І прийшли до нас кеди, джинси та рок-н-рол

 

65 років тому в липні-серпні 1957-го впродовж двох тижнів у Москві проходив VI-й Всесвітній фестиваль молоді і студентів, гостями якого стали представники 131 країни, котрих об’єднало фестивальне гасло «За мир і дружбу».

Це був період так званої Хрущовської  відлиги, а тому Радянський Союз прагнув продемонструвати світові свою відкритість. Відтак іноземці мали змогу безперешкодно спілкуватися з москвичами, і це не переслідувалося. Доступними для огляду у фестивальні дні стали московський Кремль, а також парк Горького (вхід до нього зазвичай був платним).

Втім іноземні гості не лише відкривали для себе «принади» соціалістичного раю, а й ділилися власними надбаннями та родзинками. Зокрема в постфестивальному СРСР почала ширитися мода на джинси, кеди, потроху стали пробивати собі дорогу рок-н-рол та інша «західна» поп-музика, деякі незнані раніше спортивні ігри та розваги.

Позаяк за наслідками нових закордонних віянь знову набула актуальності боротьба з так званими «стилягами», як називали в Союзі наслідувачів «буржуазної» атрибутики. Вони вирізнялися з-поміж загальної маси задирливим вбранням, прикметною ознакою якого попервах були тканини в клітину для верхнього одягу, квітчасті сорочки з великими комірцями, строкаті краватки, надто вузькі («дудочки») або ж дещо згодом – надміру широкі («колокола») чи розкльошені штани,  подібні визивні спідниці у жіноцтва, колоритні екстравагентні зачіски, «стиляги», до того ж, захоплювалися джазом та закордонною музикою тощо.

Між тим, саме у фестивальні дні 10 серпня 1957-го в Радомишлі у міському парку відкрився танцювальний майданчик для молоді. А вже трохи більше ніж через місяць районна газета «Соціалістична перемога» написала, що на танцях «пущено  в дію платівки для радіоли з так званими «стиляжними» танцями, чим приваблено «стиляг», які, звиваючись у безглуздих рухах, псують настрій відвідувачам танцювального майданчика і зокрема погано впливають на старшокласників». Звісно, відповідні оргвисновки були зроблені.

Танцмайданчик у міському парку, побудований у 1957-му.

Втім «залізна завіса» дістала таки чимало тріщин та шпарин, і з подальшим розвитком новітніх телекомунікаційних технологій цілком відгородитися нею від світу вже було просто неможливо.