«Глибиною буває у два аршини, а місцями й більше…»

«Глибиною буває усілякої спекотної літньої пори у два аршини, а місцями більше й менше…» Неймовірно, але йдеться тут про річку Тетерів попід Радомишлем. Аршин, зазначу, дорівнює 71 см. Відтак середня глибина Тетерева біля міста сягала півтора метра.

Справді неймовірно, але – як для сьогодення. Бо ось так виглядає головна радомишльська річка в році 2016-му на фотопогляді з мосту, спорудженого на ній при в’їзді в місто.

А наведено було на початку витяг з опису Радомишля від 1805 року.

Підтвердження таким «глибинним» характеристикам подаються і у військово-статистичному огляді Київської губернії 1848 року, де Тетерів названо у переліку головних річок Радомисльського повіту, що сприяють розвиткові торгівлі та лісосплавові.

Втім І.Фундуклей, характеризуючи 1852 р. Радомисль в «Статистичному описі Київської губернії», висловлює сумніви щодо цілковитих лісосплавних можливостей Тетерева. За його твердженнями, таке можливе нижче за течією, починаючи від Вишевичів (власне, у статистичних звітах ХІХ століття наводяться пристані та лісосплавні пункти на території теперішнього Радомишльського району у Веприні та Макалевичах), а біля самого Радомисля річка має «низьку воду» та безліч каміння у річищі, що затруднюють лісосплав, не кажучи вже про судноплавство.

Тим не менше Радомисльський городничий Д.Круглов, рапортуючи у квітні 1803 року Київському губернаторові про стан справ у повіті, зазначає, що сплав лісу по Тетереву не провадиться через велику кількість гребель. Одначе зауважує, що роком раніше мав місце факт переправляння корабельного лісу через греблі аж від самого Житомира.

Тож за бажання здійснити лісосплав таки можна було. А щодо заперечення судноплавства, то тут теж не варто відкидати протилежні міркування і навіть свідчення.

Приміром, свого часу в сучасному Радомишльському дитсадку №1 під час ремонту натрапили на металеву табличку з судноплавною символікою: на ній було зображено суднову кітву (якір) з написами «Надежда» та «Учр. 1847 год». Цим, власне, засвідчувалося існування в ту пору в Радомислі відповідної річкової компанії. Хоча її повноваження напевне ширилися не лише на Радомисль, а й на увесь повіт, північна частина якого мала добре розвинене річкове транспортне сполучення.

А от посилання на греблі, які зазвичай споруджувалися для облаштування річкових млинів і нібито унеможливлювали торговельно-транспортне використання Тетерева, то не завжди вони ставали на заваді. У моїй пам’яті збереглися, приміром, згадки про млин, котрий діяв на Тетереві під Чудином до середини ХХ століття. Так, роботу млинового колеса забезпечувала споруджена тут гребля, що створювала потрібний рівень води. Але у цьому місці був улаштований також обвідний рукотворний «канал», котрий давав можливість оминути водою при потребі і греблю, і млин. І, скоріше за все, це було поширеною практикою.

Врешті Л.Похилевич у своїх «Сказаннях про населені місцевості Київської губернії» 1864 року, повторюючи викладене Фундуклеєм, мимоволі суперечить сам собі, коли оповідає літописну оповідку про криваве придушення княгинею Ольгою древлянського бунту. Краєзнавець ставить під сумнів можливість походу річкою (по Уші) на човнах в давнину (йдеться про 946-й рік) літописного князя Мала до Києва з Іскоростеня (Коростеня), де нібито була древлянська столиця. Натомість стверджує, що Тетеревом таке цілком можливе і в середині ХІХ століття.

Але ж від описаного в літописі переказу про Ольгу до епохи Похилевича проминуло більше тисячі літ! Це значний часовий відрізок не лише для історичних, а й для природних змін. І Тетерів за цей період також міг і повинен був змінитися.

Пригадується, коли у 2006 році проходила міжнародна наукова конференція, присвячена 50-річчю відкриття палеолітичної стоянки «Радомишль», під час однієї з дискусій зайшла мова про особливості розташування подібних стоянок, що за твердженнями науковців зазвичай містилися біля річок. Відтак зауважено було, що Радомишльська стоянка розташована дещо задалеко від річки, маючи на увазі передусім Тетерів. Але опонент зазначив, що неподалік від місця розкопу стоянки протікає невеличкий струмок, який 30-35 тисяч років тому (саме цим періодом окреслено існування стоянки) цілком міг виглядати великою повноводною річкою. Важко уявити, яким був тоді й Тетерів (і чи був узагалі?).

Втім, не вдаючись до припущень глобальних тисячолітніх перетворень, які виникали природним шляхом, слід таки зміни останніх півтора-двох століть віднести передусім на згубний вплив господарської та іншої людської діяльності, що порушує сталий екологічний водний баланс. Відтак годі тепер дивуватися разючим перемінам, котрі відбуваються на наших очах зі знайомими й близькими водоймами та іншими водними об’єктами – і рукотворними, і природними.