пʼятниця, 17 березня 2023 р.

Ціною власного життя пілот відвів палаючий літак від села

 

Вечірньої пори першого березневого дня 2022-го жителі Раковичів та навколишніх сіл з тривогою вслухалися в гудіння літаків, що раз по раз прокочувалося небом.

Невдовзі угорі пролунав вибух, і одна машина спалахнула та, стрімко втрачаючи висоту, почала пікірувати просто на село. Проте в останні миті змінила траєкторію падіння і впала поодаль у полі…

Вже через якихось півгодини до Раковицького старости Олександра Марчука зателефонували військові і попросили організувати пошуки збитого українського літака. Сільський очільник зібрав активістів, тер-оборонців, мисливців. Прибули сюди й місцеві правоохоронці та рятувальники.

Місце падіння знайшли швидко. На невеличкому путівці в полі край села догоряли довкола рештки крилатої машини. Кілька днів по тому їх ретельно, до найменшого клаптика визбирували технічні служби авіаторів і вантажили на машину. На жаль, знайшлися й останки загиблого пілота. І надії на його можливий порятунок розтанули, мов слід літака у небі.

Ним був Олександр Петрович Бринжала – військовий льотчик першого класу 40-ї бригади тактичної авіації. Саме пілоти цього формування стали уособленням легендарного «Привиду Києва», наводячи жах на ворога у перші місяці його масштабного військового вторгнення в Україну. Майор Бринжала був одним із них.

 

Вперті бої за Київщину точилися не лише на землі, а й у небі. Там теж українська авіація поступалась російському агресорові і кількісно, і якісно, проте завадила окупантові владарювати в повітрі. Завдяки майстерності й відвазі наших пілотів та вправності бійців сил ППО ворог, зазнаючи величезних втрат літаків, змушений був обмежити свої дії в повітряному просторі України, завдаючи авіаційних ударів з території рф та білорусі, з-за меж досяжності нашої ППО. Або ж – цинічно кружляв над Чорнобильською АЕС, знаючи, що українські сили оборони його там не атакуватимуть…

Того першого березневого вечора з повітряною тривогою, що пролунала в Києві, піднялась у повітря пара українських винищувачів 40-ї бригади. Вона вилетіла на перехоплення ворожих літаків, які мали намір завдати ракетного удару по українській столиці. Попередньо наші пілоти мали інформацію про чотири «цілі». Насправді їх виявилося дванадцять, і атакували вони з кількох напрямків. Сили були явно нерівні. Проте українські пілоти, що зазвичай демонстрували свою перевагу над ворогом у ближньому бою, трьох російських винищувачів підбили. 

Два з них – на рахунку Олександра Бринжали. Керований ним  МіГ-29 продовжував повітряний бій, але був уражений ворожою ракетою.

Це якраз і сталося у небі над Раковичами. Пілот зумів відвести літака від села, а от катапультуватися не встиг…

– Він був надзвичайно сміливим і професійним. Справжній повітряний ас! – згадує свого загиблого товариша пілот Володимир, що був у парі з Олександром Петровичем у його останньому бою. – Маневри, які виконував Бринжала, його рішучість і влучність жодному окупанту не під силу! Після програних ближніх повітряних боїв ворог змінив тактику в повітрі й уже не наважується підлітати до нас. Випускає ракети «повітря-повітря» з максимальної дальності і… навтьоки!..

Закінчивши Харківський національний університет Повітряних сил імені Івана Кожедуба, уродженець Охтирки Сумської області пілот Олександр Бринжала ніс службу у 40-й бригаді, що базується у Василькові під Києвом. Набувши досвіду, передавав його молодим колегам, навчав курсантів. Обіймав посаду  начальника служби безпеки польотів. У Василькові його й поховали. Одна з вулиць міста відтепер носить ім’я загиблого авіатора.

Посмертно Олександрові Петровичу Бринжалі було присвоєно військове звання підполковника, нагороджено орденом Богдана Хмельницького ІІІ ступеня, удостоєно звання Героя України.

– Я завжди знала, що тато – Герой! – з болем ділиться спогадами донька Олена. – Він віддав життя за нас, за Україну! Мама теж служить, і брат, і дідусь має бойовий досвід. Каже, що син – «обійшов» його… Ми із таким захопленням завжди дивились на швидкі винищувачі, затамувавши подих, слухали історії про війну… Нервово чекали вісточки із зони АТО/ООС, адже тато одним із перших вирушив захищати Україну. Усі разом раділи нашим перемогам. На обережне «Ну що там?», він завжди впевнено відповідав: «Все добре! Перемагаємо!»…

 

Олександр Бринжала біля свого літака. 

Шанують подвиг Героя і в Раковичах, де він полинув у Вічність, відвівши від села палаючу крилату машину. Про увічнення тут подвигу Героя жителі вели мову, ще коли дотлівала земля на місці його загибелі.

У річницю загибелі відважного пілота сюди прибули його брати по небу і по зброї на чолі з командиром авіабригади полковником Олексієм Манюшкіним, дружина та діти загиблого і встановили пам’ятний хрест.

 

Гості побували в сільському музеї, якому передали розпізнавальний шеврон бригади з написом «Привид Києва».

Олександр Марчук розповів, що пам’ять про Олександра Бринджалу та його звитягу буде увічнено на меморіалі в центрі села. Адже подвиг Героя є символом нашої стійкості, нашого опору і нашої жаданої Перемоги.

 

 

Газета «Зоря Полісся», 17 березня 2023 р.

 

Немає коментарів:

Дописати коментар