Небезпечний візитер

  

Днями на виноградній шпалері у вільному від пагонів лози «вікні» побачив чималого смугастого чорно-жовтого павука. Він хазяйновито засідав у центрі густо сплетеної ним павутини, що була рясно всіяна різноманітною мошкарнею.

Поділившись у мережі зробленою світлиною непроханого «звіра», отримав відповідь, що на фото – так званий павук-оса, і що з ним слід бути обережним.

Відтак покопирсався на інтернет-ресурсах і дізнався, що його наукова назва – Аргіопа тигрова (вочевидь, з огляду на «осине» забарвлення) або Брюнніха (за прізвищем данського зоолога й дослідника комах). 

Зазначається, що поширений він у помірному й субтропічному поясах, зокрема й практично по всій Україні, де найбільше розповсюджений у Тернопільській, Волинській, Рівненській та Київській областях. Ми, як бачимо, розташовані між двома останніми регіонами, тож присутність небезпечного павука на Радомишльщині цілком очікувана. І про зустрічі з ним час від часу повідомляють наші краяни.

Пригадалося тимчасом, що кілька років тому вже натрапляв на подібного візитера, але обмежився тоді порівнянням з тарантулом і каракуртом, тож особливої уваги не звернув і заспокоївся.

Зрештою, випробовувати долю не став і цього разу завбачливо нейтралізував підозрілого зайду, залишивши фото «на згадку».

Цей вид є отруйним і вважається небезпечним. Після згаданих тарантула і каракурта він посідає третій рядок у реєстрі отруйних павуків, присутніх на українських теренах. Втім, як зазначають зоологи, його укус не є смертельним для людини. Виняток становлять алергетики, для яких завдана павуком рана може спричинити летальні наслідки.

Хоча укус цього павука таки болючий, як, скажімо, і після оси чи подібних комах. Біль притому може не вщухати кілька днів, а на місці контакту під дією отрути часом утворюється нарив.

Не помітити грізного приблуду важко. Адже ловильна сітка у нього зазвичай щільна, сидить він у її центрі голівкою донизу, щоби у разі небезпеки стрибнути на землю. Впадає в очі й через чималі розміри – тіло сягає двох сантиметрів, а з ногами простягується до чотирьох. Передні й задні його лапки попарно зближені, тож зовні «хижак» під час полювання нагадує хрест чи літеру «Х». Місцями осідання та ловів для нього здебільшого є лугові зарості, узлісся, галявини. І, судячи з власного досвіду, навідується й у садочки.

Втім, за повідомленням пресслужби МОЗ, попри фіксацію випадків укусів павука (цьогоріч таких вже було шість), жодного смертельного випадку не зафіксовано.

Що стосується заходів домедичної допомоги в разі укусу, то передусім медики радять промити уражену ділянку дезінфікувальним засобом чи мильною водою, забинтувати рану та накласти холодний компрес, наклавши ще й пов’язку вище місця ураження. Потерпілому слід випити багато рідини, потрібно дати йому знеболювальний та протиалергійний препарати, контролюючи його стан до прибуття медпрацівників. Для точного визначення ліків або протиотрути бажано зберегти фото чи опис кусючки.

Павук-оса вважається неагресивним, але його краще не зачіпати, особливо коли той полює на павутинні. Слід зазначити, що має він славу вправного мисливця на комах.

Активізацію поширення небезпечних павуків зазвичай пов’язують зі спекою, що останніми роками стає вже звичним явищем навіть для нашого донедавна, здавалося б, помірного Полісся.

 

Газета «Зоря Полісся», 30 серпня 2024 р.