, як і зазвичай, вода підтопила ряд
присадибних ділянок на притетерівських околицях Радомишля. Втім у багатьох
місцях, куди річковий паводок не дістався, спричинили до цього передусім рясні
дощі, що щедро лилися у квітні. Відтак переповнилися суміжні заливні та
протічні озерця, рівень води в яких визначав <span lang="UK">у їхніх
заплавах </span>рівень
ґрунтових вод. <o:p></o:p></span></p>
<p class="MsoNormal" style="text-align: justify; text-indent: 21.3pt;"><span style="font-family: verdana;">Зрештою Тетерівська повінь поступово
зійшла, а от околична на деяких ділянках залишилася, бо в прилеглому
«рівневому» озерці вода чомусь не спадала. Місцеві мешканці швидко <span lang="UK">з</span><span lang="EN-US">’</span><span lang="UK">ясува</span>ли причину. Високий рівень
зберігався через загату, що її влаштувала на струмку, який витікав з озерця,
родина бобрів, котра тут уже давно оселилась.<o:p></o:p></span></p>
<p class="MsoNormal" style="text-align: justify; text-indent: 21.3pt;"><span style="font-family: verdana;">Тож змушені були
відчайдухи-господарники вдатися до неординарних заходів і організовувати такий
собі авральний «річковий десант», що дав змогу боброву греблю розібрати. Проте
наступного дня загата була на своєму місці: проворні будівельники-бобри за одну
ніч її не лише відновили, а й влаштували трохи вищою. Довелося водоскидну
операцію проводити вдруге – і людям, ... і бобрам. Зрештою вода з городів і
садків таки зійшла. Проте самобудна «гідротехнічна» споруда, знову влаштована
спритними аборигенами водойми, біля неї зберігається, хоча вже дещо меншою.<span lang="UK"><o:p></o:p></span></span></p>
<p align="center" class="MsoNormal" style="text-align: center;"><span lang="UK"><span style="font-family: verdana;"></span></span></p><div class="separator" style="clear: both; text-align: center;"><span style="font-family: verdana;"><a href="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEgWIcy-ht3T63FkJD5w8gnfC5XCx_pgMhLlomfCygVYglq0-Z0ncIXFYB5uOLNqmddbwjSpFUB8wweD0ZZRS5G6c20z4EfyIUHlzmWiiP9PPy8d9ggN79mXGAqBjCMNatjRodaqwDd4ivGqJ-MMY3rjWLfyHrT8tZlLeNTmO4NQFK__4J06j2Tzj9_W5Qhi/s850/%D0%97%D0%B0%D0%B3%D0%B0%D1%82%D0%B0_1.jpg" style="margin-left: 1em; margin-right: 1em;"><img border="0" data-original-height="556" data-original-width="850" height="209" src="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEgWIcy-ht3T63FkJD5w8gnfC5XCx_pgMhLlomfCygVYglq0-Z0ncIXFYB5uOLNqmddbwjSpFUB8wweD0ZZRS5G6c20z4EfyIUHlzmWiiP9PPy8d9ggN79mXGAqBjCMNatjRodaqwDd4ivGqJ-MMY3rjWLfyHrT8tZlLeNTmO4NQFK__4J06j2Tzj9_W5Qhi/s320/%D0%97%D0%B0%D0%B3%D0%B0%D1%82%D0%B0_1.jpg" width="320" /></a></span></div><p></p>
<p class="MsoNormal" style="text-align: justify; text-indent: 21.3pt;"><span style="font-family: verdana;"><span lang="UK">Хоча</span> рівень води тут однак зберігся <span lang="UK">трохи</span> вищим від природного. Але, зважаючи
на посуху, <span lang="UK">що владарює літньої пори останніми роками</span>, це навіть на користь. Бо дає
помітну ґрунтову вологу поживу прилеглим садово-городнім ділянкам.<span lang="UK"><o:p></o:p></span></span></p>
<p class="MsoNormal" style="text-align: justify; text-indent: 21.3pt;"><span lang="UK"><span style="font-family: verdana;">Між тим, лапотворні
гатки, зведені бобрами, зустрічаються у багатьох місцях нашого краю. Часом вони
виглядають доволі могутніми, бо для греблі гризун використовує не лише товсте
гілляччя, як в описаному випадку, а й доладні стовбури прибережних дерев, що їх
вправно «під конус» перегризає зубами, ще й звалюючи саме в необхідному для
будівництва напрямку.<o:p></o:p></span></span></p>
<p align="center" class="MsoNormal" style="text-align: center;"><span lang="UK"><span style="font-family: verdana;"> </span></span><a href="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEg4v6e1KQgGfwIlztfGEIZJjgjjHWFYCMOStsWBDAREvoEQRxsIY0rSsRntaZruXm-lT8Q6bzQrC8tYk5Ka4G0g2HoWpw_rZxUhwG-ILIeXZvUehmzWybqEFw0rVpHkfeFFWRAih43huFp-z_hfcE0osPG8VwykIf4iYiBEAOcJZc6oNZohG9Hw3iPaRb-j/s850/%D0%97%D0%B0%D0%B3%D0%B0%D1%82%D0%B0_20230618_212317.jpg" style="font-family: verdana; margin-left: 1em; margin-right: 1em;"><img border="0" data-original-height="850" data-original-width="478" height="320" src="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEg4v6e1KQgGfwIlztfGEIZJjgjjHWFYCMOStsWBDAREvoEQRxsIY0rSsRntaZruXm-lT8Q6bzQrC8tYk5Ka4G0g2HoWpw_rZxUhwG-ILIeXZvUehmzWybqEFw0rVpHkfeFFWRAih43huFp-z_hfcE0osPG8VwykIf4iYiBEAOcJZc6oNZohG9Hw3iPaRb-j/s320/%D0%97%D0%B0%D0%B3%D0%B0%D1%82%D0%B0_20230618_212317.jpg" width="180" /></a></p>
<p class="MsoNormal" style="text-align: justify; text-indent: 21.3pt;"><span lang="UK"><span style="font-family: verdana;">При потребі спритний
гатник поділяє стовбурину на колодки певної довжини. Зрештою влаштовуються боброві
загати за усіма будівельними правилами: подеколи з палями, конопаченням,
зміцненням для надійності підпорками. Залишають ці гідробудівники й такі собі
обвідні канали, аби споруду оминали потужні повеневі потоки.<o:p></o:p></span></span></p>
<p class="MsoNormal" style="text-align: justify; text-indent: 21.3pt;"><span style="font-family: verdana;"><span lang="UK">Здебільшого
одну невелику водойму обіймає одна боброва сім</span>’я або <span lang="UK">й </span>«холостяк»<span lang="UK">, що
самотужки цілком вправляються з водорегулюванням та обслуговуванням
облюбованого ними «маєтку».<o:p></o:p></span></span></p>
<p class="MsoNormal" style="text-align: justify; text-indent: 21.3pt;"><span style="font-family: verdana;"><span lang="UK">Цей гризун та
його норов добре відомі на нашому Поліссі, бо бобер є давнім тутешнім
поселенцем. Навіть прадавнім. Адже боброві останки, що на них
натрапляли місцеві мешканці, сягають доби бронзи. Притому споконвіку бобри були тут
об</span>’<span lang="UK">єктом
промислу для видобування хутра, що в середньовіччі слугувало такою собі
одиницею оподаткування. Скажімо, у стародавній Руси, до якої належали й
древлянські землі, окрім обов’язкової подимної данини, що накладалася на
господарський двір – «дим», застосовувалося й так зване «полюддя», як
натуральна форма розрахунку з княжим двором. До такої податі, та ще й доволі
прибуткової, належало зокрема й хутро. Проте привілей полювання на бобрів
надавався лише можновладцям, що влаштовували у своїх володіннях боброві гони.<o:p></o:p></span></span></p>
<p class="MsoNormal" style="text-align: justify; text-indent: 21.3pt;"><span lang="UK"><span style="font-family: verdana;">Приміром,
датоване 1545 роком писемне свідчення про село Булгаки (його ототожнюють із
сучасними Буглаками на Радомишльщині) вказує на тамтешні «боброві гони, що
належать дворянам Панковичам». Позаяк згадувані в історичних джерелах ареали
бобрів подеколи ще й слугували орієнтиром для локалізації тієї чи іншої
місцевості. А ще ці права власності законодавчо посилювалися нещадною покарою
«браконьєрів», котрі зазіхали на приватні мисливські урочища. Скажімо, за
Литовським статутом ласого на чужу звірину могли навіть стратити.<o:p></o:p></span></span></p>
<p class="MsoNormal" style="text-align: justify; text-indent: 21.3pt;"><span style="font-family: verdana;"><span lang="UK">Втім отримані «патенти»
на «боброві гони» використовувалися не лише для полювання. Господарі не просто оберігали
своїх «годувальників», а й сприяли збільшенню їхнього поголів</span>’я. Бобровим господарством зазвичай
зав<span lang="UK">і</span>дува<span lang="UK">ли такі
собі «бобровники». Деякі з них залишили у згадку нащадкам про свою первісну
професію похідне від неї прізвище, що зустрічається дотепер. Для прикладу, на межі ХІХ і ХХ століть служив у Радомислі поліційний наглядач Іван Бобровник.<o:p></o:p></span></span></p><p class="MsoNormal" style="text-align: justify; text-indent: 21.25pt;"><span lang="UK"><span style="font-family: verdana;">Збереглася у наших краях й старовинна «боброва» топоніміка.
До басейну Тетерева, приміром, належать річечки Жерев і Жерева. Таку ж назву
мають розташовані на них однойменні села. Цими словами у давнину означали
боброві угіддя.</span><span face="Verdana, sans-serif"><o:p></o:p></span></span></p>
<p class="MsoNormal" style="text-align: justify; text-indent: 21.3pt;"><span lang="UK"><span style="font-family: verdana;">У пору Речі Посполитої місцини довкола Радомишля, населені бобрами, перебували у церковних
володіннях. Відомо про ревне оберігання своїх прав на боброві урочища Київськими
митрополитами. У 1624 році за митрополитства Іова Борецького у гродському суді Києва
розглядалась скарга про незаконний вилов бобрів у митрополичих маєтностях понад
Тетеревом біля Мигалок. Згодом з подібного приводу, відстоюючи митрополичі
привілеї, позивався <a href="http://radomyshl.blogspot.com/2015/04/blog-post.html">Петро Могила</a>, що мав у Радомислі заміську резиденцію.<o:p></o:p></span></span></p>
<p class="MsoNormal" style="text-align: justify; text-indent: 21.3pt;"><span style="font-family: verdana;"><span lang="UK">Між тим, у
давні часи водоплавних ссавців ототожнювали з рибами. Тож церква дозволяла їх
вживати у їжу в піст. А тому боброве м</span>’<span lang="UK">ясо,
яке, до того ж, вважається дієтичним, постачали в монастирі та до дворів
церковних ієрархів.<o:p></o:p></span></span></p>
<p class="MsoNormal" style="text-align: justify; text-indent: 21.3pt;"><span lang="UK"><span style="font-family: verdana;">Одначе той
давній попит на хутро й тушки бобрів, схоже, таки відчутно перевищував пропозицію. Адже, як
зазначав у статистичному описі Київської губернії середини ХІХ століття
цивільний губернатор Іван Фундуклей, на ту пору про давнє привільне існування
бобрів на тутешніх теренах зосталися лише перекази, бо ця порода давно
перевелась.<o:p></o:p></span></span></p>
<p class="MsoNormal" style="text-align: justify; text-indent: 21.3pt;"><span lang="UK"><span style="font-family: verdana;">Століттям по
тому біологи та лісівники почали відроджувати її штучним шляхом, завозячи
бобрів до місць їх прадавнього перебування. На Радомишльщину, звісно, теж.<o:p></o:p></span></span></p>
<p class="MsoNormal" style="text-align: justify; text-indent: 21.3pt;"><span style="font-family: verdana;"><span lang="UK">Потрапивши у
своє звичне й облюбоване середовище,</span>
звір віддячив за турботу. Споконвічний природний гідротехнік добровільно узяв
на себе функцію відновлення гребель, що здавна тримали на наших річечках водний
рівень, <span lang="UK">п</span>ідтверджуючи
виплекане віками реноме господарів водойм. <o:p></o:p></span></p>
<p class="MsoNormal" style="text-align: justify;"><span lang="UK"><span style="font-family: verdana;"> </span></span></p>
<p class="MsoNormal"><span lang="UK"><span style="font-family: verdana;"> </span></span></p>
<p align="right" class="MsoNormal" style="text-align: right;"><b><i><span lang="UK" style="color: #000099; font-size: 10pt;"><span style="font-family: times;">Газета «Зоря Полісся», 2 червня 2023 р.</span><span style="font-family: verdana;"><o:p></o:p></span></span></i></b></p>
<p><span style="font-family: verdana;"> </span></p>Володимир Молодикоhttp://www.blogger.com/profile/08414226033819494341noreply@blogger.com0tag:blogger.com,1999:blog-8522262308390347786.post-7288913446829865292023-05-19T16:28:00.000+03:002023-05-19T16:28:07.846+03:00Французькі мотиви Ставків<p><span style="font-family: verdana;"> </span></p>
<p class="MsoNormal" style="text-align: justify; text-indent: 21.3pt;"><span style="font-family: verdana;">Знаний колекціонер, меценат та
пошуковець Олексій Шереметьєв ось уже декілька років займається порятунком і
відновленням колишнього <a href="https://radomyshl.blogspot.com/2019/09/blog-post.html"><span lang="UK">палацу </span>графів
Дуніних-Вонсовичів</a> у <a href="http://radomyshl.blogspot.com/2018/05/blog-post.html">Ставках</a> Радомишльської громади. Збудовано його було в
кінці XVIII ст. (до речі, цеглини, що перекладалися під час реконструкції стін,
марковані 1792 роком) тодішнім володарем Адамом Дуніним-Вонсовичем, що свого
часу був шамбеляном (камергером) при дворі польського короля. А от старший син
пана Адама – <a href="http://radomyshl.blogspot.com/2015/05/blog-post.html">Станіслав</a>, котрий провів у Ставках дитячі та ранні юнацькі роки, – пристав на службу до французького імператора Наполеона Першого Бонапарта, притому
був його ординарцем та перекладачем у російській кампанії 1812 року. <o:p></o:p></span></p>
<p class="MsoNormal" style="text-align: justify; text-indent: 21.3pt;"><span style="font-family: verdana;">Певною мірою саме особлива місія
графа Станіслава Дуніна-Вонсовича спонукала Олексія та його команду
додати до історичного й мистецького забарвлення ставківського маєтку французьку
складову.<o:p></o:p></span></p>
<p class="MsoNormal" style="text-align: justify; text-indent: 21.3pt;"><span style="font-family: verdana;">Слід зазначити, що наполеоніка
займає особливе місце у колекціях <span lang="UK">звісного </span>«Музею
Шереметьєвих». Серед його перлин – одна з коштовних копій із оригіналу
посмертної маски Наполеона, що її було зроблено через два дні після його смерті
особистим лікарем Франсуа Антомаркі. Не менш цінний артефакт – гіпсовий
частково позолочений бюст імператора Бонапарта, виконаний за бронзовим
оригіналом італійського скульптора Лоренцо Бартоліні. <o:p></o:p></span></p>
<p class="MsoNormal" style="text-align: justify; text-indent: 21.3pt;"><span style="font-family: verdana;">Музейні французькі експонати
виставлялися в <span lang="UK">колишньому </span>палаці
Дуніних-Вонсовичів під час дійств та <a href="https://www.facebook.com/media/set/?set=a.1501570719943420&type=3">фестивалів</a>, що тут влаштовуються.
Ставківські маєтності, до того ж, ставали місцем військово-історичних
реконструкцій наполеонівських війн, які організовувала громадська організація
«Департамент воєнно-культурної антропології».<o:p></o:p></span></p>
<p class="MsoNormal" style="text-align: justify; text-indent: 21.3pt;"><span style="font-family: verdana;">Втім варті уваги родзинки має й сам
мистецький маєток у Ставках. Як розповів музейний фахівець Олексій Руденко, під
час відновлювальних робіт у палаці було виявлено деякі елементи архітектурного
декору, що свого часу оздоблювали інтер’єри цього «шляхетського гнізда». Серед
них – і ось такий гіпсовий плафон розміром 64х38см із барельєфним зображенням
грифона: міфічної істоти з тілом лева, крилами й головою орла або іншого хижого
птаха.</span></p><p align="center" class="MsoNormal" style="text-align: center;"><span lang="UK"><o:p><span style="font-family: verdana;"></span></o:p></span></p><div class="separator" style="clear: both; text-align: center;"><span style="font-family: verdana;"><a href="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEho4enanZjG9UB1bW3xbzUyfCidOyoC6cx5GDyOPP0WqYytknDRbgmf9Nb_6qY3eS9sgdERSlvuOXe0EYxVj2mOsvYKJIOSd0RO1TJF_yNJF-tE3r4gfdreoOScSX2E81G82IRHelY7LyDgrJCwCZbi00KnwG2LR4MpSvBb4uRwqmMSOpBoRq5BkNEcrQ/s510/%D0%93%D1%80%D0%B8%D1%84%D0%BE%D0%BD.jpg" imageanchor="1" style="margin-left: 1em; margin-right: 1em;"><img border="0" data-original-height="347" data-original-width="510" height="218" src="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEho4enanZjG9UB1bW3xbzUyfCidOyoC6cx5GDyOPP0WqYytknDRbgmf9Nb_6qY3eS9sgdERSlvuOXe0EYxVj2mOsvYKJIOSd0RO1TJF_yNJF-tE3r4gfdreoOScSX2E81G82IRHelY7LyDgrJCwCZbi00KnwG2LR4MpSvBb4uRwqmMSOpBoRq5BkNEcrQ/s320/%D0%93%D1%80%D0%B8%D1%84%D0%BE%D0%BD.jpg" width="320" /></a></span></div><p></p>
<p class="MsoNormal" style="text-align: justify; text-indent: 21.3pt;"><span style="font-family: verdana;">Грифони були поширеним декоративним
мотивом у скульптурі й образотворчому мистецтві античних Греції та Риму. Саме
звідти вони «перелетіли» до стилю «ампір», що виявився водночас і вершиною, і
завершальним акордом класицизму, де також посіли місце одного з найпопулярніших
персонажів при оздобленні творів архітектури, інтер’єрів, декору меблів тощо.<o:p></o:p></span></p>
<p class="MsoNormal" style="text-align: justify; text-indent: 21.3pt;"><span style="font-family: verdana;">За словами музейника, в барельєфі із
грифоном зі Ставків відчувається вплив знаменитих французських майстрів епохи
ампіру – Шарля Персьє (1734–1838) та П’єра Франсуа Леонара Фонтена (1762–1853).<o:p></o:p></span></p>
<p class="MsoNormal" style="text-align: justify; text-indent: 21.3pt;"><span style="font-family: verdana;">І в цьому, з огляду на беззаперечний
зв’язок родини Вонсовичів в особі графа Станіслава з Францією, теж
проглядається певна закономірність.</span></p>
<p align="center" class="MsoNormal" style="text-align: center;"><span lang="UK"><o:p><a href="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEjyGfyaq0A-m2hC0ZsP4fYtm89kus385lpyJbWT0Icy6uvPaZvg50rxuKssEfcU73c9InZMGShn4z92fKW6I-JFEuevhl_ne6xPKml2LjsetZmz9RGksq67K7S2l6ytp9juXI52jOgDfuZ9V-1zgS9Xjaahztr6Kdd-WOoV-2QUDls-6kfZrblXIAtIyQ/s653/1975_%D0%9B%D0%B5%D0%BD%D1%96%D0%BD%D0%B5_%D1%81%D0%B0%D0%BD%D0%B0%D1%82%D0%BE%D1%80%D1%96%D0%B9_1.jpg" imageanchor="1" style="font-family: verdana; margin-left: 1em; margin-right: 1em;"><img border="0" data-original-height="411" data-original-width="653" height="201" src="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEjyGfyaq0A-m2hC0ZsP4fYtm89kus385lpyJbWT0Icy6uvPaZvg50rxuKssEfcU73c9InZMGShn4z92fKW6I-JFEuevhl_ne6xPKml2LjsetZmz9RGksq67K7S2l6ytp9juXI52jOgDfuZ9V-1zgS9Xjaahztr6Kdd-WOoV-2QUDls-6kfZrblXIAtIyQ/s320/1975_%D0%9B%D0%B5%D0%BD%D1%96%D0%BD%D0%B5_%D1%81%D0%B0%D0%BD%D0%B0%D1%82%D0%BE%D1%80%D1%96%D0%B9_1.jpg" width="320" /></a></o:p></span></p>
<p align="center" class="MsoNormal" style="text-align: center;"><span style="font-family: times;"><b style="mso-bidi-font-weight: normal;"><i style="mso-bidi-font-style: normal;"><span lang="UK" style="font-size: 10pt;">А т</span></i></b><b style="mso-bidi-font-weight: normal;"><i style="mso-bidi-font-style: normal;"><span style="font-size: 10pt;">ак виглядав колишній
палац Дуніних-Вонсовичів у 1975 році, коли в ньому розташовувався дитячий
туберкульозний санаторій. </span></i></b></span></p>
<p class="MsoNormal" style="mso-pagination: none;"><span lang="UK" style="font-size: 10.0pt; mso-ansi-language: UK;"><o:p><span style="font-family: verdana;"> </span></o:p></span></p>
<p align="right" class="MsoNormal" style="text-align: right;"><b style="mso-bidi-font-weight: normal;"><i style="mso-bidi-font-style: normal;"><span lang="UK" style="color: #000099; font-size: 10pt;"><span style="font-family: times;">Газета «Зоря Полісся», 19 травня 2023 р.</span><span style="font-family: Times New Roman, serif;"><o:p></o:p></span></span></i></b></p>
<p class="MsoNormal" style="text-align: justify;"><o:p><span style="font-family: verdana;"> </span></o:p></p>Володимир Молодикоhttp://www.blogger.com/profile/08414226033819494341noreply@blogger.com0tag:blogger.com,1999:blog-8522262308390347786.post-90296320260027138052023-05-14T16:30:00.003+03:002023-06-20T11:37:14.235+03:00«В день авансу і зарплати…»<p> </p><span style="font-family: verdana;"><i><b> Жінка ця – ну, просто клас!<br /> Для усіх немовби мати,<br /> Промінь сонячний для нас –<br /> В день авансу і зарплати…</b></i></span><p class="MsoNormal" style="text-align: justify; text-indent: 21.3pt;"><span style="font-family: verdana;">Ці іронічні віршовані рядочки, що
спливли в пам’яті, присвячувалися працівницям бухгалтерської сфери, які, попри
виконувані ними різноманітні фінансово-економічні функції, в уяві багатьох
асоціювалися передовсім з нарахуванням та виплатою заробітку.<o:p></o:p></span></p>
<p class="MsoNormal" style="text-align: justify; text-indent: 21.3pt;"><span style="font-family: verdana;"><span face=""Verdana","sans-serif"">Зазначені дні вважалися майже
святковими, а визначені виплатні дати – 12 та 27, чи 15 та 30 числа – на
підприємствах, в установах та організаціях знали як «отченаш». І дотримувалися
їх неухильно. Адже несвоєчасна виплата трудівникам заробітної плати, як і
авансу</span><span face=""Verdana","sans-serif"" lang="UK" style="mso-ansi-language: UK;"> (так зазвичай називали платню за першу половину місяця)</span><span face=""Verdana","sans-serif"">, в СРСР розглядалась як надзвичайна подія, і до порушників застосовувалися найсуворіші заходи. Керівник, скажімо,
міг відразу попрощатися зі своєю посадою. Відтак касири та відповідні
бухгалтерські працівники оперативно повідомляли керівництву про те, що хтось не
прийшов отримати платню. У такому випадку, аби підстрахуватися, зароблене
надсилали поштовим переказом на домашню адресу відсутнього.<o:p></o:p></span></span></p>
<p class="MsoNormal" style="text-align: justify; text-indent: 21.3pt;"><span style="font-family: verdana;">У деяких виробничих структурах,
зокрема будівельних, робота ряду підрозділів мала виїзний характер, коли
доводилися працювати на об’єктах, віддалених від адміністративного розташування
контори. У такому випадку зарплату відрядженим дільницям чи бригадам доправляли
безпосередньо до місця їхнього перебування.<o:p></o:p></span></p>
<p class="MsoNormal" style="text-align: justify; text-indent: 21.3pt;"><span style="font-family: verdana;">Саме такий момент і зафіксовано на
світлині, що її було вміщено в ювілейному альбомі колишньої
Шляхово-експлуатаційної дільниці №630, яка базувалась у Радомишлі. Альбом цей
присвячувався 50-річчю «Великого Жовтня» і зберігається в <a href="https://radomyshl.blogspot.com/2019/05/blog-post_18.html">краєзнавчому музеї</a>
Радомишля.</span></p><p align="center" class="MsoNormal" style="text-align: center;"><span face=""Verdana","sans-serif"" lang="UK" style="mso-ansi-language: UK;"><o:p></o:p></span></p><div class="separator" style="clear: both; text-align: center;"><a href="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEiBM4b0O2hhx6xPtfg0Vp8T9iF-B0QbZEJPv7jk_5Z4mJlYuqRPT_Rf7Xbt8-MCzvVfjG4arl_1YFoMaOVhES20EC_HiQlIm2BZxPU1v9ZkzQfz_vsN1U54x01cDZQO4DmCYQCg4VoOom7qjiAcoTy9k_XSsZA66AT-iVXPi6i32CTkLxeZhk9aRpjI1g/s680/%D0%A8%D0%95%D0%94-630_%D0%B7%D0%B0%D1%80%D0%BF%D0%BB%D0%B0%D1%82%D0%B0.jpg" style="margin-left: 1em; margin-right: 1em;"><img border="0" data-original-height="472" data-original-width="680" height="222" src="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEiBM4b0O2hhx6xPtfg0Vp8T9iF-B0QbZEJPv7jk_5Z4mJlYuqRPT_Rf7Xbt8-MCzvVfjG4arl_1YFoMaOVhES20EC_HiQlIm2BZxPU1v9ZkzQfz_vsN1U54x01cDZQO4DmCYQCg4VoOom7qjiAcoTy9k_XSsZA66AT-iVXPi6i32CTkLxeZhk9aRpjI1g/s320/%D0%A8%D0%95%D0%94-630_%D0%B7%D0%B0%D1%80%D0%BF%D0%BB%D0%B0%D1%82%D0%B0.jpg" width="320" /></a></div><p></p>
<p class="MsoNormal" style="text-align: justify; text-indent: 21.3pt;"><span style="font-family: verdana;"><span face=""Verdana","sans-serif"" lang="UK" style="mso-ansi-language: UK;">У
бухгалтерові-касирові (у центрі знімка) відразу впізнав Олександру Гаврилівну
Золотарьову-Радовільську. </span><span face=""Verdana","sans-serif"">У
мої дитячі роки для нашої родини вона була сусідкою по комуналці. Пройшла, між
тим, німецько-російську війну. І за дивним збігом (а, може, й ні) була на
фронті санінструктором окремого дорожньо-експлуатаційного батальйону. <o:p></o:p></span></span></p>
<p class="MsoNormal" style="text-align: justify; text-indent: 21.3pt;"><span style="font-family: verdana;">Можливо, читачі публікації впізнають ще
когось із цієї фотокартки…<o:p></o:p></span></p>
<p class="MsoNormal" style="text-align: justify; text-indent: 21.3pt;"><span style="font-family: verdana;">Свого часу в ШЕДі (його в ті роки
зазвичай іменували російською абревіатурою ДЕУ, як відому уже тепер автівку)
працювала й моя мама. Базувалась ця фірма на перетині сучасних вулиць Карпенка
та <a href="https://radomyshl.blogspot.com/2014/10/blog-post_48.html">Купальної</a> (її територія «спускалась» до річки, а останнім ці виробничі площі
обіймав лісоторговельний склад), і опікувалась дорожнім господарством регіону.
