пʼятниця, 22 травня 2015 р.

Героїчний злет Володимира Глубокова


Примітно, що напередодні Дня героя, який відзначається в Україні 23 травня, Президент України Петро Порошенко 15 травня 2015 року посмертно вшанував нагородами 220 захисників Вітчизни, які загинули внаслідок бойових зіткнень із російсько-терористичними угрупуваннями бойовиків в зоні проведення антитерористичної операції протягом осені 2014 - весни 2015 року.
Серед нагороджених – майор Володимир Петрович ГЛУБОКОВ, похований у Вишевичах. Нашого земляка удостоєно ордена Богдана Хмельницького III ступеня за особисту мужність і високий професіоналізм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі.


Володимир Глубоков проходив службу у Хмельницькому окремому полку дистанційно-керованих літальних апаратів.
- Це був справжній професіонал і фахівець, якого поважали і цінували однополчани, – згадує про героя заступник командира військової частини Віталій Ганжа. – Він був прекрасним наставником для молодих військовослужбовців.
З перших днів початку АТО на сході України Володимиром Петрович перебував на передовій, очолюючи вкрай важливу для сучасних бойових дій службу безпілотників. Йдеться і про забезпечення польотів власних літаків, і про знешкодження ворожих таких апаратів.
10 лютого 2015 року терористи з боку Горлівки обстріляли Краматорськ, де дислокувався підрозділ «безпілотників» В.Глубокова, зі смертоносних установок залпового вогню «Смерч», реактивні снаряди якого випалюють все живе на значній території. Для міста це був перший такий обстріл, тому застав він городян і військовиків зненацька. Володимир саме був на своєму бойовому посту, на аеродромі.
- Важка втрата для всіх нас, і для родини, і для держави, - розповідає командир полку Тарас Потягач. – Але він залишив по собі добрий слід. І вже наступного дня після його загибелі наші безпілотні літаки так само виконували свої завдання, бо успішно діяли в бойових умовах молоді фахівці, підготовлені офіцером Глубоковим. Він користувався авторитетом у частині за військову виучку, за справжній чоловічий  характер. Це був механік - від Бога, а офіцер - від батька...
Він народився 23 липня 1978 р. у Празі, де тоді проходив військову службу батько Петро Володимирович – кадровий офіцер, котрий невдовзі пройшов через горнило Афганської війни. Потому родина повернулась в Україну, оселившись у Василькові. У тамтешньому військовому авіаційно-технічному училищі, яке готувало техніків з обслуговування літальних апаратів, й навчався юнак. Згодом він закінчив національний університет у Хмельницькому, куди був направлений після училища для проходження служби, і де після одруження й осіла родина молодого офіцера, у якій зростала красуня-донечка.
 Мама героя – вишевичанка Валентина Груша. Саме на її батьківщину, у Вишевичі, до бабусі, Володя залюбки приїздив на відпочинок і у дитинстві, й пізніше. Коли у 2005-му трагічно обірвалося життя батька, Володимир став за старшого для всього роду. Бо господарських чоловічих рук потребувало й вишевицьке обійстя, де вже господарювала мама. У селі він мав добрих друзів, рідних і близьких людей, для яких був завжди своїм, земляком. Тож у вишевицькій землі й знайшов свій вічний прихисток.
Народжений в родині військовика Володимир Глубоков без вагань обрав собі військову професію і залишився вірним військовому обов’язку до кінця,  поклавши голову, перебуваючи на передовій. Він віддав за Україну життя на самісінькому його злеті, у 37-річному віці. На тому високому злеті, якого повсякчас досягали літальні апарати, котрими опікувався офіцер. Героям слава!

Газета «Зоря Полісся», 22 травня 2015 р.


Немає коментарів:

Дописати коментар