7 березня 1923 р. Всеукраїнський Центральний Виконавчий Комітет ухвалив
постанову «Про адміністративно-територіальний поділ Київщини»,
започаткувавши новий адміністративно-територіальний
поділ України на округи та райони. Цією постановою 14 повітів Київської губернії були замінені на 7 округів, а 247 волостей – на 111 районів. Відтак на адміністративній карті з’явились нові
територіальні утворення - Радомишльський і Потіївський райони, що підпорядковувались
новоутвореному Малинському округу.
Та якщо
для Потіївки створення району слугувало певним підвищенням у статусі, бо
територіально район був більшим за колишню Потіївську волость, то Радомишль,
хоча й став центром новоутвореного Радомишльського району, значно втратив свою
значимість. Адже до того місто було центром повіту, що охоплював майже третину
сучасної Житомирської області та частину Київської. Радомишль при тому мав
такий же статус як, скажімо, Черкаси, Луцьк, Рівне, Бердичів. Тепер же за новим поділом центром створеного
замість повіту округу ставав Малин.
Заміна
адміністративного центру, проте, виглядала нелогічною, з огляду хоча б на те,
що на ту пору Радомишль мав значно кращі демографічні, соціальні та економічні
показники, ніж Малин. Порівняйте самі: Радомишль нараховував 12,3 тисячі
населення, Малин – 7,4. У Радомишлі обліковувалося майже вдвічі більше
будинків, ніж у Малині, у тому числі й громадських, що слугували для розміщення
різноманітних владних установ.
Відтак,
чим керувалися ініціатори такої рокіровки, сказати важко, але можна тут
припустити декілька причин. Одна з них – транспортна. Адже так сталося, що в
середині ХІХ століття з побудовою Києво-Брестського (Брест-Литовського) шосе,
яке пройшло у 18 верстах від Радомисля, місто спочатку втратило значення
важливого шляхового вузла, що до того лежав на шляху Київ-Житомир і звідки
розходилися шляхові сполучення на Фастів, Бердичів, Чорнобиль, Коростень та ін.
А на початку ХХ століття Радомисль обминула залізниця Київ – Коростень, що
перетинала, одначе, Малин. До того ж повз Малин побудували й автотрасу Київ –
Ковель – Варшава.
По-друге,
за чекістськими доповідними Малин вважався більш благонадійним регіоном, ніж
Радомишль, який був одним з центрів антибільшовицького повстанського руху, і
це, на думку влади, могло становити в майбутньому певну загрозу. Так само
авторитетнішим і дієвішим вважався й малинський більшовицький осередок.
Не
виключено, що зіграв свою визначальну роль й так званий протекціоністський
фактор. Адже Київський губернський виконавчий комітет на ту пору очолював
Я.Гамарник, що свого часу починав у
Малині свій трудовий шлях.
Проте вже
наступного 1924 року Малинський округ було ліквідовано, а його територію розподілено
між Київською і Волинською губернією. Протягом наступного десятиріччя
реорганізації тривали. Тож Радомишльський і Потіївській райони
підпорядковувались Волинському і Коростенському округу, Київській області, а з
1937 р. й дотепер – Житомирській (зазначу, що у 1930-32 р.р. райони взагалі
безпосередньо перебували у підпорядкуванні центрального уряду республіки).
Наступні
етапи формування сучасного адміністративно-територіального поділу припали на
1950-60 роки. Спочатку в 1959 р. під час укрупнення районів населені пункти
Потіївського району розподілили між Володарськ Волинським, Черняхівським і
Радомишльським районами. Потому 1962 року ліквідували й Радомишльський район,
підпорядкувавши його Малинському. Проте таке чимале утворення проіснувало лише
два роки, і в 1964-му Радомишльський район відновили. Остаточно його
сьогоднішні межі сформувалися в 1967 р., коли з Малинського до Радомишльського
передали Макалевицьку сільраду з залізничною станцією Ірша (тут теж зіграв свою
роль транспортний чинник, бо до того в Радомишльському районі не було жодної
залізничної станції, і це могло негативно впливати на його економічний
розвиток). А у 2012-му на карті Радомишльського району офіційно з’явилось
селище Городок, утворене з колишнього закритого військового містечка.
Тож нині
Радомишльський район має площу 1297 кв. кілометрів, у його складі налічується
місто, два селища і 80 сіл, розподілені між міською, двома селищними і 28
сільськими радами. На 1 березня 2013 р. чисельність населення становить 38,6 тисячі жителів.
Газета “Зоря Полісся”, 24 травня 2013 р.
Немає коментарів:
Дописати коментар