Будувала й обслуговувала зокрема ділянку Варшавки, доглядала й утримувала в
Радомишлі <a href="http://radomyshl.blogspot.com/2016/05/blog-post_25.html">міст</a> через <a href="http://radomyshl.blogspot.com/2006/09/blog-post_18.html">Тетерів</a>, спочатку старий дерев’яний, а потім і
залізобетонний, та інші мостові споруди на автошляхах Радомишльщини.<o:p></o:p></span></p>
<p class="MsoNormal" style="text-align: justify; text-indent: 21.3pt;"><span style="font-family: verdana;">Між тим, тогочасна статистика
зазначає, що у 1967 році середня зарплата в СРСР становила 100 рублів, для
робітників промислових галузей – 132 рублі. Некваліфікований персонал отримував
«мінімалку» (в межах 50 руб.). Приблизно такий заробіток, вочевидь,
нараховувався й шляховим працівникам ШЕДу. І, як бачимо, підвозився.<o:p></o:p></span></p>
<p class="MsoNormal" style="text-align: justify; text-indent: 21.3pt;"><span style="font-family: verdana;">Сьогодні, коли зарплата
перераховується працівникам на банківські картки, «доставка на місце» вже не
актуальна. Водночас відповідальність керівництва за невиплату заробітку так
само передбачає каральні адміністративні й навіть кримінальні наслідки. Їхнє
застосування, щоправда, часто-густо блокується заплутаними й суперечливими
юридичними процедурами та тяганинами.<o:p></o:p></span></p>
<p class="MsoNormal" style="text-align: justify;"><span style="font-family: verdana;"><o:p> </o:p></span></p>
<p align="right" class="MsoNormal" style="text-align: right;"><b style="mso-bidi-font-weight: normal;"><i style="mso-bidi-font-style: normal;"><span lang="UK" style="color: #000099; font-size: 10pt; mso-ansi-language: UK;"><span style="font-family: times;">Газета «Зоря Полісся», 12 травня 2023 р.</span><span style="font-family: Times New Roman, serif;"><o:p></o:p></span></span></i></b></p>
<p class="MsoNormal"><span lang="UK" style="font-family: verdana; mso-ansi-language: UK;"><o:p> </o:p></span></p>
<p class="MsoNormal" style="text-align: justify; text-indent: 21.3pt;"><span style="font-family: verdana;"><b style="mso-bidi-font-weight: normal;"><span lang="EN-US">P</span></b><b style="mso-bidi-font-weight: normal;"><span lang="UK">.</span></b><b style="mso-bidi-font-weight: normal;"><span lang="EN-US">S</span></b><b style="mso-bidi-font-weight: normal;"><span lang="UK">.</span></b><span lang="UK"> Після
публікації цієї світлини в газеті відгукнулась на неї 90-літня радомишлянка
Віра Киселевич-Безпала. Жінка впізнала на фото … вантажівку за номером 02-10. На
іншій, що мала номер 02-09, колись саме в «ДЕУ-630» працював її чоловік. Втім, як розповіла Віра
Василівна, починав він з легковика: був водієм директорської машини, коли новопризначеним
керівником дільниці став Федір Можарівський. А потім, як родина почала будувати
хату, пересів на вантажного ЗІСа.<o:p></o:p></span></span></p>
<p class="MsoNormal" style="text-align: justify; text-indent: 21.3pt;"><span lang="UK"><span style="font-family: verdana;">Звісно, знайома
була вона з Олександрою Золотарьовою. Згадує, що товаришували з моєю мамою і
дружиною директора Павлою Можарівсь<span style="color: #000099;">к</span>ою.
Одного разу жінки завітали до нас засівати на Новий рік, і були ті відвідини
радісними та веселими…<o:p></o:p></span></span></p>
<p class="MsoNormal" style="text-align: justify; text-indent: 21.3pt;"><span lang="UK"><span style="font-family: verdana;">«Приємно
згадувати гарне минуле, особливо порядних і добрих людей, які тобі зустрічалися…»
– підсумувала Віра Киселевич-Безпала.<o:p></o:p></span></span></p>
<p class="MsoNormal" style="text-align: justify;"><span lang="UK"><o:p><span style="font-family: verdana;"> </span></o:p></span></p>Володимир Молодикоhttp://www.blogger.com/profile/08414226033819494341noreply@blogger.com0tag:blogger.com,1999:blog-8522262308390347786.post-2991006641879812052023-05-12T16:08:00.000+03:002023-05-12T16:08:21.444+03:00У битві за урожай<p> </p>
<p class="MsoNormal" style="text-align: justify; text-indent: 21.3pt;"><span lang="UK" style="font-family: "Verdana","sans-serif"; mso-ansi-language: UK;">Восени 2022-го</span><span style="font-family: "Verdana","sans-serif";"> ЗМІ подивували українців
повідомленнями про оголошену в лукашенківській білорусі мобілізацію на битву за
урожай. Йшлося зокрема про примусове залучення на збиральні та інші
сільськогосподарські роботи робітників</span><span lang="UK" style="font-family: "Verdana","sans-serif"; mso-ansi-language: UK;">,</span><span style="font-family: "Verdana","sans-serif";"> держслужбовців, студентів і навіть школярів.<o:p></o:p></span></p>
<p class="MsoNormal" style="text-align: justify; text-indent: 21.3pt;"><span style="font-family: "Verdana","sans-serif";">Старшому поколінню наших
співгромадян це нагадало часи СРСР, коли міський «дармовий» ресурс широко
мобілізовувався на допомогу колгоспам, які, попри значну, в порівнянні з
сьогоденням, кількість «закріпаченого» сільського населення, самотужки із
доведеними згори планами з усім обсягом робіт не справлялися.<o:p></o:p></span></p>
<p class="MsoNormal" style="text-align: justify; text-indent: 21.3pt;"><span style="font-family: "Verdana","sans-serif";">Відтак практично цілорічно
допомагали селу трудівники підприємств, установ, організацій, навчальних
закладів та ще й військові.<o:p></o:p></span></p>
<p class="MsoNormal" style="text-align: justify; text-indent: 21.3pt;"><span style="font-family: "Verdana","sans-serif";">Весна зокрема починалась з
перебирання картоплі та іншої городини з кагатів, влітку оголошувався аврал на
косовицю або на сапання кормових буряків, городини тощо. Та й узимку без містян
аграрники не обходилися, адже їх залучали зокрема на заготівлю хвойної лапки –
соснових гілочок, що використовувалась як вітамінна добавка для приготування
комбікормових сумішей. Та все ж головна «битва» стартувала із початком
жнивно-збиральної кампанії. Відтоді районні служби справно складали рознарядки
– куди, коли і скільки трудового ресурсу мало направлятися на збирання
помідорів, огірків, картоплі, моркви, буряків та іншого, на піднімання
льонотрести чи на обривання хмелю.<o:p></o:p></span></p>
<p class="MsoNormal" style="text-align: justify; text-indent: 21.3pt;"><span style="font-family: "Verdana","sans-serif";">Саме на хмелеплантації зроблено ось
такі світлини, що їх показала колишня працівниця машинобудівного заводу
Тетяна Алєксєєнко, що разом із колегами по роботі займається суто «виробничими»
справами.</span><span lang="UK" style="font-family: "Verdana","sans-serif"; mso-ansi-language: UK;"><o:p></o:p></span></p>
<p align="center" class="MsoNormal" style="text-align: center;"><span lang="UK" style="font-family: "Verdana","sans-serif"; mso-ansi-language: UK;"></span></p><div class="separator" style="clear: both; text-align: center;"><a href="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEixfT8LCnKIH1a0xVsHUuXN157c28yLMX7Ok7aRsIL378bdyH2vCe50sfFHn8drfgp5qaAjsoNLFV1BdamhK9BEaiY_uwwKjKIFXDVMYgAYT8sLvxySPOnY8F9SS4jI-wMdc8OoXgHdbfAa0l2ZydRobEyR1H_PspYpKQwMzfSAb4bqAjp9E0bGQzCEiQ/s680/%D0%9C%D0%B0%D1%88%D0%B7%D0%B0%D0%B2%D0%BE%D0%B4_%D1%85%D0%BC%D1%96%D0%BB%D1%8C_%D0%90%D0%BB%D0%B5%D0%BA%D1%81%D1%94%D1%94%D0%BD%D0%BA%D0%BE%20%D0%A2..jpg" imageanchor="1" style="margin-left: 1em; margin-right: 1em;"><img border="0" data-original-height="482" data-original-width="680" height="227" src="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEixfT8LCnKIH1a0xVsHUuXN157c28yLMX7Ok7aRsIL378bdyH2vCe50sfFHn8drfgp5qaAjsoNLFV1BdamhK9BEaiY_uwwKjKIFXDVMYgAYT8sLvxySPOnY8F9SS4jI-wMdc8OoXgHdbfAa0l2ZydRobEyR1H_PspYpKQwMzfSAb4bqAjp9E0bGQzCEiQ/s320/%D0%9C%D0%B0%D1%88%D0%B7%D0%B0%D0%B2%D0%BE%D0%B4_%D1%85%D0%BC%D1%96%D0%BB%D1%8C_%D0%90%D0%BB%D0%B5%D0%BA%D1%81%D1%94%D1%94%D0%BD%D0%BA%D0%BE%20%D0%A2..jpg" width="320" /></a></div><div class="separator" style="clear: both; text-align: center;"><a href="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEhJE5S8FKBJl31Ww0oav9mkknUm_5Zxr1mVWYuQcNqsi0jODfDsvtZZWLRxmyMpMKlCPwRDor_BPdeWKZupvCAaCV4cHW0fHqyUJl9g1ZqZYvwwgSre8W74gafnZ4fbl4szHta52goJ6EwVuJpgD5_t_oJhOx4xM9ejETF7cuGb44YgEGw_y2jFfjinuA/s680/%D0%9C%D0%B0%D1%88%D0%B7%D0%B0%D0%B2%D0%BE%D0%B4_%D1%85%D0%BC%D1%96%D0%BB%D1%8C_%D0%90%D0%BB%D0%B5%D0%BA%D1%81%D1%94%D1%94%D0%BD%D0%BA%D0%BE%20%D0%A2._2.jpg" imageanchor="1" style="margin-left: 1em; margin-right: 1em;"><img border="0" data-original-height="680" data-original-width="482" height="320" src="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEhJE5S8FKBJl31Ww0oav9mkknUm_5Zxr1mVWYuQcNqsi0jODfDsvtZZWLRxmyMpMKlCPwRDor_BPdeWKZupvCAaCV4cHW0fHqyUJl9g1ZqZYvwwgSre8W74gafnZ4fbl4szHta52goJ6EwVuJpgD5_t_oJhOx4xM9ejETF7cuGb44YgEGw_y2jFfjinuA/s320/%D0%9C%D0%B0%D1%88%D0%B7%D0%B0%D0%B2%D0%BE%D0%B4_%D1%85%D0%BC%D1%96%D0%BB%D1%8C_%D0%90%D0%BB%D0%B5%D0%BA%D1%81%D1%94%D1%94%D0%BD%D0%BA%D0%BE%20%D0%A2._2.jpg" width="227" /></a></div><p></p>
<p class="MsoNormal" style="text-align: justify; text-indent: 21.3pt;"><span style="font-family: "Verdana","sans-serif";">В незалежній Україні з переведенням
аграрного сектора на ринкові рейки про таку практику швидко забули. Сучасні
сільгосптовариства </span><span lang="UK" style="font-family: "Verdana","sans-serif"; mso-ansi-language: UK;">і</span><span style="font-family: "Verdana","sans-serif";">
фермерські господарства, застосовуючи новітні технічні засоби та технології,
справно обходяться власними силами й засобами. І всупереч поширеним у нас
хибним уявленням, що «сільське господарство занепадає разом із селом», поля
засіваються і врожаї збираються, а Україна стала одним із найпотужніших гравців
на світовому аграрному ринку. Запроваджений з ініціативи ООН «зерновий коридор»
для зняття російської блокади українського збіжжя промовисто засвідчив, що наша
держава годує чи не півсвіту. <o:p></o:p></span></p>
<p class="MsoNormal" style="text-align: justify; text-indent: 21.3pt;"><span style="font-family: "Verdana","sans-serif";">Втім спогади про участь у масовій
«битві за урожай» у багатьох зосталися доволі романтичними. Адже заїжджі
помічники здебільшого не перевантажувалися, розглядаючи часом поїздку в колгосп
як такий собі «пікнічок» з трудотерапією, звідки ще й випадало навіть заробити
копійчину та дещо з врожаю задарма прихопити додому. Школярі </span><span lang="UK" style="font-family: "Verdana","sans-serif"; mso-ansi-language: UK;">і</span><span style="font-family: "Verdana","sans-serif";"> студенти теж були не проти у
законний спосіб пропустити уроки та пари заради сільського «культпоходу». Та й
солдатики раділи несподіваній нагоді вирватися зі служби на цивілку.<span style="mso-spacerun: yes;"> </span><o:p></o:p></span></p>
<p class="MsoNormal" style="text-align: justify; text-indent: 21.3pt;"><span style="font-family: "Verdana","sans-serif";">Але кожен повинен передусім
виконувати власну роботу й власні обов’язки. Інакше матимемо такий собі
величезний колгосп, де, як це було в роки нашого «світлого минулого», не
обходитимемося без батога та погоничів на усіх рівнях.<o:p></o:p></span></p>
<p class="MsoNormal" style="text-align: justify;"><span style="font-family: "Verdana","sans-serif";"><o:p> </o:p></span></p>
<p class="MsoNormal" style="text-align: justify;"><span lang="UK" style="font-family: "Verdana","sans-serif"; mso-ansi-language: UK;"><o:p> </o:p></span></p>
<p align="right" class="MsoNormal" style="text-align: right;"><b style="mso-bidi-font-weight: normal;"><i style="mso-bidi-font-style: normal;"><span lang="UK" style="color: #000099; font-family: "Times New Roman","serif"; font-size: 10.0pt; mso-ansi-language: UK;">Газета «Зоря Полісся», 12 травня 2023 р.<o:p></o:p></span></i></b></p>
<p class="MsoNormal"><span lang="UK" style="font-family: "Verdana","sans-serif"; mso-ansi-language: UK;"><o:p> </o:p></span></p>
<p class="MsoNormal"><span lang="UK" style="font-family: "Verdana","sans-serif"; mso-ansi-language: UK;"><o:p> </o:p></span></p>Володимир Молодикоhttp://www.blogger.com/profile/08414226033819494341noreply@blogger.com0tag:blogger.com,1999:blog-8522262308390347786.post-48488968504814039492023-04-28T11:46:00.020+03:002023-05-01T12:13:36.446+03:00Першотравневий зошит Андрія Бондаренка<p> </p>
<p class="MsoNormal" style="text-align: justify; text-indent: 21.3pt;"><span style="font-family: "Verdana","sans-serif";">На цей зошит декілька років тому
натрапив тодішній директор Радомишльського народного краєзнавчого музею Сергій
Галицький, копирсаючись у запасниках. Зовні, здавалося б, такий собі звичайний,
учнівський, часів СРСР, з Лєніним на обкладинці…</span></p><p align="center" class="MsoNormal" style="text-align: center;"><span lang="UK" style="font-family: "Verdana","sans-serif"; mso-ansi-language: UK;"><o:p></o:p></span></p><div class="separator" style="clear: both; text-align: center;"><a href="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEjo3ViZcY7OsrVFZNEpLVygT0I2rRBFn33G_P3xNqdt55pGw84OuRyB3rwDkIa8-SRYaEuk4BQcItJlELZgaSjs-mJWKmkhU36bE3qM4SvlSq1UxxeG-SYLreWGvLNBpUXhbHHKUMtHkI1IGpDkJGENgQyM469yFZYumA_-XQhXPQKADxJAbT4gEmmBCA/s624/%D0%91%D0%BE%D0%BD%D0%B4%D0%B0%D1%80%D0%B5%D0%BD%D0%BA%D0%BE%20%D0%90._%D0%97%D0%BE%D1%88%D0%B8%D1%82_%D0%A2%D0%B8%D1%82%D1%83%D0%BB.jpg" imageanchor="1" style="margin-left: 1em; margin-right: 1em;"><img border="0" data-original-height="624" data-original-width="499" height="320" src="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEjo3ViZcY7OsrVFZNEpLVygT0I2rRBFn33G_P3xNqdt55pGw84OuRyB3rwDkIa8-SRYaEuk4BQcItJlELZgaSjs-mJWKmkhU36bE3qM4SvlSq1UxxeG-SYLreWGvLNBpUXhbHHKUMtHkI1IGpDkJGENgQyM469yFZYumA_-XQhXPQKADxJAbT4gEmmBCA/s320/%D0%91%D0%BE%D0%BD%D0%B4%D0%B0%D1%80%D0%B5%D0%BD%D0%BA%D0%BE%20%D0%90._%D0%97%D0%BE%D1%88%D0%B8%D1%82_%D0%A2%D0%B8%D1%82%D1%83%D0%BB.jpg" width="256" /></a></div><p></p>
<p class="MsoNormal" style="text-align: justify; text-indent: 21.3pt;"><span style="font-family: "Verdana","sans-serif";">Належав він колись котромусь
Бондаренку Андрію, як свідчить напис на титульному аркуші. Проте, хто він і де
саме навчався, інформації немає. Хоча зміст зошита вказує, що був учнем однієї
з шкіл Радомисля (саме так подано назву міста у письмових роботах школяра).
Вочевидь, зошит з української мови, бо наведено в ньому відповідні вправи та
твори заданої тематики. Останні, притому, являють певний інтерес, адже поглядом
Андрія висвітлюють окремі події з життя тогочасного міста.<o:p></o:p></span></p>
<p class="MsoNormal" style="text-align: justify; text-indent: 21.3pt;"><span style="font-family: "Verdana","sans-serif";">Стосовно конкретного часового
періоду, то йдеться, скоріше за все про рік 1925-й. Позаяк в одному з творів
учень згадує пам’ятник Карлу Марксу в місті, що його було встановлено саме того
року. Інша письмова робота під назвою «Якою повинна бути нова людина» висвітлює
тези з відповідної статті <a href="http://radomyshl.blogspot.com/2004/07/blog-post_8.html">Григорія Зінов’єва</a> – одного з «полум’яних
революціонерів» та провідних більшовицьких діячів, члена політбюро ВКП(б) і
очільника Комінтерну (цікаво, що його справжнє прізвище за батьком було
Радомисльський, вказуючи на походження пращурів з наших країв).</span><span lang="UK" style="font-family: "Verdana","sans-serif"; mso-ansi-language: UK;"><o:p></o:p></span></p>
<p align="center" class="MsoNormal" style="text-align: center;"><span lang="UK" style="font-family: "Verdana","sans-serif"; mso-ansi-language: UK;"><o:p><a href="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEgaRB8NZ1X-CBNdJwSOeWURaeD4InB5DzUx8iKzmV8WQEa8JczymG-ZcgDAFBNMnAyfuhfK0rvT5bFUFdFvmeu2bP3EIQMsycwDqyn3xK4WWtV7ix_6rdMEAihmmK7-8Q5rzhNxVtNNfJCHG89-JIuUKrE1xUHtc5PhabtayJKdpwEa8q5cn1igoHx4gw/s624/%D0%91%D0%BE%D0%BD%D0%B4%D0%B0%D1%80%D0%B5%D0%BD%D0%BA%D0%BE%20%D0%90._%D0%97%D0%BE%D1%88%D0%B8%D1%82%20003_%D0%97%D1%96%D0%BD%D0%BE%D0%B2'%D1%94%D0%B2.jpg" imageanchor="1" style="margin-left: 1em; margin-right: 1em;"><img border="0" data-original-height="624" data-original-width="499" height="320" src="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEgaRB8NZ1X-CBNdJwSOeWURaeD4InB5DzUx8iKzmV8WQEa8JczymG-ZcgDAFBNMnAyfuhfK0rvT5bFUFdFvmeu2bP3EIQMsycwDqyn3xK4WWtV7ix_6rdMEAihmmK7-8Q5rzhNxVtNNfJCHG89-JIuUKrE1xUHtc5PhabtayJKdpwEa8q5cn1igoHx4gw/s320/%D0%91%D0%BE%D0%BD%D0%B4%D0%B0%D1%80%D0%B5%D0%BD%D0%BA%D0%BE%20%D0%90._%D0%97%D0%BE%D1%88%D0%B8%D1%82%20003_%D0%97%D1%96%D0%BD%D0%BE%D0%B2'%D1%94%D0%B2.jpg" width="256" /></a> </o:p></span></p>
<p class="MsoNormal" style="text-align: justify; text-indent: 21.3pt;"><span style="font-family: "Verdana","sans-serif";">Після критичного виступу на
партійному з’їзді в грудні 1925-го проти Сталіна та його найближчого оточення
Зінов’єва наступного року позбавили усіх партійних і державних посад. Тож по
тому учні цитувати його «праці» вже напевне не могли. Адже Лєнін, посміхаючись
з обкладинки зошита, звісно, мав надихати своїм примруженим поглядом шкільну
дітвору на успішне навчання задля побудови світлого комуністичного майбутнього.
На підтвердження – портрет обрамлений не лише письмовим та навчальним
приладдям, а й більшовицькою символікою.<o:p></o:p></span></p>
<p class="MsoNormal" style="text-align: justify; text-indent: 21.3pt;"><span style="font-family: "Verdana","sans-serif";">Як свідчать вказані вихідні дані,
надихав цей витвір мільйон школярів. Саме таким накладом виготовили його за
замовленням №28 на «Государственной писчебумажной фабрике «Герой Труда» в місті
Добруш, що в Гомельській області Білорусії. Щоправда, у 1919-1926 роках цей
регіон Москв</span><span lang="UK" style="font-family: "Verdana","sans-serif"; mso-ansi-language: UK;">а</span><span style="font-family: "Verdana","sans-serif";">
приєдн</span><span lang="UK" style="font-family: "Verdana","sans-serif"; mso-ansi-language: UK;">увала</span><span style="font-family: "Verdana","sans-serif";">
до РРФСР. Саме в той період і було зорієнтовано виробництво зошитів на
загальносоюзні потреби, недарма ж текст на обкладинці видрукувано російською. А
відтоді підприємство вважалося провідним виробником зошитів та іншого подібного
учнівського приладдя на союзних теренах. За відомостями 1970 року, Добрушськими
зошитами користувався кожен сьомий учень СРСР. <o:p></o:p></span></p>
<p class="MsoNormal" style="text-align: justify; text-indent: 21.3pt;"><span style="font-family: "Verdana","sans-serif";">На останній сторінці, як зазвичай
велося, – метрична система мір і табличка множення. Дарма, що сам зошит – «у
лінійку», тобто призначений не для математики, а для гуманітарних дисциплін.</span><span lang="UK" style="font-family: "Verdana","sans-serif"; mso-ansi-language: UK;"><o:p></o:p></span></p>
<p align="center" class="MsoNormal" style="text-align: center;"><span lang="UK" style="font-family: "Verdana","sans-serif"; mso-ansi-language: UK;"><o:p><a href="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEgGlfaEteD0iEF7W_amwmHSDTFEUH4qa_CqoT56lsYabQ_6_G13-opxCVP6ewlzq12WvUUeoRxtuDRwGrzDNCG6q5ReNotsJukEP_R7k7EE4Tmv0Sy1yMMyKW10wGE0f1vser-4zx53G-26DHnrLiFT5w2Pc8G0aGajxCGdKOwjUmD7abweQmvEy3Rvqg/s624/%D0%91%D0%BE%D0%BD%D0%B4%D0%B0%D1%80%D0%B5%D0%BD%D0%BA%D0%BE%20%D0%90._%D0%97%D0%BE%D1%88%D0%B8%D1%82_%D0%BE%D1%81%D1%82%D0%B0%D0%BD%D0%BD%D1%8F.jpg" imageanchor="1" style="margin-left: 1em; margin-right: 1em;"><img border="0" data-original-height="624" data-original-width="499" height="320" src="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEgGlfaEteD0iEF7W_amwmHSDTFEUH4qa_CqoT56lsYabQ_6_G13-opxCVP6ewlzq12WvUUeoRxtuDRwGrzDNCG6q5ReNotsJukEP_R7k7EE4Tmv0Sy1yMMyKW10wGE0f1vser-4zx53G-26DHnrLiFT5w2Pc8G0aGajxCGdKOwjUmD7abweQmvEy3Rvqg/s320/%D0%91%D0%BE%D0%BD%D0%B4%D0%B0%D1%80%D0%B5%D0%BD%D0%BA%D0%BE%20%D0%90._%D0%97%D0%BE%D1%88%D0%B8%D1%82_%D0%BE%D1%81%D1%82%D0%B0%D0%BD%D0%BD%D1%8F.jpg" width="256" /></a> </o:p></span></p>
<p class="MsoNormal" style="text-align: justify; text-indent: 21.3pt;"><span style="font-family: "Verdana","sans-serif";">А ще – у вихідних поліграфічних
відомостях, надрукованих за радянським стандартом, наведено втаємничений напис
«Упол. Улит. №683». Такою позначкою шифрувалась радянська цензура, що
здійснювалась у всіх поліграфічних та видавничих структурах. В наведеному
зошитному випадку йдеться про уповноваженого Уліту - управління у справах
літератури і видавництв, яке зазвичай називали цензурним органом. Її
представники в областях позначалися як «облліт», в районах – «райліт». Остання
позначка, скажімо, міститься на примірниках Радомишльської райгазети, виданих у
1920-30-х роках. Між тим, вже аж у 1966-му його офіційно перейменували «за
умовчанням» – на управління з охорони державних таємниць у пресі.<o:p></o:p></span></p>
<p class="MsoNormal" style="text-align: justify; text-indent: 21.3pt;"><span style="font-family: "Verdana","sans-serif";">Здавалося б, що мала оберігати
цензура на учнівському зошиті, власне, на його обкладинці? А не скажіть!
Хрестоматійними, для прикладу, є проколи, коли на якихось там звичайнісіньких
товарних бирочках замість «Лєнінград» чи «Сталінград» з недогляду друкарів
проскакували написи «Лєнінгад» та «Сталінгад», що видавалося спрямованою
ідеологічною диверсією (на «Петрогад» особливої уваги, мабуть, не звернули б). <o:p></o:p></span></p>
<p class="MsoNormal" style="text-align: justify; text-indent: 21.3pt;"><span style="font-family: "Verdana","sans-serif";">Колись мама розповідала мені про
пригоду, яка сталась за часів школярства у голодні передвоєнні 1930-ті в її
рідному <a href="http://radomyshl.blogspot.com/2015/06/blog-post_12.html">Чудині</a>. Одного разу до школи завітали «уповноважені» з району і,
перетрусивши учнівські торбинки, вилучили з них усі новенькі зошити з останньої
отриманої партії. Всі вони були з портретом Сталіна.<span style="mso-spacerun: yes;"> </span>Але з’ясувалося (звісно, шепталися про це по
закутках), що на зображенні «вождя всіх народів» пильне око могло вмітити
невеликий графічний хрестик. Хрест! На портреті головного комуніста та
атеїста!! Та таке неможливо уявити!!!<o:p></o:p></span></p>
<p class="MsoNormal" style="text-align: justify; text-indent: 21.3pt;"><span style="font-family: "Verdana","sans-serif";">Втім, з огляду на розгул тодішніх
репресій, передбачити наслідки «злочинного недогляду» для всіх, хто був
задіяний у тому поліграфічному ланцюжку, було неважко.<o:p></o:p></span></p>
<p class="MsoNormal" style="text-align: justify; text-indent: 21.3pt;"><span style="font-family: "Verdana","sans-serif";">От і на музейному зошиті з Добруша
«Герой Труда» міг раптом перетворитися на «Хероя Туда (або Пруда)» чи щось
подібне, а «пісчебумажная» фабрика стати «піщебумажною» з багатозначними
натяками… Тож не таке вже й просте походження наведеного учнівського зшитка.<o:p></o:p></span></p>
<p class="MsoNormal" style="text-align: justify; text-indent: 21.3pt;"><span style="font-family: "Verdana","sans-serif";">На жаль, особа його власника
залишається невідомою. Одначе, хтозна, можливо, щось повідомлять обізнані з
життєвою долею цього нашого краянина нащадки-радомишляни…<o:p></o:p></span></p>
<p class="MsoNormal" style="text-align: justify; text-indent: 21.3pt;"><span style="font-family: "Verdana","sans-serif";">Тимчасом цікавим</span><span lang="UK" style="font-family: "Verdana","sans-serif"; mso-ansi-language: UK;">и</span><span style="font-family: "Verdana","sans-serif";"> буд</span><span lang="UK" style="font-family: "Verdana","sans-serif"; mso-ansi-language: UK;">уть</span><span style="font-family: "Verdana","sans-serif";"> для читачів учнівськ</span><span lang="UK" style="font-family: "Verdana","sans-serif"; mso-ansi-language: UK;">і</span><span style="font-family: "Verdana","sans-serif";"> тв</span><span lang="UK" style="font-family: "Verdana","sans-serif"; mso-ansi-language: UK;">ори</span><span style="font-family: "Verdana","sans-serif";"> Андрія Бондаренка, що</span><span lang="UK" style="font-family: "Verdana","sans-serif"; mso-ansi-language: UK;">,
висвітлюючи деякі моменти нашої тодішньої минувшини,</span><span style="font-family: "Verdana","sans-serif";"> є </span><span lang="UK" style="font-family: "Verdana","sans-serif"; mso-ansi-language: UK;">водночас </span><span style="font-family: "Verdana","sans-serif";">свідченням</span><span lang="UK" style="font-family: "Verdana","sans-serif"; mso-ansi-language: UK;">и</span><span style="font-family: "Verdana","sans-serif";"> тогочасної епохи (тогочасніні
правописні особливості збережено).<o:p></o:p></span></p>
<p align="center" class="MsoNormal" style="text-align: center;"><span lang="UK" style="font-family: "Verdana","sans-serif"; mso-ansi-language: UK;"><o:p> </o:p></span></p>
<p align="center" class="MsoNormal" style="text-align: center;"><span lang="UK" style="font-family: "Verdana","sans-serif"; mso-ansi-language: UK;"><o:p> </o:p></span><a href="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEhcD18w3Hc-yHpUXI8NsNYMBzF4s3Fhp9gHWNOH1hqVmr5LVz5oFM3N_sS8qHCxXiHmwIC3OwihstKvq6dRYxSB5Y33-PW0KJ4bQpgfSaHGd-stVL8-0KvCDIV0Di37HGeeDJ14ryQWYEpYBAVqcq5Pn8m_WQ05y4oGNfIP6xNZh17GEVvopKzFEE2wYA/s624/%D0%91%D0%BE%D0%BD%D0%B4%D0%B0%D1%80%D0%B5%D0%BD%D0%BA%D0%BE%20%D0%90._%D0%97%D0%BE%D1%88%D0%B8%D1%82%20004_%D0%9F%D0%B5%D1%80%D1%88%D0%BE%D1%82%D1%80%D0%B0%D0%B2%D0%B5%D0%BD%D1%8C.jpg" imageanchor="1" style="font-family: Verdana, "sans-serif"; margin-left: 1em; margin-right: 1em;"><img border="0" data-original-height="624" data-original-width="494" height="320" src="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEhcD18w3Hc-yHpUXI8NsNYMBzF4s3Fhp9gHWNOH1hqVmr5LVz5oFM3N_sS8qHCxXiHmwIC3OwihstKvq6dRYxSB5Y33-PW0KJ4bQpgfSaHGd-stVL8-0KvCDIV0Di37HGeeDJ14ryQWYEpYBAVqcq5Pn8m_WQ05y4oGNfIP6xNZh17GEVvopKzFEE2wYA/s320/%D0%91%D0%BE%D0%BD%D0%B4%D0%B0%D1%80%D0%B5%D0%BD%D0%BA%D0%BE%20%D0%90._%D0%97%D0%BE%D1%88%D0%B8%D1%82%20004_%D0%9F%D0%B5%D1%80%D1%88%D0%BE%D1%82%D1%80%D0%B0%D0%B2%D0%B5%D0%BD%D1%8C.jpg" width="253" /></a></p>
<p align="center" class="MsoNormal" style="text-align: center;"><b style="mso-bidi-font-weight: normal;"><i style="mso-bidi-font-style: normal;"><span style="font-family: "Verdana","sans-serif"; font-size: 14.0pt;">Перше Травня</span></i></b><b style="mso-bidi-font-weight: normal;"><i style="mso-bidi-font-style: normal;"><span lang="UK" style="font-family: "Verdana","sans-serif"; font-size: 14.0pt; mso-ansi-language: UK;"><o:p></o:p></span></i></b></p>
<p class="MsoNormal" style="text-align: justify; text-indent: 21.3pt;"><i style="mso-bidi-font-style: normal;"><span style="font-family: "Verdana","sans-serif";">Теплий
весняний день. Сонце вже високо підбилося на небі. На футбольному майданчику
зібралися учні майже зо всіх шкіл, щоб звідсі разом рушити на маніфестацію.
