У спогадах вдячних учнів усякчас
зберігається в пам’яті перша вчителька. На цій світлині 1956 року з альбому
радомишлянки Людмили Довгополової (вона у першому ряду в центрі) – учні першого
класу Радомишльської школи №6 зі своєю вчителькою Поліною Йосипівною
Гориловською.
Для Людмили
Михайлівни вона була однією з найулюбленіших шкільних учителів, що вирізнялась
однаковим ставленням до всіх без винятку учнів, оточуючи їх увагою та любов’ю,
прищеплюючи прагнення до навчання і обдаровуючи знаннями. Перша вчителька
організовувала захоплюючі позакласні заходи, «тимурівські» команди,
влаштовувала цікаві й пізнавальні екскурсії Радомишлем та його околицями, кращі
учні закріплювалися за тими, хто не встигав у навчанні. Запам’яталась і така оригінальна
форма відзначення успіхів школярів в навчанні чи позакласних заходах: з цього
приводу класовод надсилала їхнім батькам вітальні телеграми. Втім слалися вони усе
ж не через телеграфістів, а передавалися учнями, і писалися, звісно, від руки, хоча й на
справжніх телеграфних бланках. Одначе успіх і позитивний ефект справляли
неабиякий.
Поліна Йосипівна стояла біля витоків
цього навчального закладу, що відкрився у 1946 року. Вона була його директором
упродовж 1946-1948 років і вела один з класів.
Учениця першого шкільного набору
доброї пам’яті Юлія Феодосіївна Герасько (Осадкіна) згадувала тогочасних
вчительок початкових класів як молодих, гарних, але згорьованих війною, у
невибагливому, майже військовому форменому вбранні, та водночас ерудованих,
інтелігентних, добрих педагогів.
Про таких народна мудрість
стверджує, що вчитель лише відчиняє двері до знань, а заходить у них кожен сам.
І ці двері вони упродовж усієї своєї педагогічної діяльності завжди тримали
відчиненими.
Газета «Зоря Полісся» від 10 жовтня 2025 р.
