Чи відомо вам,
шановні, про те, що наш Радомишль має кілька «однофамільців»? Зокрема, є село
Радомишль у Луцькому районі на Волині. А у Польщі в Мелецькім повіті існує
містечко Радомисль Велький (тобто «великий»). До речі, і наш Радомишль, і його
однойменники засновані, як свідчать історичні документи, у другій половині XVI століття.
Очевидно,
існувала в минулому якась історична закономірність, за якою всі ці населені
пункти мають тотожне оригінальне і водночас рідкісне наймення. Відтак
закономірною є й потреба навести мости єднання між громадами цих поселень у наш
час.
Нещодавно радомишльський
міський голова В.Капранчук надіслав звернення до бургомістра Радомисля Велького
пана Ю.Рибінського. У ньому зазначається, що сама доля визначила, щоб наші
міста були спорідненими, адже невипадково ще з XVI століття вони мають однакову
назву, що вказує на їх зв’язок і близькість у минулому. Історикам і краєзнавцям
ще належить встановити цей зв’язок і те, як і чому вони названі саме так.
А завдання
теперішньої міської влади насамперед мають полягати в тому, щоб прокласти
місток єднання між двома містами з минулого в сьогодення. Напевне можна і нині
знайти багато спільного у становленні, розвитку, господарюванні, самоврядуванні,
запозичувати і впроваджувати один у одного кращий досвід чи досягнення. Задля
цього треба не так уже й багато — зустрітися для налагодження знайомства, аби
обговорити наміри та перспективи дружби і співпраці, подальших ділових і
дружніх взаємин між нашими громадами. В.Капранчук запросив бургомістра
Радомисля Велького Ю.Рибінського відвідати наш український поліський Радомишль.
У відповіді, яка
надійшла від польської сторони, пан бургомістр дякує за прагнення встановити зв’язки
між нашими містами, погоджуючись із тим, що вже однакові назви міст спонукають
до єднання. Сподівається влада Радомисля Велького й на подальшу співпрацю і обмін
досвідом у функціонуванні органів самоврядування, на розвиток економічних зв’язків.
Особливу увагу, на думку пана Ю. Рибінського, слід звернути на встановлення
контактів між молоддю міст, учнів наших шкіл, котрі у недалекому майбутньому
стануть до керма державного та регіонального управління. У вересні на
екскурсію до України має відбути група учителів із Радомисля Велького, які, вірогідно,
завітають до нашого Радомишля і зустрінуться тут зі своїми українськими колегами.
Польська сторона сподівається, що налагоджені зв’язки між мешканцями двох Радомишлів
будуть тривалими і плідними з користю для обох громад.
Примітно, що
наведення мостів єднання між нашим Радомишлем і його польським «однофамільцем»
відбувається на тлі деякого загострення україно-польських відносин, спричинених
60-ю річницею Волинської трагедії. Доречно
у зв’язку з цим було б простежити, чи не зачепила вона й волинський Радомишль.
Відголосками радянсько-польського протистояння стала 1946 року й зміна назви
нашого Радомишля, що до того теж іменувався Радомислем. До речі, назва ця, на думку
багатьох мовознавців, має саме польське походження, оскільки всі три Радомисля
в пору їх заснування входили до складу польської держави. А на Радомишльщині
1946 року також «позбулися» своїх історичних наймень села, назви яких так само
вказували на польські корені: Ляхова (нині Осички), Шлямарка (Стара Гребля),
Янівка (Іванівка).
Минуле, звичайно,
треба пам’ятати, але не для розпалювання міжнаціональної ворожнечі, а задля
того, щоб не повторювати колишні помилки й не допускати подібного в майбутньому.
І згадувати полеглих слід у скорботі, а не у гніві. Тож на таких засадах варто
нам розвивати взаємини з нашими сусідами та ще й, судячи з назви, можливими «родичами
».
І насамкінець ще
декілька слів про польський Радомисль. Це містечко є адміністративним центром
гміни (за польським адміністративно- територіальним устроєм країна поділяється
на воєводства, воєводства — на повіти, а повіти — на гміни), до якої входить
тринадцять населених пунктів. Населення гміни становить 13,5 тисячі мешканців,
безпосередньо у Радомислі Велькому мешкає 2,5 тисячі осіб. Територія гміни —
159,8 км2. Власне, самі поляки стверджують, що їхній Радомисль є
великим лише за назвою. Такий придаток містечкові надав 1907 року Сейм
Галиційський у Львові, аби відрізнити його від Радомисля над Бугом (на Волині,
що тоді також була польсько-галицькою територією) і уникати поштових помилок.
Сучасний Радомисль
Велький має декілька давніх історичних пам’яток, серед яких ринок, що слугує в
містечку вже кілька століть, збудований у XVIII столітті костьол, будинки XVIII-XIX
століть. Багато стародавніх споруд привертає увагу туристів і відвідувачів у
населених пунктах гміни.
Газета
«Зоря Полісся», 23 серпня 2003 р.