По-між кущами, по-під деревами, на майданчику – скрізь шниряють дітячі постаті.
Нема того куточка, де-б їх не було.<o:p></o:p></span></i></p>
<p class="MsoNormal" style="text-align: justify; text-indent: 21.3pt;"><i style="mso-bidi-font-style: normal;"><span style="font-family: "Verdana","sans-serif";">Але
ось подано сигнал шикуватися в ряди. Почалась метушня. Нарешті сяк-так
вишикувались і притихли. Пролунав барабан, загойдались прапори й, не дуже
стройними рядами, всі рушили на вулицю ім. Шевченка, щоб там, з’єднавшись з
иншими організаціями, рушити на Червоний Майдан, де малося відбутись урочисте
святкування.<o:p></o:p></span></i></p>
<p class="MsoNormal" style="text-align: justify; text-indent: 21.3pt;"><i style="mso-bidi-font-style: normal;"><span style="font-family: "Verdana","sans-serif";">На
вулиці вже вишикувались червоноармійці: піші, кінні, з гарматами, щоб теж
зіллятись з маніфестацією. Якесь радісно-погорде почуття підіймалося в грудях,
дивлячись на це «наше» військо.<o:p></o:p></span></i></p>
<p class="MsoNormal" style="text-align: justify; text-indent: 21.3pt;"><i style="mso-bidi-font-style: normal;"><span style="font-family: "Verdana","sans-serif";">Десь
недалеко заграла музика і, через деякий час, показалися перші ряди міських
організацій. По річці голів плили прапори, усміхаючись своїми лозунгами весні,
квітам, сонцеві, посилаючи через його привіт своїм далеким закордонним,
поневоленим браттям.<o:p></o:p></span></i></p>
<p class="MsoNormal" style="text-align: justify; text-indent: 21.3pt;"><i style="mso-bidi-font-style: normal;"><span style="font-family: "Verdana","sans-serif";">А
річка все плила, здавалось, що кінця їй не буде. Нарешті маніфестація рушила на
Червоний Майдан.<o:p></o:p></span></i></p>
<p class="MsoNormal" style="text-align: justify; text-indent: 21.3pt;"><i style="mso-bidi-font-style: normal;"><span style="font-family: "Verdana","sans-serif";">Першими
йшли стрункими лавами піонери, потім учні, робітники, службовці, а ззаду
гуркотів своїми гарматами дивізіон. На майдані всі розташувалися кругом
пам’ятника К.Марксу.<o:p></o:p></span></i></p>
<p class="MsoNormal" style="text-align: justify; text-indent: 21.3pt;"><i style="mso-bidi-font-style: normal;"><span style="font-family: "Verdana","sans-serif";">Почалися
промови, привітання.<o:p></o:p></span></i></p>
<p class="MsoNormal" style="text-align: justify; text-indent: 21.3pt;"><i style="mso-bidi-font-style: normal;"><span style="font-family: "Verdana","sans-serif";">По
закінченні офіціяльної частини всі розійшлися, хто куди.<o:p></o:p></span></i></p>
<p class="MsoNormal" style="text-align: justify; text-indent: 21.3pt;"><i style="mso-bidi-font-style: normal;"><span style="font-family: "Verdana","sans-serif";">А
ввечері святкування закінчилося кіном, яке демонструвалося на майдані під
відкритим небом.<o:p></o:p></span></i></p>
<p align="center" class="MsoNormal" style="text-align: center;"><span lang="UK" style="font-family: "Verdana","sans-serif"; mso-ansi-language: UK;"><o:p> </o:p></span></p>
<p align="center" class="MsoNormal" style="text-align: center;"><span lang="UK" style="font-family: "Verdana","sans-serif"; mso-ansi-language: UK;"><o:p> </o:p></span><a href="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEiCutch98DsG_wEa_byQQmQGgO95J85H-PIL6ptomKwBpvpm8Gbk545e3Me1dBfEjP97rKbiWVSZk25ZD4GpSauXUX4KZr67HXpwEqLRYYLr7byepnmKaD1JDLGwqe_I03IrrzWCv6Bm-cjASBCgO2ANPg_CHRhEabkbGWtthvqUpxMtXBLZSsGegq37A/s624/%D0%91%D0%BE%D0%BD%D0%B4%D0%B0%D1%80%D0%B5%D0%BD%D0%BA%D0%BE%20%D0%90._%D0%97%D0%BE%D1%88%D0%B8%D1%82%20007_%D0%BF%D0%BE%D0%B1%D1%83%D1%82.jpg" imageanchor="1" style="font-family: Verdana, "sans-serif"; margin-left: 1em; margin-right: 1em;"><img border="0" data-original-height="624" data-original-width="499" height="320" src="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEiCutch98DsG_wEa_byQQmQGgO95J85H-PIL6ptomKwBpvpm8Gbk545e3Me1dBfEjP97rKbiWVSZk25ZD4GpSauXUX4KZr67HXpwEqLRYYLr7byepnmKaD1JDLGwqe_I03IrrzWCv6Bm-cjASBCgO2ANPg_CHRhEabkbGWtthvqUpxMtXBLZSsGegq37A/s320/%D0%91%D0%BE%D0%BD%D0%B4%D0%B0%D1%80%D0%B5%D0%BD%D0%BA%D0%BE%20%D0%90._%D0%97%D0%BE%D1%88%D0%B8%D1%82%20007_%D0%BF%D0%BE%D0%B1%D1%83%D1%82.jpg" width="256" /></a></p>
<p align="center" class="MsoNormal" style="text-align: center; text-indent: 21.3pt;"><b style="mso-bidi-font-weight: normal;"><i style="mso-bidi-font-style: normal;"><span style="font-family: "Verdana","sans-serif"; font-size: 14.0pt;">Обслідування
м.Радомисля. Новий побут</span></i></b><b style="mso-bidi-font-weight: normal;"><i style="mso-bidi-font-style: normal;"><span lang="UK" style="font-family: "Verdana","sans-serif"; font-size: 14.0pt; mso-ansi-language: UK;"><o:p></o:p></span></i></b></p>
<p class="MsoNormal" style="text-align: justify; text-indent: 21.3pt;"><i style="mso-bidi-font-style: normal;"><span lang="UK" style="font-family: "Verdana","sans-serif"; mso-ansi-language: UK;">Побут мешканців м.Радомисля під впливом революційної
боротьби і, взагалі, революції змінився не дуже різко. </span></i><i style="mso-bidi-font-style: normal;"><span style="font-family: "Verdana","sans-serif";">Особливо
це помітно на сільсько-господарському населенні м.Радомисля. Старий побут
пустив глибоке коріння в їхньому буденному життю. Це виявляється у їхньому
відношенні до революційних свят, у ставленні до релігії й т. ин. Червоне
проміння смолоскипу Революції не змогло ще розвіяти темряву старого побуту.<o:p></o:p></span></i></p>
<p class="MsoNormal" style="text-align: justify; text-indent: 21.3pt;"><i style="mso-bidi-font-style: normal;"><span style="font-family: "Verdana","sans-serif";">«Старих
свят не святкують, а нові свої хочуть завести. Хочуть, щоб люди Бога скоріше
забули ». І відзначають вони революційні свята тільки «для людського ока»,
роблячи в закутку яку-небудь роботу. Але прихильником таких думок з’являється
лише старе покоління. До старого дерева трудно прищепить молоді нові зразки.<o:p></o:p></span></i></p>
<p class="MsoNormal" style="text-align: justify; text-indent: 21.3pt;"><i style="mso-bidi-font-style: normal;"><span style="font-family: "Verdana","sans-serif";">Самі
ж консервативні представники молодого покоління сільсько-господарського
населення м. Радомисля не можуть не схилитися перед величністю Революції. Вони
мимохіть захоплюються широким помахом крил нового побуту, нового життя і стають
його прихильниками. Де-кілька років назад ніхто із них і не подумав-би справити
червоне весілля і червоні хрестини, а тепер це можна вже стрінути досить часто.<o:p></o:p></span></i></p>
<p class="MsoNormal" style="text-align: justify; text-indent: 21.3pt;"><i style="mso-bidi-font-style: normal;"><span style="font-family: "Verdana","sans-serif";">У
робітничого населення м.Радомисля, якому більш безпосередньо доводиться мати
сутички з новим побутом та життям держави, старі погляди та побут більше
змінилися. Натерпівшись за старого часу від експлуатації буржуазії, робітники
м. Радомисля, щоб запобігти тепер будь-якій експлуатації та щоб у спільній
праці полекшити своє матеріальне становище, організовуються в різні спілки,
союзи. Багато вже таких союзів мається у м.Радомислі. А це вже дуже великий
крок вперед, бо, колективно працюючи, колективно захищаючи свої інтереси, самий
відсталий робітник колективізується. Але все ж таки, не зважаючи на все це,
багато лишок старого побуту залишилося ще тут.<o:p></o:p></span></i></p>
<p class="MsoNormal" style="text-align: justify; text-indent: 21.3pt;"><i style="mso-bidi-font-style: normal;"><span style="font-family: "Verdana","sans-serif";">Та
виростає вже молоде юнацьке покоління, яке виросло серед революційної боротьби
й научилось любити Революцію за її широке могутнє життя, за її вільний новий
побут. Організації ЮП та Комсомолу ще більше вдосконалюють це юнацьке покоління
в обороні своїх інтересів, інтересів своїх братів, в будуванні нового життя,
нового побуту. І прийде час, коли це юнацьке покоління замінить старе, високо
підійме своїми дужими руками стяг нового життя, сонце нового побуту розвіє
темряву старого, і новий побут у всій своїй красі запанує у м.Радомислі.<o:p></o:p></span></i></p>
<p class="MsoNormal"><o:p> </o:p></p>
<p class="MsoNormal"><span lang="UK" style="mso-ansi-language: UK;"><o:p> </o:p></span></p>
<p align="right" class="MsoNormal" style="text-align: right;"><b style="mso-bidi-font-weight: normal;"><i style="mso-bidi-font-style: normal;"><span lang="UK" style="color: #000099; font-family: "Times New Roman","serif"; font-size: 10.0pt; mso-ansi-language: UK;">Газета «Зоря Полісся», 28 квітня 2023 р.<o:p></o:p></span></i></b></p>
<p class="MsoNormal"><span lang="UK" style="mso-ansi-language: UK;"><o:p> </o:p></span></p>Володимир Молодикоhttp://www.blogger.com/profile/08414226033819494341noreply@blogger.com0tag:blogger.com,1999:blog-8522262308390347786.post-80343521527133899652023-04-20T12:42:00.006+03:002023-04-21T13:23:42.164+03:00Вовчими слідами<p class="MsoNormal" style="text-align: justify; text-indent: 21.3pt;"><span lang="UK"><span style="font-family: verdana;"><br /></span></span></p><p class="MsoNormal" style="text-align: justify; text-indent: 21.3pt;"><span lang="UK"><span style="font-family: verdana;">Ось що писалося
1853-го року в «Київських губернських відомостях». <o:p></o:p></span></span></p>
<p class="MsoNormal" style="text-align: justify; text-indent: 21.3pt;"><i style="mso-bidi-font-style: normal;"><span style="font-family: verdana;">В
Радомисльському повіті, багатому на ліси, з’явилися вовки, що не лише нападають
на рогату худобу та овечок, але навіть кидаються на людей. Їхня зухвалість під
час нападів дивовижна.<o:p></o:p></span></i></p>
<p class="MsoNormal" style="text-align: justify; text-indent: 21.3pt;"><i style="mso-bidi-font-style: normal;"><span style="font-family: verdana;">У
маєтку князя Любомирського близько опівночі вовк підібрався до хутора місцевого
селянина, щоб дістатися овечок. Дворові собаки накинулися на нього з гавкотом і
оточили біля дверей хатини. На гавкіт собак вийшов господар, проте ледь
відчинив двері, як вовк кинувся йому на груди. Селянин, не розгубившись, ухопив
хижака за вуха і почав гукати дружину, що притьмом вибігла з сокирою і зарубала
звіра в руках у чоловіка. Вовк не був із скажених, але виглядав змореним від
голоду та старості. <o:p></o:p></span></i></p>
<p class="MsoNormal" style="text-align: justify; text-indent: 21.3pt;"><i style="mso-bidi-font-style: normal;"><span style="font-family: verdana;">Шинкар
слободи Комарівка Мойсей Піоро перед світанком почув на подвір’ї незвичайний
вереск свиней. Здогадуючись, що на них напав хижий звір, він побіг їх
захистити. Але вовк, облишивши свиней, кинувся на шинкаря, вирвав йому праву
щоку з оком, завдав декілька поранень на тілі, а<span style="mso-spacerun: yes;"> </span>потім побіг на обійстя казенного селянина
Йосипа Кошолата. <o:p></o:p></span></i></p>
<p class="MsoNormal" style="text-align: justify; text-indent: 21.3pt;"><i style="mso-bidi-font-style: normal;"><span style="font-family: verdana;">Там
почав душити дворових собак, і, коли Кошолат вибіг їм на підмогу, вовк кинувся
на нього та вирвав на обох ногах частини тіла,<span style="mso-spacerun: yes;">
</span>а сину його Івану прокусив підборіддя. Потім напав на селянина Дениса
Снітка, що лежав під скиртою, і, вкусивши його за руку і ногу, побіг на
подвір’я селянина Степана Забачного. Напав там на свиней, але був убитий з
рушниці господарем будинку.<o:p></o:p></span></i></p>
<p class="MsoNormal" style="text-align: justify; text-indent: 21.3pt;"><i style="mso-bidi-font-style: normal;"><span style="font-family: verdana;">Поранені
вовком перебували на лікуванні у <a href="https://radomyshl.blogspot.com/2006/03/blog-post.html">міській лікарні Радомисля</a>; двоє з них померли
від сказу.</span></i></p>
<p class="MsoNormal" style="text-align: justify; text-indent: 21.3pt;"><span lang="UK"><span style="font-family: verdana;">А пропоновану
світлину зроблено через 140 літ по тому в березні 1993-го. На ній – впольована
єгерями лісгоспу та місцевими мисливцями пара вовків. Їх помітили у
<a href="https://radomyshl.blogspot.com/2022/09/blog-post_16.html">Білківському лісництві</a>, де хижаки пошматували диких кіз. Тамтешній лісовий люд
подейкував, що вочевидь наближалися й до поселень, бо ночами часом з
незрозумілих причин заходилися гавкати собаки. Мисливствознавці тоді
зазначали, що вовкулаки були зайдами, бо в тодішньому Радомишльському районі їхніх лігвищ
не помічалося.</span></span></p><p align="center" class="MsoNormal" style="text-align: center;"><span lang="UK"><o:p><span style="font-family: verdana;"></span></o:p></span></p><div class="separator" style="clear: both; text-align: center;"><span style="font-family: verdana;"><a href="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEiCEDhuujpsu7h7LMhB68pqvF53LD-hiZgkIo4GrFrewa7XfdtEN45uoDt7SEGS_NE2MA-Vwpvp4Zv0WR1mIhiyJ3SgyS6M2rD9e-VJkIQ7RLFziwiHdsuLdGE6TMc6rw2L6_FMugvDRrqTjZ_mODALcjdmw43D-G5kF_lGB_hIbhPYUWsY-9uETdKWBg/s567/%D0%92%D0%BE%D0%B2%D0%BA%D0%B8_1993.jpg" style="margin-left: 1em; margin-right: 1em;"><img border="0" data-original-height="393" data-original-width="567" height="222" src="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEiCEDhuujpsu7h7LMhB68pqvF53LD-hiZgkIo4GrFrewa7XfdtEN45uoDt7SEGS_NE2MA-Vwpvp4Zv0WR1mIhiyJ3SgyS6M2rD9e-VJkIQ7RLFziwiHdsuLdGE6TMc6rw2L6_FMugvDRrqTjZ_mODALcjdmw43D-G5kF_lGB_hIbhPYUWsY-9uETdKWBg/s320/%D0%92%D0%BE%D0%B2%D0%BA%D0%B8_1993.jpg" width="320" /></a></span></div><p></p>
<p class="MsoNormal" style="text-align: justify; text-indent: 21.3pt;"><span lang="UK"><span style="font-family: verdana;">Тогорічна зима виявилась
«щедрою» на непроханих сіроманців. За три місяці перед тим єгері застрелили
трьох вовків в угіддях Краснобірського лісництва поблизу Меделівки. Тоді, до
речі, натрапили на них випадково, коли під час планового відстрілу дичини
підранена стара вовчиця раптом вискочила на єгеря О.Іващенка. І той не
розгубився, вклавши її прицільним пострілом. Та була вона не сама, бо інші
учасники того полювання повідомили, що помітили якихось звірів, схожих на
великих собак.<o:p></o:p></span></span></p>
<p class="MsoNormal" style="text-align: justify; text-indent: 21.3pt;"><span lang="UK"><span style="font-family: verdana;">Відтак
підозрілу ділянку оточили та почали «промацувати». І мисливське відчуття не
підвело. Невдовзі пролунали постріли, й на землі розпласталися ще дві, але вже
молоді незвані гості. Влучили в хижаків А.Маркевцев і О.Пузіков.<o:p></o:p></span></span></p>
<p align="center" class="MsoNormal" style="text-align: center;"><span lang="UK"><o:p><span style="font-family: verdana;"> </span></o:p></span><a href="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEi3LJUX4-avFIIqOYyShDYgK6kA0LxKF4B6_g3jfrJmtVatVTi-sM3GUDM-jSYht3CttnFTczRpixFOeFugfYZyi2Xlge0NQbXGugSkO6v9Wg_sNKKqINn657JIzb1CYrPmr51yg6ckAPJPJxMj-oGfzRSQx3KtkDZ8sZtQyBeq_u-5i6gYqWOrYDl_oQ/s567/%D0%92%D0%BE%D0%B2%D0%BA%D0%B8_1992.jpg" style="font-family: verdana; margin-left: 1em; margin-right: 1em;"><img border="0" data-original-height="410" data-original-width="567" height="231" src="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEi3LJUX4-avFIIqOYyShDYgK6kA0LxKF4B6_g3jfrJmtVatVTi-sM3GUDM-jSYht3CttnFTczRpixFOeFugfYZyi2Xlge0NQbXGugSkO6v9Wg_sNKKqINn657JIzb1CYrPmr51yg6ckAPJPJxMj-oGfzRSQx3KtkDZ8sZtQyBeq_u-5i6gYqWOrYDl_oQ/s320/%D0%92%D0%BE%D0%B2%D0%BA%D0%B8_1992.jpg" width="320" /></a></p>
<p class="MsoNormal" style="text-align: justify; text-indent: 21.3pt;"><span lang="UK"><span style="font-family: verdana;">Між тим, трохи
раніше поширилося повідомлення про сполохане вовче сімейство під Чоповичами
Малинського району. Можливо, звідти й подалися вони на Радомишльщину. Втім
тодішню часом непередбачувану появу хижих звірів у неосілих раніше для них
місцях фахівці здебільшого пов’язували з їхньою міграцією з Чорнобильської зони
у пошуках поживи.<o:p></o:p></span></span></p>
<p class="MsoNormal"><br /></p><p align="right" class="MsoNormal" style="text-align: right;"><b><i><span lang="UK" style="color: #000099; font-family: "Times New Roman","serif"; font-size: 10pt; mso-ansi-language: UK;">Газета «Зоря Полісся», 9 грудня 1992 р., 7 квітня 2023 р.<o:p></o:p></span></i></b></p><p class="MsoNormal"><br /></p>Володимир Молодикоhttp://www.blogger.com/profile/08414226033819494341noreply@blogger.com0tag:blogger.com,1999:blog-8522262308390347786.post-53534263108221972752023-04-10T18:42:00.007+03:002023-04-14T11:03:09.648+03:00З історії поселень Радомишльщини. Кримок<p></p><p class="MsoNormal"><span lang="UK" style="mso-ansi-language: UK;"><o:p><span style="font-family: verdana;"> </span></o:p></span></p>
<p class="MsoNormal" style="text-align: justify; text-indent: 21.3pt;"><b style="mso-bidi-font-weight: normal;"><span lang="UK" style="color: #003300; mso-ansi-language: UK;"><span style="font-family: verdana;">Це село розташоване за 13 км на північний схід від адміністративного
центру м.Радомишль на берегах двох правих притоків <a href="https://radomyshl.blogspot.com/2006/09/blog-post_18.html">Тетерева</a> – <a href="https://radomyshl.blogspot.com/2006/09/blog-post_18.html">Білки</a> та Глушиці,
за 30 км від залізничної станції Тетерів. Межує з селами <a href="http://radomyshl.blogspot.com/2015/06/blog-post_12.html">Чудин</a> (3 км), <a href="https://radomyshl.blogspot.com/2018/04/blog-post_13.html">Хомівка</a>
(3 км), Велика Рача (5 км), Межирічка (5 км), Білка (6 км), Осів (7 км). Площа
населеного пункту – 1,724 кв. км.<o:p></o:p></span></span></b></p>
<p align="center" class="MsoNormal" style="text-align: center;"><span lang="UK" style="mso-ansi-language: UK;"><o:p><span style="font-family: verdana;"></span></o:p></span></p><div class="separator" style="clear: both; text-align: center;"><span style="font-family: verdana;"><a href="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEggT1BhLyuvfsCE0CfOgftnb1K8V_vtkWYyEePrMKt3uQrUp3emfzmMDXi7yrnLD4BoqdSvaPh_8ZAcvAopqxOXOSVMv1DVAMAy5CRyp73XjKm3EtIt8r2DvUVBHPxUw67iaybs7s_928fCEPGcJgC_hnM_fIFPI_xy8O9iHfSsNd7R9gdkRitiyOJtgw/s850/1987_m-35-059_%D0%9A%D1%80%D0%B8%D0%BC%D0%BE%D0%BA.jpg" style="margin-left: 1em; margin-right: 1em;"><img border="0" data-original-height="792" data-original-width="850" height="298" src="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEggT1BhLyuvfsCE0CfOgftnb1K8V_vtkWYyEePrMKt3uQrUp3emfzmMDXi7yrnLD4BoqdSvaPh_8ZAcvAopqxOXOSVMv1DVAMAy5CRyp73XjKm3EtIt8r2DvUVBHPxUw67iaybs7s_928fCEPGcJgC_hnM_fIFPI_xy8O9iHfSsNd7R9gdkRitiyOJtgw/s320/1987_m-35-059_%D0%9A%D1%80%D0%B8%D0%BC%D0%BE%D0%BA.jpg" width="320" /></a></span></div><p></p><br />
<p align="center" class="MsoNormal" style="text-align: center;"><b style="mso-bidi-font-weight: normal;"><span lang="UK" style="mso-ansi-language: UK;"><span style="font-family: verdana;">«ЩО В ІМЕНІ ТОБІ МОЄМУ…»<o:p></o:p></span></span></b></p>
<p class="MsoNormal" style="text-align: justify; text-indent: 21.3pt;"><span lang="UK" style="mso-ansi-language: UK;"><span style="font-family: verdana;">У давнину це поселення було відоме також під назвами
Крим, Кримка, Кримська Рудня, Кримецька Рудня. <o:p></o:p></span></span></p>
<p class="MsoNormal" style="text-align: justify; text-indent: 21.3pt;"><span style="font-family: verdana;"><span lang="UK" style="mso-ansi-language: UK;">За переказами, назва села здебільшого пов</span>’язу<span lang="UK" style="mso-ansi-language: UK;">є</span>ться<span lang="UK" style="mso-ansi-language: UK;"> з чумацтвом. Кримкою в давнину називали сіль, яку
чумаки привозили з Криму. Згадано про неї, до речі, у неперевершеній «Енеїді»
І.Котляревського:</span></span></p><span style="font-family: verdana;"><i>Послів ввели к царю з пихою,<br />Як водилося у латин,<br />Несли подарки пред собою:<br />Пиріг завдовжки із аршин,<br />І соли КРИМКИ і бахмутки,<br />Лахміття розного три жмутки…</i></span>
<p class="MsoNormal" style="text-align: justify; text-indent: 21.3pt;"><span lang="UK" style="mso-ansi-language: UK;"><span style="font-family: verdana;">Відтак у Кримку чи то лаштувалися чумацькі валки,
чи то мали тут пристановище. Натомість чумаки везли до Криму на продаж дерево,
залізо та вироби з них, дьоготь, інші товари, що виготовлялися з поширених на
Поліссі промислів. Позаяк здавна був відомим ярмарок, який діяв у Кримку
(Кримській Рудні). Дотепер центральний сільський майдан у селі називають
Ринком. <o:p></o:p></span></span></p>
<p class="MsoNormal" style="text-align: justify; text-indent: 21.3pt;"><span style="font-family: verdana;"><span lang="UK" style="mso-ansi-language: UK;">Тимчасом в одному з переліків рудних промислів
Радомисльської уніатської митрополії </span><span lang="EN-US" style="mso-ansi-language: EN-US;">XVIII</span><span lang="UK" style="mso-ansi-language: UK;"> століття місцева
рудня іменована «Кринською». Можливо, що це просто помилка. Одначе тодішні
правописні особливості можуть у такій формі тлумачитися як належність до
сусіднього селища <a href="https://radomyshl.blogspot.com/2021/08/blog-post.html">Біла Криниця</a>, тобто «Кринська» – «Криницька». <o:p></o:p></span></span></p>
<p class="MsoNormal" style="text-align: justify; text-indent: 21.3pt;"><span style="font-family: verdana;"><span lang="UK" style="mso-ansi-language: UK;">Водночас мовознавці виводять семантичне походження
подібної назви від пра</span><span lang="EN-US" style="mso-ansi-language: EN-US;">c</span><span lang="UK" style="mso-ansi-language: UK;">лов’янського «крем», що означає «твердь»,
пов’язують також її з терміном «кремль» (від тюркського «крмен» - фортеця), що
міг вказувати на давньоруське городище. Між тим, назва українського півострова
Крим також тлумачиться від монгольського «керим» як «пояс, стіна, фортеця».<o:p></o:p></span></span></p>
<p class="MsoNormal" style="text-align: justify; text-indent: 21.3pt;"><span lang="UK" style="mso-ansi-language: UK;"><span style="font-family: verdana;">Подібні топоніми (Кримок, Кримки та ін.) є на
українських теренах (Запоріжжя, Миколаївщина, Черкащина, Кропивниччина,
Донеччина), а також на російських (Брянщина, Івановщина, Орловщина, Ростовщина,
Тверщина) та білоруських (Бобруйщина).<o:p></o:p></span></span></p>
<p class="MsoNormal" style="text-align: justify;"><span lang="UK" style="mso-ansi-language: UK;"><o:p><span style="font-family: verdana;"> </span></o:p></span></p>
<p align="center" class="MsoNormal" style="text-align: center;"><b style="mso-bidi-font-weight: normal;"><span lang="UK" style="mso-ansi-language: UK;"><span style="font-family: verdana;">З ВІЛЬНИМ СЛОБІДСЬКИМ
СТАТУСОМ<o:p></o:p></span></span></b></p>
<p class="MsoNormal" style="text-align: justify; text-indent: 21.3pt;"><span lang="UK" style="mso-ansi-language: UK;"><span style="font-family: verdana;">Перша відома писемна згадка про Кримок на
Радомишльщині датована 1645 роком. У тогочасних актових книгах ідеться про
новозасновану у володіннях Києво-печерського монастиря слободу Крим.<o:p></o:p></span></span></p>
<p class="MsoNormal" style="text-align: justify; text-indent: 21.3pt;"><span lang="UK" style="mso-ansi-language: UK;"><span style="font-family: verdana;">Вільний слобідський статус поселення приваблював
сюди втікачів, що залишали панщину. Це засвідчено в ряді актових записів ХVII
століття. 28 червня 1645 р. з цього приводу до Київського гродського суду
позивався пан Данило Ошовський, що вимагав від превелебного архімандрита
Печерського <a href="http://radomyshl.blogspot.com/2015/04/blog-post.html">Петра Могили</a> та осадників належного лаврі містечка Крим Федора Сусла
і пана Туробойського видати його підданих – Семена, Грицька, Івана та Костюка Жадченків,
збіглих 16 квітня того року з села Жадьки, що було у власності Ошовського.
