Свято єднання міської громади

18 жовтня 1987 року до Радомишля вперше прийшов «День міста», що відтоді став улюбленим та очікуваним святом для всієї міської громади.

Проходив він на велелюдному головному міському майдані, котрий у ту пору, щоправда, іменувався Червоним, зважаючи на провідний радянський колір. Був, звісно, заідеологізованим, як і всі подібні тодішні масові заходи. Приміром, виставка дитячих виробів іменувалась «Ярмарком солідарності», засвідчуючи у юних радомишлян «високий рівень радянського патріотизму та пролетарського інтернаціоналізму». Хоча самі хлоп’ята в ігровій формі організували таки народний ярмарок із «закликайлами», колоритними «продавцями» й «продавчинями» та іншими атрибутами. А вже справжній «дорослий» розпродаж наїдків, гастрономії та кулінарії так само у народному стилі влаштував комбінат громадського харчування, що тоді був монополістом у цій сфері. Втім, нині ці функції не менш ефективно виконують різного роду підприємці.

Започаткувались у той час й інші традиції, що продовжуються дотепер. У дитячому середовищі – це конкурси малюнків на асфальті, виставки виробів гуртківців Станції юних техніків та інших позашкільних закладів дитячої творчості. Старші натомість влаштували виставку товарів, що вироблялися на підприємствах міста. На ній були представлені виготовлені машинобудівниками могутні лісовози та інші лісозаготівельні машини, споживчі зразки продукції підприємства, розмаїття виробів майстрів меблевого цеху,  швейної фабрики, заводу капронових виробів, лісопереробної галузі, випічка та смаколики хлібозаводу.

Згадки про День міста у 1987-му

На жаль, ця традиція, здається, вже втрачена безповоротно, бо товаровиробників тих у нас зараз майже не лишилося. Для радомишлян, одначе, то було й справді виставкою, бо на прилавках місцевих магазинів такого товарного набору вони тоді чомусь не бачили.

У минулому залишився й бадьорий та піднесений марш-парад духових оркестрів. Водночас були й тепер зостаються притаманні цьому святу різноманітні концерти, спортивні змагання, ігри, конкурси тощо.

Спочатку святкували восени, вінчаючи трудовий і зокрема сільськогосподарський рік, орієнтуючись, попри тодішні компартійні ідеологічні тертя, на улюблене в народі свято Покрови. Проте не трималися конкретного числа, а обирали ближню до цього дня неділю. Але осінь та ще й у жовтні – пора вередлива. Тож траплялося, що через негоду заплановані гуляння зривалися, переносилися, а то й зовсім відкладалися. Врешті у кризові дев’яності про загальноміські святкові дійства забули взагалі. Відновили День міста вже у 2006-му, наповнивши його новим змістом та новими барвами, і поступово перенесли святкування до так само відновленого після кількарічних занедбань міського парку.

Обрали притому й іншу дату свята, приурочивши його до дня Трійці. З одного боку – це літо, з іншого – гарантований державний вихідний. А ще – данина прадавній традиції Радомишля, головним храмом якого упродовж багатьох віків була саме церква в ім’я Святої Трійці.

Наразі це загальноміське свято було і зостається днем єднання радомишлян, демонстрацією їх умінь, талантів, працьовитості, бажання робити свій внесок для розвитку і добробуту цього мальовничого та квітучого поліського куточка, де вони живуть, трудяться і відпочивають.

Газета «Зоря Полісся», 2 червня 2017 р.