Театр, кажуть, починається з вішалки. Власне, через гардероб потрапляють
до виставкових залів відвідувачі й більшості провідних музеїв. А от
Радомишльський краєзнавчий музей, що вде свій родовід з 1959-го, зустрічає гостей експонатами, бо саме експонати й відвідувачі є
основою діяльності будь-якого музейного закладу.
Певно, з цього приводу й виникають подеколи суперечності, що вважати точкою відліку літопису радомишльського музею. Бо є
дата його заснування, тобто день ухвали виконкомом міськради відповідного
рішення (5 березня 1959 р.), а є день, коли музей відкрився і представив перші
зібрані експонати своїм першим відвідувачам (5 листопада 1959 р.). Мабуть, саме
відчинені двері й зали для огляду мають вважатися
головним у функціонуванні будь-якої музейної установи, бо без
цього вона просто існуватиме на папері, а не для людей.
5 листопада 1959 року. Перша
музейна екскурсія.
Фото з фондів Радомишльського краєзнавчого музею.
Врешті, це стосується й багатьох інших громадських
закладів. Адже перш, ніж відкривався будь-який освітній заклад, утворювалась
його дирекція, котра готувала дитсадок чи школу до офіційного відкриття.
Позаяк маємо тут і певні парадокси. Приміром, коли у 1988 році в Радомишлі почалося
будівництво заводу картоплепродуктів, офіційно був призначений його персонал,
котрий займався будівництвом, але так його і не завершив. Відтак підприємство
не відкрилося, хоча факт його заснування та зведення в історії залишився.
А щодо музею та його культосвітньої діяльності, то саме
перші експонати спонукали громадськість ініціювати створення в місті музейного
закладу. Такими стали передані археологами знахідки з розкопок відкритої 1956 року Радомишльської палеолітичної
стоянки. Вони якраз безпосередньо й зустрічають екскурсантів у фойє, де
оформлено діораму пристановища первісних людей, що селилися на цих теренах
тисячоліттями тому.
Втім своє перше новосілля музей відзначив у колишній
будівлі райвідділу освіти, що колись містилась навпроти теперішнього приміщення
закладу. Нещодавно, на щастя, вдалося відшукати його світлину, зроблену у 1982 році тодішнім фотокореспондентом
райгазети М.Поповичем в останні дні існування споруди, призначеної під
знесення.
Окрім музею у знесеному будинку, що на світлині, свого
часу містилися райвно, станція юних техніків, у прибудові – дитяча консультація
та молочна кухня.
До слова, в давнину це був один з будинків знаного
радомишльського купця і фабриканта Горенштейна, що за зовнішнім оздобленням
нагадував інший належний йому дім, у якому зараз розміщена адміністрація
райлікарні. Донині збереглась ще одна споруда, яка була у власності цього
магната. Вона розташована там же, через дорогу, де тривалий час у радянській
період порядкувала міліція, а нині туляться терцентр, райархів та інші
установи. Жаль, що будівля так само занепадає, як і ряд інших, що могли б стати
історичною та туристичною родзинкою міста.
Проте музей бездомним не залишився, бо ще раніше переїхав
у теперішнє своє помешкання.
Сталося це після спорудження 1968 року в райцентрі нової адміністративної владної будівлі, що тоді
дістала назву Будинку Рад, а нині відома за неофіційним найменням «Білий дім».
Уведення цієї споруди в експлуатацію спричинило велику хвилю переселень. Сюди
зокрема переїхали райвиконком і райком партії, звільнивши своє попереднє
приміщення для музичної школи, а також райком комсомолу, що перед тим квартирував
саме в сучасних музейних кімнатах. Проте обіймав музей попервах лише частину
будівлі, бо в іншій розміщувалась Ощадна каса, що згодом звільнила її,
перебравшись у нове приміщення вже Ощадбанку «на Кабулі».
Нинішній будинок музею також старовинний. Він означений на планах міста ще ХІХ століття, що зберігаються в архівах, і вважається власністю Жилінських. Таке прізвище мав колись у повітовому Радомислі власник одного з
ресторанів.
Відтоді тут працює й
розвивається музейний заклад, що збирає, оберігає та виставляє на огляд
відвідувачів багатющу історичну та культурну спадщину рідного краю. І хай би
вона щодалі тільки множилась!
Газета «Зоря Полісся», 17 травня 2019 р.
Немає коментарів:
Дописати коментар