Дісталися вони сюди разом з дружинами, дітьми, худобою та усім майном. Оскільки
цю вимогу державці слободи не виконали, позивач вимагав стягнути з них по 500
гривень польських.<o:p></o:p></span></span></p>
<p class="MsoNormal" style="text-align: justify; text-indent: 21.3pt;"><span lang="UK" style="mso-ansi-language: UK;"><span style="font-family: verdana;">Наступного року до Житомирського гродського суду
подав реляцію Генеральний возний А.Жоравський стосовно арешту збіглих до Кримка
підданих А.Стриболя з Кам’яного Броду.<o:p></o:p></span></span></p>
<p class="MsoNormal" style="text-align: justify; text-indent: 21.3pt;"><span lang="UK" style="mso-ansi-language: UK;"><span style="font-family: verdana;">У поданні зазначалося, що шляхтичі Ш.Ставський та
Т.Мокрський за дорученням пана Стриболя приїхали до новоосадженої слободи Крим
Житомирського повіту Київського воєводства, де на садибі місцевого війта Миколи
Савченка виявили втікачів Костюка, Пилипа, Гната, Миска та Максима з їхніми
дружинами, дітьми та майном, які домовлялися з війтом про купівлю в цій слободі
хатини та земельної ділянки.<o:p></o:p></span></span></p>
<p class="MsoNormal" style="text-align: justify; text-indent: 21.3pt;"><span lang="UK" style="mso-ansi-language: UK;"><span style="font-family: verdana;">Шляхтичі зажадали, щоби було сплачено реквізицію
за збіглих на шість тисяч кіп литовських та піддано їх покаранню суворому, або
ж панові Стрибилю втікачів видали. Коли ж дістали відмову, вирушили гінці до
сусідньої Великої Рачі до помешкання осадника Кримоцького Федора Сусла, де
повторили вимоги пана Стриболя. <o:p></o:p></span></span></p>
<p class="MsoNormal" style="text-align: justify; text-indent: 21.3pt;"><span lang="UK" style="mso-ansi-language: UK;"><span style="font-family: verdana;">Осадник так само відказав, що збіглих не віддасть,
але закону та реквізиції дотримає.<o:p></o:p></span></span></p>
<p class="MsoNormal" style="text-align: justify; text-indent: 21.3pt;"><span lang="UK" style="mso-ansi-language: UK;"><span style="font-family: verdana;">До речі, означений Ф.Сусло у 1632-1633 рр. був
серед <a href="https://radomyshl.blogspot.com/2018/08/blog-post_31.html">перших спудеїв</a> Києво-Могилянської колегії.<o:p></o:p></span></span></p>
<p class="MsoNormal" style="text-align: justify; text-indent: 21.3pt;"><span style="font-family: verdana;"><span lang="UK" style="mso-ansi-language: UK;">Одначе кримоцькі слобідчани почувалися далеко не
безпечно, адже чимало магнатів мали лиху славу таких собі розбійників з великої
дороги. І вже </span>1646 р. над жителями <span lang="UK" style="mso-ansi-language: UK;">Криму, як і інших володінь митрополита Петра Могили,</span> позбиткувалися
польські хоругви стражника коронного С.Лаща, завдавши мешканцям слободи збитків
у 150 зл.<span lang="UK" style="mso-ansi-language: UK;"><o:p></o:p></span></span></p>
<p class="MsoNormal" style="text-align: justify; text-indent: 21.3pt;"><span lang="UK" style="mso-ansi-language: UK;"><o:p><span style="font-family: verdana;"> </span></o:p></span></p>
<p align="center" class="MsoNormal" style="text-align: center;"><b style="mso-bidi-font-weight: normal;"><span lang="UK" style="mso-ansi-language: UK;"><span style="font-family: verdana;">ПІД ОРУДОЮ УНІЙНОЇ
МИТРОПОЛІЇ<o:p></o:p></span></span></b></p>
<p class="MsoNormal" style="text-align: justify; text-indent: 21.3pt;"><span style="font-family: verdana;"><span lang="UK" style="mso-ansi-language: UK;">За</span> Андрусівськ<span lang="UK" style="mso-ansi-language: UK;">им</span> перемир'я<span lang="UK" style="mso-ansi-language: UK;">м</span> 1667 року між Річчю Посполитою та Московським Царством до Московії
відійшов Київ з розташованим у ньому Печерським монастирем. Тож належні
Лаврі правобережні володіння<span lang="UK" style="mso-ansi-language: UK;">, до
яких належало й Кримоцьке слобідське поселення,</span> почали занепадати. 1682
року королівським указом їх передали <span lang="UK" style="mso-ansi-language: UK;">в управління </span><a href="https://radomyshl.blogspot.com/2014/09/blog-post_34.html">унійній церкві</a> в особі <span lang="UK" style="mso-ansi-language: UK;">«блюстителя Київської митрополії» </span>львівського єпископа Йосипа
Шумлянського.<span lang="UK" style="mso-ansi-language: UK;"> В наступному році
Печерський архімандрит Інокентій Гізель подав їх перелік, за яким у містечку
Крим, обліковано водяний <a href="https://radomyshl.blogspot.com/2017/11/blog-post.html">млин</a> на дві постави, залізний завод (<a href="https://radomyshl.blogspot.com/2014/10/blog-post_9.html">рудню</a>) та 100
дворів. Втім до люстрації подимної податі Київського воєводства 1683 року
включено як Лаврські маєтності Кримецьку Рудню з 10 димів (дим – облікована
господарська одиниця, що охоплювала до десяти садиб), звідки мало сплачуватися 5
злотих. Притому тогоріч подимне нараховувалося в подвійному обсязі.<o:p></o:p></span></span></p>
<p class="MsoNormal" style="text-align: justify; text-indent: 21.3pt;"><span style="font-family: verdana;">Проте Кримська
Рудня, вірогідно з огляду на її промислове значення, та деякі інші
поселення були віддані в оренду наближеному до короля шляхтичеві Юрію Олекшичу.
<span lang="UK" style="mso-ansi-language: UK;">У квітні 1692 року королівський
посесор поскаржився на урядника Шумлянського Олександра Рудницького, що той у
супроводі козаків з полку Іскрицького силоміць вибивав його з цих земель. Було
зокрема вчинено наїзд на Кримську Рудню, де підстаросту та челядь побито, кривд
і шкоди людям завдано й добра поруйновано.<o:p></o:p></span></span></p>
<p class="MsoNormal" style="text-align: justify; text-indent: 21.3pt;"><span lang="UK" style="mso-ansi-language: UK;"><span style="font-family: verdana;">Зрештою в тогорічному травні королівським декретом
Кримська Рудня разом з іншими поселеннями навколо Радомисля остаточно відібрані
від Києвопечерської лаври та передані
адміністраторові Київської унійної митрополії Йосипові Шумлянському через
єпископського уповноваженого Івана Сатковського. <o:p></o:p></span></span></p>
<p class="MsoNormal" style="text-align: justify; text-indent: 21.3pt;"><span lang="UK" style="mso-ansi-language: UK;"><span style="font-family: verdana;">1705 року ці маєтності надавались у трирічну
оренду чеснику подольському Самійлу Шумлянському.<o:p></o:p></span></span></p>
<p class="MsoNormal" style="text-align: justify; text-indent: 21.3pt;"><span lang="UK" style="mso-ansi-language: UK;"><span style="font-family: verdana;">У 1714-1720 рр. їх орендував Київський хорунжий
Казимир <a href="https://radomyshl.blogspot.com/2018/06/blog-post_29.html">Стецький</a>.<o:p></o:p></span></span></p>
<p class="MsoNormal" style="text-align: justify; text-indent: 21.3pt;"><span lang="UK" style="mso-ansi-language: UK;"><span style="font-family: verdana;">1747 року у володіння унійними маєтками вступив
керуючий митрополією архієпископ Флоріян Гребницький, що через рік став главою
Руської Унійної Церкви.<o:p></o:p></span></span></p>
<p class="MsoNormal" style="text-align: justify; text-indent: 21.3pt;"><span lang="UK" style="mso-ansi-language: UK;"><span style="font-family: verdana;">У 1750 році на Кримську Рудню здійснив наїзд
<a href="https://radomyshl.blogspot.com/2019/01/blog-post_1.html">гайдамацький загін</a> Івана Подоляки. Після нападу на Радомисль гайдамаки
дісталися до смолокурні, змусивши місцевого смоляра (майданника) провести їх до
Рудні. У рудника вони відібрали дві опончі, спідницю єврейську і взяли з собою
провідника, який вивів їх у безпечне місце в ліс. Звідти зайди провідника
відпустили, а між собою пересварилися і розійшлися нарізно.<o:p></o:p></span></span></p>
<p class="MsoNormal" style="text-align: justify; text-indent: 21.3pt;"><span lang="UK" style="mso-ansi-language: UK;"><span style="font-family: verdana;">Тимчасом побутує місцевий переказ, за яким
гайдамаки перед тим, як розійтися, закопали награбовані скарби в одному зі
шпилястих пагорбів у Циблевому урочищі.<o:p></o:p></span></span></p>
<p class="MsoNormal" style="text-align: justify; text-indent: 21.3pt;"><span lang="UK" style="mso-ansi-language: UK;"><span style="font-family: verdana;">У 18 ст. кримоцькі парафіяни були приписані до
Межиріцької унійної церкви (відома з 1756 р.), а з будівництвом храму в Чудині
(1778 р.) їх відрахували до нього. Водночас є свідчення про існування в Кримку
тієї пори католицької каплиці, приписаної до Макарівського костьолу. <o:p></o:p></span></span></p>
<p class="MsoNormal" style="text-align: justify; text-indent: 21.3pt;"><span lang="UK" style="mso-ansi-language: UK;"><span style="font-family: verdana;">За реєстрами 1784 року в Кримській Рудні
обліковано <a href="https://radomyshl.blogspot.com/2019/03/blog-post.html">шинок</a>. Зазначалося, водночас, що на відміну від інших поселень, де у
корчмі чи шинку зазвичай господарювали євреї, у Кримку тримав цей заклад
місцевий християнин. Разом з тим у ревізії 1795 р. вже вказано, що орендує
Кримоцьку корчму 42-річний єврей Шмуль Лейзорович, який жив там з дружиною Басею.<o:p></o:p></span></span></p>
<p class="MsoNormal" style="tab-stops: 432.35pt; text-align: justify; text-indent: 21.3pt;"><span lang="UK" style="mso-ansi-language: UK;"><span style="font-family: verdana;">Інвентарний опис майна рудні, зроблений у
1791 році, подає перелік застосовуваних у цьому рудовидобувному,
металоплавильному та ковальському підприємстві більше двадцяти найменувань
спеціальних інструментів. Серед них – ковадло, молоти трьох розмірів, киянки,
молоток, кліщі кількох видів (для кування, для каління, барабанні), очищувач,
обмежувач, форма, оздоблювач, оприскувачі, обрізувачі, зубила, збирачі
відходів, рожен для пошуку руди, мотики для її колупання й видобування, ножі,
«що руду роблять», кошик для збирання і дві тачки для перевезення.<o:p></o:p></span></span></p>
<p class="MsoNormal" style="text-align: justify; text-indent: 21.3pt;"><span lang="UK" style="mso-ansi-language: UK;"><span style="font-family: verdana;">Відомості про Кримську Рудню як залізоплавильне
підприємство зустрічаються до середини ХІХ століття. За зведеннями 1848 року, з
видобутої тут руди у металоплавильній печі виділялося залізо, з якого
вироблялися плуги та інше знаряддя для землеробства. Збувалися ці вироби
переважно на ярмарках. <o:p></o:p></span></span></p>
<p class="MsoNormal" style="tab-stops: 70.9pt; text-align: justify; text-indent: 21.3pt;"><span lang="UK" style="mso-ansi-language: UK;"><span style="font-family: verdana;">У тогочасному переліку річних ярмарків, що
проводилися в Радомисльському повіті, з-поміж восьми офіційних ярмаркових місць
названо й Кримок, де великий ярмарок відбувався раз на рік. Статистика
зазначає, що пропонувалося на продаж товарів на 2400 рублів сріблом, продавалося
в середньому – на 1800.<o:p></o:p></span></span></p>
<p class="MsoNormal" style="text-align: justify; text-indent: 21.3pt;"><span lang="UK" style="mso-ansi-language: UK;"><span style="font-family: verdana;">Вірогідно з припиненням рудного промислу через виснаження
покладів болотної руди втратило село й свій ярмарковий статус.<o:p></o:p></span></span></p>
<p class="MsoNormal" style="text-align: justify; text-indent: 21.3pt;"><span lang="UK" style="mso-ansi-language: UK;"><span style="font-family: verdana;">Серед будівничих митрополичої резиденції в
Радомислі під 1793 роком згадується коваль Василь Стременецький з Кримської
Рудні. <o:p></o:p></span></span></p>
<p class="MsoNormal" style="tab-stops: 155.95pt; text-align: justify; text-indent: 21.3pt;"><span style="font-family: verdana;">За
останньою ревізією митрополичих маєтностей, зробленою в 1795 році, в Кримській
Рудні у <span lang="UK" style="mso-ansi-language: UK;">26 будинках</span>
нараховувалося 159 мешканців (90 чоловіків і 69 жінок).<span lang="UK" style="mso-ansi-language: UK;"> Обліковано тут було 10 ковалів, 14 чорноробів (5
із них означені як неосідлі заробітчани), 1 мірошник, 1 бондар, 1 ткач, 1
дрібнопромисловець. З-поміж прізвищ, зазначених у цьому реєстрі, звісні й по
тому для мешканців Кримка – Гораль (Горай), Башинський, Кущ (Кущевський),
Сірош, Колос, Клюско, Хойницький, Драчевський.<o:p></o:p></span></span></p>
<p align="center" class="MsoNormal" style="tab-stops: 155.95pt; text-align: center;"><span lang="UK" style="mso-ansi-language: UK;"><o:p><span style="font-family: verdana;"> </span></o:p></span></p>
<p align="center" class="MsoNormal" style="tab-stops: 2.0cm; text-align: center;"><b style="mso-bidi-font-weight: normal;"><span lang="UK" style="mso-ansi-language: UK;"><span style="font-family: verdana;">ПІД ІМПЕРСЬКОЮ ВЛАДОЮ<o:p></o:p></span></span></b></p>
<p class="MsoNormal" style="text-align: justify; text-indent: 21.3pt;"><span style="font-family: verdana;"><span lang="UK" style="mso-ansi-language: UK;">Того ж року із загарбанням Правобережної України
Російською імперією Кримок в числі інших сіл Радомишльщини був конфіскований в
уніатської митрополії і подарований польському генералу-колабораціоністу <a href="https://radomyshl.blogspot.com/2016/07/blog-post_22.html">Антонію Злотницькому</a>, що у 1793 році конфедератами був призначений комендантом Кам</span>’<span lang="UK" style="mso-ansi-language: UK;">ян</span>ець-Подільської фортеці<span lang="UK" style="mso-ansi-language: UK;"> і без жодного опору здав її російським
військам, прийнявши російське підданство та покровительство. Затим належав його
нащадкам, які мали резиденцію в Межирічці. У відомостях 1811 року в поселенні у
19 дворах обліковано 74 поміщичих селян, у 1816-му: в 16 – 95.<o:p></o:p></span></span></p>
<p class="MsoNormal" style="text-align: justify; text-indent: 21.3pt;"><span lang="UK" style="mso-ansi-language: UK;"><span style="font-family: verdana;">За реєстрами 1816 року в Кримській Рудні значилась
родина шляхтичів Михайловських з 9 осіб. <o:p></o:p></span></span></p>
<p class="MsoNormal" style="text-align: justify; text-indent: 21.3pt;"><span style="font-family: verdana;"><span lang="UK" style="mso-ansi-language: UK;">У 1804 р. в Кримку було побудовано дерев</span>’<span lang="UK" style="mso-ansi-language: UK;">яну католицьку каплицю, що
підпорядковувалась ксьондзу Вишевицького костьолу. Вона славилась чудотворною
іконою шанованого католицькою церквою Антонія Падуанського. До неї сходилося на
поклоніння багато люду, особливо 13 (25) червня в день Антонія. Того дня в селі
традиційно влаштовувалася ярмарка, відзначалося престольне свято. Цієї дати
тримаються й дотепер, відзначаючи День села.<o:p></o:p></span></span></p>
<p class="MsoNormal" style="text-align: justify; text-indent: 21.3pt;"><span style="font-family: verdana;"><span lang="UK" style="mso-ansi-language: UK;">Дружина князя Петра Подгорського Стефанія у своїх споминах
розповідає про відвідини літургійної служби в Кримку на Антонія у 1912 році,
куди з’їхалися прочани не тільки з довколишніх сіл, а й з віддалених регіонів
Київщини та Волині. Гостей тут зібралося декілька тисяч. Аби усі присутні
змогли долучитися до врочистої відправи, на лісовій галявині було облаштовано
польовий вівтар.<span style="mso-spacerun: yes;"> </span></span>Притому<span style="mso-spacerun: yes;"> </span>брали участь у дійстві й<span lang="UK" style="mso-ansi-language: UK;"> місцеві</span> православні, що спорудили
неподалік костьолу власну каплицю<span lang="UK" style="mso-ansi-language: UK;">. А
ще привернув увагу княжни мало не язичницький ритуал, коли прочани довкола
розвішали на деревах принесені ними шматини з одягу хворих, вважаючи що магічна
сила чудодійного образу святого Антонія сприятиме їхньому одужуванню. <o:p></o:p></span></span></p>
<p class="MsoNormal" style="text-align: justify; text-indent: 21.3pt;"><span lang="UK" style="mso-ansi-language: UK;"><span style="font-family: verdana;">Мемуаристка Марія Вержбицька-Копернацька, що
належала до відомого на Радомишльщині роду, представники якого тримали зокрема
маєтності в сусідніх селах Чудин, Березці, Казимирівка та ін., відзначала
надзвичайну побожність кримоцьких мешканців, що «традиції предків шанували
більше, ніж будь-де. В кожній хаті не бракувало віночків, освячених на свято
Божого тіла [його відзначають в четвер після Трійці – <b style="mso-bidi-font-weight: normal;">В.М.</b>], щоб було чим викурювати дитячі хвороби і спухле вим’я корів.
Біля ікон зберігався овес, освячений узимку на празник Святого Стефана. А
поруч: жито і блажейка – тоненька свічечка, освячена на Святого Блажея, яка
чудово лікувала біль у горлі, коли нею провести довкола шиї. На випадок пожежі
або повені хліб та сіль, освячені в день Святої Агати і закладені в пуделко,
зберігалися за іконами».<o:p></o:p></span></span></p>
<p class="MsoNormal" style="text-align: justify; text-indent: 21.3pt;"><span lang="UK" style="mso-ansi-language: UK;"><span style="font-family: verdana;">Згадує оповідачка й про приїзд у Кримок на Антонія
єпископа Лонгіна Жарновецького, що у 1910-1915 рр. очолював Києво-Житомирську
дієцезію Римо-Католицької церкви. Зустрічали його урочисто і піднесено разом з
місцевими парафіянами представники влади та знаних польських родів повіту. Притому
звернула увагу Вержбицька на виготовлені тутешніми майстринями килими ручної
роботи, що ними було прикрашене місце зустрічі поважного гостя.<o:p></o:p></span></span></p>
<p class="MsoNormal" style="text-align: justify; text-indent: 21.3pt;"><span lang="UK" style="mso-ansi-language: UK;"><span style="font-family: verdana;">У ХІХ - на початку ХХ століття відправи та треби в
Кримку проводили зокрема Радомисльські декани Ф.Томашевський, Е.Чарнецький, А.Маркушевський.<o:p></o:p></span></span></p>
<p class="MsoNormal" style="text-align: justify; text-indent: 21.3pt;"><span lang="UK" style="mso-ansi-language: UK;"><span style="font-family: verdana;">У 1835 році Злотницький побудував у<span style="mso-spacerun: yes;"> </span>Кримку водяний млин. Згодом його придбав радомисльський
купець <a href="https://radomyshl.blogspot.com/2021/05/blog-post_28.html">Нафтула Горенштейн</a> і організував промислове борошномельне виробництво,
надавши затим в оренду своєму зятеві Мошку Авербуху. Станом на 1887 р. тут функціонувало
чотири кам’яних постави (пар жорен), перероблялась передусім пшениця, що
надходила з Білої Церкви та Паволочі. Отримуване борошно 5 сорту збувалося в
довколишніх містечках. Працювало на підприємстві 12 робітників.<o:p></o:p></span></span></p>
<p class="MsoNormal" style="text-align: justify; text-indent: 21.3pt;"><span lang="UK" style="mso-ansi-language: UK;"><span style="font-family: verdana;">Водночас у середині ХІХ століття набуло значних
розмірів лісозаготівельне виробництво. Тож частину свого лісу біля Кримка
А.Злотницький продав лісопромисловцю Решнікову, який відкрив у тих угіддях
лісопильню. Врешті власне лісопильне виробництво організував тут і сам
землевласник. Деревину везли переважно у Київ чи Фастів, сплавляли Тетеревом,
або збували на місці.<o:p></o:p></span></span></p>
<p class="MsoNormal" style="text-align: justify; text-indent: 21.3pt;"><span lang="UK" style="mso-ansi-language: UK;"><span style="font-family: verdana;">Розвинувся довкруж і смолокурний промисел. У 1865
році таку мануфактуру, де вироблялися смола, скипидар та деревне вугілля,
відкрив А.Злотницький у Кримку. Маючи 8 смолокурних котлів, вона була однією з
найпотужніших у повіті. Принаймні за цим показником перевищувала сусідні
смолокурні, що працювали у Купному, Циблі, Хомівці.<o:p></o:p></span></span></p>
<p class="MsoNormal" style="text-align: justify; text-indent: 21.3pt;"><span lang="UK" style="mso-ansi-language: UK;"><span style="font-family: verdana;">Невдовзі довколишні ліси були нещадно вирізані.
Лісопильні тимчасом посунулися до Білки, в Цибель. Відновлення лісових угідь
почалося лише на початку ХХ століття з державною організацією
лісокультурницької справи. Між тим, перше відновлення лісів на Радомишльщині
було запроваджено в сусідніх угіддях знаної магнатки <a href="https://radomyshl.blogspot.com/2017/08/blog-post_5.html">Марії Браницької</a>, що
починалися від Хомівки і Ніжиловичів і тяглися уздовж Тетерева далі на північ. <o:p></o:p></span></span></p>
<p class="MsoNormal" style="text-align: justify; text-indent: 21.3pt;"><span lang="UK" style="mso-ansi-language: UK;"><span style="font-family: verdana;">Організоване графинею приватно-власницьке
лісництво дістало назву Кримоцького. У 1904 р., коли було здійснено його
лісовпорядження (інвентаризація, таксація, облік та опис лісостанів), воно
охоплювало біля 9 тисяч гектарів лісу і після 1917 року увійшло до складу
укрупненого Радомишльського лісництва та залишалося його структурним підрозділом
при всіх подальших реорганізаціях підприємства (лісгосп, ліспромгосп, лісгоспзаг,
лісомисливгосп та ін.).<o:p></o:p></span></span></p>
<p class="MsoNormal" style="text-align: justify; text-indent: 21.3pt;"><span lang="UK" style="mso-ansi-language: UK;"><span style="font-family: verdana;">У 1864 році в селі нараховувалося 115 жителів
чоловічої статі винятково польської національності. Проте тільки половина з них
сповідувала католицьку віру. Православні тимчасом були приписані до Чудинської
Свято-Миколаївської церкви.<o:p></o:p></span></span></p>
<p class="MsoNormal" style="text-align: justify; text-indent: 21.3pt;"><span style="font-family: verdana;"><span lang="UK" style="mso-ansi-language: UK;">Статистичні відомості 1866 року наводять у Кримку 348
мешканців (171 чол., 177 жін.), притому 326 із них зазначені малоросами
(можливо, з огляду на наслідки придушеного польського повстання 1863-64 рр.),
22 – євреями, 261 сповідували римо-католицьку віру, 65 – православ</span>’<span lang="UK" style="mso-ansi-language: UK;">я, 12 – іудаїзм, 338 належали до міського
прошарку, 10 – до військового. В селі обліковані рудний завод, парова
лісопильня, два млини (крупчастий і звичайний).<o:p></o:p></span></span></p>
<p class="MsoNormal" style="text-align: justify; text-indent: 21.3pt;"><span lang="UK" style="mso-ansi-language: UK;"><span style="font-family: verdana;">За реєстрами 1885 року в Кримку (Кримській Рудні) налічувалося
586 жителів.</span></span></p><p align="center" class="MsoNormal" style="text-align: center;"><span lang="UK" style="mso-ansi-language: UK;"><o:p><span style="font-family: verdana;"></span></o:p></span></p><div class="separator" style="clear: both; text-align: center;"><span style="font-family: verdana;"><a href="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEhx3Vukj0NTlyT8C0tB2b2HLhTkl-puRmYOn7iHHf8X9GH1g8ciA1F4JIMKsx1HXyVdBBgYlCcsba-9Z93HJRKctpSraXRsYkDLFMb2yYbsJu0HlJUkc5GhN08SLZmUaEezQaZ8TpKtSz2EpJQtr-omxLkITlh_VTWIwv3HMatw7UwmLi726U0G_wSxmQ/s850/%D0%A8%D1%83%D0%B1%D0%B5%D1%80%D1%82_22-8_%D0%9A%D1%80%D0%B8%D0%BC%D0%BE%D0%BA.jpg" style="margin-left: 1em; margin-right: 1em;"><img border="0" data-original-height="744" data-original-width="850" height="280" src="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEhx3Vukj0NTlyT8C0tB2b2HLhTkl-puRmYOn7iHHf8X9GH1g8ciA1F4JIMKsx1HXyVdBBgYlCcsba-9Z93HJRKctpSraXRsYkDLFMb2yYbsJu0HlJUkc5GhN08SLZmUaEezQaZ8TpKtSz2EpJQtr-omxLkITlh_VTWIwv3HMatw7UwmLi726U0G_wSxmQ/s320/%D0%A8%D1%83%D0%B1%D0%B5%D1%80%D1%82_22-8_%D0%9A%D1%80%D0%B8%D0%BC%D0%BE%D0%BA.jpg" width="320" /></a></span></div><p></p>
<p align="center" class="MsoNormal" style="text-align: center;"><b style="mso-bidi-font-weight: normal;"><i style="mso-bidi-font-style: normal;"><span lang="UK" style="font-size: 10pt;"><span style="font-family: times;">Кримок на
мапі ХІХ ст.</span></span></i></b></p>
<p class="MsoNormal" style="text-align: justify; text-indent: 21.3pt;"><span style="font-family: verdana;"><span lang="UK" style="mso-ansi-language: UK;">На початку XX століття в Кримку, що входив до
Вишевицької волості Радомисльського повіту, нараховувалося 105 садиб з 1005 мешканцями
(525 чол., 480 жін.).<span style="mso-spacerun: yes;"> </span>Селяни мали в
користуванні 166 десятин землі. Поміщицькі володіння становили 1504 десятини
луків, лісів, пасовищ. В селі працювали водяний млин і смологонний завод з
трьома робітниками, що належали Злотницькому.</span><span lang="UK"> </span><o:p></o:p></span></p>
<p class="MsoNormal" style="text-align: justify; text-indent: 21.3pt;"><span lang="UK" style="mso-ansi-language: UK;"><span style="font-family: verdana;">Господарював у Кримоцьких маєтностях керуючий
Вацлав Обух-Вощатинський. Він походив з дворян Обухівських, нащадків колезького
асесора Матвія Антоновича Обух-Вощатинського, що в середині ХІХ ст. служив
старшим секретарем губернського правління та опікувався зокрема виданням
офіційної частини «Киевских губернских ведомостей». Його син Ян (Іван) жив у
Радомислі, де й спочив у Бозі 1904 року у 83-річному віці. Мав він двох синів –
Івана та Вацлава. Останній якраз і був керуючим у Злотницького, мешкаючи у
Великій Рачі.<o:p></o:p></span></span></p>
<p class="MsoNormal" style="text-align: justify; text-indent: 21.3pt;"><span lang="UK" style="mso-ansi-language: UK;"><span style="font-family: verdana;">1905 року в селі сталися заворушення. Озброєні
вилами і косами, селяни захопили пасовища в урочищі «ксьондзове» та поміщицькі
земельні наділи. Для упокорення бунтівників був викликаний загін драгун із
Радомисля. Селяни змогли вберегти свою худобу, яку панські прислужники прагнули
перегнати до маєтку, і відвести її до лісу. У тій бійні селянину Сосницькому
відрубали руку, а Войцехівському прострелили ногу. 40 учасників бунту було
заарештовано і доправлено в Радомисльську в’язницю, затим засуджено до різних
строків ув’язнення.<o:p></o:p></span></span></p>
<p class="MsoNormal" style="text-align: justify; text-indent: 21.3pt;"><span lang="UK" style="mso-ansi-language: UK;"><span style="font-family: verdana;">У серпні 1906-го селяни, вимагаючи збільшення
платні, відмовилися від роботи в економіях Обуха-Вощатинського і спалили
поміщицьке сіно.<o:p></o:p></span></span></p>
<p class="MsoNormal" style="text-align: justify; text-indent: 21.3pt;"><span lang="UK" style="mso-ansi-language: UK;"><span style="font-family: verdana;">У липні 1914 року в Кримку відбулися сутички,
пов’язані з актами непокори мобілізованих з Радомисльського повіту на Світову війну.<o:p></o:p></span></span></p>
<p class="MsoNormal" style="text-align: justify; text-indent: 21.3pt;"><span lang="UK" style="mso-ansi-language: UK;"><span style="font-family: verdana;">Підпали під мобілізацію й кримоцькі новобранці.<o:p></o:p></span></span></p>
<p class="MsoNormal" style="text-align: justify; text-indent: 21.3pt;"><span lang="UK" style="mso-ansi-language: UK;"><span style="font-family: verdana;">У 1916 р. загинув на фронті стрілок 6-го Сибірського
стрілецького полку Йосип Галицький. Роком раніше на Прикарпатті пропав без
вісти Франц Білявський – єфрейтор 41-го піхотного Селенгинского полку.<o:p></o:p></span></span></p>
<p class="MsoNormal" style="text-align: justify; text-indent: 21.3pt;"><span lang="UK" style="mso-ansi-language: UK;"><span style="font-family: verdana;">Зазнали поранень, контузій та хвороб Станіслав Бернацький,
Антон Білявський, Іван Войцехівський, Іван Галицький, Михайло Галицький, Калістрат
Гонгала, Людвіг Горай, Пилип Згурський, Іван Зіневіч, Іван Клюско, Ігнатій Мазуренко,
Андрій Матковський, Броніслав Смородський, Йосип Смородський, Іван Суходольський,
Адольф Шатилов, Іван Шатилов, Михайло Шатилов, Йосип Шклярський, Павло Шулятицький.
