Водохреща, що багатьма нашими
краянами відзначається
вже 6 січня – за Григоріанським календарем, у 2024-му, як і
роком раніше, не було
таким щедрим на купання у крижаній воді чи обливання водою просто неба. У
військову пору – не до того. Водночас зимова світлина, яка зберігалась у
родинному альбомі радомишлян Стеценків, нагадала про таку звичку дещо в інший
спосіб. На ній – увічнено радомишльських купальників-«морженят», що обливали
одне одного в міському парку. Тут свого часу діяв фонтан (працював він, звісно,
влітку), де у бетонній чаші «плескалися» двійко скульптурних хлопчиків.
Це був типовий
витвір радянського гіпсово-бетонного «соцреалізму», бо подібні дітлахи
слугували неодмінним антуражем парків, скверів та їм подібних місць відпочинку.
Як і хрестоматійні
дівчина з веслом або атлет – дискобол чи списомет.
Власне, і в самому Радомишлі таких
було декілька. Окрім парку, «купалися» дітки у колишньому сквері, що на його
місці зараз міський меморіал.
А ще – у парку-садку, що в 1930-ті
був облаштований біля тодішнього Піонерпалацу на вулиці 25-го жовтня (нині –
Старокиївська). Цю будівлю спалили гітлерівці у грудні 1943-го, не потрібним
згодом став і садок біля нього.
Всі вони вочевидь – ровесники. І жоден
дотепер не «дожив». Фонтан у сквері розібрали під час будівництва меморіалу, а
двійко інших зруйнувалися.
Втім сліди «піонерського»
збереглися. Мешканці сусіднього будинку розповідають, що водогоном, підведеним
до фонтану, вони тривалий час користувалися, допоки вода в ньому не
обліковувалась. А нині вже така собі декоративна клумба у чаші нагадує про
предмети і справи днів, що давно минули…
Газета «Зоря Полісся», 2 лютого 2024 р.
Немає коментарів:
Дописати коментар