Портрет на стіні

 

Свого часу наша звісна краянка Єлизавета Матвієнко передала до Ставецької школи, в якій уславлена геологиня навчалась у 1906-1911 роках, кілька своїх дитячих шкільних фотокарток. Як розповідала Єлизавета Матвіївна, ті знімки зробила вчителька Євдокія Воронкова, що захоплювалась фотографією.

На одній зі світлин – шкільний клас, де на передньому плані, дещо потупивши погляд, сидить за партою десятирічна Ліза. А от на задній стіні висить портрет з ледь помітними обрисами, у яких, проте, вгадується силует Тараса Шевченка.

«То саме була пора першої російської революції, – згадувала Матвієнко. – Ставецька школа вважалась прогресивною як на той час. Її засновниця Ольга Вангенгейм сповідувала вільнолюбні й демократичні засади, підтримували свою очільницю й педагоги закладу. На хвилі революційного та національного піднесення і з’явився в класі портрет Кобзаря. Проте пробув він там недовго – до чергового візиту в школу міністерського інспектора, котрого таке пошанування українського поета й духовного провідника вкрай розгнівило. І вже наступного дня портрет Тараса Григоровича замінили на церковний образок…» 

Слід додати, що серед тодішніх ставецьких учителів була знана українська просвітниця й громадська діячка Олімпіада Пащенко (в пору Української революції 1917-1922 рр. вона обиралась до трьох скликань Центральної Ради Української Народної Республіки), яка вірогідно й почепила в класі портрет Кобзаря. Тимчасом Ставками тієї пори ширилися написані українською антиурядові прокламації й лістівки.  Восени 1907-го Ольгу Вангенгейм і Олімпіаду Пащенко заарештували жандарми, кілька місяців їх тримали в ув’язненні.

Втім український дух у Ставецькій школі панував упродовж чи не всіх її дореволюційних літ. Недарма з тогочасних шкільних стін вийшли майбутні провідники українського національно-визвольного руху Юліан Мордалевич і Антон Вернигора, брат Є.Матвієнко Оникій – мовознавець, що став жертвою комуністичних репресій проти української еліти.

Ще один відомий ставчанин і випускник сільської школи, але 1960-х років, правозахисник і багаторічний в’язень сумління, караний і переслідуваний вже радянським режимом Василь Овсієнко з цього приводу якось зауважив, що йому, мабуть, на роду було написано піти бунтарською українською стежиною. Бо ж розташувалися Ставки якраз посередині між двома знаковими для українства поселеннями: Горбулевом – батьківщиною отаманів Соколовських, провідників української козацької вольниці, та Брусиловом, де уроджений велет українського національного духу Іван Огієнко. І цей дух здавна присутній був у Ставках та його школі, що, до речі, донині міститься у давніх первісних стінах, освячених ще від своїх початків Великим Кобзарем.

 

Школа у Ставках. Світлина 1955 р.

 

 

Газета «Зоря Полісся», 29 березня 2024 р.