<o:p></o:p></span></span></p>
<p class="MsoNormal" style="text-align: justify; text-indent: 21.3pt;"><span lang="UK" style="mso-ansi-language: UK;"><span style="font-family: verdana;">8 грудня 1913 р. в селі відкрилось земське
двокомплектне початкове однокласне народне училище. Розмістилося воно у новозбудованому
власному будинку. На утримання закладу відпускалося 780 рублів з державної казни
і 682 руб. від повітового земства. У 1914 р. тут навчалося 76 хлопчиків і 24
дівчини. За училищем було закріплено десятину землі, яку використовували під
город. <o:p></o:p></span></span></p>
<p class="MsoNormal" style="tab-stops: 134.7pt; text-align: justify; text-indent: 21.3pt;"><span style="font-family: verdana;"><span lang="UK" style="mso-ansi-language: UK;">Першим завідувачем училища став Костянтин
Веремієнко, що здобув освіту в учительській семінарії,<span style="mso-spacerun: yes;"> </span>а освітянський стаж відлічував з 1878 року.
Йому надавалась службова квартира, утримання становило 420 руб., за викладання
співів сплачувалося 40 руб., за виконання обов</span>’<span lang="UK" style="mso-ansi-language: UK;">язків <span style="mso-spacerun: yes;"> </span>законовчителя – 120 руб. <o:p></o:p></span></span></p>
<p class="MsoNormal" style="text-align: justify; text-indent: 21.3pt;"><span style="font-family: verdana;"><span lang="UK" style="mso-ansi-language: UK;">В училищі також працювала вчителька з п</span>’<span lang="UK" style="mso-ansi-language: UK;">ятирічним стажем <a href="https://radomyshl.blogspot.com/2021/03/blog-post.html">Ольга Чикіна</a>, так само
забезпечена казенним житлом. Отримувала вона 360 <span style="mso-spacerun: yes;"> </span>руб. за вчителювання і 36 руб. за викладання
рукоділля.<o:p></o:p></span></span></p>
<p class="MsoNormal" style="text-align: justify; text-indent: 21.3pt;"><span lang="UK" style="mso-ansi-language: UK;"><span style="font-family: verdana;">У 1919 році навчальний заклад у Кримку мав статус
школи 1 ступеня (початкові три класи). Навчалося в ній 44 учні (1 клас – 17, 2
– 16, 3 – 11).<o:p></o:p></span></span></p>
<p align="center" class="MsoNormal" style="text-align: center;"><span lang="UK" style="mso-ansi-language: UK;"><o:p><span style="font-family: verdana;"></span></o:p></span></p><div class="separator" style="clear: both; text-align: center;"><span style="font-family: verdana;"><a href="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEijafbkM3945xCSLZCFoEfGE9mfVsRzfvrkfs_kXnhSyfQtJVpceV7sQQ7YdErqX0d4fnNcag2TJIUCY2hkhBI97IcmwKVCUdTPcMoxhnQpK5tefxDJhqJC0q2G1vBkBlavVX4PyhNw7PcIqsFTaAZoC3PsrEu9DuI3k9XLcwIPclfInTG9X45YEcva9A/s567/1961_%D0%9A%D1%80%D0%B8%D0%BC%D0%BE%D1%86%D1%8C%D0%BA%D0%B0%20%D1%88%D0%BA%D0%BE%D0%BB%D0%B0_1961.jpg" style="margin-left: 1em; margin-right: 1em;"><img border="0" data-original-height="372" data-original-width="567" height="210" src="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEijafbkM3945xCSLZCFoEfGE9mfVsRzfvrkfs_kXnhSyfQtJVpceV7sQQ7YdErqX0d4fnNcag2TJIUCY2hkhBI97IcmwKVCUdTPcMoxhnQpK5tefxDJhqJC0q2G1vBkBlavVX4PyhNw7PcIqsFTaAZoC3PsrEu9DuI3k9XLcwIPclfInTG9X45YEcva9A/s320/1961_%D0%9A%D1%80%D0%B8%D0%BC%D0%BE%D1%86%D1%8C%D0%BA%D0%B0%20%D1%88%D0%BA%D0%BE%D0%BB%D0%B0_1961.jpg" width="320" /></a></span></div><p></p>
<p align="center" class="MsoNormal" style="text-align: center;"><b style="mso-bidi-font-weight: normal;"><i style="mso-bidi-font-style: normal;"><span lang="UK" style="font-size: 10pt;"><span style="font-family: times;">Кримоцька земська школа.</span><span style="font-family: verdana;"><o:p></o:p></span></span></i></b></p>
<p align="center" class="MsoNormal" style="text-align: center;"><span lang="UK" style="mso-ansi-language: UK;"><o:p><span style="font-family: verdana;"> </span></o:p></span></p>
<p align="center" class="MsoNormal" style="text-align: center;"><b style="mso-bidi-font-weight: normal;"><span lang="UK" style="mso-ansi-language: UK;"><span style="font-family: verdana;">У «НОВИЙ СВІТ» З ГОНІННЯМИ
ТА РЕПРЕСІЯМИ<o:p></o:p></span></span></b></p>
<p class="MsoNormal" style="text-align: justify; text-indent: 21.3pt;"><span lang="UK" style="mso-ansi-language: UK;"><span style="font-family: verdana;">У пору української революції 1917-1922 р.р.
місцеве населення підтримувало український повстанський рух, воювало у загонах
<a href="http://radomyshl.blogspot.com/2014/07/blog-post_7405.html">Ю.Мордалевича</a>, Лисиці, <a href="http://radomyshl.blogspot.com/2014/07/8-1922.html">Орлика</a>. Разом з довколишніми лісовими селами Кримок вважався
опорною базою отамана Орлика (Ф.Артеменка), звідки надходило продовольство,
фураж. Повстанцям при потребі надавались прихист та допомога у лікуванні
поранених, звідси українські вояки часом здійснювали свої бойові вилазки.<o:p></o:p></span></span></p>
<p class="MsoNormal" style="text-align: justify; text-indent: 21.3pt;"><span lang="UK" style="mso-ansi-language: UK;"><span style="font-family: verdana;">27 листопада 1921 року під час <a href="https://radomyshl.blogspot.com/2014/07/blog-post_7368.html">Другого зимового походу</a> Армії УНР через Кримок пройшов розвідвідділ Гопанчука-Падалки Волинської
групи.<o:p></o:p></span></span></p><p class="MsoNormal" style="text-align: center; text-indent: 21.3pt;"><span lang="UK" style="mso-ansi-language: UK;"></span></p><div class="separator" style="clear: both; text-align: center;"><a href="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEguXFqaojrvlr3LIer3_hc0hUtyeZYWgHhqutAmiDcbyyQMXu7BhyYrzwt_b1omrAQRYLCwMOVj9xCRyVAkF4hX_AiuCelNDJ7sE9NwW-PRQzkt7AwAQYKFOxhtOwSq04op7Ii5-a62UDsmBWCYTVyPXSojZ4Ul96mWSPpdiNGfHdKYb_UPsy0-Wpipxg/s567/%D0%BF%D0%BE%D1%85%D1%96%D0%B4.jpg" style="margin-left: 1em; margin-right: 1em;"><img border="0" data-original-height="363" data-original-width="567" height="205" src="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEguXFqaojrvlr3LIer3_hc0hUtyeZYWgHhqutAmiDcbyyQMXu7BhyYrzwt_b1omrAQRYLCwMOVj9xCRyVAkF4hX_AiuCelNDJ7sE9NwW-PRQzkt7AwAQYKFOxhtOwSq04op7Ii5-a62UDsmBWCYTVyPXSojZ4Ul96mWSPpdiNGfHdKYb_UPsy0-Wpipxg/s320/%D0%BF%D0%BE%D1%85%D1%96%D0%B4.jpg" width="320" /></a></div><p></p><p class="MsoNormal" style="text-align: center; text-indent: 21.3pt;"><span lang="UK" style="mso-ansi-language: UK;"><b style="font-family: verdana; text-indent: 0px;"><i><span lang="UK" style="font-size: 10pt;"><span style="font-family: times;">Маршрут дій відділу Гопанчука-Падалки.</span></span></i></b><span style="font-family: verdana; text-indent: 0px;"> </span></span></p>
<p class="MsoNormal" style="text-align: justify; text-indent: 21.3pt;"><span lang="UK" style="mso-ansi-language: UK;"><span style="font-family: verdana;">Зі встановленням Радянської влади 1922 року в
Кримку було утворено сільраду, до якої входили довколишні хутори Гераськів Ліс,
Казимирівка, Цибель, Колодежне, Кримоцькі, Нехворощ, Грузька, Поруб, Шия,
Кримоцьке лісництво, Просище, Барак.<o:p></o:p></span></span></p>
<p align="center" class="MsoNormal" style="text-align: center;"><span lang="UK" style="mso-ansi-language: UK;"><o:p><span style="font-family: verdana;"></span></o:p></span></p><div class="separator" style="clear: both; text-align: center;"><span style="font-family: verdana;"><a href="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEgJWgctbkYJt17_SAmE8Sx0bCywtWOFa8XA3brKcDIK24VOG8tHEhl9GWlrwqsr9_8mbXFXvJP_5iFD_MZgo4sjJqWBEZm4yySgkWFExlgBKXvydfDpKLcaByTILFwSN4YViHavcQYd6sBXfzLA4fHS4WXQEcLMLgn2hpDsKYeZ3teDf3YmiR1xpZNc5w/s1155/%D0%9A%D1%80%D0%B8%D0%BC%D0%BE%D0%BA_%D0%A5%D1%83%D1%82%D0%BE%D1%80%D0%B8.jpg" style="margin-left: 1em; margin-right: 1em;"><img border="0" data-original-height="1155" data-original-width="896" height="320" src="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEgJWgctbkYJt17_SAmE8Sx0bCywtWOFa8XA3brKcDIK24VOG8tHEhl9GWlrwqsr9_8mbXFXvJP_5iFD_MZgo4sjJqWBEZm4yySgkWFExlgBKXvydfDpKLcaByTILFwSN4YViHavcQYd6sBXfzLA4fHS4WXQEcLMLgn2hpDsKYeZ3teDf3YmiR1xpZNc5w/s320/%D0%9A%D1%80%D0%B8%D0%BC%D0%BE%D0%BA_%D0%A5%D1%83%D1%82%D0%BE%D1%80%D0%B8.jpg" width="248" /></a> </span></div><p></p>
<p align="center" class="MsoNormal" style="text-align: center;"><b style="mso-bidi-font-weight: normal;"><i style="mso-bidi-font-style: normal;"><span lang="UK" style="font-size: 10pt;"><span style="font-family: times;">Хутори довкола
Кримка на німецькій мапі 1942 р.</span><span style="font-family: verdana;"><o:p></o:p></span></span></i></b></p>
<p class="MsoNormal" style="text-align: justify; text-indent: 21.3pt;"><span lang="UK" style="mso-ansi-language: UK;"><span style="font-family: verdana;"><span style="mso-spacerun: yes;"> </span>Сільрада належала
до державного реєстру територіально-адміністративних утворень національних
меншин. У 1924 р. в Кримку налічувалося 287 дворів, у яких проживали 1375
поляків.<o:p></o:p></span></span></p>
<p class="MsoNormal" style="text-align: justify; text-indent: 21.3pt;"><span lang="UK" style="mso-ansi-language: UK;"><span style="font-family: verdana;">В селі працювала семирічна школа, викладання в
якій велося на польській мові.</span></span></p><p align="center" class="MsoNormal" style="text-align: center;"><span lang="UK" style="mso-ansi-language: UK;"><o:p><span style="font-family: verdana;"></span></o:p></span></p><div class="separator" style="clear: both; text-align: center;"><span style="font-family: verdana;"><a href="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEjAXPFJZa_gSFo587LdLc4Y4v7QYtb8atAQxevWFSaFyf-AKEqCaGAsPv6m16r4NJki9Kpt5pS3Pj6nHQGSoocendstIiLy5JjtsvBgq8ZpgwHsvkJnG0jORFEBi5TsNkDjiLo6kbFNwK0cXtbm2H3h0EwMZCWq1w5ZUcsYLAOiHdD54IYr7ZsVfjG2oQ/s567/1935_%D0%9A%D1%80%D0%B8%D0%BC%D0%BE%D0%BA_%D1%88%D0%BA%D0%BE%D0%BB%D0%B0_1935.jpg" style="margin-left: 1em; margin-right: 1em;"><img border="0" data-original-height="384" data-original-width="567" height="217" src="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEjAXPFJZa_gSFo587LdLc4Y4v7QYtb8atAQxevWFSaFyf-AKEqCaGAsPv6m16r4NJki9Kpt5pS3Pj6nHQGSoocendstIiLy5JjtsvBgq8ZpgwHsvkJnG0jORFEBi5TsNkDjiLo6kbFNwK0cXtbm2H3h0EwMZCWq1w5ZUcsYLAOiHdD54IYr7ZsVfjG2oQ/s320/1935_%D0%9A%D1%80%D0%B8%D0%BC%D0%BE%D0%BA_%D1%88%D0%BA%D0%BE%D0%BB%D0%B0_1935.jpg" width="320" /></a></span></div><p></p><div style="text-align: center;"><b><i><span style="font-family: times; font-size: x-small;">Випуск Кримоцької польської школи 1935 року.</span></i></b></div><b><div style="text-align: center;"><b><i><span style="font-family: times; font-size: x-small;">В центрі - директор школи А.Смольський і учитель О.Шклярук.</span></i></b></div></b>
<p class="MsoNormal" style="text-align: justify; text-indent: 21.3pt;"><span lang="UK" style="mso-ansi-language: UK;"><span style="font-family: verdana;">Але з початком колективізації національна
автономізація в Україні почала згортатись.<o:p></o:p></span></span></p>
<p class="MsoNormal" style="text-align: justify; text-indent: 21.3pt;"><span lang="UK" style="mso-ansi-language: UK;"><span style="font-family: verdana;">Гонінь та переслідувань зазнавала й релігійна
громада. У 1920-30-х рр. у Кримоцькому костьолі несли службу Божу ксьондзи Альбін
Маркушевський (1917-1922 р.), Болеслав Блєхман (1923-1927), <a href="https://radomyshl.blogspot.com/2021/01/19.html">Микола Щепанюк</a>
(1927-1929, 1933-1935), Сигізмунд Клемчинський (1929-1932). <o:p></o:p></span></span></p>
<p class="MsoNormal" style="text-align: center; text-indent: 21.3pt;"><span lang="UK" style="mso-ansi-language: UK;"><o:p><span style="font-family: verdana;"></span></o:p></span></p><div class="separator" style="clear: both; text-align: center;"><span style="font-family: verdana;"><a href="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEg_yKvA9SmNqQF1UJgbhrLjMXALVbEIYxQEdYjpN31HXxiDq-2QInWcCu_DSD08xQm-As8sGsO_h-jMaT1FyNt3XM9rnrWxu73wheLD05fMjs9DcrOUnJl4Fmbg5NwHyFV6r6KAqpBXKqSnkCl0_vLRS9gRze7f_fBYL97JD274-MqCooJ2yMrtAdW3yQ/s377/%D0%9C%D0%B0%D1%80%D0%BA%D1%83%D1%88%D0%B5%D0%B2%D1%81%D1%8C%D0%BA%D0%B8%D0%B9,%D0%91%D0%BB%D1%94%D1%85%D0%BC%D0%B0%D0%BD,%20%D0%A9%D0%B5%D0%BF%D0%B0%D0%BD%D1%8E%D0%BA,%20%D0%9A%D0%BB%D0%B5%D0%BC%D1%87%D0%B8%D0%BD%D1%81%D1%8C%D0%BA%D0%B8%D0%B9.jpg" style="margin-left: 1em; margin-right: 1em;"><img border="0" data-original-height="121" data-original-width="377" height="103" src="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEg_yKvA9SmNqQF1UJgbhrLjMXALVbEIYxQEdYjpN31HXxiDq-2QInWcCu_DSD08xQm-As8sGsO_h-jMaT1FyNt3XM9rnrWxu73wheLD05fMjs9DcrOUnJl4Fmbg5NwHyFV6r6KAqpBXKqSnkCl0_vLRS9gRze7f_fBYL97JD274-MqCooJ2yMrtAdW3yQ/s320/%D0%9C%D0%B0%D1%80%D0%BA%D1%83%D1%88%D0%B5%D0%B2%D1%81%D1%8C%D0%BA%D0%B8%D0%B9,%D0%91%D0%BB%D1%94%D1%85%D0%BC%D0%B0%D0%BD,%20%D0%A9%D0%B5%D0%BF%D0%B0%D0%BD%D1%8E%D0%BA,%20%D0%9A%D0%BB%D0%B5%D0%BC%D1%87%D0%B8%D0%BD%D1%81%D1%8C%D0%BA%D0%B8%D0%B9.jpg" width="320" /></a></span></div><p></p><p class="MsoNormal" style="text-align: center; text-indent: 21.3pt;"><b style="text-align: center; text-indent: 21.3pt;"><i><span lang="UK" style="font-size: 10pt;"><span style="font-family: times;">Кримоцькі священнослужителі: А.Маркушевський, Б.Блєхман,
М.Щепанюк, С.Клемчинський.</span></span></i></b></p>
<p class="MsoNormal" style="text-align: justify; text-indent: 21.3pt;"><span lang="UK" style="mso-ansi-language: UK;"><span style="font-family: verdana;">Усі вони були згодом репресовані. А храм у Кримку,
як зазначають дієцезіальні джерела, 1935 року радянська влада закрила і
влаштувала в ньому клуб.<o:p></o:p></span></span></p>
<p class="MsoNormal" style="text-align: justify; text-indent: 21.3pt;"><span lang="UK" style="mso-ansi-language: UK;"><span style="font-family: verdana;">Попри багаторічну традицію радянська влада
дозволяла відзначати день св. Антонія тільки за умови влаштування святкувань не
в робочий день, а у вихідний – тобто в неділю, до того ж, зважаючи на скупчення
народу, на парафію накладався величезний податок у 10 тисяч рублів.<o:p></o:p></span></span></p>
<p align="center" class="MsoNormal" style="text-align: center; text-indent: 21.3pt;"><span lang="UK" style="mso-ansi-language: UK;"><o:p><span style="font-family: verdana;"></span></o:p></span></p><div class="separator" style="clear: both; text-align: center;"><span style="font-family: verdana;"><a href="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEgvTFo8ujbm1oWljjhhgc2y0xsD1zLXtByzSHQx7nwDt5S9XkQR_e1sIBOzC_0DSToYkB2PYNtW05bY6iWlVwZ1Oj0GGbSt5R9s4utaphw4pW8C2dbZqWAIBzqH6k0P-xyo07ADqVKEMSKfC611ZbSo96LoX51QrYgW3Zhsz-o4vE05QlZF-3fS4MzAKw/s567/%D0%9A%D1%80%D0%B8%D0%BC%D0%BE%D0%BA_%D0%BA%D0%BE%D1%81%D1%82%D0%B5%D0%BB_1.jpg" style="margin-left: 1em; margin-right: 1em;"><img border="0" data-original-height="394" data-original-width="567" height="222" src="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEgvTFo8ujbm1oWljjhhgc2y0xsD1zLXtByzSHQx7nwDt5S9XkQR_e1sIBOzC_0DSToYkB2PYNtW05bY6iWlVwZ1Oj0GGbSt5R9s4utaphw4pW8C2dbZqWAIBzqH6k0P-xyo07ADqVKEMSKfC611ZbSo96LoX51QrYgW3Zhsz-o4vE05QlZF-3fS4MzAKw/s320/%D0%9A%D1%80%D0%B8%D0%BC%D0%BE%D0%BA_%D0%BA%D0%BE%D1%81%D1%82%D0%B5%D0%BB_1.jpg" width="320" /></a></span></div><p></p>
<p align="center" class="MsoNormal" style="text-align: center; text-indent: 21.3pt;"><b style="mso-bidi-font-weight: normal;"><i style="mso-bidi-font-style: normal;"><span lang="UK" style="font-size: 10pt;"><span style="font-family: times;">Костьол у Кримку
(повоєнне фото).</span></span></i></b></p>
<p class="MsoNormal" style="text-align: justify; text-indent: 21.3pt;"><span lang="UK" style="mso-ansi-language: UK;"><span style="font-family: verdana;">В 1930 році в Кримку утворилась сільгоспартіль
імені Дзержинського, проте селяни йшли до колгоспу неохоче. <o:p></o:p></span></span></p>
<p class="MsoNormal" style="text-align: justify; text-indent: 21.3pt;"><span lang="UK" style="mso-ansi-language: UK;"><span style="font-family: verdana;">За постановою Волинського ОВ ДПУ в березні 1930
року як соціальнонебезпечі елементи були розкуркулені та вислані на Північ з
позбавленням виборчих прав «куркулі» Франц Галицький, Карл Клюско та Дем’ян
Ястремський. Через рік заарештували одноосібника Антона Маркевича, якого за
небажання іти в колгосп звинувачували в антирадянській агітації. <o:p></o:p></span></span></p>
<p class="MsoNormal" style="text-align: justify; text-indent: 21.3pt;"><span style="font-family: verdana;"><span lang="UK" style="mso-ansi-language: UK;">У голодному 1933 р. за «злочинне зривання завдань
партії й уряду з осінньої сівби» Кримоцьку сільраду було занесено на <a href="https://radomyshl.blogspot.com/2014/07/blog-post_1328.html">«чорну дошку»</a>. До мартирологу жертв голодомору, укладеному на підставі Книг реєстрації
актів цивільного стану, що зберігаються в Державному архіві Житомирської
області, занесено 56 померлих, імена яких встановлені. У цьому скорботному
реєстрі – 24 дитини. Голодна смерть звела на той світ Іванка Білявського,
Толика Матковського та Миколку Шатила, які прожили лише один рочок, роком
старшу Діанізу Горай, трирічного Костика Суходольського, п</span>’<span lang="UK" style="mso-ansi-language: UK;">ятирічних Адоля Пірнача та Володю
Зінкевича і на рік старшого його братика Броніслава, такого ж віку Надю
Суходольську, семиліток Федю Голя, Марійку Зінкевич, Нелю і Юзефу з родин
Сичевських, дев’ятирічного Монуїла Дравецького, дванадцятилітніх Франека
Давидовського, Валеру Галицького, Франека Маркевича, чотирнадцятирічного
Теофіла Сичевського, а також Стасю Давидовськуі Євгеліну Рижко, яким було по п</span>’<span lang="UK" style="mso-ansi-language: UK;">ятнадцять. Разом з мамою Зінаїдою Фридрихівною
Райх померли від голоду четверо її діток: Артур (5 років), Надія (8), Франс
(11), Ірих (13). <o:p></o:p></span></span></p>
<p class="MsoNormal" style="text-align: justify; text-indent: 21.3pt;"><span lang="UK" style="mso-ansi-language: UK;"><span style="font-family: verdana;">Жертвами голодомору стали також і молодші, і
старші за віком Юзюра Баран (19 років), Іван Бернацький (78), <span style="mso-spacerun: yes;"> </span>Цилон Білявський (35), Анатолій Бужинський (20),
Леон Бужинський (38), Генадора Віхівська (28), брати Йосип (19), Микола (27) і
Станіслав (32) Галицькі, Фелікс Галицький (68), Райхард Ган (37), брат і сестра
Йосип (32) і Марія (46) Зінкевичі, Антон Лісовський (59), Марина Маркея (37),
Іван Овсієнко (66), Антоніна Порохницька (48), Павло Порохня (19), Антоніна
Прудовська (60), Микола Рахильський (27), Марія Рижко (18), Кароліна Сичевська
(36), Володимир Сичевський (52), Юліан Сірош (18), Василь Столяренко (48),
Йосип Суходольський (51), Йосип Суходольський (74), подружжя Петро (50) і
Антоніна (46) Сучки, Кристаль Тлій (52). Переважно вони були жителями
довколишніх кримоцьких хуторів, що чинили опір примусовій колективізації,
відтак дістали покару голодною смертю.<o:p></o:p></span></span></p>
<p class="MsoNormal" style="text-align: justify; text-indent: 21.3pt;"><span lang="UK" style="mso-ansi-language: UK;"><span style="font-family: verdana;">З урахуванням «розкуркулених» понад 50 жителів
села стали жертвами політичних репресій комуністичного режиму в 1930-х роках. У
пам’ять про них на сільському цвинтарі споруджено меморіальний знак.</span></span></p><p align="center" class="MsoNormal" style="text-align: center;"><span lang="UK" style="mso-ansi-language: UK;"><o:p><span style="font-family: verdana;"></span></o:p></span></p><div class="separator" style="clear: both; text-align: center;"><span style="font-family: verdana;"><a href="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEgQCNQnVnWXOkH1_j_Tl-WMTjAq1GJ5UP4nrgDmkbX46NVXbTokCbvR-EKwthxdZRFFjxjnmZVyfuR5pMajlN_WsO0EVU42QPKMvNQgWKtqOmB3J_aof7l1OcZ9tqyBSvPqo8fTyQl1wHIBfRxSrQMkxnwVMMhZWzQGX-JvkzFzSF3dLxF1lkN-HgW9AA/s850/%D0%9A%D1%80%D0%B8%D0%BC%D0%BE%D0%BA,%208.11.2013%20139.jpg" style="margin-left: 1em; margin-right: 1em;"><img border="0" data-original-height="638" data-original-width="850" height="240" src="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEgQCNQnVnWXOkH1_j_Tl-WMTjAq1GJ5UP4nrgDmkbX46NVXbTokCbvR-EKwthxdZRFFjxjnmZVyfuR5pMajlN_WsO0EVU42QPKMvNQgWKtqOmB3J_aof7l1OcZ9tqyBSvPqo8fTyQl1wHIBfRxSrQMkxnwVMMhZWzQGX-JvkzFzSF3dLxF1lkN-HgW9AA/s320/%D0%9A%D1%80%D0%B8%D0%BC%D0%BE%D0%BA,%208.11.2013%20139.jpg" width="320" /></a></span></div>
<p class="MsoNormal" style="text-align: justify; text-indent: 21.3pt;"><span lang="UK" style="mso-ansi-language: UK;"><span style="font-family: verdana;">Під час так званої Польської операції НКВС, що
почалась у серпні 1937-го, до зведень енкеведистів про широку мережу викритих у
1937-38 рр. польських «боювок», осередків ПОВ (Польська організація військова)
увійшли й Кримоцькі «шпигуни та змовники». 5 жовтня 1937 р. в Житомирі були
розстріляні кримоцький лісник Артур Любовський і вчитель Пантелеймон Павлишин,
звинувачені в «причетності до польської шпигунської організації».<o:p></o:p></span></span></p>
<p class="MsoNormal" style="text-align: justify; text-indent: 21.3pt;"><span lang="UK" style="mso-ansi-language: UK;"><span style="font-family: verdana;">Через рік того ж дня в обласному центрі за
«приналежність до ПОВ» постановою трійки розстріляно робітника Казимира Галицького,
десятника ліспромгоспу Івана Сичевського, колгоспника Леонарда Смородського.<o:p></o:p></span></span></p>
<p class="MsoNormal" style="text-align: justify; text-indent: 21.3pt;"><span lang="UK" style="mso-ansi-language: UK;"><span style="font-family: verdana;">В «причетності до шпигунсько-диверсійного
угруповання» був звинувачений і розстріляний штукатур Павло Бондаренко. «Шпигунську»
статтю 54-6 КК УСРР із засудженням до вищої міри покарання інкриміновали колгоспнику
Рейнгольду Опатерному та робітникові ліспромгоспу Миколі Єфимовичу. Трагічна
розстрільна доля у 1937-му спіткала колгоспника Станіслава Смородського, робітника
промартілі Амбросія Пірнача, котрі нібито належали до «контрреволюційної
організації», а також рахівника лісодільниці Вацлава Смородського та уродженця
Кримка Франца Шатила, що був бригадиром колгоспу в Мірчі, також звинувачених у
контрреволюційній діяльності.<o:p></o:p></span></span></p>
<p class="MsoNormal" style="text-align: justify; text-indent: 21.3pt;"><span lang="UK" style="mso-ansi-language: UK;"><span style="font-family: verdana;">Переслідувань за такими «підозрами» зазнали, крім
того, однососібники Вацлав Свінцицький і Станіслав Суходольський, робітниця торфорозробок
Єва Дубчак. <o:p></o:p></span></span></p>
