Від каплиці – до костелу

 

Доволі поширеною в інтернеті є світлина, підписана як католицький храм у Житомирі на Крошні (на верхньому фото). Насправді на ній – костел у Радомишлі. В цьому неважко переконатися, оглянувши подану нижче поштівку з друкарським написом «г. Радомысль. Костел». Адже збігаються на світлинах не лише обриси споруди, а й «обрамлення»: дерева, бічний антураж тощо.

Власне, по деревах можна визначити, що житомирська світлина – давніша. Бо на «молодшому» фото, що було видрукуване в радомишльській друкарні Е.Заєздного, деревця вже доволі підросли.

Житомиряни датують свій відбиток кінцем ХІХ століття, радомишльський - це початок ХХ-го. Відомо, що житомирське фото, яке нібито зберігалось у котрійсь із житомирських родин, виготовлене з матеріалів одеського фотографа та підприємця Йосипа Покорного і обрамлене в паспарту. В кінці ХІХ століття в Житомирі діяло його представництво фотографічних бланків та художньої літографії. Зрештою слід подякувати житомирянам за віднайдене та збережене чудове якісне фото Радомишльського костелу.

Що стосується католицького храму на Крошні, то його збудовано було 1908 року. Він діє дотепер і за своєю архітектурою суттєво різниться від давнього радомишльського.

 

Костел Святого Вацлава на Житомирській Крошні.

Світлина з мереж.

В історіографії відкриття костелу в повітовому Радомишлі датовано 1804 роком. Спочатку він діяв як католицька каплиця, підпорядкована Коростишівському костелу, а з 1820 року – Вишевицькому. Дослідник радомишльської минувшини історик Леонід Тимошенко, посилаючись на архівні джерела 1847 та 1869 років, зазначає, що спорудили її в будівлі колишнього митрополичого будинку. Притому засвідчено спорудження каплиці у «башті» митрополичих палат та «з матеріалу кам’яної брами». Ініціював будівництво ксьондз Залінський. Фінансувалося воно коштом парафіян, попри їхню незначну кількість.

З огляду на останній чинник місцева влада неодноразово клопотала перед губернськими чиновниками про її закриття для можливого облаштування в будівлі навчального закладу. Одначе згоди на це не давалося. Більше того, у 1914 році з утворенням Радомишльського деканату католицький храм у Радомишлі став костелом. Проте невдовзі в часи войовничого атеїзму його закрили за узвичаєним у ту пору формулюванням: за відсутності священнослужителя. Адже усіх їх піддавали нещадним репресіям. 

Відкрили храм у 1945-му, але знову ненадовго. У 1954-му його переобладнали під будинок культури, що функціонує в колишній культовій споруді дотепер.

Натомість з відновленням незалежності України, з огляду на ухвалені законодавчі акти про повернення реквізованих радянською владою культових споруд відповідним конфесіям, за погодженням з римо-католицькою громадою їй надали під приміщення для богослужінь і культових відправ будівлю колишньої районної бібліотеки. До речі, розташована вона поруч з будинком культури, і, можливо, частково видніється на «житомирській» світлині костелу.

Власним коштом віряни відремонтували й привели до ладу споруду, що тепер іменується каплицею Святого Станіслава. А в грудні 2018 року Радомишльська міська рада надала парафії дозвіл на розробку детального плану території по вулиці Міськради (поруч з адмінбудівлею сільгосптовариства «Нива») для спорудження нового храму. Хтозна, можливо, при проєктуванні культової споруди буде враховано й історичний вигляд колишнього радомишльського костелу.

 

Газета «Зоря Полісся», 7 лютого 2025 р.