Скільки хлопців-бійців схоронила ця клята війна…

 

Пам’яті загиблих земляків

 

Скільки хлопців-бійців схоронила ця клята війна,

Коли лютий москаль волю нашу хотів перекреслить.

Крізь роки і віки пам'ятаймо святі імена,

Хай ясніють вони на знаменах звитяги і честі.

Вадим КРИЩЕНКО.

 

З початком у лютому 2014 року сучасної російсько-української війни і розгортанням бойових дій повернулось до радомишлян страшне слово «похоронка», що ним з часів Другої світової означали повідомлення про загибель від ворожих куль чоловіків, синів, батьків, дідів та інших рідних та близьких.

Упродовж 2014-2021 рр. в зоні АТО-ООС у боях з російськими військовими формуваннями загинули наші земляки:

Павло Васильович Півоваренко (2.09.1975 – 29.08.2014)

Олександр Любомирович Босий (10.05.1976 – 16.01.2015)

Павло Янович Плацинський (8.02.1978 – 9.02.2015)

Володимир Петрович Глубоков (23.07.1978 – 10.02.2015)

Микола Олександрович Назарчук (26.03.1982 – 10.02.2015)

Сергій Олегович Хаустович (8.04.1980 – 10.02.2015),

Вадим Вікентійович Жордочкін (22.11.1978 – 18.04.2016)

Анатолій Дмитрович Белобусов (17.08.1976 – 28.05.2016)

Валерій Іванович Мельник (23.06.1966 – 26.03.2017)

 

Широкомасштабний наступ рашистів на Україну, що почався 24 лютого 2022 року, відкрив новий реєстр у цьому скорботному мартиролозі.

 

Андрій Вадимович РЕШЕТІЛОВ

Старший лейтенант в/ч А2192. Загинув 28 лютого 2022 року в районі містечка Городок Житомирської області, захищаючи Україну від російських окупантів.

Поховали Героя на батьківщині, на Волині, в місті Ковелі, де живуть батьки. На Житомирщині у нього залишилися дружина та маленька півторарічна донечка.

Ковельській міський голова Ігор Чайка на жалобній церемонії зазначив: «Ворог нищить і шматує нашу країну. Залишає на її тілі глибокі рани, руйнує мирні українські міста. На це важко дивитися, у це страшно повірити. Ще страшніше, коли вбивають наших дітей тільки за те, що вони люблять свою землю і стали на її захист від людиноненависницької орди. Священний обов’язок сина – захистити матір, воїна – захистити матір-Україну. І саме це зробив Андрій та сотні його побратимів. І тому на землі вони стають Героями та Ангелами на небі». Денис Михалевич, товариш загиблого: «Хочу тобі подякувати за те, що ти віддав життя за нас, за те, щоб ми тут жили. Ти був хорошим другом, ти був хорошим хрещеним батьком, ти був хорошим воїном. Дякую тобі за все…».

Андрія всі пам’ятають як веселу, життєрадісну і надзвичайно добру людину. Йому було лише 26...

 

Олександр Юрійович МУДРЕНКО

 

Загинув смертю Героя 9 березня 2022 року на Чернігівщині поблизу села Количівка, боронячи від російського агресора рідну українську землю.

Народився 30 грудня 1998 року в Радомишлі. Закінчив міську школу №3, затим - Радомишльський професійно-технічний ліцей, де здобув професію газозварювальника. Підписавши у вересні 2020-го контракт, став військовослужбовцем 58-ї окремої мотопіхотної бригади імені гетьмана Івана Виговського Збройних Сил України. Був механіком-водієм екіпажу танка, справжнім фахівцем своєї справи, добрим другом і товаришем, вірним сином України. Під час запеклого бою з ворожої сторони у танк поцілив мінометний снаряд. Увесь екіпаж бойової машини загинув.

