«Він загинув, захищаючи усіх нас…»

9 березня 2022 року в бою за село Количівка, що в Чернігівській області, загинув смертю Героя механік-водій танкового екіпажу 58-ї окремої мотопіхотної бригади імені гетьмана Івана Виговського Збройних Сил України Олександр МУДРЕНКО.

Вже 24 лютого Чернігівщина однією з перших прийняла на себе удари російських загарбницьких військ. Чернігівський напрямок у наступі на Київ ворог відносив до найбільш пріоритетних. Проте мужній опір українських військових зламав ворожі плани. Наші сили оборони стримували рашистів, що тиснули на столицю уздовж автотраси Чернігів-Київ, і тих, які намагалися оточити та захопити й сам обласний центр.

Бої, що розгорнулися 7-11 березня під Количівкою, через яку проходять і автомагістральний, і залізничний шляхи на Київ, були запеклими й жорстокими.

«Це було суцільне жахіття, – зізнається місцева жителька Тетяна Шевченко. – У найстрашніший день 7 березня ми думали, що з льоху вже живими не вийдемо: уламки з порушеної хати падали на голову, все тряслося, а потім ще чотири дні такі наджорстокі бої були…».

У центрі Количівки біля магазину «Кошик» тримав оборону танковий екіпаж 58-ї окремої мотопіхотної. Тримав стійко та хоробро.

9 березня потужний бій за село розгорнувся по обіді й тривав до пізньої ночі, – згадує події того дня командир роти окремого стрілецького батальйону з позивним «Афганець».

«Танкісти обіймали позиції з боку Чернігова в населеному пункті, а ми зайшли з флангу і з тилу в кінці села. Я бачив, як вівся бій: хлопці зустріли їх в лобову та розстрілювали цю бронетехніку рашистів у лоб, ми їм допомагали з флангу добивати російські танки. З пекла, на жаль, не завжди повертаються живими. В той день не повернуся з нього й Сашко Мудренко. Ми захищали разом із ним напрямок на Чернігів, захищали село Количівку, і, хтозна, якби ми не втримали ці позиції, чим би усе закінчилось».

За словами представниці служби зв’язків з громадськістю ОК «Північ» Світлани Халімоненко, під час бою в танк Мудренка влучила російська міна:

«Коли ворожа міна потрапила в танк, Олександр був на бойовій машині. Від вибуху він упав і собою прикрив піхотинця, який стояв поруч. Тим самим мужній танкіст урятував життя своєму побратимові…»

4 квітня ЗСУ звільнили Количівку від окупантів. Потому Тетяна Шевченко виклала в соціальних мережах світлини з наслідками бойових дій за село, розповіла про подвиг 23-річного Олександра Мудренка, що, як встановили количівці, був уродженцем Радомишля. Дописувачка звернулась до матері загиблого Героя радомишлянки Ірини Мудренко:

«Пані Ірино, мені важко підібрати потрібні слова, усвідомлюючи горе матері, яка втратила дитину. Ваш син загинув, захищаючи усіх нас. Пробачте нас... Царство Небесне і вічна пам’ять Олександру. Російським нелюдам не може бути ніякого прощення!»

Прочитавши повідомлення, Ірина налагодила контакти з количівцями і у нещодавній День танкіста побувала на місці загибелі сина. Розповідаючи місцевим жителям про життєпис Олександра, вона ділилась спогадами про нього, як дуже спокійну і тиху дитину. Був випускником Радомишльської школі №3, закінчив місцевий професійний ліцей. Мав цілком цивільний і затребуваний фах – газозварювальника. Проте у вересні 2020-го зробив важливий і мужній вчинок: уклав контракт з 58-ю бригадою, дислокованою в Конотопі на Чернігівщині. Там його й застав російський наступ.

Рідні поховали героя на батьківщині, в Радомишлі.

А в Количівці на місці загибелі Олександра Мудренка біля зруйнованого продовольчого магазину, де ще донедавна про трагічний останній бій Героя-радомишлянина нагадував його поруйнований танк, місцеві жителі встановили хрест і підняли прапор України. В майбутньому тут планують облаштувати меморіальну дошку.

Указом Президента України від 5 квітня 2022 року Олександр Мудренко посмертно нагороджений орденом «За мужність» ІІІ ступеня.

 

 

Газета «Зоря Полісся», 14 жовтня 2022 р.