<p class="MsoNormal" style="text-align: justify; text-indent: 21.3pt;"><span lang="UK" style="mso-ansi-language: UK;"><span style="font-family: verdana;">23 вересня 1937 р. «за антирадянську агітацію»
було заарештовано вчителів-поляків Кримоцької школи Івана Йосиповича Войцеховського,
Євгена Годзинського і директора закладу Антона Смольського. Смольський та
Годзинський були розстріляні через півтора місяця в Житомирі, а Войцеховського
засудили до 10 років виправно-трудових робіт.</span></span></p><p align="center" class="MsoNormal" style="text-align: center;"><span lang="UK" style="mso-ansi-language: UK;"><o:p><span style="font-family: verdana;"></span></o:p></span></p><div class="separator" style="clear: both; text-align: center;"><span style="font-family: verdana;"><a href="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEiIlZbF2AwKsvSnMIOjDFLleGu6P4BcqPw5vDwQccpnhXm3X2aCrorObCBmabEe_lmbompWkjP1kSMJDxBOgaH7JA8c4e0n64riinegixP55NV7leZJgC7VPCGM9nBIQdS5t41175LDO1idNe5FqPmcrmGsh_J6IfTWs6FryL69vAaX6WuyNQ5BLyNT_w/s294/%D0%A1%D0%BC%D0%BE%D0%BB%D1%8C%D1%81%D1%8C%D0%BA%D0%B8%D0%B9%20%D0%90..jpg" style="margin-left: 1em; margin-right: 1em;"><img border="0" data-original-height="294" data-original-width="254" height="294" src="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEiIlZbF2AwKsvSnMIOjDFLleGu6P4BcqPw5vDwQccpnhXm3X2aCrorObCBmabEe_lmbompWkjP1kSMJDxBOgaH7JA8c4e0n64riinegixP55NV7leZJgC7VPCGM9nBIQdS5t41175LDO1idNe5FqPmcrmGsh_J6IfTWs6FryL69vAaX6WuyNQ5BLyNT_w/s1600/%D0%A1%D0%BC%D0%BE%D0%BB%D1%8C%D1%81%D1%8C%D0%BA%D0%B8%D0%B9%20%D0%90..jpg" width="254" /></a></span></div><p></p>
<p align="center" class="MsoNormal" style="text-align: center;"><b style="mso-bidi-font-weight: normal;"><i style="mso-bidi-font-style: normal;"><span lang="UK" style="font-size: 10pt;"><span style="font-family: times;">А.Смольський
(світлина зі слідчої справи).</span></span></i></b></p>
<p class="MsoNormal" style="text-align: justify; text-indent: 21.3pt;"><span lang="UK" style="mso-ansi-language: UK;"><span style="font-family: verdana;">За подібними звинуваченнями були репресовані і
розстріляні голова колгоспу Антон Пальчевський, бухгалтер господарства Іван
Вишневський, рядові колгоспники Антон Білявський, Іван Ів. Войцеховський,
Адольф Карлович та Адольф Якович Галицькі, Болеслав Галицький, Август Ган,
Франц Горай, Станіслав Шатило, Йосип Шклярський, голова ССТ Йосип Бернацький,
лісоруб Франц Бернацький, <span style="mso-spacerun: yes;"> </span>десятник
промартілі Леон Горай.</span></span></p>
<p class="MsoNormal" style="text-align: justify; text-indent: 21.3pt;"><span style="font-family: verdana;"><span lang="UK" style="mso-ansi-language: UK;">Колгоспниць Марію Бернацьку, Софію Горай та
Броніславу Смородську вислали на 5 років до Казахстану, на такий же термін ув</span>’<span lang="UK" style="mso-ansi-language: UK;">язнили лісівника Федора Негря-Марченка. <o:p></o:p></span></span></p>
<p class="MsoNormal" style="text-align: justify; text-indent: 21.3pt;"><span lang="UK" style="mso-ansi-language: UK;"><span style="font-family: verdana;">Півроку перебував під арештом ще один колгоспний
очільник Антон Гонгальський. <span style="mso-spacerun: yes;"> </span>Робітника
торфорозробок Петра Світельського тримали під вартою більше року.<o:p></o:p></span></span></p>
<p class="MsoNormal" style="text-align: justify; text-indent: 21.3pt;"><span lang="UK" style="mso-ansi-language: UK;"><span style="font-family: verdana;">Слід зазначити, що розгорнуті навколо Кримка
лісові промисли певною мірою слугували прихистком для переслідуваних радянською
владою мешканців інших регіонів, зокрема й тих, що на хвилі перших репресій 1930-х
відбули терміни покарання і оселилися в Кримку та на довколишніх хуторах. Проте
пильні органи й тут дістали звільнених з таборів колишнього голову колгоспу з
Овруччини Івана Ренкаса та його двоюрідного брата Миколу. Обох їх розстріляли в
Житомирі у 1938-му.<o:p></o:p></span></span></p>
<p align="center" class="MsoNormal" style="text-align: center;"><span lang="UK" style="mso-ansi-language: UK;"><o:p><span style="font-family: verdana;"> </span></o:p></span><a href="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEhiiq_EYp3WPybmwsa2A5OWcKaijkargnlWRwz2OhtQM6HSt86n6ZKd4YRqGChGJsZsbdEBrSNdzswRpM2J6yPk2xITPmL1li-nHRwLgtUqlWHPEvPjlLAZo-veXFEB-0_t195q60qJJZ5c-kM0tAxLr_1wnpRzlfpOHwp5Iy4hH26axQdDW0RG9xEaYQ/s522/%D0%A0%D0%B5%D0%BD%D0%BA%D0%B0%D1%81%D0%B8%20(%D1%81%D0%B2%D1%96%D1%82%D0%BB%D0%B8%D0%BD%D0%B8%20%D0%B7%D1%96%20%D1%81%D0%BB%D1%96%D0%B4%D1%87%D0%B8%D1%85%20%D1%81%D0%BF%D1%80%D0%B0%D0%B2).jpg" style="font-family: verdana; margin-left: 1em; margin-right: 1em; text-indent: 28.4px;"><img border="0" data-original-height="302" data-original-width="522" height="185" src="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEhiiq_EYp3WPybmwsa2A5OWcKaijkargnlWRwz2OhtQM6HSt86n6ZKd4YRqGChGJsZsbdEBrSNdzswRpM2J6yPk2xITPmL1li-nHRwLgtUqlWHPEvPjlLAZo-veXFEB-0_t195q60qJJZ5c-kM0tAxLr_1wnpRzlfpOHwp5Iy4hH26axQdDW0RG9xEaYQ/s320/%D0%A0%D0%B5%D0%BD%D0%BA%D0%B0%D1%81%D0%B8%20(%D1%81%D0%B2%D1%96%D1%82%D0%BB%D0%B8%D0%BD%D0%B8%20%D0%B7%D1%96%20%D1%81%D0%BB%D1%96%D0%B4%D1%87%D0%B8%D1%85%20%D1%81%D0%BF%D1%80%D0%B0%D0%B2).jpg" width="320" /></a></p>
<p align="center" class="MsoNormal" style="text-align: center;"><b style="mso-bidi-font-weight: normal;"><i style="mso-bidi-font-style: normal;"><span lang="UK" style="font-size: 10pt;"><span style="font-family: times;">Іван та
Микола Ренкаси (фото зі слідчих справ).</span></span></i></b></p>
<p class="MsoNormal" style="text-align: justify; text-indent: 21.3pt;"><span lang="UK" style="mso-ansi-language: UK;"><span style="font-family: verdana;">Не оминула переслідувань і сільська церковна
громада. Услід за священнослужителями потрапили під жорна репресій парафіяни
Кримоцького костьолу. У 1929 р. за сфабрикованою груповою справою католиків у
Києві заарештували Альбіна Любовського, що у 1922-27 рр. працював у Кримку
лісничим і водночас навчався на сільського вчителя. Він був парафіянином
Кримоцького костьолу і допомагав під час богослужінь о.Б.Блєхману, а потім
услід за ним переїхав до Києва. Його засудили до трьох років заслання на Північ,
і що з ним сталося далі – невідомо. <o:p></o:p></span></span></p>
<p align="center" class="MsoNormal" style="text-align: center;"><a href="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEh6iAhEEWYN1s91SqGLGwbWxbBipOMxI7oQPKcAQUn8wSaA8HohOm74an6im0LqHtoQei3rFqaOYIx9-RK5PuELJugOnJJPRCK_AiI0tbXBr7F3yQGMfUh2R2FRSNXAfquuojC_UMo-ehvhOaeFoXDnCgRgbLfJPIMS1QsWFsEMctxxMBGi_CTSGdn6xw/s142/%D0%9B%D1%8E%D0%B1%D0%BE%D0%B2%D1%81%D1%8C%D0%BA%D0%B8%D0%B9%20%D0%91..jpg" style="font-family: verdana; margin-left: 1em; margin-right: 1em;"><img border="0" data-original-height="142" data-original-width="110" height="142" src="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEh6iAhEEWYN1s91SqGLGwbWxbBipOMxI7oQPKcAQUn8wSaA8HohOm74an6im0LqHtoQei3rFqaOYIx9-RK5PuELJugOnJJPRCK_AiI0tbXBr7F3yQGMfUh2R2FRSNXAfquuojC_UMo-ehvhOaeFoXDnCgRgbLfJPIMS1QsWFsEMctxxMBGi_CTSGdn6xw/s1600/%D0%9B%D1%8E%D0%B1%D0%BE%D0%B2%D1%81%D1%8C%D0%BA%D0%B8%D0%B9%20%D0%91..jpg" width="110" /></a><b style="mso-bidi-font-weight: normal;"><i style="mso-bidi-font-style: normal;"><span lang="UK" style="font-size: 10pt;"><o:p><span style="font-family: verdana;"> </span></o:p></span></i></b></p>
<p align="center" class="MsoNormal" style="text-align: center;"><b style="mso-bidi-font-weight: normal;"><i style="mso-bidi-font-style: normal;"><span lang="UK" style="font-size: 10pt;"><span style="font-family: times;">А.Любовський.</span></span></i></b></p>
<p class="MsoNormal" style="text-align: justify; text-indent: 21.3pt;"><span style="font-family: verdana;"><span lang="UK" style="mso-ansi-language: UK;"><span style="mso-spacerun: yes;"> </span>Слід
зазначити, що церковна громада всякчас клопотала про збереження культової
споруди в селі, домагалась призначення її нового настоятеля. Натомість у 1935
році за сфабрикованою груповою справою «Фашистської контрреволюційної
організації римо-католицького та уніатського духовенства на Правобережній
Україні» були заарештовані голова парафіяльної ради Вацлав Свенцицький, органіст
Леопольд Левківський. За звинуваченням «у контрреволюційній роботі в
молодіжному середовищі, а також в поширенні серед населення доводів про
неминуче падіння радвлади» їх було ув</span>’язнено<span style="mso-ansi-language: UK;"> <span lang="UK">в табори, а згодом розстріляно. У 1937 р. в Житомирі
розстріляли Адольфа Суходольського, у котрого свого часу квартирував
репресований священник М.Щепанюк.<o:p></o:p></span></span></span></p>
<p class="MsoNormal" style="text-align: justify; text-indent: 21.3pt;"><span lang="UK" style="mso-ansi-language: UK;"><span style="font-family: verdana;">Польське походження стало вироком і для вихідців
із Кримка, що перебували в інших регіонах СРСР.<o:p></o:p></span></span></p>
<p class="MsoNormal" style="text-align: justify; text-indent: 21.3pt;"><span lang="UK" style="mso-ansi-language: UK;"><span style="font-family: verdana;">На хвилі репресій проти військових зазнали
переслідувань старший лейтенант Домінік Лісовський, що служив начальником
хімслужби полку на Далекому Сході, червоноармієць Станіслав Бернацький, місцем
служби якого зазначено Севастополь. <o:p></o:p></span></span></p>
<p class="MsoNormal" style="text-align: justify; text-indent: 21.3pt;"><span lang="UK" style="mso-ansi-language: UK;"><span style="font-family: verdana;">Івана Галицького розстріляно у 1937-му у
Куйбишеві.<o:p></o:p></span></span></p>
<p align="center" class="MsoNormal" style="text-align: center; text-indent: 21.3pt;"><span lang="UK" style="mso-ansi-language: UK;"><o:p><span style="font-family: verdana;"> </span></o:p></span></p>
<p align="center" class="MsoNormal" style="text-align: center; text-indent: 21.3pt;"><b style="mso-bidi-font-weight: normal;"><span lang="UK" style="mso-ansi-language: UK;"><span style="font-family: verdana;">У ГОРНИЛІ ДРУГОЇ СВІТОВОЇ<o:p></o:p></span></span></b></p>
<p class="MsoNormal" style="text-align: justify; text-indent: 21.3pt;"><span lang="UK" style="mso-ansi-language: UK;"><span style="font-family: verdana;">Село було окуповане гітлерівськими загарбниками з
19 липня 1941 р. по 10 листопада 1943 р.<o:p></o:p></span></span></p>
<p class="MsoNormal" style="text-align: justify; text-indent: 21.3pt;"><span lang="UK" style="mso-ansi-language: UK;"><span style="font-family: verdana;">В пору окупації Кримок вважався одним з центрів
партизанського руху. За радянськими реєстрами, тут діяла підпільна
антифашистська група з 28 чоловік, яку очолювала Катерина Сичевська (Кудря).
Підпільники зібрали для партизанського загону <a href="http://radomyshl.blogspot.com/2001/06/blog-post.html">Івана Хитриченка</a> зброю,
боєприпаси. Батько й син Йосип та Болеслав Смородські діставали їх зазвичай з
поховань радянських бійців та переховували в іншому місці. Підпільників, проте,
вистежили і розстріляли.<o:p></o:p></span></span></p>
<p class="MsoNormal" style="text-align: justify; text-indent: 21.3pt;"><span style="font-family: verdana;"><span lang="UK" style="mso-ansi-language: UK;">У липні 1942 року бійці загону під орудою заступника
командира Бориса Зуйкова, щоби запастися провізією перед переходом на інше
місце базування, заїхали на Кримоцький млин, володів яким німець Дреус, що
співробітничав з окупантами. Партизани завантажили на підводу борошно й
вирішили тієї ж ночі випекти з нього хліб у хатині лісника Н.Кривого, що
слугувала своєрідною продовольчою базою. Між тим, про подію на млині було
повідомлено<span style="mso-spacerun: yes;"> </span>в радомишльську жандармерію.
Скорим часом на лісничівку нагрянув підрозділ карателів. Зав</span>’<span lang="UK" style="mso-ansi-language: UK;">язався нерівний бій, у якому Б.Зуйков
загинув, а Ольгу Хитриченко карателі схопили й допровадили в Радомишльську
катівню, а потім розстріляли. <o:p></o:p></span></span></p>
<p class="MsoNormal" style="text-align: justify; text-indent: 21.3pt;"><span lang="UK" style="mso-ansi-language: UK;"><span style="font-family: verdana;">Влітку 1943-го штаб з’єднання І.Хитриченка знову
було дислоковано біля Кримка. Партизанські лави поповнилися місцевими жителями.
Позаяк прочісування лісу карателями змусило партизанів перебазуватися в інше
місце.<o:p></o:p></span></span></p>
<p class="MsoNormal" style="text-align: justify; text-indent: 21.3pt;"><span lang="UK" style="mso-ansi-language: UK;"><span style="font-family: verdana;">У березні 1943-го в Кримку відбило у гітлерівців
череду худоби партизанське з’єднання Ковпака. Цей момент, до речі, зафіксував
фронтовий кореспондент Л.Коробов.</span></span></p><div class="separator" style="clear: both; text-align: center;"><span style="font-family: verdana;"><a href="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEhPWz5pr94TFODS1SjQ6SFglBWy1so8gZtSLYZTwwnYYOAJv9FVTPqDZuGhB52FRgPC5fxrfjnFDw62TEFqraBXTICM7f16n98TC6_AqAMg7mYWJLDg0Ldq-0KyNqAMpyLlwRED8yllg3NUtNHhY58Fs3McEqV34kF7Du2pN48QyW7r8riFjyK21ge8dg/s510/%D0%9F%D0%B0%D1%80%D1%82%D0%B8%D0%B7%D0%B0%D0%BD%D1%81%D0%BA%D0%BE%D0%B5%20%D1%81%D0%BE%D0%B5%D0%B4%D0%B8%D0%BD%D0%B5%D0%BD%D0%B8%D0%B5%20%D0%9A%D0%BE%D0%B2%D0%BF%D0%B0%D0%BA%D0%B0,%20%D0%BE%D1%82%D0%B1%D0%B8%D0%B2%D1%88%D0%B5%D0%B5%20%D1%83%20%D0%B3%D0%B8%D1%82%D0%BB%D0%B5%D1%80%D0%BE%D0%B2%D1%86%D0%B5%D0%B2%20%D1%81%D1%82%D0%B0%D0%B4%D0%BE%20%D0%BA%D1%80%D1%83%D0%BF%D0%BD%D0%BE%D0%B3%D0%BE%20%D1%80%D0%BE%D0%B3%D0%B0%D1%82%D0%BE%D0%B3%D0%BE%20%D1%81%D0%BA%D0%BE%D1%82%D0%B0%20%D0%B2%20%D1%81.%20%D0%9A%D1%80%D1%8B%D0%BC%D0%BE%D0%BA,%20%D0%BD%D0%B0%D0%BF%D1%80%D0%B0%D0%B2%D0%BB%D1%8F%D0%B5%D1%82%D1%81%D1%8F%20%D0%B2%20%D0%BF%D0%B0%D1%80%D1%82%D0%B8%D0%B7%D0%B0%D0%BD%D1%81%D0%BA%D0%B8%D0%B9%20%D1%82%D1%8B%D0%BB.%20%D0%9C%D0%B0%D1%80%D1%82%201943%20%D0%B3.%20%D0%A4%D0%BE%D1%82%D0%BE%D0%B3%D1%80%D0%B0%D1%84%20%D0%9A%D0%BE%D1%80%D0%BE%D0%B1%D0%BE%D0%B2.%20%D0%A0%D0%93%D0%90%D0%9A%D0%A4%D0%94.%20%D0%90%D1%80%D1%85.%20%E2%84%96%200-167480..jpg" style="margin-left: 1em; margin-right: 1em;"><img border="0" data-original-height="349" data-original-width="510" height="219" src="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEhPWz5pr94TFODS1SjQ6SFglBWy1so8gZtSLYZTwwnYYOAJv9FVTPqDZuGhB52FRgPC5fxrfjnFDw62TEFqraBXTICM7f16n98TC6_AqAMg7mYWJLDg0Ldq-0KyNqAMpyLlwRED8yllg3NUtNHhY58Fs3McEqV34kF7Du2pN48QyW7r8riFjyK21ge8dg/s320/%D0%9F%D0%B0%D1%80%D1%82%D0%B8%D0%B7%D0%B0%D0%BD%D1%81%D0%BA%D0%BE%D0%B5%20%D1%81%D0%BE%D0%B5%D0%B4%D0%B8%D0%BD%D0%B5%D0%BD%D0%B8%D0%B5%20%D0%9A%D0%BE%D0%B2%D0%BF%D0%B0%D0%BA%D0%B0,%20%D0%BE%D1%82%D0%B1%D0%B8%D0%B2%D1%88%D0%B5%D0%B5%20%D1%83%20%D0%B3%D0%B8%D1%82%D0%BB%D0%B5%D1%80%D0%BE%D0%B2%D1%86%D0%B5%D0%B2%20%D1%81%D1%82%D0%B0%D0%B4%D0%BE%20%D0%BA%D1%80%D1%83%D0%BF%D0%BD%D0%BE%D0%B3%D0%BE%20%D1%80%D0%BE%D0%B3%D0%B0%D1%82%D0%BE%D0%B3%D0%BE%20%D1%81%D0%BA%D0%BE%D1%82%D0%B0%20%D0%B2%20%D1%81.%20%D0%9A%D1%80%D1%8B%D0%BC%D0%BE%D0%BA,%20%D0%BD%D0%B0%D0%BF%D1%80%D0%B0%D0%B2%D0%BB%D1%8F%D0%B5%D1%82%D1%81%D1%8F%20%D0%B2%20%D0%BF%D0%B0%D1%80%D1%82%D0%B8%D0%B7%D0%B0%D0%BD%D1%81%D0%BA%D0%B8%D0%B9%20%D1%82%D1%8B%D0%BB.%20%D0%9C%D0%B0%D1%80%D1%82%201943%20%D0%B3.%20%D0%A4%D0%BE%D1%82%D0%BE%D0%B3%D1%80%D0%B0%D1%84%20%D0%9A%D0%BE%D1%80%D0%BE%D0%B1%D0%BE%D0%B2.%20%D0%A0%D0%93%D0%90%D0%9A%D0%A4%D0%94.%20%D0%90%D1%80%D1%85.%20%E2%84%96%200-167480..jpg" width="320" /></a></span></div><p></p>
<p class="MsoNormal" style="text-align: justify; text-indent: 21.3pt;"><span style="font-family: verdana;"><span lang="UK" style="mso-ansi-language: UK;">Ще на одній світлині, зробленій знаним фотографом
Я.Давидзоном у партизанському таборі ковпаківців під Кримком, – партизанка Дар</span>’<span lang="UK" style="mso-ansi-language: UK;">я Войтенко, що була закатована восени
1943-го поблизу села.</span></span></p><p align="center" class="MsoNormal" style="text-align: center;"><span lang="UK" style="mso-ansi-language: UK;"><o:p><span style="font-family: verdana;"></span></o:p></span></p><div class="separator" style="clear: both; text-align: center;"><span style="font-family: verdana;"><a href="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEjf59e5QZr4SR77KgkHtMqvvn37C9tH0pJeeqP5E4ziXedA_dJ4EWV6MK5mQY9tstA_KXz8OeBGM8-HCE_VDqHlfsuku_09ZuW8U49dTQBvQfapGKr90cY33Pu6urNxWVETv4mqw-OdNxo50WayPk8SyK-zWUxETnsf38DyzJa-w_-B704IIwZ8m8Y7Tg/s800/%D0%94%D0%B0%D1%80%D1%8F%20%D0%92%D0%BE%D0%B9%D1%82%D0%B5%D0%BD%D0%BA%D0%BE.jpg" style="margin-left: 1em; margin-right: 1em;"><img border="0" data-original-height="533" data-original-width="800" height="213" src="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEjf59e5QZr4SR77KgkHtMqvvn37C9tH0pJeeqP5E4ziXedA_dJ4EWV6MK5mQY9tstA_KXz8OeBGM8-HCE_VDqHlfsuku_09ZuW8U49dTQBvQfapGKr90cY33Pu6urNxWVETv4mqw-OdNxo50WayPk8SyK-zWUxETnsf38DyzJa-w_-B704IIwZ8m8Y7Tg/s320/%D0%94%D0%B0%D1%80%D1%8F%20%D0%92%D0%BE%D0%B9%D1%82%D0%B5%D0%BD%D0%BA%D0%BE.jpg" width="320" /></a></span></div><p></p>
<p class="MsoNormal" style="text-align: justify; text-indent: 21.3pt;"><span style="font-family: verdana;"><span lang="UK" style="mso-ansi-language: UK;">Біля Кримка окупанти схопили й партизанських зв’язкових
Валентину Прушківську та Наталію Діденко, юнок розстріляли і закидали землею. Валентина,
позаяк, дістала лише поранення. Місцеві жителі Йосип та Євген Сичевський
відкопали дівчину і потайки перевезли до радомишльської лікарні, де лікар Тетяна
Буднікова врятувала їй життя, однак ампутувала руку. Н.Діденко згодом
перепоховали у Братській могилі в селі. На місці розстрілу юних партизанок
встановлено пам</span><span lang="EN-US" style="mso-ansi-language: EN-US;">’</span><span lang="UK" style="mso-ansi-language: UK;">ятний знак.<o:p></o:p></span></span></p>
<p align="center" class="MsoNormal" style="text-align: center;"><span lang="UK" style="mso-ansi-language: UK;"><o:p><span style="font-family: verdana;"> </span></o:p></span><a href="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEhIaThXDuvpKujst607peJjxElu_VvEr2Lk8T1pD3ASJsDppb0pYg-Kx1rSY98uqja9GY68M9IyBWa1SLC7lKyxhlIN1VzqCC0qX7sLK0iDYHyL4p3-JJIBTQ7FIiyDs2ETYHz3MXv_xPYQrL3HWtvu6S7My--qb4ab2jVTPlttzg35Q8X5TbNJDz-rGw/s756/%D0%9A%D1%80%D0%B8%D0%BC%D0%BE%D0%BA_%D0%9F%D0%B0%D1%80%D1%82%D0%B8%D0%B7%D0%B0%D0%BD%D1%81%D1%8C%D0%BA%D0%B0%20%D0%BC%D0%BE%D0%B3%D0%B8%D0%BB%D0%B0_%D0%91%D1%83%D0%B4%D0%BD%D0%B8%D0%BA%D0%BE%D0%B2%D0%B0%20%D0%A2.%D0%99..jpg" style="font-family: verdana; margin-left: 1em; margin-right: 1em;"><img border="0" data-original-height="756" data-original-width="587" height="320" src="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEhIaThXDuvpKujst607peJjxElu_VvEr2Lk8T1pD3ASJsDppb0pYg-Kx1rSY98uqja9GY68M9IyBWa1SLC7lKyxhlIN1VzqCC0qX7sLK0iDYHyL4p3-JJIBTQ7FIiyDs2ETYHz3MXv_xPYQrL3HWtvu6S7My--qb4ab2jVTPlttzg35Q8X5TbNJDz-rGw/s320/%D0%9A%D1%80%D0%B8%D0%BC%D0%BE%D0%BA_%D0%9F%D0%B0%D1%80%D1%82%D0%B8%D0%B7%D0%B0%D0%BD%D1%81%D1%8C%D0%BA%D0%B0%20%D0%BC%D0%BE%D0%B3%D0%B8%D0%BB%D0%B0_%D0%91%D1%83%D0%B4%D0%BD%D0%B8%D0%BA%D0%BE%D0%B2%D0%B0%20%D0%A2.%D0%99..jpg" width="248" /></a></p>
<p align="center" class="MsoNormal" style="text-align: center;"><b style="mso-bidi-font-weight: normal;"><i style="mso-bidi-font-style: normal;"><span lang="UK" style="font-size: 10pt;"><span style="font-family: times;">Тетяна Буднікова
на місці розстрілу юнок.</span></span></i></b></p>
<p class="MsoNormal" style="text-align: justify; text-indent: 21.3pt;"><span lang="UK" style="mso-ansi-language: UK;"><span style="font-family: verdana;">За повоєнними зведеннями НКВС, загалом під час
окупації гітлерівцями розстріляно 25 дорослих жителів села і двоє дітей, відправлено
на примусові роботи до Німеччини - 44. Окупанти вивезли до Рейху 17 цнт. зерна,
коней - 22, великої рогатої худоби - 192, телят - 16, свиней - 172, овець -
150, птахів - 280. Під час боїв за село згоріло 27 житлових будинків, 16
колгоспних будівель, 5145 цнт. збіжжя. Водночас у матеріалах Держархіву
Житомирської області йдеться про вивезених на роботи в Німеччину 90 жителів
Кримка, про закатованих і розстріляних сімох мешканців села.<o:p></o:p></span></span></p>
<p class="MsoNormal" style="text-align: justify; text-indent: 21.3pt;"><span lang="UK" style="mso-ansi-language: UK;"><span style="font-family: verdana;">В пору окупації відновились служби у сільському
костьолі, де правив ксьондз <a href="https://radomyshl.blogspot.com/2019/12/blog-post.html">Войцех Дажицький</a>.</span></span></p><p align="center" class="MsoNormal" style="text-align: center;"><span lang="UK" style="mso-ansi-language: UK;"><o:p><span style="font-family: verdana;"></span></o:p></span></p><div class="separator" style="clear: both; text-align: center;"><span style="font-family: verdana;"><a href="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEjk8zh_K6FiGiio55h55WafNLgZ-XghlZxEK63h7VDuIowosPnYy9GwtOUOCbJ2GcVOdg-o_iPxbcwGEfiPy4aPDRt3-SYPYpjPaNAcirrdZljjP1P3GFWX6IuJQZenBrQHcq-TM3QjPZoMEj44Cddjy7NsrQFmiD3fKU1FLNkgIfomG-52evEmJqHhaA/s567/%D0%94%D0%B0%D0%B6%D0%B8%D1%86%D1%8C%D0%BA%D0%B8%D0%B9_.jpg" style="margin-left: 1em; margin-right: 1em;"><img border="0" data-original-height="567" data-original-width="407" height="320" src="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEjk8zh_K6FiGiio55h55WafNLgZ-XghlZxEK63h7VDuIowosPnYy9GwtOUOCbJ2GcVOdg-o_iPxbcwGEfiPy4aPDRt3-SYPYpjPaNAcirrdZljjP1P3GFWX6IuJQZenBrQHcq-TM3QjPZoMEj44Cddjy7NsrQFmiD3fKU1FLNkgIfomG-52evEmJqHhaA/s320/%D0%94%D0%B0%D0%B6%D0%B8%D1%86%D1%8C%D0%BA%D0%B8%D0%B9_.jpg" width="230" /></a></span></div><p></p>
<p class="MsoNormal" style="text-align: justify; text-indent: 21.3pt;"><span lang="UK" style="mso-ansi-language: UK;"><span style="font-family: verdana;">Цей факт, вочевидь, був поставлений йому у провину,
і у 1946-му кримоцького священнослужителя заарештували. Його засудили на 8
років виправно-трудових робіт і відправили в Колимські табори.<o:p></o:p></span></span></p>
<p class="MsoNormal" style="text-align: justify; text-indent: 21.3pt;"><span lang="UK" style="mso-ansi-language: UK;"><span style="font-family: verdana;">Окупантів було вигнано з Кримка 10 листопада 1943
р. в ході Київської наступальної операції військ Першого Українського фронту. Окупаційний
гарнізон, що налічував тут 150 осіб і складався зокрема з<span style="mso-no-proof: yes;"> казачого ескадрону,</span> розгромили підрозділи
26-го полку 7-ї гвардійської кавалерійської дивізії. О 22.30 радянські кавалеристи
зненацька здійснили напад на бойову охорону ворога на східній околиці села.
