Цікава географія

Чи знаєте ви, що…

... ТЕРИТОРІЯ Радомишльського району становить 129 709 гектарів (1,3 тисячі квадратних метри), що становить 4,4 відсотка, або 1/23 частину території Житомирської області. Для області це є абсолютно середнім показником, бо вона складається якраз із двадцяти трьох районів. За своїми розмірами район належить до найбільших в області — сьомий за площею.

... РАДОМИШЛЬСЬКИЙ РАЙОН більший територіально за такі карликові держави, як Сінгапур (у 2 рази), Андорра (в 3 рази), Мальта, Гренада (в 4 рази), Ліхтенштейн (у 8 разів), Сан-Марино (у 21 раз), Монако (у 683 рази), Ватикан (у 2948 разів).

... З ПІВДНЯ НА ПІВНІЧ найбільша відстань в межах території району становить 51 кілометр, а між найвіддаленішими в цьому напрямі населеними пунктами Ірша і Кочерів — 41 кілометр. Із заходу на схід найбільша протяжність сягає 55 кілометрів, а між найвіддаленішими населеними пунктами Вихля і Макалевичі — 49 кілометрів.

... НАЙБІЛЬШУ географічну відстань між населеними пунктами району мають Гуто-Потіївка і Кочерів — 51 кілометр.

... НАЙПІВНІЧНІША ТОЧКА району розташована на р. Тетерів біля с. Раска Київської області (за 8 км на північний схід від Макалевичів) на 50° 46' північної широти. Найпівденніша — за 3 км на південний схід від с. Кочерів на 50° 19' північної широти. Крайня західна — за 2 км на захід від с. Вихля на 28° 49' східної довготи. Крайня східна — на 29°26' східної довготи за 6 км на південний схід від с. Макалевичі.

... НАЙБІЛЬШ ВІДДАЛЕНИМ від райцентру населеним пунктом району є село Гуто-Потіївка, географічна відстань до якого від Радомишля становить 33 кілометри.

... РАДОМИШЛЬСЬКИЙ РАЙОН МЕЖУЄ з сімома адміністративно-територіальними районами: на півночі - з Малинським, на заході - з Володарськ-Волинським і Черняхівським, на південному заході - з Коростишівським, на півдні - з Брусилівським районами Житомирської області, на сході - з Макарівським і Бородянським Київської області.

... НАЙБЛИЖЧИМ ДО РАДОМИШЛЯ сусіднім райцентром є Коростишів, географічна відстань до нього - 24 кілометри. Найдалі географічно розташований Володарськ-Волинський - за 57 кілометрів.

... НАЙДОВШИЙ «КОРДОН» Радомишльський район має з Малинським районом - більше 80 кілометрів, найкоротший - з Володарськ-Волинським - 4 кілометри.

... ГЕОГРАФІЧНИМ ЦЕНТРОМ РАЙОНУ є пункт в долині річки Глухівки між селами Мала Рача, Глухів Другий і Філонівка з координатами 50° 31' північної широти і 29° 13' східної довготи.

... АДМІНІСТРАТИВНИЙ ЦЕНТР району м. Радомишль має географічні координати: 50° 30' північної широти і 29° 15' східної довготи і лежить за 6 км на південний схід від географічного центру.

… РЕЛЬЄФ району рівнинний, помітно хвилястий, злегка розчленований річковими долинами. З південного заходу на північний схід поверхня має невеликий нахил, що і зумовлює напрямок Тетерева (перепад урізу води головної річки району в його межах становить від 143 до 120 метрів над рівнем моря).

... ВИСОТА ПОВЕРХНІ території району над рівнем моря коливається від 120 до 210 метрів, переважна більшість території має абсолютну висоту в межах 160-190 метрів.

... НАЙВИЩА ТОЧКА поверхні району — 212 метрів над рівнем моря – лежить за 2 кілометри на південний захід від с. Теклянівки.

… НИЗОВИНА, що тягнеться від Чудина до Мигалок, вважається однією з найпримітніших і найбільших низовинних місцевостей Київського Полісся.

... В РІЧЦІ МИКА поблизу Радомишля вченими виявлено один з рідких видів бітінієвих - молюсків. Раніше вважалося, що такий вид у фауні Полісся не представлений. Це так званий прибережно-фітофільний вид, який оселяється на мілководдях, віддаючи перевагу заростям водної рослинності. Іноді трапляється в різноманітних донних відкладеннях. Цей молюск стійкий до забруднення води розчинними органічними речовинами і уникає ділянок водойм, зовсім позбавлених водної рослинності.

