Наша «Червона калина» підкорює весь світ

 

У часи свого загальнонаціонального героїчного спротиву в українців усякчас з’являються пісенні символи опору та єднання. Нині надзвичайного поширення і популярності набула «Ой, у лузі червона калина», відома, втім, на наших теренах уже понад століття.

За твердженням мистецтвознавців, перший варіант пісні написав 1912 чи 1914 року поет, директор та режисер Українського театру «Руська бесіда», що діяв у Львові, Степан Чарнецький. Він призначався для постановки п'єси «Сонце Руїни» Василя Пачовського. В ній висвітлювався один із найтрагічніших для українців періодів – друга половина XVII століття, що знаменувався розпадом української державності, багатьма кровопролитними війнами та дістав назву «Руїна». «Сонцем Руїни» називали гетьмана Петра Дорошенка (1627 - 1698 рр.), відомого своїми планами об'єднання українських земель.

У фіналі вистави мала пролунати пісня «Чи я в лузі не калина була». Але згодом режисер використав більш оптимістичну «Розлилися круті бережки».

Проте Степан Чарнецький продовжував працювати над піснею. В 1914-му в Стрию її почув чотар Українських Січових Стрільців (УСС), її сотенний командант, галицький військовий Григорій Трух. Новий варіант «Ой, у лузі червона калина» був створений після того, як Трух додав до нього кілька куплетів. Пісня одразу стала надзвичайно популярною. Навіть найвідоміший львівський військово-історичний тогочасний часопис дістав назву «Літопис Червоної Калини».

Новий спалах популярності твору відбувся на тлі національного відродження у 1980-х.

Тоді пісня отримала ще один куплет. Його додали українські дисиденти: композитор та диригент Леопольд Ященко і правозахисниця, учасниця шістдесятницького руху Надія Світлична.

Саме Л.Ященко, що долучився до дисиденства ще 1967 року, підписавши лист протесту до ЦК КПРС з приводу політичних переслідувань української інтелігенції, через два роки по тому, попри репресії та гоніня, заснував знане Співоче поле у Києві. На ньому українські співочі патріоти відроджували щедрівки, колядки, народні та обрядові пісні. Там у виконанні хору «Гомін», керованого маестро, вперше пролунав сучасний варіант пісні «Ой, у лузі червона калина».

З приємністю я мав честь разом з земляками-радомишлянами підспівувати славнозвісному колективові та його очільникові на вечорі пам’яті Олександри Соколовської, відомої широкому загалу українців як отаманша Маруся. У грудні 2007-го на честь 105-ї річниці від дня народження легендарну звитяжницю української революції 1917-1922 рр. було урочисто вшановано у столичному будинку вчителя. Тоді услід за славетним хором «Гомін» «Червону калину» та інші звісні патріотичні пісні стоячи і натхненно підхопив увесь зал.

До українців, котрі в ту пору все ще орієнтувалися на музичні расєйські віяння, пісня зрештою дійшла… з московщини. Її записав їхній культовий виконавець Алєксандр Малінін для власного україномовного альбом саме з назвою «Червона калина». Проте у його версії твір був таки процензурований: «московські кайдани» були зокрема змінені на «ворожі», як і «москалі» теж стали абстрактними «ворогами».

Відтак у теперішній буремний час, що згуртував народ на відчайдушній опір таки москальським окупантам, наші співвітчизники переспівують та поширюють впізнавану пісню у її первісному варіанті в соціальних мережах, вмикають за кермом автівок, завантажують на рингтони смартфонів, її виконують не лише відомі виконавці, а й звичайні українці – дорослі та діти, воїни ЗСУ.

А завдяки британському рок-гуртові «Pink Floyd» пісня стрімко поширилась усім світом, обіймаючи провідні рядки у музичних вподобаннях багатьох країн. На підтримку народу України у війні, яку розпочала росія, легендарні рокери записали композицію «Hey Hey Rise Up» («Червона калина»), у якій використано вокал українського виконавця Андрія Хливнюка. Це стало їхнім першим новотвором за останні майже 30 років (попередній запис «Pink Floyd» був датований 1994 роком).

Наразі наша калина слідом за Україною підкорює планету!

 

Ой у лузі червона калина похилилася,
Чогось наша славна Україна зажурилася.
А ми тую червону калину підіймемо,
А ми нашу славну Україну, гей-гей, розвеселимо!

 

Не хилися, червона калино, маєш білий цвіт.

Не журися, славна Україно, маєш добрий рід.
А ми тую червону калину підіймемо,
А ми нашу славну Україну, гей-гей, розвеселимо!

 

Марширують наші добровольці у кривавий тан,
Визволяти братів-українців з московських кайдан.
А ми наших братів-українців визволимо,
А ми нашу славну Україну, гей-гей, розвеселимо!

Ой, у полі ярої пшениці золотистий лан,
Розпочали стрільці українські з москалями тан,
А ми тую ярую пшеницю ізберемо,
А ми нашу славну Україну, гей-гей, розвеселимо!

Як повіє буйнесенький вітер з широких степів,
То прославить по всій Україні січових стрільців.
А ми тую стрілецькую славу збережемо,
А ми нашу славну Україну, гей-гей, розвеселимо!

 

 

Газета «Зоря Полісся», 22 квітня 2022 р.