Сумнозвісне урочище Сандормох, що
розташоване у Карелії біля Соловецьких островів, нині належить до меморіальних
місць української національної пам’яті. Саме там в роки великого комуністичного
терору 1930-х було розстріляно понад 9500 осіб 58 національностей (нині
достеменно встановлено 6241 ім’я), серед яких було більше тисячі українців.
Масові розстрільні акції почалися в
Соловецькому таборі особливого призначення у 1937-му. Тогорічного 5 серпня
з’явився наказ НКВС за номером 00447 «Про операцію з репресування колишніх
куркулів, кримінальників та інших антирадянських елементів», що поклав початок
відстрілюванню в’язнів таборів та тюрем, передусім так званих «політичних»…
Українців начальник табору майор
І.Апетер виокремив в особливий список і надав йому в тогочасному дусі гучну
назву «Всеукраїнський центральний блок», що нібито таємно утворився в таборі, а
тому підлягав безумовному знищенню. До нього ревний служака вніс зокрема
колишнього міністра освіти УНР Антона Крушельницького та його синів Остапа і
Богдана, члена УЦР Михайла Авдієнка, міністра фінансів уже УРСР Михайла Полоза,
академіка Матвія Яворського (його було іменовано головою блоку), професорів
Олександра Бадана-Яворенка, Сергія Грушевського, Володимира Чехівського,
науковців Петра Бовсунівського, Василя Волкова, Миколу Павлушкова, Миколу
Трохименка, актора і режисера Леся Курбаса, професора філології,
поета-неокласика Миколу Зерова, письменників Марка Вороного, Григорія Епіка,
Мирослава Ірчана, Михайла Козоріза, Миколу Куліша, Валер'яна Підмогильного,
Валер'яна Поліщука, Олексу Слісаренка, Павла Филиповича, Михайла Ялового та
багатьох інших, ув’язнених чи виселених сюди з українських теренів або
пов’язаних з ними.
Під третім номером і як один з
організаторів «блоку» у цьому розстрільному списку «українських буржуазних
націоналістів» значився творець та очільник Гідрометеослужби СРСР Олексій
Вангенгейм, голландець за походженням. З Україною його, мабуть, поєднало те, що
уроджений був на Курщині, яка за часів УНР та Української держави входила до
їхньої юрисдикції, а ще – був племінником просвітниці та народниці Ольги Вангенгейм, котра власним коштом збудувала й утримувала сільську школу у
Ставках Радомисльського повіту. До українців був віднесений католицький
священник Ян Лукаш, уродженець Забілоччя.
Більшість з тих, хто увійшов до
українського списку Апетера, розстріляли саме в урочищі Сандормох 3 листопада
1937-го.
Ці сумні події стали надбанням
громадськості з кінця 1990-х. І 27 жовтня 1997 року на шістдесяті роковини
злочину комуністичного режиму в Сандормосі вперше пройшли жалобні заходи,
організовані Міжнародним і місцевими «Меморіалами». Участь у ньому взяли
посланці з України. В наступні роки День пам’яті жертв Сандормоху традиційно
відбувався 5 серпня, у згадану дату появи кривавого чекістського наказу.
До початку російської агресії в Україну неодмінними учасниками цих Днів були українські представницькі делегації. До їх складу неодноразово входив і наш знаний земляк, правозахисник Василь Овсієнко. У 2004 році Товариство української культури «Калина», що діяло в Карелії, коштом світового українства встановило в Сандормосі гранітний меморіальний знак «Убієнним синам України», споруджений у формі сакрального козацького хреста.
Були українці на Сандормоському Дні
пам’яті й у 2021-му. Йдеться, щоправда, про представників українських
громадських організацій, що подекуди збереглися на російсько-імперських
просторах. Втім, з огляду на сучасні політичні реалії дещо змінився формат цих заходів.
Віднедавна імена жертв Сандормоху виголошують по всьому світу. Таких країн, за
свідченнями організаторів акції, – вже 140. В Україні 5 серпня вони
лунали у Дніпрі, Києві, Почаєві, Харкові, окупованому Севастополі…
А стосовно «реалій», то на відміну
від України, де всі архівні справи про репресії – у вільному доступі, в
Російських архівах обмежені відомості по них надають лише прямим родичам
репресованих. До того ж, нині в путінській Росії відбувається нове замовчування
та відбілювання злочинів Сталіна, НКВС та іже з ними. Водночас переслідуванням
піддаються громадські активісти, які оприлюднюють страшні факти про ці
злодіяння. Зокрема вже п’ятий рік в ув’язненні за надуманими звинуваченнями
перебуває один з очільників Карельського «Меморіалу» Юрій Дмитрієв, який
надзвичайно багато зробив, щоб Сандормох та інші колишні «полігони смерті»
стали місцями народної пам’яті. Власне, й саме товариство «Міжнародний
меморіал» російський мінюст відніс до так званих «міжнародних агентів» з
відповідними юридичними наслідками.
Доречним буде у зв’язку з цим
навести проникливе свідчення росіянина Андрія Дворнікова, оприлюднене на
інтернет-ресурсах.
«... пару років тому мій колишній
сусіда подав до суду. З’ясувалося, що якісь гади його фронтовика-дідуся назвали
катом. А дідусем мого сусідонька був не хто інший, як Василь Михайлович Блохін
– один із загальновідомих катів-виконавців смертних вироків у пору масових
репресій. Тоді мені здалося це абсурдом, гідним стьобу. Адже після смерті
Сталіна цього «героя» по тихому відправили у відставку й позбавили
генеральського звання як такого, що «дискредитував себе під час служби в
органах…»
Та днями приїхав я у сумнозвісну
Нілову пустинь – одне з місць трагічного Катинського реєстру. На вході от уже
багато років зустрічають мене на мармурі висічені слова про поляків та їхню
трагічну долю.
І ось бачу, що поруч встановлено
стенд зі спростуванням: ні НКВС, ні Блохін там не винні - фашистські окупанти,
виявляється, всіх знищили.
Спочатку стало гірко, але після
відвідування Храму зрозумів: це ж усе правда. Фашисти їх розстріляли. Окупанти.
Ці фашисти ще в 1917-му нас окупували, загарбавши у полон цілі народи, і свою
окупаційну політику продовжують дотепер…»
Могила видатного українського
режисера і актора Леся Курбаса на міському кладовищі в Харкові. Але насправді –
під пам'ятником порожнеча, могила символічна. Останки Курбаса лежать в одній з
безіменних могил в урочищі Сандормох.
Радянські кати розстріляли митця 3 листопада 1937 року. Сьогодні навіть відоме
ім'я вбивці його і сотень інших в’язнів - капітан ГБ Михайло Матвєєв, який з
радянськими почестями та привілеями прожив на цьому світі довгих 79 років.
Газета «Зоря Полісся», 13 серпня 2021 р.
Немає коментарів:
Дописати коментар