В’януть вуха від безкультур’я й матюків, що лунають в оприлюднених нашими спецслужбами перехоплених розмов рашистів зі своїми батьками чи родичами на рашці. А у поселеннях, звідки окупантів вигнали, українці шоковані «побутом» зайд. Для прикладу, у Тростянці Сумської області в облюбованому рашистами помешканні «в одному місці у них були і вбиральня, і кухня, і ванна. Там де спали, вони і в туалет ходили,» – розповідають місцеві рятувальники, що зачищають поруйноване місто від завалів. «Вони жили в таких умовах, в яких в Україні не тримають навіть свиней».
Це, вочевидь, і є той «рускій
мір», до якого нас хочуть знову затягнути. Бо таку ж «культуру й цивілізацію»
несли українцям століттям тому тодішні червоні москальські загарбники, що
«визволяли» від «націоналістів» проголошену в 1917-му незалежну Україну, таки
окупувавши її до 1991 року.
З книги В.Фісуна та Р.Майстренка
«Радомисль 1919-1923: життя на межі смерті»:
«У наказі №2 від 5 березня 1921 року повітової надзвичайної санітарної комісії, створеної в Радомислі для боротьби з епідеміями та антисанітарією, зазначено, що однією з причин жахливого санітарного стану в Радомислі названо справляння природних потреб зайдами не у вбиральнях, а в будь-яких місцях. Так, бійці 132-ї бригади, що квартирували у будівлі присутствених місць (донедавна в ньому містилась школа №5 – В.М.), перетворили один з поверхів споруди у сміттєзвалище та вбиральню. Територію довкола будинку «визволителі» загадили «іспражнєніями» настільки, що там було небезпечно перебувати людям. І це в самісінькому центрі міста поруч з владними окупаційними установами: ревкомом, комендатурою, штабом, трибуналом…»