Гітлерівці в паніці відступили, проте радянські воїни їх переслідували і 90 з
них у сусідніх Березцях полонили. <o:p></o:p></span></span></p>
<p class="MsoNormal" style="text-align: justify; text-indent: 21.3pt;"><span lang="UK" style="mso-ansi-language: UK;"><span style="font-family: verdana;">Особливо відзначився в бою за Кримок 1-й сабельний
ескадрон капітана Петра Тарасенка, котрого за цей бій нагородили Орденом
Вітчизняної війни 1 ст. Трофеї ескадрону становили 40 захоплених автомобілів
противника з різноманітними військовими вантажами, 2 артилерійські 75-мм
гармати з тягачами. Нагороджений був офіцер-кавалерист посмертно: 7 грудня
1943-го він загинув у бою під Замірами, де й похований.</span></span></p><p align="center" class="MsoNormal" style="text-align: center;"><span lang="UK" style="mso-ansi-language: UK;"><o:p><span style="font-family: verdana;"></span></o:p></span></p><div class="separator" style="clear: both; text-align: center;"><span style="font-family: verdana;"><a href="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEge8bxqnbOSmWUJhsC_vqu72NZVgs6Bgb9uU-qnZz31RUZmjNEIx1Qvt8q2Fyhjm35Hf_s--VXx2uKUg8oWOIyUcBQ066x4fC7waBk1tlqdBXHjM8J2D5cC_O5_6ulolHNOLwa5umDKOHTl4F7z5TF8pijftcyHlluwBG8h6D1WjObYzQBAtj8GmJDBOg/s425/%D0%A2%D0%B0%D1%80%D0%B0%D1%81%D0%B5%D0%BD%D0%BA%D0%BE%20%D0%9F.%D0%9C..jpg" style="margin-left: 1em; margin-right: 1em;"><img border="0" data-original-height="425" data-original-width="283" height="320" src="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEge8bxqnbOSmWUJhsC_vqu72NZVgs6Bgb9uU-qnZz31RUZmjNEIx1Qvt8q2Fyhjm35Hf_s--VXx2uKUg8oWOIyUcBQ066x4fC7waBk1tlqdBXHjM8J2D5cC_O5_6ulolHNOLwa5umDKOHTl4F7z5TF8pijftcyHlluwBG8h6D1WjObYzQBAtj8GmJDBOg/s320/%D0%A2%D0%B0%D1%80%D0%B0%D1%81%D0%B5%D0%BD%D0%BA%D0%BE%20%D0%9F.%D0%9C..jpg" width="213" /></a></span></div><p></p>
<p align="center" class="MsoNormal" style="text-align: center;"><b style="mso-bidi-font-weight: normal;"><i style="mso-bidi-font-style: normal;"><span lang="UK" style="font-size: 10pt;"><span style="font-family: times;">П.
Тарасенко.</span></span></i></b></p>
<p class="MsoNormal" style="text-align: justify; text-indent: 21.3pt;"><span lang="UK" style="mso-ansi-language: UK;"><span style="font-family: verdana;">За кримоцьку звитягу Орденом Червоного прапора був
нагороджений гвардії капітан Сергій Федоренко, командир батареї 82-мм мінометів
(смертельно поранений у 1945-му). Батарея успішно відбила три ворожі
контратаки. Її прицільним вогнем було вбито півсотні гітлерівців, знищено
розрахунок 150-мм батареї, підбито вісім автівок з боєприпасами, дві бронемашини
та три станкових кулемети.<o:p></o:p></span></span></p>
<p class="MsoNormal" style="text-align: justify; text-indent: 21.3pt;"><span lang="UK" style="mso-ansi-language: UK;"><span style="font-family: verdana;">У двох братських могилах у Кримку поховані 234
воїни 7-ї гв. кав. дивізії, 99-ї, 304-ї, 316-ї, 328-ї, 350-ї стрілецьких
дивізій,<span style="mso-spacerun: yes;"> </span>що загинули в боях під селом у
1943 р. Відомі прізвища 79 з них.</span></span></p><p align="center" class="MsoNormal" style="text-align: center;"><span lang="UK" style="mso-ansi-language: UK;"><o:p><span style="font-family: verdana;"></span></o:p></span></p><div class="separator" style="clear: both; text-align: center;"><span style="font-family: verdana;"><a href="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEjrzF3AtidB6ZxTDhMuyVyoHbk3rvt9Ke3pnyaK2NT0T_OcgtxaXxjk9AmHGb-N5ZTDiul93OlIqoQLTTExG-WkZYjZsAuuRjBhFW3TTLMvrcnncwMSHw9U01W36rylbICpEzEyxKOvKhjCBFSnZMYJIiYrnPf33IbCaE4X1SmdKhZfYBAj4l-P5KCeRQ/s850/%D0%9A%D1%80%D0%B8%D0%BC%D0%BE%D0%BA,%208.11.2013%20033.jpg" style="margin-left: 1em; margin-right: 1em;"><img border="0" data-original-height="611" data-original-width="850" height="230" src="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEjrzF3AtidB6ZxTDhMuyVyoHbk3rvt9Ke3pnyaK2NT0T_OcgtxaXxjk9AmHGb-N5ZTDiul93OlIqoQLTTExG-WkZYjZsAuuRjBhFW3TTLMvrcnncwMSHw9U01W36rylbICpEzEyxKOvKhjCBFSnZMYJIiYrnPf33IbCaE4X1SmdKhZfYBAj4l-P5KCeRQ/s320/%D0%9A%D1%80%D0%B8%D0%BC%D0%BE%D0%BA,%208.11.2013%20033.jpg" width="320" /></a></span></div><p></p>
<p class="MsoNormal" style="text-align: justify; text-indent: 21.3pt;"><span lang="UK" style="mso-ansi-language: UK;"><span style="font-family: verdana;">Після вигнання з села гітлерівців з 1 грудня 1943
р. до середини січня 1944-го у ньому було розгорнуто 5268-й, 5269-й та 588-й хірургічні
польові рухомі госпіталі Радянської армії. Шпиталі використовували зокрема для
своїх потреб місцеву школу. <o:p></o:p></span></span></p>
<p class="MsoNormal" style="text-align: justify; text-indent: 21.3pt;"><span lang="UK" style="mso-ansi-language: UK;"><span style="font-family: verdana;">Біля Кримка було також організовано табір для
німецьких військовополонених. Притому, зважаючи на продовольчі проблеми,<span style="mso-spacerun: yes;"> </span>серед бранців траплялися випадки голодної
смерті. На це у своїх звітах звертали увагу рейдові групи УПА, що під час війни
і у повоєнний час проходили через село, де місцеве населення надавало їм допомогу
та підтримку. Зазначалося водночас, що з полоненими aдмiнicтpaцiя кpaщe поводилась,
як з чepвoнoapмiйцями. І харчування для них було кpaщим – 800 г xлiбa нa дoбу. У
нaсeлeння i радянських військових це нaвiть викликало заздрість.<o:p></o:p></span></span></p>
<p class="MsoNormal" style="text-align: justify; text-indent: 21.3pt;"><span style="font-family: verdana;"><span lang="UK" style="mso-ansi-language: UK;">Звернули увагу рейдовики на примусове підписання
селянами зобов</span>’<span lang="UK" style="mso-ansi-language: UK;">язань на<span style="mso-spacerun: yes;"> </span>державні позики не менш ніж на 100 руб.
Згодом ці гроші почали вимагати у жителів села. Проти тих, хто в обумовлений
термін гроші не сплатив, запроваджувалися судові переслідування, опис майна для
реквізиції<span style="mso-spacerun: yes;"> </span>та ін. Такий суд відбувся в
Кримку, де прокурор зокрема описав у «боржника» свиню, яку відразу й забрали, а
гроші за неї нарахували за державною ціною, що, звісно, була набагато нижчою
від «базарної».<o:p></o:p></span></span></p>
<p class="MsoNormal" style="text-align: justify; text-indent: 21.3pt;"><span lang="UK" style="mso-ansi-language: UK;"><span style="font-family: verdana;"><a href="https://radomyshl.blogspot.com/2019/09/blog-post_20.html">Влітку 1943 року</a> довколишніми лісами рейдувала
похідна група УПА під орудою «Романа» (В.Кудри), що мала конспіративне
пристановище в Кримку.<o:p></o:p></span></span></p>
<p class="MsoNormal" style="text-align: justify; text-indent: 21.3pt;"><span style="font-family: verdana;"><span lang="UK" style="mso-ansi-language: UK;"><a href="https://radomyshl.blogspot.com/2017/10/blog-post.html">У березні 1944 року</a> повз Кримок пройшов загін
Лисогора з повстанського з</span>’<span lang="UK" style="mso-ansi-language: UK;">єднання
«Базар». Упівці успішно перебралися через Тетерів мостом з Чудина на Кримок, де
тримали бій з «істребітєльним отрядом» («ястребками»), сформованим з районного
активу. Успішно відбившу атаку, вони продовжили рейд. Звітуючи про підсумки
походу, командир з</span>’<span lang="UK" style="mso-ansi-language: UK;">єднання назвав
Кримок одним з місць, де повстанці сподівалися поповнювати запаси харчів.<o:p></o:p></span></span></p>
<p class="MsoNormal" style="text-align: justify; text-indent: 21.3pt;"><span lang="UK" style="mso-ansi-language: UK;"><span style="font-family: verdana;">Надрайонний референт «Семушка», котрий командував
повстанською рейдовою групою, що проходила Радомишльщиною в грудні 1944-го,
доповідав, що має в Кримку чотири постійні «контакти», озброєні автоматами.<o:p></o:p></span></span></p>
<p class="MsoNormal" style="text-align: justify; text-indent: 21.3pt;"><span lang="UK" style="mso-ansi-language: UK;"><span style="font-family: verdana;">У звіті пропагандивної групи ОУН-УПА, що діяла на
Житомирщині у 1945-1947 рр., зауважується, що в Кримку та сусідніх селах Білка
і Хомівка представники польської національності, які тут переважають, хотіли б
переселитися на історичну Батьківщину, а ще – мріють про «вільну Польщу аж до
Дніпра». Натомість повстанці обіцяли, що боротимуться за «вільну Україну аж до
Вісли».<o:p></o:p></span></span></p>
<p class="MsoNormal" style="text-align: justify; text-indent: 21.3pt;"><span lang="UK" style="mso-ansi-language: UK;"><span style="font-family: verdana;">У звіті за 1950 рік йдеться також про те, що в
районі Кримка помічено було, ймовірно, створену провокативну групу, що видавала
себе за повстанців, поширюючи у спілкуванні з тутешнім людом свою зневіру в
подальшому опорі радянській владі.<o:p></o:p></span></span></p>
<p class="MsoNormal" style="text-align: justify; text-indent: 21.3pt;"><span style="font-family: verdana;"><span lang="UK" style="mso-ansi-language: UK;">У 1947 році за зв</span>’язок з <span lang="UK" style="mso-ansi-language: UK;">українськими </span>пов<span lang="UK" style="mso-ansi-language: UK;">с</span>танцями <span lang="UK" style="mso-ansi-language: UK;">та співпрацю з ними було заарештовано і засуджено на 10 років кримоцьку
колгоспницю Ольгу Василенко.<o:p></o:p></span></span></p>
<p class="MsoNormal" style="text-align: justify; text-indent: 21.3pt;"><span lang="UK" style="mso-ansi-language: UK;"><span style="font-family: verdana;">За матеріалами меморіальних реєстрів, не повернулися
з війни (загинули або вважаються зниклими без вісті) понад 110 жителів Кримка.<o:p></o:p></span></span></p>
<p class="MsoNormal" style="text-align: justify; text-indent: 21.3pt;"><span lang="UK" style="mso-ansi-language: UK;"><span style="font-family: verdana;">Багато кримоцьких фронтовиків відзначено за
звитягу орденами та медалями. Зокрема Орденами Червоної Зірки, Червоного
Прапора та Вітчизняної війни ІІ ступеня був нагороджений Домінік Білявський,
Орденом Червоного Прапора та медаллю «За перемогу над Німеччиною» – Роман
Димик, Орденами Червоної Зірки, Вітчизняної війни ІІ ступеня, медаллю «За
визволення Варшави» – Владислав Білявський , орденами Червоної Зірки, Слави ІІІ
ст. та двома медалями «За відвагу» – Йосип Білявський, двома орденами Червоної
Зірки – Йосип Сучок, орденом Червоної Зірки та медаллю «За відвагу» – Євген
Галицький, Петро Порохницький, Станіслав Сичевський (дві медалі) та Йосип
Шатило, орденом Слави ІІІ ст. та медаллю «За відвагу» – Петро Кубицький і
Броніслав Шатило, орденом Червоної Зірки – Домінік Лісовський, Вацлав
Охримович, Леонід Охримович, Костянтин Сичевський, Ілля Шатило, Петро Шатило, орденом
Вітчизняної віни ІІ ст.<span style="mso-spacerun: yes;"> </span>та двома
медалями «За відвагу» – Тимофій Сичевський, орденом Слави ІІІ ст. – Франц Г. Бернацький.
Медалями «За відвагу» відзначені Вацлав Бернацький, Станіслав Бернацький, Франц
Й. Бернацький, Едуард Галицький, Віталій Горай, Михайло Горай (двічі), Фелікс
Горай, Трохим Ковальчук, Владислав Лісовський, Мартин Матковський, Сигизмунд
Матковський, Вацлав Охримович, Станіслав Пірнач,Броніслав Порохницький, Йосип
Порохницький, Іван Сицинський, Борис Суходольський, Дмитро Сучок. <o:p></o:p></span></span></p>
<p align="center" class="MsoNormal" style="text-align: center;"><span lang="UK" style="mso-ansi-language: UK;"><o:p><span style="font-family: verdana;"></span></o:p></span></p><div class="separator" style="clear: both; text-align: center;"><span style="font-family: verdana;"><a href="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEhyTuYus4gcyX58_4RAyCTy1SePMKy69G-kyyb9J7vnyRrXe8elt6oOea5AgBvFk5r7bX-1EDVfi6GagWjONgR_KE2y25Tc-dgLwBmBqu6WjOEbg8nsigayO80miFtbYSg1drpUye4f335pSXCbeKM9GkBBX7XOjs0u9cVkVX-90L1LFmgrd4QOEYI0kg/s425/%D0%91%D1%96%D0%BB%D1%8F%D0%B2%D1%81%D1%8C%D0%BA%D0%B8%D0%B9%20%D0%94.%D0%99._2.jpg" style="margin-left: 1em; margin-right: 1em;"><img border="0" data-original-height="425" data-original-width="284" height="320" src="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEhyTuYus4gcyX58_4RAyCTy1SePMKy69G-kyyb9J7vnyRrXe8elt6oOea5AgBvFk5r7bX-1EDVfi6GagWjONgR_KE2y25Tc-dgLwBmBqu6WjOEbg8nsigayO80miFtbYSg1drpUye4f335pSXCbeKM9GkBBX7XOjs0u9cVkVX-90L1LFmgrd4QOEYI0kg/s320/%D0%91%D1%96%D0%BB%D1%8F%D0%B2%D1%81%D1%8C%D0%BA%D0%B8%D0%B9%20%D0%94.%D0%99._2.jpg" width="214" /></a> </span></div><p></p>
<p align="center" class="MsoNormal" style="text-align: center;"><b style="mso-bidi-font-weight: normal;"><i style="mso-bidi-font-style: normal;"><span lang="UK" style="font-size: 10pt;"><span style="font-family: times;">Орденоносець
Д.Білявський.</span></span></i></b></p>
<p class="MsoNormal" style="text-align: justify; text-indent: 21.3pt;"><span lang="UK" style="mso-ansi-language: UK;"><span style="font-family: verdana;">У 1985 р. ювілейним (до 40-річчя перемоги) Орденом
Вітчизняної війни нагороджений 51 житель Кримка. <o:p></o:p></span></span></p>
<p class="MsoNormal" style="text-align: justify; text-indent: 21.3pt;"><span lang="UK" style="mso-ansi-language: UK;"><o:p><span style="font-family: verdana;"> </span></o:p></span></p>
<p align="center" class="MsoNormal" style="text-align: center;"><b style="mso-bidi-font-weight: normal;"><span lang="UK" style="mso-ansi-language: UK;"><span style="font-family: verdana;">ПЕРТУРБАЦІЇ ТА РЕФОРМИ
ПОВОЄННЯ<o:p></o:p></span></span></b></p>
<p class="MsoNormal" style="text-align: justify; text-indent: 21.3pt;"><span lang="UK" style="mso-ansi-language: UK;"><span style="font-family: verdana;">У 1945 р. в селі нараховувався 851 мешканець
переважно польської національності, обліковувалося 284 двори. <o:p></o:p></span></span></p>
<p class="MsoNormal" style="text-align: justify; text-indent: 21.3pt;"><span lang="UK" style="mso-ansi-language: UK;"><span style="font-family: verdana;">По війні в Кримку було утворено торфоартіль «За Батьківщину». <o:p></o:p></span></span></p>
<p class="MsoNormal" style="text-align: justify; text-indent: 21.3pt;"><span lang="UK" style="mso-ansi-language: UK;"><span style="font-family: verdana;">У 1949 р. село було повністю радіофіковане. Того ж
року тут була збудована гідроелектростанція потужністю в 25кВт.<o:p></o:p></span></span></p>
<p class="MsoNormal" style="text-align: justify; text-indent: 21.3pt;"><span lang="UK" style="mso-ansi-language: UK;"><span style="font-family: verdana;">У 1950 році кримоцький колгосп приєднали на правах
бригади до укрупненого колгоспу ім. Кагановича з центральною садибою у Великій
Рачі. <o:p></o:p></span></span></p>
<p class="MsoNormal" style="text-align: justify; text-indent: 21.3pt;"><span lang="UK" style="mso-ansi-language: UK;"><span style="font-family: verdana;">У Кримоцькій бригаді колгоспу діяла птахоферма,
започаткувалося рибоводство. У 1959 р. біля гідроелектростанції та колгоспного
млина було обладнано риборозплідник з двох зимівників, двох нерестильників і
нагульного ставу, де щороку вирощувалося мільйон штук малька коропа.<o:p></o:p></span></span></p>
<p align="center" class="MsoNormal" style="text-align: center;"><span lang="UK" style="mso-ansi-language: UK;"><o:p><span style="font-family: verdana;"></span></o:p></span></p><div class="separator" style="clear: both; text-align: center;"><span style="font-family: verdana;"><a href="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEgseB_ZypjbopUqBbXPUDBNOZuCWSeORaRFzZI1ZrIgKeNdQJvv2Cn8TKxz-PNVY4Dzu1VEPI54Zi4Yj5rpWdNN7D_QNzwGu-O4ZFnFVOmmzkLdwlzS6CRtbKHGMqIvoFQJOGrLKc-UaS1S_gf9wDCiLDUkeVWrJ6yI_S96qbuYBkhVKlc3nwuO7Fx5gg/s544/1959_%D0%9A%D1%80%D0%B8%D0%BC%D0%BE%D0%BA_%D1%80%D0%B8%D0%B1%D0%BE%D1%80%D0%BE%D0%B7%D0%BF%D0%BB%D1%96%D0%B4%D0%BD%D0%B8%D0%BA.jpg" style="margin-left: 1em; margin-right: 1em;"><img border="0" data-original-height="192" data-original-width="544" height="113" src="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEgseB_ZypjbopUqBbXPUDBNOZuCWSeORaRFzZI1ZrIgKeNdQJvv2Cn8TKxz-PNVY4Dzu1VEPI54Zi4Yj5rpWdNN7D_QNzwGu-O4ZFnFVOmmzkLdwlzS6CRtbKHGMqIvoFQJOGrLKc-UaS1S_gf9wDCiLDUkeVWrJ6yI_S96qbuYBkhVKlc3nwuO7Fx5gg/s320/1959_%D0%9A%D1%80%D0%B8%D0%BC%D0%BE%D0%BA_%D1%80%D0%B8%D0%B1%D0%BE%D1%80%D0%BE%D0%B7%D0%BF%D0%BB%D1%96%D0%B4%D0%BD%D0%B8%D0%BA.jpg" width="320" /></a></span></div><p></p>
<p class="MsoNormal" style="text-align: justify; text-indent: 21.3pt;"><span lang="UK" style="mso-ansi-language: UK;"><span style="font-family: verdana;">У 1954 р. сільраду в Кримку було ліквідовано, а
село підпорядкували Великорацькій сільраді.<o:p></o:p></span></span></p>
<p class="MsoNormal" style="text-align: justify; text-indent: 21.3pt;"><span lang="UK" style="mso-ansi-language: UK;"><span style="font-family: verdana;">Невдовзі костьол у селі закрили й зруйнували. Однією
з підстав для закриття храму влада називала відсутність священнослужителя.<o:p></o:p></span></span></p>
<p class="MsoNoSpacing" style="text-align: justify; text-indent: 21.3pt;"><span lang="UK" style="mso-ansi-language: UK;"><span style="font-family: verdana;">У 1960-х рр. було збудовано клуб на 200
місць, нову восьмирічну школу, магазин.<o:p></o:p></span></span></p>
<p class="MsoNormal" style="text-align: justify; text-indent: 21.3pt;"><span lang="UK" style="mso-ansi-language: UK;"><span style="font-family: verdana;">У 1983 році в Кримку почала діяти ПМК-12 тресту
«Риб-буд», яка збудувала мережу ставків на р. Білка для утвореного тут рибгоспу
«Білка».</span></span></p><p class="MsoNormal" style="text-align: center; text-indent: 21.3pt;"><span lang="UK" style="mso-ansi-language: UK;"></span></p><div class="separator" style="clear: both; text-align: center;"><span lang="UK" style="mso-ansi-language: UK;"><a href="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEifS1qg9MvIgv2ZoYjfxyq6Q0XU-XsbEPAxkc2j-qZg_GE7Q1_-w9mvPIskGHXOZX-jovg15z-z9J1Ir2BT_hYbnLJlndGqWMqCAsssXzMld1brKMw6ODzzyvo29hJ36nujwFz6bn31PADyCzUQKcikuKQCdyQvC9YFq5X-4o65MLIqO310RTqwUmM7Sw/s850/%D0%A1%D1%82%D0%B0%D0%B2%D0%BE%D0%BA_2016.08.04.jpg" style="margin-left: 1em; margin-right: 1em;"><img border="0" data-original-height="638" data-original-width="850" height="240" src="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEifS1qg9MvIgv2ZoYjfxyq6Q0XU-XsbEPAxkc2j-qZg_GE7Q1_-w9mvPIskGHXOZX-jovg15z-z9J1Ir2BT_hYbnLJlndGqWMqCAsssXzMld1brKMw6ODzzyvo29hJ36nujwFz6bn31PADyCzUQKcikuKQCdyQvC9YFq5X-4o65MLIqO310RTqwUmM7Sw/s320/%D0%A1%D1%82%D0%B0%D0%B2%D0%BE%D0%BA_2016.08.04.jpg" width="320" /></a></span></div><p></p><p class="MsoNormal" style="text-align: justify; text-indent: 21.3pt;"><span lang="UK" style="mso-ansi-language: UK;"><span style="font-family: verdana;">В селі за кошти господарства було збудовано дитсадок, житлові будинки,
їдальню. Позаяк станом на 1984 рік Кримоцька школа була єдиною в районі, що не
мала власної їдальні. <o:p></o:p></span></span></p>
<p class="MsoNormal" style="text-align: justify; text-indent: 21.3pt;"><span lang="UK" style="mso-ansi-language: UK;"><o:p><span style="font-family: verdana;"> </span></o:p></span></p>
<p align="center" class="MsoNormal" style="text-align: center; text-indent: 21.3pt;"><b style="mso-bidi-font-weight: normal;"><span lang="UK" style="mso-ansi-language: UK;"><span style="font-family: verdana;">НА ЗЛАМІ ЕПОХ<o:p></o:p></span></span></b></p>
<p class="MsoNormal" style="text-align: justify; text-indent: 21.3pt;"><span lang="UK" style="mso-ansi-language: UK;"><span style="font-family: verdana;">В 1985 р. в Кримку відновлено сільську Раду, до
якої увійшли населені пункти Білка, Таборище, Спірне, Хомівка, а землі сільради
в 1994 році були передані в користування селекційному центру «Росія».<o:p></o:p></span></span></p>
<p class="MsoNormal" style="text-align: justify; text-indent: 21.3pt;"><span lang="UK" style="mso-ansi-language: UK;"><span style="font-family: verdana;">У різні роки сільську раду очолювали Віктор
Самойленко (1985-1994, у 1990-91 рр. в ході тодішньої самоврядної реформи
головою сільської ради було обрано керівника рибгоспу Юрія Шкварницького, а
В.Самойленко працював головою виконкому сільради), Віталій Бернацький
(1994-2002), Сергій Ковальчук (2002-2006), Віталій Галицький (2006-2017, потім –
староста). <o:p></o:p></span></span></p>
<p align="center" class="MsoNormal" style="text-align: center;"><span lang="UK" style="mso-ansi-language: UK;"><o:p><span style="font-family: verdana;"></span></o:p></span></p><div class="separator" style="clear: both; text-align: center;"><span style="font-family: verdana;"><a href="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEhos7QEYOmAlVfA7PuMUerWQRIJtuALaGhjetRfJWy6yKTXzzUQ43zJlGJEQwOOHjrOT2Cjta9vfaHbl_F3hGyf4Z7En0bJy379LNGdq5VsEa13QB9Qc43VuiQST8irOwioHVdq0r10IZy1MHE5L4vurA1Pdc-hGdWYyIUj5VLdd3vZ211RvFhAZwH2nQ/s850/%D0%A1%D1%96%D0%BB%D1%8C%D1%81%D1%8C%D0%BA%D0%B0%20%D1%80%D0%B0%D0%B4%D0%B0_2016.jpg" style="margin-left: 1em; margin-right: 1em;"><img border="0" data-original-height="622" data-original-width="850" height="234" src="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEhos7QEYOmAlVfA7PuMUerWQRIJtuALaGhjetRfJWy6yKTXzzUQ43zJlGJEQwOOHjrOT2Cjta9vfaHbl_F3hGyf4Z7En0bJy379LNGdq5VsEa13QB9Qc43VuiQST8irOwioHVdq0r10IZy1MHE5L4vurA1Pdc-hGdWYyIUj5VLdd3vZ211RvFhAZwH2nQ/s320/%D0%A1%D1%96%D0%BB%D1%8C%D1%81%D1%8C%D0%BA%D0%B0%20%D1%80%D0%B0%D0%B4%D0%B0_2016.jpg" width="320" /></a></span></div><p></p>
<p class="MsoNormal" style="text-align: justify; text-indent: 21.3pt;"><span lang="UK" style="mso-ansi-language: UK;"><span style="font-family: verdana;">Загальна площа сучасного Кримоцького лісництва
