«Троянди й виноград, красиве і корисне…»

 

Прижиттєві класики української літератури радянської доби не могли не перебувати у вирі суспільно-політичного життя. Адже часто-густо обіймали високі щаблі у тих чи інших громадських, а то й владних структурах. Не оминув такої «участі» й відомий поет та перекладач, ревний захисник української мови та культури Максим Рильський.

В його життєвій долі поєдналися шляхетське та українофільське коріння, зростання у колі українських національних корифеїв: Миколи Лисенка, Дмитра Ревуцького, Олександра Русова, Панаса Саксаганського та іже з ними – і ода «вождеві усіх народів» Йосипу Віссаріоновичу. Останнє, проте, на багато літ стало для Максима Тадейовича надійною індульгенцією від репресій та переслідувань. Бо хіба ж можна ув’язнити поета, хто сотворив «геніальну» «Пісню про Сталіна»? Такий аргумент видався визначальним для його захисту, хоча й не уникнув він арешту. Але таки повернувся з сумнозвісної Лук’янівки, звідки небо було «в клітинку», на відміну від багатьох своїх друзів і соратників по перу – зокрема Михайла Драй-Хмари, Дмитра Загула, Миколи Зерова, Павла Филиповича.

До цього переліку можна додати й радомишлянку Риву Балясну, яку було піддано репресіям уже в повоєнний час на хвилі боротьби «з безродними космополітами». З нею Рильського теж єднала спільна творча діяльність, адже переклав він українською ряд віршів поетеси, що писала на ідиш.

Він нікого не зрікся й ні на кого не доніс, попри те, що й сам тривалий час перебував під наглядом й офіційно звинувачувався у націоналістичних ухилах. Відтак і життя, і творчість поета всякчас поєднували в собі офіціозну та ліричну іпостасі. Мов знаменитий його вірш про троянди й виноград, як красиве і корисне.

Зрештою мав він премії, відзнаки, нагороди, академічні регалії, очолював Спілку письменників та Інститут мистецтвознавства, фольклору та етнографії АН України, що нині носить його ім’я, обирався депутатом Верховної Ради УРСР та СРСР.

Слід зазначити, що громадсько-політична діяльність Максима Рильського поєдналась з Радомишльщиною. У 1962 році поет і громадський діяч був обраний депутатом Верховної Ради СРСР. У радянському парламенті, котрий був двопалатним, він входив до Ради Національностей. Обирався Рильський по Житомирському виборчому округу №32 (цікаво, що, як і кожну союзну республіку Україну в цій палаті преставляли саме 32 депутати), до якої тоді входив і Радомишльський район. Тодішня районна газета «Соціалістична перемога», що висвітлювала хід виборів, опублікувала біографію кандидата в депутати із закликами до виборців району віддати за нього свої голоси.

 

Газетне фото з виборчої агітки.

У радянській виборчій системі кандидат на округ завжди був один. Тож за закономірними оприлюдненими підсумками, що зазвичай знаменували «торжество соціалістичної демократії», «усі виставлені кандидати дістали абсолютну більшість голосів і були обрані депутатами». Зокрема за кандидатів у депутати Ради Національностей в Україні проголосувало 99,79 відсотка тих, що брали участь в голосуванні.

29 березня голова окружної виборчої комісії вручив Максимові Рильському посвідчення депутата. Втім, попри всенародну політичну підтримку, для загалу він був і залишався передусім мистцем і поетом, чий внесок у розвиток української культури неоціненний.

 

Газета «Зоря Полісся», 15 серпня 2025 р.