Скарби Валерія Фісуна

У 1993 році в популярній книжковій серії «Бібліотека українця» вийшла книга «Про скарби та скарбошукачів». Інтригуюча назва безумовно привернула увагу читачів. Та для наших краян, котрі змогли ознайомитися з цим виданням, цікавість підігрівалася й іншим: автором надзвичайно змістовної праці був радомишлянин, молодий науковець Валерій ФІСУН.

Він народився у Радомишлі 1968 року, закінчив тут міську школу №4, а затим вступив на філологічний факультет Київського університету ім.Тараса Шевченка. Вже у студентські роки визначилося коло уподобань та інтересів Валерія — фольклор, етнологія, історія, археологія. Тому після закінчення університету він обирає шлях науковця і місцем його роботи стає університетський Центр фольклору та етнографії. Відтак для молодого фахівця починається нелегкий шлях пошуків і знахідок, гіпотез і версій.

Книга «Про скарби та скарбошукачів» засвідчила здатність молодого науковця якраз шукати і знаходити. Хто_, як і де заховував скарби? Які прикмети скарбів? Чи можна знайти скарб на основі народних творів? Автор не лише дав ґрунтовні відповіді на ці та інші питання, а й докладно розповів про монетну систему України ще з часів середньовіччя, дослідив і навів чимало зразків усної народної творчості, з яких читачі могли дізнатися про роль і місце грошей для наших пращурів. Наводяться при цьому перекази й легенди Київщини, Подніпров’я, Запорожжя, і, звичайно ж, рідного Полісся.

«Поблизу Радомишля, - пише В.Фісун, - поширена легенда, ніби десь у Кодрянських лісах поляки при наближенні ворога (козаків) потопили у болоті вози, повні здобичі, награбованої під Москвою. Ті коштовності і зараз там. А болото називається Лядом, бо що б туди не попало — тому й амінь. Наче кришкою накриє...»

Легенди, перекази, фольклорні твори й народні оповідки увійшли й до книжок «Словесна магія українців» (1998 р.) та «Нечиста сила у світогляді українців» (2000 р.), що також побачили світ у «Бібліотеці українця». Валерій Фісун є їх упорядником. Зібрано те розмаїття було студентами університету і працівниками Центру фольклору й етнографії.

Збірник «Словесна магія українців» наводить майже 300 текстів замовлянь, що застосовуються в народній медицині для лікування різноманітних хвороб. Значну їх частину Фісун зібрав і записав на Радомишльщині. зокрема у Великій Рачі, Білій Криниці. Присвятив цю працю етнограф своїй матері Ганні Володимирівні. Ганна Фісун, до речі, значною мірою сприяла синові в роботі, бо її пам'ять зберегла повнющі грона усної народної творчості. Тож саме від неї вірогідно отой інтерес до дослідження спадщини наших пращурів передався й синові. Багато хто з радомишлян, певно, пам'ятає цю відкриту людям серцем і душею жіночку, що була знаною швачкою, майстринею, порадницею. Певний час вона мешкала у Білій Криниці, а затим переїхала в Запоріжжя.

На Радомишльщині було зібрано й легенди та оповідки, що увійшли до збірки про нечисту силу. Її автори не ставили на меті доводити існування чи неіснування нечистої сили, а просто подали тексти оповідей «очевидців» чи «свідків подій». Адже в народних уявленнях про нечисту силу, її поведінку і спосіб існування, як зазначає В.Фісун у передмові до книги, відбився багатовіковий досвід спілкування українців з навколишньою природою, самобутнє осмислення багатьох загадкових явищ людського життя. А це безумовно потребує всебічного наукового дослідження й вивчення. Примітно, що предметом досліджень наш земляк обрав саме рідний край.

Валерій Пилипович не забуває своєї малої батьківщини, своїх земляків. Він став одним з ініціаторів і натхненників створення в складі Громадської організації «Земляцтво житомирян», що діє в столиці, Радомишльського відділення. А вже як заступник голови відділення сприяв налагодженню контактів «Земляцтва» із земляками, укладанню угоди про співпрацю, наданню посильної допомоги. Потому певний час очолював земляцький осередок радомишлян.

До речі, в одному з номерів всеукраїнського часопису «Житичі», виданні ГО «Земляцтво житомирян», вміщено дослідження В.Фісуна про Новорічні й Різдвяні народні традиції, що побутують на Радомишльщині. У ньому автором використано матеріали фольклорно-етнографічної експедиції, яка проводилась у жовтні 2001-го в Радомишльському районі Центром фольклору і етнографії. Як розповів Валерій, пошуковцями досліджувалися зокрема кладовища у Раївці, Таборищі, місцеві поховальні обряди, демонологічні легенди, родинна і календарна обрядовість. Назбирано доста етнографічних експонатів - від рушників до прядок. На думку дослідників, у цьому регіоні щільно поєднано традиції та звичаї української і польської культур. Зібрано також цікаву інформацію про католицький цвинтар у Радомишлі.

Радомишльщині пощастило, що свого часу нею промайнула життєва і творча стежина Василя Скуратівського, народознавця-етнографа номер один у сучасній Україні. Наш земляк Валерій Фісун, завідувач Центру фольклору та етнографії Національного університету ім.Т.Г.Шевченка, гідно продовжує його справу, вишукуючи і досліджуючи скарби народної творчості та духовної культури українців, щоби зберегти їх для нащадків.

Газета «Зоря Полісся», 13 квітня 2002 р.

РАДОМИШЛЬ - НАШ ДІМ