Ось таке фото здавна висіло на стіні
в оселі Боженків з Дітинця. Воно вважалося сімейною реліквією, адже попри надто
дрібні постаті зображених на ньому військовиків у роду точно знали, що на
чільному місці – їхній славний пращур Григорій Боженко, уроджений 1891 року в
багатодітній родині належного до Дітинецького сільського товариства
землевласника Лаврентія Івановича Боженка та його дружини Явдохи Василівни.
Світлину було зроблено в пору Першої
світової війни. Про неї в СРСР майже не згадували, хоча, здавалося б, значною
мірою саме «завдяки» їй на антивоєнних гаслах більшовики у 1917-му прийшли до
влади. Та з погляду комуністичної ідеології –
то була «чужа» імперіалістична війна, на якій російська армія йшла у бій
«за вєру, царя і отєчєство», а не «за родіну, за сталіна», як на Другій
світовій.
Дарма що людські втрати на першій
великій світовій бійні обчислюються істориками у 8,5 мільйона військових і 13
мільйонів цивільних. І чи не по кожному селу вже відкриті тепер для вільного
доступу електронні архіви подають перелік загиблих на ній воїнів та тих, що
повернулися додому скаліченими чи з пораненнями.
Григорія Боженка доля тоді вберегла.
Натомість став він жертвою війни, що його вела з власним народом комуністична
влада, і притому нібито вважався її представником, адже за авторитет і повагу
був обраний земляками секретарем сільської ради. Проте у 1937-му «пильні
органи» заарештували його за обвинуваченням «в причетності до контрреволюційної
повстанської шпигунської організації». Одним з вагомих аргументів напевне була
підтримка вояком Української Народної
Республіки та його участь у її військових формуваннях. Бо ж і дотепер прагнення
українців до побудови власної незалежної держави вбачається росіянцями за чи не
найбільший їхній злочин. Як зазначено в меморіальному виданні «Реабілітовані
історією. Житомирська область», за постановою трійки при УНКВС по Київській
області Григорія Лаврентійовича Боженка розстріляно 9 серпня 1937 року.
Газета «Зоря
Полісся», 10 лютого 2023 р.
Немає коментарів:
Дописати коментар