«Привезли фотографа на показуху…»

 

Коли ординська загарбницька навала уже з 24 лютого посунула на Київ й дійшла до Броварів, тамтешній мешканець-пенсіонер Леонід Маленєвський, не гаючи часу, нашвидкуруч зібрав валізку і з евакуаційною колоною залишив обстрілюване та майже обложене російськими зайдами пристоличне місто.

Потому доля привела його в Радомишль, де в місцевому готелі біженцю надали тимчасовий прихисток. До слова, наш край – знаний і рідний для Леоніда, адже сам він з Буглаків, де його пращури-селяни (в тамтешньому його родоводі присутні зокрема гілки Вишневських, Пількевичів) мали гарні земельні наділи. А одному із представників роду у самому місті, за його словами, належав в давнину прибутковий будинок, на місці якого в радянську пору збудували нову державну аптеку.

 

Оговтавшись потроху від пережитого жахіття і більш-менш освоївшись на новому місці, чоловік в один із днів завітав до Радомишльського краєзнавчого музею, де з цікавістю оглянув його експозиції. Захоплений побаченим та почутим, він ще й за рекомендацією музейних працівників з приємністю познайомився з радомишлянкою Людмилою Довгополовою – спадкоємицею та дослідницею родоводу Меленєвських. Вона не лише докладно розповіла про радомишльські й інші шляхи цього роду, а й переконливо довела Леонідові, що його родове прізвище також МЕленєвський, котре з якогось дива змінилось на МАленєвський.

І це підтвердилося, коли гість показав старі родинні світлини, що їх разом із речами першої потреби він взяв з дому із собою, як зазначає, з найдорожчого, що мав. На звороті однієї з них таки проглядається, хоча й не надто виразний, напис «Меленєвські».

Серед знімків привертає увагу й ось така фотокартка родини буглаківської бабусі Павлини. Промовистою тут є зроблена на ньому її рукою помітка: «Фото 1934 р. Пішли в колгосп. Хто пішов – зганяли. Привезли фотографа на показуху».

 

Послідовники та продовжувачі традицій отих «загоничів» і «показушників» нині прагнуть повернути свій колишній вплив на українських теренах, аби знову зробити з волелюбних українців покірних рабів «великого старшого брата». Російський окупант наразі прийшов до нас із вогнем та мечем. Але часи змінилися, і міцнішає з дня у день сила нашого духу та нашого опору.

 

 

Газета «Зоря Полісся», 30 вересня 2022 р.