Передовики з крохмального

 

Здавна присутній на календарі професійних свят День працівників харчової промисловості, що відзначається у третю жовтневу неділю. Свого часу до цієї галузі належав і Радомишльський крохмальний завод, котрий виробляв надзвичайно важливу продукцію – картопляний крохмаль, що завжди користувався попитом у громадян, тож, як і інші продукти харчування за часів СРСР часто-густо потрапляв до категорії дефіцитів.

З іншого боку – присутність такого  промислового об’єкта на радомишльських теренах давала змогу місцевим колгоспам відвантажувати вирощену ними картоплю безпосередньо в районі, а не везти світ за очі. Більше того – приймали крохмальники на переробку так звану несортову бульбу – дрібну, пошкоджену, некондиційну, яка в іншому випадку вряди-годи могла піти на годівлю худобі або ж просто бути утилізованою. Зрештою, вхідний контроль сировини діяв таки доволі прискіпливо.

Завод цей уже давно, як мовиться, канув у Лєту. У 1989 році його закрили через порушення підприємством екологічних вимог, адже річка Мика та довкілля постійно забруднювалися відходами, розповсюджуючи по місту нестерпний сморід. Нині, щоправда, «смердючі аромати» нікуди не поділися, адже час від часу поповнюються іншими джерелами.

А стосовно колишньої «крохмалкі», що по народному так називали в Радомишлі завод понад Микою, то, як і на кожному підприємстві у часи СРСР, тут велося так зване трудове суперництво, що іменувалося «соціалістичним змаганням», визначалися й відзначалися передовики виробництва. Їхні портрети заносилися на Дошки пошани, пропагандистькі стенди, фото, крім того, публікувалися в пресі. Радомишльська районка «Зоря Полісся» не була винятком.

І добре знали свою справу фотокореспонденти, що до цифровізації та комп’ютеризації відігравали значну роль у процесі творення газети. Останнім з могікан на цій посаді був доброї пам’яті Микола Попович.

Фотокор Микола Попович.

Досконало він володів усіма технологічними тонкощами фотосправи, як то режими експозиції, знімання та обробки, особливостей та добору потрібних фотоматеріалів. Знався у тодішньому «фотошопі» – колажах, ретуші. Був чудовим майстром репортажної, портретної, пейзажної зйомки, або ж так званої «постановочної» – коли гуртові людей потрібно було надати не статичну, а живу й динамічну «картинку». Серед його персонажів час від часу ставали й трудівники крохмального заводу.

Чимало таких світлин збереглося в редакційному архіві. Представлені у цій в публікації – теж з доробку Поповича. Їх віднайшов серед родинного спадку колишнього редакційного фотокора і подав до газети радомишлянин Олександр Пирогов. Цим знімкам уже понад сорок літ.

Отже, на першому фото – бригада з виготовлення сухого крохмалю, очолювана В.Мазуркевичем, що, як зазначалося в газеті, працює під девізом «Жодного відстаючого поруч» і неодноразово досягала найкращих результатів у роботі серед інших таких осередків підприємства. До складу цього невеличкого виробничого підрозділу входили (зліва направо): пакувальники Надія Сергіївна Іваненко та Володимир Ілліч Лісовець, апаратник і бригадир Володимир Андрійович Мазуркевич, лаборантка Валентина Євгенівна Сахневич.

На іншій світлині – працівниці станції з перетирання картоплі: гідротранспортувальниця Олена Павлівна Михайлішина і машиністка Лідія Андріївна Вовк.

 

Тож згадаймо і цих трудівників та трудівниць, і знаного фотомайстра, який увічнив їх для історії.

 

Газета «Зоря Полісся», 10 жовтня 2025 р.