Для філателістів Радомишль став невід’ємною складовою краси і величі Житомирщини

 

Наприкінці 2017 року сталась неординарна подія, що безумовно має увійти до історичного літопису Радомишля, але яка, на жаль, тоді залишилась практично не поміченою радомишлянами. Тогорічного 19 грудня у день святителя Миколая Укрпошта ввела в обіг серію марок, присвячених Житомирщині. Серед них – поштовий блок «Краса і велич України. Житомирська область» з чотирьох марок, на одній з яких увічнено Радомишль.

Компанію зображеному на марці «Замку-музею Радомисль» – архітектурній та історико­культурній перлині Поліського краю – склали збудований ще у XVIII столітті костел Святої Варвари у Бердичеві, унікальна пам’ятка природи «Голова Чацького», що утворилася через вивітрювання гірських порід граніту, а також виготовлена житомирськими майстрами більш ніж триметрова лялька-мотанка, внесена як найвища до Книги рекордів України.

 

Як і годиться у таких випадках, було презентовано конверт «Першого дня» зі спецпогашенням блоків і марок на них. Це одна з багаторічних традицій випуску марок та їх урочистого представлення.

 

Самі ж поштові марки з’явилися на світ у 1840 році в Англії. Доти кошти за доставку поштової кореспонденції зазвичай сплачував отримувач листа. Проте одного разу очільник королівського поштового відомства став свідком ситуації, коли адресатка, ретельно оглянувши конверт, відмовилась сплачувати за лист. Відтак його повернули відправникові. Втім чиновник з’ясував, що, «листуючись» у такий спосіб, молода пара економила на поштових витратах, проставляючи на конверті відомі їм шифровані символи. Тож поштовики спочатку запровадили сплату поштового збору відправником, а невдовзі вдосконалили запобіжник, наклеюючи на конверт спеціальну квитанцію, якою й стала звична для нас поштова марка. Так почалась марочна ера, що за кілька десятиліть охопила всі цивілізовані країни, де діяли поштові службі. А згаданому поштмейстерові-реформатору, між тим, навіть встановили пам’ятник.

До Російської імперії марка офіційно дісталась у 1858-му. Та, зважаючи на неосяжні обшири й масштаби, на місця ці державні знаки оплати потрапляли подеколи вряди-годи і з запізненням. Отож, щоби не затримувати відправку кореспонденції, часом випускали власні марки поштові відомства повітових міст, до яких за імперських часів належав і Радомисль. Притому загальний наклад земських марок на кілька порядків перевищував державний. Щоправда, про радомисльські марки свідчень тимчасом не віднайдено, натомість відомо, що власні грошові знаки Радомисльський повіт мав, але – вже в пору Української Народної Республіки.

Попервах на марках зображувались короновані особи або ж державні чи відомчі символи. Поступово почали з’являтися пам’ятні марки, що присвячувалися певним подіям чи видатним персонам, місцям тощо. І їх тематика дедалі ширилась, як і розмаїття форм друку – блоки, тематичні аркуші і т. ін.  З одного боку вони поповнювали відомчі потреби, а з другого – зацікавлювали колекціонерів, що з’явилися практично разом з появою перших марок.

Такий вид колекціонування назвали «філателією», а тих, хто цим захоплювався – «філателістами» (від грецьких слів «філо» (люблю) і «атела» (знак звільнення від оплати). Колекціонування марок досі вважається одним з найпоширеніших захоплень у світі. До його полону потрапило чимало найвідоміших особистостей. Діють різноманітні товариства філателістів, котрі співпрацюють з поштовими відомствами, гарантовано отримуючи для своїх членів примірники марок, що надходять в обіг.

У 1970-1990 рр. діяло таке товариство в Радомишлі. В різні періоди очолювали його затяті колекціонери Леонід Будников, Володимир Бутенко. Серед тогочасних місцевих поціновувачів марок знаними були Борис Пивовар, Віктор Шахман, Костянтин Скороход, Борис Шльомін, Віктор Ващенко та інші. Активісти, крім того, широко пропагували філателію, влаштовували часом у громадських місцях філателістичні виставки. Певний час у Будинку піонерів діяв гурток юних філателістів, опікувався яким В.Шахман.

Напевне, знайшла гідне місце в зібраннях сучасних радомишльських колекціонерів й марка із зображенням рідного міста.

Серію марок «Краса і Велич України» з ілюстрацією особливостей областей нашої країни українські поштовики (а саме на них державою покладено функції  з випуску й обігу маркованих знаків поштової оплати) започаткували у 2013 році. Житомирська стала 15-ю з-поміж них і, притому, – однією з кращих. Принаймні художня рада Укрпошти визнала цей блок надзвичайно вдалим. І, певно, недарма. Адже перш, ніж ухвалити остаточний варіант, представлений, врешті, на огляд незалежної комісії, було переглянуто десятки ескізів та варіантів.

Можливо, десь в анналах поштового відомства й залишилися ті первісні пропозиції, та світ побачив лише один з них, відомий тепер у філателістичному середовищі за №155, як його пронумеровано за каталогами Укрпошти.

Якщо говорити про «технічні параметри», то блок має розміри 130х100 мм, штриховий код – 4823027143095. Надруковано його на Державному Поліграфічному комбінаті «Україна» з виготовлення цінних паперів накладом у 30 тисяч примірників.

Номінал кожної з чотирьох марок – 4 гривні, проте номінальна вартість блоку – 24 грн. Йдеться тут, одначе, про початкову «каталожну» ціну, адже колекціонери знають, що з роками ця вартість неодмінно зростатиме.

Автором проєкту (і марок, і блоку, і конверту та штемпеля першого дня) є відомий філателістичний дизайнер Олександр Калмиков, що давно і плідно співробітничає з поштовиками. Позаяк поштові марки вважаються філателістичними витворами мистецтва.

Житомирський блок і справді має привабливий вигляд. Його поля обрамляють китиці хмелю та льону – давніх господарських символів Поліського краю.

На «радомишльській» марці, що має у каталозі номер 1620, зображений відомий не тільки радомишлянам, а й у багатьох усюдах, музейний комплекс «Замок Радомисль». Це засвідчено й відповідними написами: вертикальним – м. Радомишль, і горизонтальним – Замок Радомисль. XVII-XIX ст.

До речі, горизонтальний текст, скажемо так, історично є не зовсім коректним, адже млин, що нині став для туристів «середньовічним замком», побудовано було у 1902 році.  Відтак, хтозна, чи не позначиться це на попиті колекціонерів, бо подібні «огріхи» зазвичай впливають на вартість філателістичного чи будь-якого іншого колекційного екземпляра. Втім, напевне, саме завдяки музеєві й потрапив  Радомишль на марку, адже такої честі удостоюються лише найвідоміші.

Наразі ходить тепер світом марка, що промовисто репрезентує наш унікальний край і наше місто у ньому.