Відроджуючи історичну пам’ятку та духовні цінності

Примітно, що саме перед Міжнародним днем пам’яток історії та історичних місць, що відзначається 18 квітня, в Радомишлі у відомому багатьом поколінням містян урочищі «Капличка» відбулась толока з облаштування цього занедбаного міського закутка. Її організували та провели вірні місцевої парафії Святої Трійці Української Греко-Католицької Церкви, до яких долучилися громадські активісти – свободівці, просвітяни, волонтери, а також небайдужі жителі міста, зокрема й мешканці прилеглої вулиці, що від 2016-го іменується Троїцькою.

  

Саме тут з давніх давен височів і вигравав золотавими куполами Свято-Троїцький храм, що упродовж багатьох віків уособлював всю нелегку й трагічну історію стародавнього Мичеська – Радомисля – Радомишля.

Врешті історія самої церкви, згадки про яку відомі з ХVII століття, не менш трагічна. Кілька разів вона горіла разом із містом, але повсякчас відновлювалась, постаючи з попелищ. Та зруйнована у 1927-му руками ревних «червоних» атеїстів, уже так і не піднялась.

Місце, де стояла Троїцька церква, зрівняли, як мовиться, з землею. Разом із цвинтарем, на якому були віддані землі й Греко-католицькі митрополити Лев Шептицький, Ясон Смогоржевський.

У ХVIII столітті храм був кафедральною церквою уніатської митрополії, що обрала Радомисль під свою резиденцію, визначальною мірою посприявши подальшому розвою та розвиткові міста. У 1919-му храм став осідком української автокефалії, відтак першим потрапив під більшовицьку сокиру, втілившись у згадках містян лише в «капличку», як називали радомишляни лагідне джерельце, вода з якого неквапом тут струменіла до річки.

Останніми роками місцину настільки захарастили, що неможливо було навіть дістатися до джерела. Казали, що воно нібито пересохло. Аж ні, так само б’є, хоча й з величезними труднощами пробиває собі дорогу через купи пластикового та іншого мотлоху. В цьому переконалися й учасники толоки. Крок за кроком їхніми зусиллями та стараннями почали проглядатися  колишнє планування скверу, обриси алей, клумб, терас.

Житель Троїцької вулиці Геннадій, що допомагав прибирати місцину, каже, що не може бути осторонь, адже здавна тут живе, і йому болить, що так байдуже ставляться до забруднених та захаращених околиць окремі сусіди. Адже зрозуміло, що бруд та подібний непотріб сюди зносять не з далеких міських вулиць.

А ще він пригадав, як свого часу у 1970-х, коли впорядковували «Капличку» і лаштували на схилі терасу, під знятим екскаватором шаром ґрунту на його зрізі відкрилися ряди трун, показав фото, де біля впорядкованого скверу разом з батьками.

Згадують місцеві мешканці й те, як колись гуртом збиралися і чистили територію урочища. Але старше покоління відійшло, їх наступники, на жаль, виявилися відчуженими. До того ж, коли віддали місцину в приватні руки, працювати задарма на когось уже не бажалося. А без догляду, відомо, будь-що занепадає.

Початком перетворення смітника у середмісті на один з усесвітніх греко-католицьких паломницьких центрів та затишне і впорядковане мальовниче місце відпочинку на березі Тетерева назвав толоку один з її ініціаторів та організаторів – екскурсовод Радомишльського краєзнавчого музею СергійГалицький, подякувавши за сприяння міським службам.

Кілька років тому рішенням міськради після кількарічних судових тяганин урочище надали Греко-католикам для облаштування тут замість смітника історичної меморіальної пам’ятки.

Протопресвітер Житомирського протопресвітерства Київської Архиєпархії УГЦК та парох Радомишльської парафії Віталій Сидорук вірить, що незабаром «Капличка» знову стане найзатишнішим місцем Радомишля й найулюбленішим місцем молитви та відпочинку радомишлян і гостей цього чудового куточка. Нагадав він слова світлої пам’яті Любомира Гузара, що Блаженнійший сказав їх у Радомишлі на науковій конференції 2012 року, коли про відновлення «Каплички» ще могли лише мріяти. «Це не лише питання суто історичного знання, а й питання духовних цінностей. Сьогодні ми замало уваги звертаємо на духовні цінності. Власне ці цінності віддзеркалюються в житті Церкви, суспільства і всього народу. Ми мусимо будувати щось далі, усвідомлюючи, що стоїмо на раменах великих людей. Тоді зможемо сягнути високо і далеко», - зазначив Блаженнійший Любомир, висловивши цим своєрідний духовний заповіт радомишлянам.

Газета «Зоря Полісся», 19 квітня 2019 р.