становить <st1:metricconverter productid="4190,9 га" w:st="on">4190,9 га</st1:metricconverter>,
охоплюючи 75 кварталів, розділених на 3 майстерські дільниці. Територія, вкрита
лісовою рослинністю - <st1:metricconverter productid="3670,9 га" w:st="on">3670,9
га</st1:metricconverter>, в тому числі лісові культури – <st1:metricconverter productid="3057,2 га" w:st="on">3057,2 га</st1:metricconverter>. Не вкриті
лісовою рослинністю землі – <st1:metricconverter productid="440,4 га" w:st="on">440,4
га</st1:metricconverter>, в тому числі незімкнуті лісові культури - <st1:metricconverter productid="303,6 га" w:st="on">303,6 га</st1:metricconverter>.<o:p></o:p></span></span></p>
<p align="center" class="MsoNormal" style="text-align: center;"><span lang="UK" style="mso-ansi-language: UK;"><o:p><span style="font-family: verdana;"></span></o:p></span></p><div class="separator" style="clear: both; text-align: center;"><span style="font-family: verdana;"><a href="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEjMtpACt2KhlG6zx5qW3rVXiThJT-ikXUCTkpJZ7Rcmgs81TDR13Nb1IOWPaOne2d6BzQ3bHk90Dvt20PVyWhc7VNO_e6KZ_Y0q-8h64ejx2Rq5UqpLZsQLe-yPlZHOc3XPomaPpgnyAkC-oJ70ahPt3CPgho4_XqjniGUnakijDYT5J0YIUtAW2AiH6w/s850/%D0%9A%D1%80%D0%B8%D0%BC%D0%BE%D1%86%D1%8C%D0%BA%D0%B5%20%D0%BB%D1%96%D1%81%D0%BD%D0%B8%D1%86%D1%82%D0%B2%D0%BE_2019.jpg" style="margin-left: 1em; margin-right: 1em;"><img border="0" data-original-height="567" data-original-width="850" height="213" src="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEjMtpACt2KhlG6zx5qW3rVXiThJT-ikXUCTkpJZ7Rcmgs81TDR13Nb1IOWPaOne2d6BzQ3bHk90Dvt20PVyWhc7VNO_e6KZ_Y0q-8h64ejx2Rq5UqpLZsQLe-yPlZHOc3XPomaPpgnyAkC-oJ70ahPt3CPgho4_XqjniGUnakijDYT5J0YIUtAW2AiH6w/s320/%D0%9A%D1%80%D0%B8%D0%BC%D0%BE%D1%86%D1%8C%D0%BA%D0%B5%20%D0%BB%D1%96%D1%81%D0%BD%D0%B8%D1%86%D1%82%D0%B2%D0%BE_2019.jpg" width="320" /></a></span></div><span style="font-family: verdana;"><br /><div class="separator" style="clear: both; text-align: center;"><a href="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEj-4NM_pAWEM-2u-DDcE21FUVHPgc-hWtZlAxQA3Go4Vrvbmb-3v_KFMlYZw9XvZ7pnUNgyKNS4QqYd3MUigz0QGJ-SETJfBqC6QSJuAGkLTbit38QgVlbhOOnt6AvPQ7nSeBp0QYbguDk9yvxQMdKmMBBCogSLS6H2WdjGQUee7XCUYktTdkl8WnmLOQ/s850/%D0%9A%D1%80%D0%B8%D0%BC%D0%BE%D1%86%D1%8C%D0%BA%D0%B5%20%D0%BB%D1%96%D1%81%D0%BD%D0%B8%D1%86%D1%82%D0%B2%D0%BE_2019_1.jpg" style="margin-left: 1em; margin-right: 1em;"><img border="0" data-original-height="567" data-original-width="850" height="213" src="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEj-4NM_pAWEM-2u-DDcE21FUVHPgc-hWtZlAxQA3Go4Vrvbmb-3v_KFMlYZw9XvZ7pnUNgyKNS4QqYd3MUigz0QGJ-SETJfBqC6QSJuAGkLTbit38QgVlbhOOnt6AvPQ7nSeBp0QYbguDk9yvxQMdKmMBBCogSLS6H2WdjGQUee7XCUYktTdkl8WnmLOQ/s320/%D0%9A%D1%80%D0%B8%D0%BC%D0%BE%D1%86%D1%8C%D0%BA%D0%B5%20%D0%BB%D1%96%D1%81%D0%BD%D0%B8%D1%86%D1%82%D0%B2%D0%BE_2019_1.jpg" width="320" /></a></div><br /><div class="separator" style="clear: both; text-align: center;"><a href="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEjtkIQ3wogVXuDwtMhRWaN-d4UzcXlLf0gTEz88NwuoV2Zf_AA1jCOUYIdvXD-esWgY5gqIUzZ28ddEjqPDj44wS2eCY5kFV5BgiFkzxr3kOHr3lvXfgwNBMkJO_7yYiAPm27VhmfIb3Of2LD_Wp0VS1bHE6ygQbzeZ-bLdUsuO2yUCu4Rfwb3harbGUQ/s850/%D0%9A%D1%80%D0%B8%D0%BC%D0%BE%D1%86%D1%8C%D0%BA%D0%B5%20%D0%BB%D1%96%D1%81%D0%BD%D0%B8%D1%86%D1%82%D0%B2%D0%BE_%D0%BC%D0%B0%D0%BF.jpg" style="margin-left: 1em; margin-right: 1em;"><img border="0" data-original-height="578" data-original-width="850" height="218" src="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEjtkIQ3wogVXuDwtMhRWaN-d4UzcXlLf0gTEz88NwuoV2Zf_AA1jCOUYIdvXD-esWgY5gqIUzZ28ddEjqPDj44wS2eCY5kFV5BgiFkzxr3kOHr3lvXfgwNBMkJO_7yYiAPm27VhmfIb3Of2LD_Wp0VS1bHE6ygQbzeZ-bLdUsuO2yUCu4Rfwb3harbGUQ/s320/%D0%9A%D1%80%D0%B8%D0%BC%D0%BE%D1%86%D1%8C%D0%BA%D0%B5%20%D0%BB%D1%96%D1%81%D0%BD%D0%B8%D1%86%D1%82%D0%B2%D0%BE_%D0%BC%D0%B0%D0%BF.jpg" width="320" /></a></div><br /><div style="text-align: center;"><b><i><span lang="UK" style="font-size: 10pt;"><span style="font-family: times;">Мапа лісових угідь Кримоцького лісництва.</span></span></i></b><span style="font-family: verdana;"> </span></div></span><p></p>
<p class="MsoNormal" style="text-align: justify; text-indent: 21.3pt;"><span lang="UK" style="mso-ansi-language: UK;"><span style="font-family: verdana;">Скорочення чисельності населення і зменшення
кількості дітей спричинило до закриття у 2015 році сільського освітнього
закладу. Притому ще у 1991 році у Кримоцькій неповній середній школі
(восьмирічній) вкомплектовано було лише три класи, в яких навчалося 30 учнів.<o:p></o:p></span></span></p><p class="MsoNormal" style="text-align: center; text-indent: 21.3pt;"><span lang="UK" style="mso-ansi-language: UK;"><a href="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEj3ahk2pmfuMnzgFbQDLNxJTLT-da5mOrqOWtKFjSZ8eZft5_IgN1FwUO2HezTsLcLCZEwEool7snqgRJn9OOdVnWFQ39yT0KrpakWpvtpvZE_9rvM9FRIaYIjzE6RltnSfyl_sLGuCoD66Ok8rlW3p5zNXjJtnJvioSR1A6YhgcNSGJBb5JSz0fYUfrA/s850/%D0%9A%D1%80%D0%B8%D0%BC%D0%BE%D0%BA,%208.11.2013%20121.jpg" style="font-family: verdana; margin-left: 1em; margin-right: 1em; text-indent: 0px;"><img border="0" data-original-height="688" data-original-width="850" height="259" src="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEj3ahk2pmfuMnzgFbQDLNxJTLT-da5mOrqOWtKFjSZ8eZft5_IgN1FwUO2HezTsLcLCZEwEool7snqgRJn9OOdVnWFQ39yT0KrpakWpvtpvZE_9rvM9FRIaYIjzE6RltnSfyl_sLGuCoD66Ok8rlW3p5zNXjJtnJvioSR1A6YhgcNSGJBb5JSz0fYUfrA/s320/%D0%9A%D1%80%D0%B8%D0%BC%D0%BE%D0%BA,%208.11.2013%20121.jpg" width="320" /></a></span></p><p class="MsoNormal" style="text-align: center; text-indent: 21.3pt;"><span lang="UK" style="mso-ansi-language: UK;"><b style="font-family: verdana; text-indent: 0px;"><i><span lang="UK" style="font-size: 10pt;"><span style="font-family: times;">Дзвоник - як згадка про школу.</span></span></i></b><span style="font-family: verdana; text-indent: 0px;"> </span></span></p>
<p class="MsoNormal" style="text-align: justify; text-indent: 21.3pt;"><span style="font-family: verdana;"><span lang="UK" style="mso-ansi-language: UK;">У 1993 році в Кримку почала діяти римо-католицька
каплиця.</span><span lang="UK"> </span><span lang="UK" style="mso-ansi-language: UK;">Відтоді тут правили ксьондзи Францішек Патріяк, Павло Гусаківський, Анатолій
Монжиєвський, Анатолій Добржанський, Олег Гнатюк. </span>13 червня 2008 р. в
Кримку відбулося освячення місця<span lang="UK" style="mso-ansi-language: UK;"> під
закладку нового костелу в ім</span>’я Антонія Падуанського.<span lang="UK" style="mso-ansi-language: UK;"><o:p></o:p></span></span></p>
<p align="center" class="MsoNormal" style="text-align: center;"><span lang="UK" style="mso-ansi-language: UK;"><o:p><span style="font-family: verdana;"> </span></o:p></span></p>
<p class="MsoNormal" style="text-align: justify; text-indent: 21.3pt;"><span style="font-family: verdana;">Костел <span lang="UK" style="mso-ansi-language: UK;">невдовзі </span>було <span lang="UK" style="mso-ansi-language: UK;">збудовано коштом громади та доброчинців. На
храмове свято в червні 2019 року його освятив ординарій </span><span lang="UK" style="mso-ansi-language: UK; mso-bidi-font-family: Tahoma;">Києво-Житомирської
дієцезії єпископ </span><span lang="UK" style="mso-ansi-language: UK;">Віталій Кривицький.<o:p></o:p></span></span></p>
<p align="center" class="MsoNormal" style="text-align: center;"><span lang="UK" style="mso-ansi-language: UK;"><o:p><span style="font-family: verdana;"></span></o:p></span></p><div class="separator" style="clear: both; text-align: center;"><a href="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEjw357wfbQArljYzMIsMfyDGKrmF37DfCZgWLEMzEybS1mxXg4MZFrU7s5NjQRAR5KIJMT1mmnzT0zR9YgeLClpcxOQlhIUyifDGXju4GpKEaVCGVtD99XaUwRTGpz4Bf09qKk81AoMsuAHJ_R-u9jDtice4ElwEl6rCYM_HCJwviLCSU50Asox2uh7lg/s850/%D0%9A%D1%80%D0%B8%D0%BC%D0%BE%D0%BA,%208.11.2013%20059.jpg" style="font-family: verdana; margin-left: 1em; margin-right: 1em;"><img border="0" data-original-height="621" data-original-width="850" height="234" src="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEjw357wfbQArljYzMIsMfyDGKrmF37DfCZgWLEMzEybS1mxXg4MZFrU7s5NjQRAR5KIJMT1mmnzT0zR9YgeLClpcxOQlhIUyifDGXju4GpKEaVCGVtD99XaUwRTGpz4Bf09qKk81AoMsuAHJ_R-u9jDtice4ElwEl6rCYM_HCJwviLCSU50Asox2uh7lg/s320/%D0%9A%D1%80%D0%B8%D0%BC%D0%BE%D0%BA,%208.11.2013%20059.jpg" width="320" /></a></div><span style="font-family: verdana;"><br /><div class="separator" style="clear: both; text-align: center;"><a href="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEhyD4BWSH5D2v4trjzIVSyoin0-3VpaBmS08kkMVP5Ciq_ErsO8e4w0xcUUcn8CpNNeg7MERvKrEWvoMYb2SIwFpJ9V95yWYDweEflJqliljX-AzRjBO6aaQeX5_pvBKcYSHvULN97uUMZpjCwV-q5_8PkNy6QiSjYEoc_mv6o3qiS40fR5bNDhDzDO2g/s850/%D0%9A%D1%80%D0%B8%D0%BC%D0%BE%D0%BA,%208.11.2013%20047.jpg" style="margin-left: 1em; margin-right: 1em;"><img border="0" data-original-height="631" data-original-width="850" height="238" src="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEhyD4BWSH5D2v4trjzIVSyoin0-3VpaBmS08kkMVP5Ciq_ErsO8e4w0xcUUcn8CpNNeg7MERvKrEWvoMYb2SIwFpJ9V95yWYDweEflJqliljX-AzRjBO6aaQeX5_pvBKcYSHvULN97uUMZpjCwV-q5_8PkNy6QiSjYEoc_mv6o3qiS40fR5bNDhDzDO2g/s320/%D0%9A%D1%80%D0%B8%D0%BC%D0%BE%D0%BA,%208.11.2013%20047.jpg" width="320" /></a></div><br /><div class="separator" style="clear: both; text-align: center;"><a href="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEgMP6hTauw9AyTRdilZXYT0Ulsf3Irb2P5OHquojoCWQWJOh34A-eADxWCfqpIJn2SAhTNiKoyck_ChanzoAvSPuXdhfQTwZH0OENgS3osOykB11Q1Ogbrj1aMc3I9_NAUwAalNgWjZRcXJWn5ic9p02Bsdf12uBKzlZVPaLieSXfVCQ0AWdQR5BhCpHQ/s850/%D0%9A%D1%80%D0%B8%D0%BC%D0%BE%D0%BA,%208.11.2013%20044.jpg" style="margin-left: 1em; margin-right: 1em;"><img border="0" data-original-height="638" data-original-width="850" height="240" src="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEgMP6hTauw9AyTRdilZXYT0Ulsf3Irb2P5OHquojoCWQWJOh34A-eADxWCfqpIJn2SAhTNiKoyck_ChanzoAvSPuXdhfQTwZH0OENgS3osOykB11Q1Ogbrj1aMc3I9_NAUwAalNgWjZRcXJWn5ic9p02Bsdf12uBKzlZVPaLieSXfVCQ0AWdQR5BhCpHQ/s320/%D0%9A%D1%80%D0%B8%D0%BC%D0%BE%D0%BA,%208.11.2013%20044.jpg" width="320" /></a></div></span><p class="MsoNormal" style="text-align: justify; text-indent: 21.3pt;"><span lang="UK" style="mso-ansi-language: UK;"><span style="font-family: verdana;">Крім того, в лісовому урочищі на околиці села
облаштовано каплицю біля впорядкованого громадою джерела, вода в якому
вважається чудодійною.<o:p></o:p></span></span></p>
<p align="center" class="MsoNormal" style="text-align: center;"><span lang="UK" style="mso-ansi-language: UK;"><o:p><a href="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEhkXpW02mmLtnQgSg8Rx3lhQcCPxsMtshUiJbgaGKCI1Jl6ucjkQ5_w0PIJQQBGMCyuTRJTCBSvWZ1i9d-uU-RPWzWNKpqWrCVIU24m7rJg2dqJZls1G4P1yBGXv6eO8pRZeQC-ta66P-rQ8ykpXqCYPcXROO3aqTFR0_S-P3agcuEHOZ0zK4EFDXqKBA/s850/%D0%9A%D1%80%D0%B8%D0%BC%D0%BE%D0%BA,%208.11.2013%20128.jpg" style="font-family: verdana; margin-left: 1em; margin-right: 1em;"><img border="0" data-original-height="711" data-original-width="850" height="268" src="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEhkXpW02mmLtnQgSg8Rx3lhQcCPxsMtshUiJbgaGKCI1Jl6ucjkQ5_w0PIJQQBGMCyuTRJTCBSvWZ1i9d-uU-RPWzWNKpqWrCVIU24m7rJg2dqJZls1G4P1yBGXv6eO8pRZeQC-ta66P-rQ8ykpXqCYPcXROO3aqTFR0_S-P3agcuEHOZ0zK4EFDXqKBA/s320/%D0%9A%D1%80%D0%B8%D0%BC%D0%BE%D0%BA,%208.11.2013%20128.jpg" width="320" /></a><span style="font-family: verdana;"> </span></o:p></span></p>
<p align="center" class="MsoNormal" style="text-align: center;"><span lang="UK" style="mso-ansi-language: UK;"><o:p><span style="font-family: verdana;"></span></o:p></span></p><div class="separator" style="clear: both; text-align: center;"><span style="font-family: verdana;"><a href="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEhg4LVrCC00wSIXwFHYcZcy5ICO5SyHGOdV18doGwQlS453jrJweCk6HEWzmStXjyukeAHkKp18_hPknYW7bm_duLFmunSLcpl8iOYsOjuKXkHDdQxysrZgNqWQpiuYwWXUwAifAJq5B8KDDCbxyBdfc3d6XkIon9mdY6mdKc0oMagO1s5Yzxw3dwklFQ/s850/%D0%9A%D1%80%D0%B8%D0%BC%D0%BE%D0%BA,%208.11.2013%20125.jpg" style="margin-left: 1em; margin-right: 1em;"><img border="0" data-original-height="638" data-original-width="850" height="240" src="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEhg4LVrCC00wSIXwFHYcZcy5ICO5SyHGOdV18doGwQlS453jrJweCk6HEWzmStXjyukeAHkKp18_hPknYW7bm_duLFmunSLcpl8iOYsOjuKXkHDdQxysrZgNqWQpiuYwWXUwAifAJq5B8KDDCbxyBdfc3d6XkIon9mdY6mdKc0oMagO1s5Yzxw3dwklFQ/s320/%D0%9A%D1%80%D0%B8%D0%BC%D0%BE%D0%BA,%208.11.2013%20125.jpg" width="320" /></a></span></div><span style="font-family: verdana;"><br /><div class="separator" style="clear: both; text-align: center;"><a href="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEhrRm9e4eb6gYt6rB8BZdnyMGIkLweSV24hyeccD5aXdPzRyo2tBFaGsChwH1KaWOXrB3yEomSHgReuKKW8zpYrQH4NztcJoQeaKOgA9j0EpXkt7ewuun5wKq_f5q6KnJXHuG_SJWYbNvKB_JFaRn7pG3HuSI09tbreut895BzZjRzvFXZ-rbKaBsmvQw/s850/%D0%9A%D1%80%D0%B8%D0%BD%D0%B8%D1%87%D0%BA%D0%B0%20%D0%B1%D1%96%D0%BB%D1%8F%20%D0%BA%D0%B0%D0%BF%D0%BB%D0%B8%D1%86%D1%96_2016.08.04.jpg" style="margin-left: 1em; margin-right: 1em;"><img border="0" data-original-height="638" data-original-width="850" height="240" src="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEhrRm9e4eb6gYt6rB8BZdnyMGIkLweSV24hyeccD5aXdPzRyo2tBFaGsChwH1KaWOXrB3yEomSHgReuKKW8zpYrQH4NztcJoQeaKOgA9j0EpXkt7ewuun5wKq_f5q6KnJXHuG_SJWYbNvKB_JFaRn7pG3HuSI09tbreut895BzZjRzvFXZ-rbKaBsmvQw/s320/%D0%9A%D1%80%D0%B8%D0%BD%D0%B8%D1%87%D0%BA%D0%B0%20%D0%B1%D1%96%D0%BB%D1%8F%20%D0%BA%D0%B0%D0%BF%D0%BB%D0%B8%D1%86%D1%96_2016.08.04.jpg" width="320" /></a></div></span><p></p>
<p class="MsoNormal" style="text-align: justify; text-indent: 21.3pt;"><span lang="UK" style="mso-ansi-language: UK;"><span style="font-family: verdana;">За переписом 1989 року в селі нараховувався 541 мешканець
(229 чоловіків і 312 жінок), у 2000 р. – 414, у 2001-му - 436.<o:p></o:p></span></span></p>
<p class="MsoNormal" style="text-align: justify; text-indent: 21.3pt;"><span style="font-family: verdana;">Станом на 2011
рік по сільській раді налічувалося 462 жителі. Тут працювали школа, бібліотека,
відділення зв’язку, фельдшерсько-акушерський пункт, аптека, три приватних
магазини, Будинок культури в Кримку та клуб у Білці. <span lang="UK" style="mso-ansi-language: UK;"><o:p></o:p></span></span></p>
<p class="MsoNormal" style="text-align: justify; text-indent: 21.3pt;"><span lang="UK" style="mso-ansi-language: UK;"><span style="font-family: verdana;">Працювали підприємства «Інтер-риба» (Кримок), ДОК
у Хомівці, Кримоцьке лісництво, місцеві підприємці займаються переробкою
деревини і риборозведенням. Головне джерело надходжень сільського бюджету –
оренда ставків.<o:p></o:p></span></span></p>
<p class="MsoNormal" style="text-align: justify; text-indent: 21.3pt;"><span style="font-family: verdana;">За підсумками
тогорічного обласного конкурсу на кращий санітарний стан та благоустрій
території серед сільських громад Кримоцькій сільраді було присуджене третє
місце, зважаючи на відремонтован<span lang="UK" style="mso-ansi-language: UK;">і</span>
в селах дороги, освітлені вулиці, впорядковані цвинтарі, дамби, мости,
прибережні смуги водойм, спортмайданчики, зелені зони тощо.<span lang="UK" style="mso-ansi-language: UK;"><o:p></o:p></span></span></p>
<p align="center" class="MsoNormal" style="text-align: center;"><span lang="UK" style="mso-ansi-language: UK;"><o:p><span style="font-family: verdana;"></span></o:p></span></p><div class="separator" style="clear: both; text-align: center;"><span style="font-family: verdana;"><a href="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEi0GQEe0lGasEpQNbd3in096CnFmekqlTppgMR3PoIsSvUhk61rhNhAsFGDJpFCQp0QrRZYXsUqCY1xS15wDjTHgGfVo8bNYzEnX0mcL1goG89qkWkXWxtrismIpygpQZGdrOwej3crSzA6XdY1_MOldJyNSg7q_PpSpwNksvBFdmVhivyzEEthM8gwKA/s850/%D0%9A%D1%80%D0%B8%D0%BC%D0%BE%D0%BA,%208.11.2013%20068.jpg" style="margin-left: 1em; margin-right: 1em;"><img border="0" data-original-height="611" data-original-width="850" height="230" src="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEi0GQEe0lGasEpQNbd3in096CnFmekqlTppgMR3PoIsSvUhk61rhNhAsFGDJpFCQp0QrRZYXsUqCY1xS15wDjTHgGfVo8bNYzEnX0mcL1goG89qkWkXWxtrismIpygpQZGdrOwej3crSzA6XdY1_MOldJyNSg7q_PpSpwNksvBFdmVhivyzEEthM8gwKA/s320/%D0%9A%D1%80%D0%B8%D0%BC%D0%BE%D0%BA,%208.11.2013%20068.jpg" width="320" /></a></span></div><span style="font-family: verdana;"><br /><div class="separator" style="clear: both; text-align: center;"><a href="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEjEz5GP55JR6ZGyrOsY4P55rio-GC-CbMS4HjRNdGFoyHnK71aSVaquSKJtAmNHsMUM_r237aOYQDuFARg0QwGTIbOyIN8VWXB1BFnhCU4tMO57V4CDhN16yc6oZldHYxqxdNNjxGukHnu-LifgQ2aqdOQcAygEnYEvMJCbAfjbMfjwAQwxABcZr1iSTg/s850/%D0%9A%D1%80%D0%B8%D0%BC%D0%BE%D0%BA,%208.11.2013%20065.jpg" style="margin-left: 1em; margin-right: 1em;"><img border="0" data-original-height="638" data-original-width="850" height="240" src="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEjEz5GP55JR6ZGyrOsY4P55rio-GC-CbMS4HjRNdGFoyHnK71aSVaquSKJtAmNHsMUM_r237aOYQDuFARg0QwGTIbOyIN8VWXB1BFnhCU4tMO57V4CDhN16yc6oZldHYxqxdNNjxGukHnu-LifgQ2aqdOQcAygEnYEvMJCbAfjbMfjwAQwxABcZr1iSTg/s320/%D0%9A%D1%80%D0%B8%D0%BC%D0%BE%D0%BA,%208.11.2013%20065.jpg" width="320" /></a></div></span><p></p>
<p class="MsoNormal" style="text-align: justify; text-indent: 21.3pt;"><span lang="UK" style="mso-ansi-language: UK;"><span style="font-family: verdana;">З 2017 року Кримок входить до Радомишльської
територіальної громади. Утворений тут старостинський округ охоплює населені
пукти колишньої сільської ради – Білку, Таборище, Спірне та Хомівку. <o:p></o:p></span></span></p>
<p class="MsoNormal" style="text-align: justify; text-indent: 21.3pt;"><span lang="UK" style="mso-ansi-language: UK;"><span style="font-family: verdana;">У липні 2022-го в селі поховали загиблого на
сучасній російсько-українській війні героя-земляка Анатолія Пархимовича, у
лютому 2023-го – Анатолія Білявського.</span></span><span style="font-family: verdana; text-align: center;"> </span></p><p class="MsoNormal" style="text-align: center;"><span lang="UK" style="mso-ansi-language: UK;"><o:p><span style="font-family: verdana;"></span></o:p></span></p><div class="separator" style="clear: both; text-align: center;"><span style="font-family: verdana;"><a href="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEiTolSTdNN_J6gdIHegx2KCUo4dJoAe5j6stOId3WSndnoN1AM7uzUu21Xy7VXieTdfXvSbzFcfqcDwRvNTOVvQCplGvsXqKHXpHTKvNddwcu2ksEB-7kz883LchYdx-6z21JCd8tyhkWJ0H5aDWaL5ULpdYHK9xu9ULSJC8EoyuvVcfgU2xqivyQeWGg/s850/%D0%9F%D0%B0%D1%80%D1%85%D0%B8%D0%BC%D0%BE%D0%B2%D0%B8%D1%87_%D0%91%D1%96%D0%BB%D1%8F%D0%B2%D1%81%D1%8C%D0%BA%D0%B8%D0%B9.jpg" style="margin-left: 1em; margin-right: 1em;"><img border="0" data-original-height="602" data-original-width="850" height="227" src="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEiTolSTdNN_J6gdIHegx2KCUo4dJoAe5j6stOId3WSndnoN1AM7uzUu21Xy7VXieTdfXvSbzFcfqcDwRvNTOVvQCplGvsXqKHXpHTKvNddwcu2ksEB-7kz883LchYdx-6z21JCd8tyhkWJ0H5aDWaL5ULpdYHK9xu9ULSJC8EoyuvVcfgU2xqivyQeWGg/s320/%D0%9F%D0%B0%D1%80%D1%85%D0%B8%D0%BC%D0%BE%D0%B2%D0%B8%D1%87_%D0%91%D1%96%D0%BB%D1%8F%D0%B2%D1%81%D1%8C%D0%BA%D0%B8%D0%B9.jpg" width="320" /></a></span></div><p></p>
<p align="center" class="MsoNormal" style="text-align: center;"><b style="mso-bidi-font-weight: normal;"><i style="mso-bidi-font-style: normal;"><span lang="UK" style="font-size: 10pt;"><span style="font-family: times;">А.Пархимович.
А.Білявський.</span><span style="font-family: verdana;"><o:p></o:p></span></span></i></b></p>
<p class="MsoNormal" style="text-align: justify;"><span lang="UK" style="mso-ansi-language: UK;"><o:p><span style="font-family: verdana;"> </span></o:p></span></p>
<p class="MsoNormal" style="text-align: justify;"><br /></p>
<p class="MsoNormal" style="text-align: justify;"><span lang="UK" style="mso-ansi-language: UK;"><o:p><span style="font-family: verdana;"> </span></o:p></span></p>
<p class="MsoNormal" style="text-align: justify; text-indent: 21.3pt;"><b style="text-indent: 21.3pt;"><span lang="UK"><span style="font-family: times;">У публікації використано майже 100 загальнодоступних друкованих та електронних джерел.</span></span></b></p><p class="MsoNormal" style="text-align: justify; text-indent: 21.3pt;"><span style="font-family: times;"><b><span lang="UK">Висловлюю вдячність за натхнення, спонукання до пошуків
та сприяння авторам і коментаторам </span></b><b><span lang="EN-US">FB</span></b><b><span lang="UK">-спільноти
<a href="https://www.facebook.com/groups/krymka/?multi_permalinks=1883943848649797&notif_id=1681144325957346&notif_t=feedback_reaction_generic&ref=notif">«Крим, Кримська Рудня, Кримка, Кримек, Кримок»</a>, зокрема дослідницям Кримоцької
минувшини Станіславі Горай і Тетяні Суходольській, а також Ігорю Довбишу,
Андрію Климчуку та багатьом іншим. </span></b></span></p><p class="MsoNormal" style="text-align: justify; text-indent: 21.3pt;"><br /></p>
<p class="MsoNormal" style="text-align: justify;"><span lang="UK" style="mso-ansi-language: UK;"><o:p><span style="font-family: verdana;"> </span></o:p></span></p><br /><p></p>Володимир Молодикоhttp://www.blogger.com/profile/08414226033819494341noreply@blogger.com4