З історії сіл Радомишльщини. МОРОГІВКА

Це село розташоване за 19 км від районного центру м.Радомишль на річці Шлямарці, за 26 км від залізничної станції Малин, за 2 км від автошляху Черняхів - Малин. Сусідні села: Дітинець (2 км), Жабоч (Малинський район, 2 км), Стара Гребля (2 км), Облітки (3 км), Миньківка (5 км). 

У середині ХVІІІ століття, коли після тривалих Козацьких війн та Руїни ситуація на Київщині стабілізувалась, і край знову став залюднюватися, сюди почали масово переселятися євреї з різних регіонів Речі Посполитої, уряд якої надавав їм певні преференції та гарантії. Єврейська колонізація Радомишльщини активізувалась з облаштуванням у Радомислі унійної митрополичої резиденції, до маєтностей якої належали значні землеволодіння, зокрема в межах теперішньої Радомишльщини – обшири від Папірні до Вишевичів та від Забілоччя до Меделівки, а також Потіївський маєток.

У 1748 році обабіч битого шляху Радомисль – Чоповичі євреї-колоністи заснували поселення, яке назвали Морогівкою – за найменням однойменного урочища. Таку назву вважають похідною від «моргу» – давньої земельної міри (0,56 га). Лежала Морогівка, як згадується у тодішніх докумен­тах, на межі Потіївського митрополичого маєтку. За люстрацією Житомирського повіту 1748 р. там нараховувалося 5 халуп, оподатковуваних у 5 тинфів.

Проте гайдамацькі набіги 1750 року і періоду Коліївщини, чума, що прокотилась 1770-71 рр., призвели до зменшення єврейської людності краю, що зафіксував перепис 1775 року. За реєстром 1791 року у Морогівці вже налічувалося лише чотири євреї

З обов’язковим уведенням в кінці ХVІІІ ст. прізвищ для євреїв значна їх кількість було утворена від топонімів, вказуючи на те, звідки походила та чи інша єврейська родина. Поширилося відтоді й прізвище Морогівський (Моргівський). Одним з найвідоміших його носіїв є знаний єврейський кантор кінця ХІХ – початку ХХ століття Яків-Самуїл Морогівський (звісний за своїм творчим псевдонімом як Зейдель Ровнер), уродженець Радомишля, чиї пращури були вихідцями з Морогівки.

Присутнє це прізвище в скорботному реєстрі жертв голокосту:  в серпні 1941 року в окупованому нацистами Радомислі було розстріляно двадцятеро Моргівських з шести родин.

У ХІХ ст. присілок Морогівка був у власності поміщиків Генріха і Казимира Канусевичів. У 1863 р. їм тут належало 704 дес. землі, мешкало в селі 47 селян, приписаних до Борщівської православної парафії. 

Після реформи 1861 р. за К.Канусевичем рахувалося 141 дес. ріллі, 482 дес. лісу і 62 дес. неугідь. В селі, що входило до Потіївської волості Радомисльського повіту, нараховувалося 68 православних і 5 католиків. Селянська община з 14 осіб мала в користуванні 8 десятин, викуплених за 691 руб зі щорічною сплатою в 40 руб. 86 коп. 16 десятин у 1868 р. викупив селянин Григорій Турченко.

150 десятин орендували тут у поміщика німецькі поселенці, заснувавши колонію. У 1884 році їх налічувалося 117, в присілку нараховувалося 122 мешканці. Колонія спочатку дістала назву  Людвігздорф за іменем поміщика Канусевича. Проте за постановою губернської влади, що запроваджувала в колоніях винятково російські назви, її офіційно почали іменувати Морогівською. Разом з тим на тогочасних картах це німецьке поселення позначене як Здорф («dorf» з німецької – село) .

У 1900 р. в колонії було 20 дворів, мешкало 195 жителів (98 чол., 97 жін.), що застосовували багатопілля. Працювала тут німецька школа, де на початку ХХ століття вчителював М.Домке.

У селі тоді обліковано 8 дворів, 43 мешканці (21 чол., 22 жін.). Поміщику Людвіку Канусевичу належало 389 дес. землі. Господарював він за чотирипільною системою.

Зі встановленням Радянської влади колонія і село були поєднані і з 1922 р. підпорядковувалися Млинківській сільраді, з 1923 – Дітинецькій, з 1954 і 1973 – Облітківській, з 1959 – Миньківській.

У 1926 р. в селі (поєднаному населеному пункті) проживало 278 жителів, налічува­лося 25 дворів.

У пору колекти­візації тут організувався колгосп ім.Ворошилова, який вважався у Потіївському районі серед передових. Проте не оминуло воно голодомору, гонінь та репресій. За сфабрикованим звинуваченням у «причетності до контрреволюційної повстансько-шпигунської організації» у 1937 було заарештовано і розстріляно морогівського колгоспника Івана Ястремського.

Морогівка перебувала під нацистською окупацією з 15 липня 1941 р. по 11 листопада 1943 р. та з 7 до 28 грудня 1943 р.

Морогівка на німецькій мапі 1942 р.

В 1942 році під час створення в Генеральній окрузі «Житомир» німецького гебітскомісаріату Фьорстерштадт німецьке населення з Морогівки було переселене в село Стирти Черняхівського району. У повоєнний час ці переселенці були піддані репресіям «за співпрацю з німецькою владою». За таких «підстав» дістав ув’язнення й уродженець Морогівки, місцевий колгоспник, німець за національністю Омелян Шихов.

Під час Другої світової війни жителі села воювали на фронтах, брали участь у Потіївській підпільній антифашистській організації.

За мужність і героїзм, виявлені у боях з гітлерівцями, кулеметник Микола Мартюшенко був нагороджений орденом Червоної Зірки, медалями «За відвагу», «За бойові заслуги». Таких же медалей удостоївся Олексій Туровець. Старшина розвідгрупи Олександр Тимошенко відзначений медаллю «За відвагу» при штурмі Берліна.

Не повернулися з війни зокрема Іван Мартюшенко, Микита Мелещенко, Григорій, Михтодь і Пилип Музиченки, Микола і Федір Тимошенки, Микола Туровець, Сергій Чубатюк, Анатолій Іванович, Анатолій Якубович, Аркадій, Бернард і Ладько Ястремські. За зв’язок з партизанами окупанти розстріляли лісника Миколу Зубка. Микола Галицький та Іван Собченко, що воювали у складі партизанського з’єднання М.Наумова, зникли безвісти у вересні 1943 року.

У 1950 р. господарство увій­шло до складу укрупненого кол­госпу ім. Кагановича з централь­ною садибою в Дітинці.

З 1959 р. у Морогівці діяв виробничий підрозділ Миньківського колгоспу, з 1973 – Облітківського. В селі працював магазин.

За переписом 1989 р. тут нараховувалося 50 жителів (23 чоловіки, 27 жінок), у 2000 р. – 28.

2015 року Морогівка з населенням в 13 осіб увійшла до Потіївської сільської об’єднаної територіальної громади. Площа населеного пункту – 0,209 кв. км.

Газета «Зоря Полісся», 30 березня 2018 р.