Ой, що ж то за ШУМ учинився? Та на всю Європу ще й з радомишльським відгомоном!

 

Справжній фурор зчинив український музичний гурт «Go­_A» на популярному пісенному телеконкурсі «Євробачення-2021». За його підсумками представник України посів високе п’яте місце з-поміж 41 учасника конкурсу. Притому глядацьке журі за підсумками голосування поставило український колектив на другу сходинку. Своє захоплення конкурсним номером українців висловив і переможець Євробачення гурт «Maneskin» з Італії.

Попри окремі нотки невдоволення з приводу «неукраїнської» назви колективу, він яскраво представляв на конкурсі саме Україну і, до речі,  вперше в історії виконана українським учасником пісня пролунала повністю українською мовою. Твір цей, до того ж, презентував величезній слухацькій та глядацькій авдиторії майже автентичний зразок української народної пісенної творчості, що, судячи з результатів, припала до смаку європейцям.

«Go_A» майстерно і в сучасному стилі обробили та аранжували давню, ще дохристиянську гаївку – «лісову веснянку», що присвячена Шумові, дещо змінивши її (за умовами конкурсу слова, як і музика, не можуть бути народними). Тож зазвучала вона в новій інтерпретації.

Гей, нумо-нумо, заплетемо Шума,

Шума заплетемо, гуляти підемо!

Гей, заплетися, Шуме, заплетися,

Зеленим барвінком та й застелися!

А в нашого Шума зеленая шуба,

Дівки гуляли, шубу порвали!..

Цей піснеспів здавна був складовою народного обряду, здебільшого відомого під назвою «Зелений Шум». Його у своїх дослідженнях описували Михайло Максимович, Олекса Воропай, Борис Грінченко, Михайло Грушевський, котрі називали оспіваний у ньому «Шум» уособленням лісу та його життєдайної божественної сили. До речі, у ряді слов'янських мов саме ліс означено словом «шума».

Вокалістка «Go_A» Катерина Павленко притому стверджує, що знайшла «Шумові» традиції у віруваннях українського Полісся – давнього древлянського краю, де ліс всякчас вважався невід’ємним і родовим, і родинним елементом. Заглибившись у обрядовість жителів Полісся, вона звернула увагу, що поліщуки надавали магічних сил кожному предмету та явищу, які їх оточували, і були переконані, що ШУМ, про який вони співали у веснянці-гаївці, – це ліс, це, власне, – дух лісу та його магічна сила, з якою персоніфікувалося пробудження весняної природи, зокрема й лісової.

Слід зазначити, що прадавні сліди поклоніння Шумові знаходимо й на нашій Радомишльщині. Відбилися вони зокрема у топоніміці. У Чорнобильских маєтностях, що свого часу входили до Радомисльського повіту, було в давнину село Шумилівка. А між селами Кримок та Березці здавна відоме лісове урочище з назвою Шумовá. Можна додати й сюди село Шумськ з давньоруським городищем, що існувало колись у Житомирському районі, до якого натепер належить Радомишльська громада.

Відтак презентований європейським меломанам український «Шум» має прадавні древлянські та поліські корені. З радомишльським забарвленням.