Добрі паростки 1993-го

 

Після фінансово-економічного зубожіння 1989-1992 років 1993-й подарував українцям нарешті невелику надію на зрушення у кращий бік. Відчули їх і на Радомишльщині.

Попри те, що продовжилося падіння промислового виробництва (його обсяги за рік скоротилися на 16 відсотків), мали місце й певні позитивні тенденції. Зокрема на пивоварному заводі стала до ладу нова лінія розливу, що дала змогу вдвічі подвоїти обсяги виробленої продукції. Це ще, до слова, було за 10 років до уведення в дію першої черги сучасного ПБК «Радомишль». На льонозаводі, машинобудівному і в лісгоспі почалося впровадження комп’ютерної техніки.

Машинобудівники, до того ж, розробили й підготували для  виробництва нову лісотрелювальну машину. Хоча під кінець року завод змушений був зупинитися. Сподіваннями на подолання кризи стала приватизація підприємства трудовим колективом. До речі, перша в районі (разом зі швейною фабрикою).

Додалась до приватизованого списку й міська рембуддільниця, що була викуплена товариством «Червона рута» і під новою вивіскою взяла доволі обнадійливий новий старт.

Будівельна галузь, слід сказати, завжди вважалась мірилом поступального виробничого руху. І, як би не було складно, в 1993-му було збудовано нову школу, дитсадок та ще шість закладів соцкультпобуту в Краснобірці, житлові будинки  в Радомишлі та десяти селах, упорядковано 30 кілометрів доріг у ряді сіл, в місті відкрились дитяча поліклініка.

Чи не найвагомішим будівельним підсумком року стало підведення до міста магістрального газопроводу, що слугував потужним кроком до подолання енергетичної та сировинної кризи. Мав прислужитися цьому ще один широко рекламований об’єкт, який, щоправда, не був зреалізований і дістав згодом означення, як нині кажуть, піарного. Йдеться про тролейбусну лінію Радомишль – Ірша, що активно лобіювалася й на владному рівні, але результату так і не дала.

Канув у Лєту й інший тогочасний «горебуд» – завод картоплепродуктів, що його згодом пробували перетворити на інше підприємство, але теж без особливого успіху.

Освоїли тогоріч наші сільгоспвиробники вирощування цукрових буряків. Загалом непогані врожаї зібрали аграрники, але потім зіткнулися з проблемами реалізації вирощеного. Власне, наштовхнулися на це й промисловці, усвідомивши, врешті, що торгівля – важливий двигун економіки, особливо в умовах ринку.

Тим часом, саме у 1993 році почалися зміни у торговельній сфері. Зважаючи на означені вище труднощі зі збутом продукції, власні магазини відкрили льонозавод, пивзавод. В управлінні осушувальних систем запрацював державний магазин робітничого постачання. Долучилась до торговельної діяльності «Червона рута».

Якраз тоді в 1993-му в Радомишлі почали з’являтися перші паростки приватної підприємницької торгівлі, що помітно різнилася від колишньої «радянської» і за товарним наповненням, і за культурою обслуговування. Серед піонерів у цій царині був невеличкий магазин «Спектр» (на світлині), що відкрився у будівлі готелю і торгував канцтоварами, галантереєю та іншим подібним крамом. Він швидко завоював прихильність покупців. І хоча не все в його діяльності сталося, як гадалося, бо першопроходцям завжди важко, та це був добрий приклад для наслідування.

 

 

Газета «Зоря Полісся», 2 лютого 2024 р.