Йому було лише 24 роки... Не судилося солдату обійняти рідних і близьких, не вийде він більше на поріг рідного дому, не пройдеться вулицями міста, не поспілкується з друзями та бойовими побратимами, не стане на весільний рушничок...

Поховали полеглого воїна-танкіста 22 березня в Радомишлі. Провести його в отанню путь на міський Меморіал прийшли сотні земляків. Заупокійну літію по убієнному воїну Олександру відправив священник Андрій Співак.

– Олександр Мудренко загинув за Україну, за мирне небо і спокій в нашому спільному рідному домі, тож світла йому й вічна пам'ять... Горе його рідних – це і наше горе, бо всі ми – сестри, брати і діти однієї гордої й волелюбної держави. В глибокій зажурі схиляємо голови перед тобою, дорогий український Герою... – сказав наа жалобному мітингу міський голова Володимир Тетерський.

Щирі слова вдячності й шани висловив на адресу загиблого воїна і військовослужбовець Микола Косс, наголосивши при цьому, що ім’я Олександра Мудренка буде назавжди вписано в Книгу Слави України як патріота і Героя нашого народу.

 

Едуард Ігорович ГРУШКО

Антон Юрійович НІКОЛАЄВ

  

Входили до ГО «Радомишльська варта». Загинули від куль російських окупантів біля села Мірча на Київщині за нез’ясованих обставин.

Востаннє живими їх там бачили 11 березня. Поховали загиблих 6 квітня в Радомишлі. Едуардові цього дня виповнилося б 47, а Антону навіки залишилося 45.

Грушко – колишній правоохоронець зі стажем. Ніколаєв останніми роками опікувався дітьми, ведучи гурток спортивного туризму.

Це були люди з патріотичною та активною життєвою позицією, з готовністю допомогти ближньому, вони любили життя, виховували дітей, слугували зразком сміливості та нескореності.

Сергій Іванович НОЩЕНКО

 

Поліг смертю Героя 13 березня 2022 року, обороняючи від російських загарбників Бучу та Ірпінь.

Народився 22 квітня 1982 р. в селі Глиниця. Тож зовсім небагато не дожив до свого сорокаріччя.

За розповідями рідних, зростав і виховувався Сергій у багатодітній родині. Навчався в Кичкирівській школі.

16 липня 2015 року був мобілізований до лав Національної гвардії для проходження служби в зоні АТО. Півроку служив на блокпосту поблизу міста Щастя, потім був переведений до Слов’янської військової частини і проходив службу поблизу села Гранітне Донецької області. У жовтні 2016-го був звільнений в резерв першої черги і повернувся додому.

24 лютого 2022 року, у день початку повномасштабної рашистської військової агресії, Сергій перебував у Глиниці в матері. Як тільки дізнався про початок війни, відразу вирушив до Бучанського військкомату, щоби стати на захист України. І віддав за неї своє життя, що його забрала ворожа куля.

Це був люблячий батько двох синів (три- і шестирічного віку), чудовий чоловік, вірний і надійний друг, справжній герой та патріот, який назавжди залишиться у серцях рідних і близьких, друзів, земляків, усіх, хто його знав.

 

Альберт Сулейманович ЧАГІЛОВ

Героїчно загинув у бою 21 березня 2022 року, обороняючи нашу державу від російської агресії. Учасник Територіальної оборони столиці, житель Білої Криниці.

До свого 40-річчя він не дожив лише кілька тижнів. Вдома його не дочекалися мама та дві донечки...

Важко, гірко, несправедливо втрачати наших земляків, наших воїнів, котрі мужньо стали на захист України, на захист рідної землі та свого дому, своїх рідних та близьких, і віддали за це свої квітучі життя.

 

 

Низький уклін та вічна шана і світла пам’ять полеглим Героям

від теперішніх та майбутніх поколінь…

Щирі співчуття рідним і близьким.

Герої не вмирають! Вони ідуть на Небеса...

 

 

Газета «Зоря Полісся», 15 квітня 2022 р.