пʼятницю, 3 квітня 2015 р.

З іменем «Зоря Полісся»


1 квітня 1965-го року у відновленому Радомишльському районі вийшов перший номер відновленої райгазети, котра відтоді виходить під назвою «Зоря Полісся».





Адміністративно-територіальна реформа 1962 року, за якою було укрупнено райони, підпорядкувала не лише населені пункти ліквідованого Радомишльського району Малинському, а й припинила діяльність цілого ряду радомишльських районних служб. Потрапила до цього переліку і райгазета Радомишля - одна з найдавніших місцевих газет не лише на Житомирщині, а й в Україні. Проте тривала ота невдала реформа лише два роки, і у грудні 1964 Радомишльський район відновили. Тож повернулися й районні структури «до своїх берегів». Редакцію газети в Радомишлі довелося поновлювати практично з нуля. Бо попередні газетярі тим часом працевлаштувалися на інших роботах, дехто навіть виїхав з Радомишля.
Втім охоче поновили роботу в райгазеті колишні її співробітники Юхим Гончаренко (він стояв біля витоків радомишльської районки ще у 1930-ті роки), Леонід Сінькевич, Віктор Кушніренко, влилися в колектив місцеві талановиті автори Ніна Коминар, Лідія Степаненко, Раїса Нарожна.
Водночас призначений редактором Володимир Залізко, котрий переїхав до Радомишля з Овруча, де працював у тамтешній районці, «прихопив» із собою кількох «легіонерів» для посилення.  У їх числі були молоді й амбітні Петро Федотюк, Василь Скуратівський, що згодом стали знаними письменниками й митцями, а також Іван Стоцький, котрий мав уже певний досвід журналістської роботи. Літпрацівниця Марія Гордієнко приїхала з чоловіком Анатолієм Пилипенком (він, щоправда, спочатку вчителював на Радомишльщині, а до журналістики пристав у 1969-му і відтоді не поривав із «Зорею Полісся» до скону своїх літ). Заступником редактора став уже досвідчений Дмитро Баранчук, якого невдовзі перевели до Народичів редакторувати у місцевій районці (він, до речі, запросив туди вже перспективного радомишльського позаштатного дописувача Василя Овсієнка).
Ось як свого часу розповідав А.Пилипенко про редакторський стиль В.Залізка, певною мірою характеризуючи й атмосферу в колективі, до якого на правах «члена сім’ї» він долучився ще до початку офіційної роботи в редакції.
- Не міг я одразу визначити, чого було більше в цьому гарному, чорнявому, неспішному чоловікові, - згадував Анатолій Борисович. - Чи був він спокійним? Був, коли все йшло гладенько. Чи усміхався? Доволі часто і здебільшого іронічно. Сердився? Доволі часто, і тоді «народ» притихав, чекаючи, що з того буде. У Залізка був талант просторово бачити газету, відчувати, що, скільки й куди «покласти». Сам писав не дуже яскраві, але вивірені матеріали, передові статті «пік», як млинці добра куховарка. Але основними діловими рисами були в нього господарська жилка, вміння добирати кадри і ладити з ними. Він умів уникнути гострих зіткнень, умів перестрахуватися, що в ті часи багато важило...
Відновлена радомишльська райгазета отримала наймення «Зоря Полісся». Така аполітична й нейтральна назва дещо не вписувалась в узвичаєні тоді компартійні канони. Приміром, її попередники іменувалися в дусі часу «Пролетарем і незаможником», «Большевиком», «Серпом і молотом», «Боротьбою за соціалізм» і наступною «Соціалістичною перемогою». Та й сусідні районки пропагандистського пафосу не позбулися – «Прапор Жовтня», «Прапор комунізму», «Нове життя», «Ленінським шляхом».
Наразі слід віддати належне В.Залізку, що зумів відстояти цей вибір.
Цікаво, що «хрещеним батьком» такої назви називають Володимира Сосюру. Справа в тім, що, коли по війні постала потреба обрати нове наймення для відновленої обласної газети, влада звернулась з цього приводу до відомих літераторів, які підготували свої варіанти можливих назв. І шанований поет саме й запропонував «Зорю Полісся». Зрештою в області вирішили таки засвідчити відданість ідеологічному курсу, тож обласна газета стала «Радянською Житомирщиною». А перелік попередньо схвалених назв «відклали на потім». Отак і прислужилась згодом одна з них радомишлянам.
Можливо, вплинуло й те, що В.Залізко прибув з Овруча, а тамтешня газета носила назву «Зоря», тож Володимир Олександрович у «Зорі Полісся» мимоволі у такий спосіб засвідчив продовження власних традицій, започаткованих в Овручі.
Наразі маємо подякувати і Сосюрі, і Залізку, що після розпаду СРСР та комуністичної системи не довелося нам спішно «перефарбовуватися», принаймні у назві, на нові орієнтири, як це зробили більшість тогочасних газет. Власне, стійкою виявилась не лише назва. Наступний п’ятдесятирічний період є найстабільнішим безперервним періодом у більш ніж столітній історії радомишльської газети. Бо до цього її видання неодноразово переривалося революційними, воєнними потрясіннями, тими ж адміністративно-територіальними пертурбаціями. Примітно, між тим, що у першому ж номері 1 квітня 1965-го було подано коротку характеристику відновленого Радомишльського району.
Хоча, назва назвою, але зміст газети мусив таки віддзеркалювати реалії своєї епохи. Про них «Зоря Полісся» у цьому ж номері розповіла у редакційній статті:
«Наша газета має показувати кращі взірці праці, діяльність радянських і громадських організацій, поширювати передовий досвід, виховувати читачів у дусі комуністичного ставлення до праці і соціалістичної власності, нетерпимості до хиб і недоліків, рішуче боротися проти порушень партійної та державної дисципліни, безгосподарності і марнотратства».
Власне, більшість із наведеного є актуальним для будь-яких політичних вітрів. Це стосується й налаштованості редакційного колективу на тісну співпрацю з читачами, громадським активом, дописувачами газети. Врешті, гортаючи газетний архів за 1965 рік, звернув увагу, що авторами переважної більшості опублікованих матеріалів є не суто газетні працівники, а якраз отой загін їхніх добровільних помічників і активістів. Цю традицію «Зоря Полісся», яка веде відлік уже 120-ї тисячі власної загальної нумерації, тримає донині.
Як і те, що газета передусім висвітлює життя району та його громади у всіх його вимірах, незважаючи на те, якого воно кольору чи змісту, подобається комусь чи ні, – тобто таким, яким воно є. І сьогоднішні газетярі налаштовані тримати цей курс і надалі, прагнучи водночас тримати й саму газету. Навіть попри небезпідставні перспективи нових територіальних змін.

Газета «Зоря Полісся», 3 квітня 2015 р.

Немає коментарів:

Дописати коментар