Вечірньої пори першого березневого дня 2022-го
жителі Раковичів та навколишніх сіл з тривогою вслухалися в гудіння літаків, що
раз по раз прокочувалося небом.
Невдовзі угорі пролунав вибух, і
одна машина спалахнула та, стрімко втрачаючи висоту, почала пікірувати просто
на село. Проте в останні миті змінила траєкторію падіння і впала поодаль у
полі…
Вже через якихось півгодини до
Раковицького старости Олександра Марчука зателефонували військові і попросили
організувати пошуки збитого українського літака. Сільський очільник зібрав
активістів, тер-оборонців, мисливців. Прибули сюди й місцеві правоохоронці та
рятувальники.
Місце падіння знайшли швидко. На
невеличкому путівці в полі край села догоряли довкола рештки крилатої машини.
Кілька днів по тому їх ретельно, до найменшого клаптика визбирували технічні
служби авіаторів і вантажили на машину. На жаль, знайшлися й останки загиблого
пілота. І надії на його можливий порятунок розтанули, мов слід літака у небі.
Ним був Олександр Петрович Бринжала – військовий льотчик першого класу 40-ї бригади тактичної авіації. Саме пілоти цього формування стали уособленням легендарного «Привиду Києва», наводячи жах на ворога у перші місяці його масштабного військового вторгнення в Україну. Майор Бринжала був одним із них.
Вперті бої за Київщину точилися не
лише на землі, а й у небі. Там теж українська авіація поступалась російському
агресорові і кількісно, і якісно, проте завадила окупантові владарювати в
повітрі. Завдяки майстерності й відвазі наших пілотів та вправності бійців сил
ППО ворог, зазнаючи величезних втрат літаків, змушений був обмежити свої дії в
повітряному просторі України, завдаючи авіаційних ударів з території рф та
білорусі, з-за меж досяжності нашої ППО. Або ж – цинічно кружляв над
Чорнобильською АЕС, знаючи, що українські сили оборони його там не
атакуватимуть…
Того першого березневого вечора з
повітряною тривогою, що пролунала в Києві, піднялась у повітря пара українських
винищувачів 40-ї бригади. Вона вилетіла на перехоплення ворожих літаків, які
мали намір завдати ракетного удару по українській столиці. Попередньо наші
пілоти мали інформацію про чотири «цілі». Насправді їх виявилося дванадцять, і
атакували вони з кількох напрямків. Сили були явно нерівні. Проте українські
пілоти, що зазвичай демонстрували свою перевагу над ворогом у ближньому бою,
трьох російських винищувачів підбили.
Два з них – на рахунку Олександра
Бринжали. Керований ним МіГ-29
продовжував повітряний бій, але був уражений ворожою ракетою.
Це якраз і сталося у небі над
Раковичами. Пілот зумів відвести літака від села, а от катапультуватися не
встиг…
– Він був надзвичайно сміливим і
професійним. Справжній повітряний ас! – згадує свого загиблого товариша пілот
Володимир, що був у парі з Олександром Петровичем у його останньому бою. –
Маневри, які виконував Бринжала, його рішучість і влучність жодному окупанту не
під силу! Після програних ближніх повітряних боїв ворог змінив тактику в
повітрі й уже не наважується підлітати до нас. Випускає ракети
«повітря-повітря» з максимальної дальності і… навтьоки!..
Закінчивши Харківський національний
університет Повітряних сил імені Івана Кожедуба, уродженець Охтирки Сумської
області пілот Олександр Бринжала ніс службу у 40-й бригаді, що базується у
Василькові під Києвом. Набувши досвіду, передавав його молодим колегам, навчав
курсантів. Обіймав посаду начальника
служби безпеки польотів. У Василькові його й поховали. Одна з вулиць міста
відтепер носить ім’я загиблого авіатора.
Посмертно Олександрові Петровичу
Бринжалі було присвоєно військове звання підполковника, нагороджено орденом
Богдана Хмельницького ІІІ ступеня, удостоєно звання Героя України.
– Я завжди знала, що тато – Герой! –
з болем ділиться спогадами донька Олена. – Він віддав життя за нас, за Україну!
Мама теж служить, і брат, і дідусь має бойовий досвід. Каже, що син – «обійшов»
його… Ми із таким захопленням завжди дивились на швидкі винищувачі, затамувавши
подих, слухали історії про війну… Нервово чекали вісточки із зони АТО/ООС, адже
тато одним із перших вирушив захищати Україну. Усі разом раділи нашим
перемогам. На обережне «Ну що там?», він завжди впевнено відповідав: «Все
добре! Перемагаємо!»…
Олександр Бринжала біля свого літака.
Шанують подвиг Героя і в Раковичах,
де він полинув у Вічність, відвівши від села палаючу крилату машину. Про увічнення тут подвигу
Героя жителі вели мову, ще коли дотлівала земля на місці його загибелі.
У річницю загибелі відважного пілота
сюди прибули його брати по небу і по зброї на чолі з командиром авіабригади
полковником Олексієм Манюшкіним, дружина та діти загиблого і встановили
пам’ятний хрест.
Гості побували в сільському музеї,
якому передали розпізнавальний шеврон бригади з написом «Привид Києва».
Олександр Марчук розповів, що
пам’ять про Олександра Бринджалу та його звитягу буде увічнено на меморіалі в
центрі села. Адже подвиг Героя є символом нашої стійкості, нашого опору і нашої
жаданої Перемоги.
Газета «Зоря Полісся», 17 березня 2023 р.
Немає коментарів:
Дописати коментар