Зараз це знане й примітне для
радомишлян місце у спілкуванні позначають як «біля дідів». А от до спорудження
скульптурної композиції-арки, що стала сучасною візитівкою Радомишля, його
називали «біля оленя», маючи на увазі розташований там пам’ятник лісовому мешканцеві,
достатньо поширеному в наших лісах. І не тільки в наших, позаяк такі типові
символи «соцреалізму» встановлювалися у багатьох місцинах – на узбіччях доріг,
що проходили через лісові масиви, у парках, зелених зонах і т.ін. Так само, як
неодмінними й повсюдними атрибутами були у радянську пору «дівчата з веслом»,
«парубки зі списом» та іже з ними.
З’явилися «олені» десь у 1950-х. Принаймні згадка про появу пам’ятки на в’їзді до Радомишля припадає на 1957-й, що й зафіксувалося на світлині. Зараз наш олень «ховається» у лісовій гущавині. А тоді, зверніть увагу, був на видноті. Лісу у нас тут трохи побільшало, виходить…
А на іншому тогочасному фото –
подібний символ на протилежному кінці автобусного маршруту «Радомишль – Київ»
(можливо, саме ним курсує автобус, що втрапив у об’єктив): у Святошиному.
Немає коментарів:
Дописати коментар