... ДО «ЧЕРВОНОЇ КНИГИ УКРАЇНИ» занесений водяний горіх плаваючий. Ця рослина, проте, є досить поширеною у нашому краї. Зокрема, вона полюбляє «селитися» на ставках Мики, Бистріївки, Коробочки.

За матеріалами газети «Зоря Полісся», 1994-1996 рр.

Щоб була «у своїй хаті своя правда, і сила, і воля»

У березневі дні українці зазвичай вшановують пам’ять свого неперевершеного велета – Тараса Григоровича Шевченка. Український народ унікальний, адже має за духовного наставника і проводиря не політика і не священика, а поета. Пристрасне Шевченкове слово ось уже друге століття є ясним дороговказом, допомагає українцям знаходити в собі сили до самоствердження, незважаючи на будь-які утиски і заборони поневолювачів чи можновладців.

Шевченко живе у душі і в серці кожного щирого українця та патріота. Для нього є місце у всякій оселі, будь-якому селі чи місті.

Радомишляни традиційно шанують Кобзаря. Названі його іменем вулиця і провулок у місті. Мав наймення Шевченка й кінотеатр, який, щоправда, разом зі статусом чомусь втратив і свою величну назву.

Радомишльський кінотеатр ім. Т.Шевченка. 1977 р.  

Тарасове ім’я ще з 1920 року носить школа (нині – ліцей)№1. А у 1924 році на  тодішньому подвір’ї школи, що містилась якраз на вулиці Шевченка на місці теперішньої двоповерхової «хрущовки», було встановлено перше у Радомишлі погруддя поета роботи скульптора Бредта.

Відкриття пам’ятника Т.Шевченку біля школи №1. 1924 р. 

У пору нацистської окупації і школа, і пам’ятник поетові були зруйновані. Школа, втім, працювала потому в іншому місці, а от нового пам’ятника Кобзареві радомишлянам довелося чекати доволі довго. Він був відкритий на міській площі поруч з кінотеатром імені Шевченка у 1964 році у березневу пору на честь 150-ї річниці від дня народження поета. Виготовили його копію в Житомирському художньо-виробничому комбінаті за роботою скульптора Фесенка.

Фото 2006 р.

Проте бюст, що зовні виглядав гранітним, був зроблений з бетону і оздоблений мармуровим кришивом, тож через п’ять десятиліть почав тріскатися. Відтак у 2017-му потіївський майстер Петро Лантух покрив його міддю, і пам’ятник поетові отримав своє друге життя. Це стало ще одним переконливим свідченням нашої шани та поваги до величі цієї видатної особистості.

Фото 2018 р.

Проте є й інший опосередкований зв’язок Тараса Григоровича з Радомишлем. У 1846 році життєва стежина поета промайнула нашим краєм, коли він повертався з Волині, де був у складі археографічної експедиції. Шевченкознавці наводять два можливих маршрути, якими Тарас міг повертатися з Житомира до Києва: або через Коростишів, Брусилів і Бишів, або основним трактом – через Радомишль і Білогородку. Тож Радомишльщина у будь-якому випадку відчувала подих генія.

Мав Шевченко і товаришів – радомишлян. Серед тих, хто залишив свій запис, і кого згадав поет у своєму щоденнику, є й уродженець Радомишля Степан Незабитовський. Поет зустрічався з ним у Астрахані, коли повертався із заслання. Незабитовський проходив там лікарську практику.

В когорті дослідників життєпису і творчості Кобзаря помітне місце посідають уродженці нашого краю: Микола Мацапура, що тривалий час працював директором Державного музею Т.Г.Шевченка, а також вчений-шевченкознавець Юрій Йосипчук, котрий у кривавому 1937-му став жертвою сталінських репресій, яких зазнавали передусім проукраїнські науковці.

Тож приходять до пам’ятника поету нові покоління. Приходять, щоби вклонитися йому, віддати свою шану й повагу, звірити з ним свої дії та вчинки, вибачитися, що багато в чому залишаємося ми «правнуками поганими славних прадідів великих». Адже й нині, хоча Україна і стала незалежною, далеко не всі Шевченкові мрії та сподівання справдилися. І якщо натхненні заклики Кобзаря до побудови міцної та могутньої української держави, у якій буде «у своїй хаті своя правда, і сила, і воля», втіляться у реальність, це буде найвагомішою шаною нашому національному генієві.

З радіопередачі «Студії «Радомишль», 13 березня 2007 р.

Газета «Зоря Полісся», 9 березня 2018 р.