Висока відзнака шанованого земляка

 

У день 165-річного ювілею Івана Франка, що відзначався 27 серпня 2021-го, було оприлюднено ім’я чергового лауреата Міжнародної премії, заснованої на честь українського генія. Ним став наш земляк, відомий український історик, професор Леонід ТИМОШЕНКО.

Високою відзнакою вшановано його наукову монографію «Руська релігійна культура Вільна. Контекст доби. Осередки. Література та книжність (XVI – перша третина XVIІ ст.)». У цій праці, що спирається на багату джерельну базу, докладно досліджено історію руських осередків релігійного відродження ранньомодерного Вільна – своєрідного «руського Вавилону», як православних так і унійних, а також руського книговидання, вміщено важливі стародруки.

«Це був шалений і щасливий день у моєму житті: перемога і лауреатство, численні вітання, що посипалися звідусіль – збентежили і розчулили. Хоча, відверто, я ще не до кінця усвідомлюю, що зі мною діється… – так прокоментував присудження премії переможець. – Дякую всім за привітання, за добрі слова побажань!»

З приємністю зустріли цю звістку і в рідному краї новоспеченого лауреата Франківської премії, звідки, звісно, також надійшли віншування на його адресу.

Народився Леонід  Володимирович Тимошенко у 1955 року в Потіївці. Закінчивши вісім класів місцевої середньої школи, юнак вступив до Київського індустріального технікуму. Свій трудовий шлях він починав на Київському асбестоцементному комбінаті, а після військової служби вступив на історичний факультет Київського державного університету ім.Т.Шевченка. Виш закінчив у 1983-му з відзнакою і був направлений у Дрогобицький державний педагогічний інститут ім.І.Франка (нині – університет), з яким пов’язана вся його подальша наукова і викладацька діяльність. Тут Тимошенко завідував кафедрами всесвітньої історії та давньої історії України і спеціальних історичних дисциплін, у 2005 р. отримав вчене звання професора. Підготував дев’ятьох кандидатів історичних наук, зараз є керівником докторанта. Упродовж 15 років був деканом історичного факультету. Навчався, крім того, в аспірантурі та докторантурі КДУ ім.Т.Шевченка (у квітні нинішнього року після успішного захисту дисертації вчений отримав звання доктора історичних наук).

Серед головних напрямків наукових інтересів Леоніда Тимошенка – історія церкви та релігійної культури Центрально-Східної Європи (XV–XVIII ст.). Він вважається одним із провідних фахівців з історії Української Греко-католицької Церкви.

До речі, як розповідав учений, коли свого часу почав досліджувати цей маловідомий і малодосліджуваний раніше з ідеологічних причин напрямок, відкрив для себе, а затим і для широкого загалу, що його рідний край у XVIII столітті був цілковито уніатським, в Радомислі притому містилась резиденція митрополитів унійної церкви.

Це значною мірою дало поштовх для широких науково-краєзнавчих досліджень Тимошенком Київського Полісся, у тому числі Радомишльщини та Потіївщини. Їхні результати втілилися в численні публікації краєзнавчої тематики, що друкувалися на сторінках Радомишльської газети «Зоря Полісся», інших видань. Серед них – «Нариси з історії Радомишля», матеріали з минувшини Потіївки та її околиць, що згодом побачили світ у підготовлених і виданих ученим двох випусках «Потіївських старожитностей».

Як член Наукового товариства дослідників Волині, Л.Тимошенко брав активну участь у багатьох науково-краєзнавчих конференціях, що проводилися товариством на Житомирщині. Він був серед організаторів та головних доповідачів науково-історичної конференції «Радомишль  в історії Української церкви. 1682-1840 роки», що проходила у червні 2012 року в Радомишлі.

Сторінки історії рідного краю висвітлено вченим також у його наукових роботах з археографії, джерелознавства, генеалогії. Загалом доробок знаного історика нараховує більше  400 наукових та навчально-методичних праць (монографій, статей, рецензій, оглядів, повідомлень, передмов до книг, заміток), близько 100 науково-популярних краєзнавчих розвідок.

Він входить до редакційних колегій багатьох поважних наукових видань на тільки України, а й закордоння. Має відзнаки «Відмінник освіти України» (2000 р.), «За наукові досягнення» (2005 р.) та інші.

Останнім часом коло наукових інтересів дослідника поширилося також на литуаністику (білорусистику). І це цілком закономірно, адже Литовський період руської та української історії теж має безліч «білих плям». Наразі підготовлену професором Тимошенком працю «Руська релігійна культура Вільна…» було номіновано на Франківську премію.

Слід зазначити, що Міжнародна премія Івана Франка є найпрестижнішою недержавною премією з гуманітаристики. Її визнано в десяти країнах світу. Заснована вона була шість років тому внуком Франка, ученим Роландом Франком (він, на жаль, відійшов у засвіти місяць тому). Премією відзначають науковців, чиї дослідження  роблять вагомий внесок у розвиток соціально-гуманітарних дисциплін, що мають міжнародне значення і ґрунтуються на засадах наукового осмислення історичних або сучасних процесів у культурі, політиці та суспільному житті України.

Як зазначають фахівці, особливого статусу їй надає те, що першим лауреатом був Великий Українець Блаженніший Любомир Гузар. В наступні роки званням лауреатів обдаровані зокрема доктор славістики, професор Віденського університету Міхаель Мозер, академік Львівського національного університету імені Івана Франка Олег Шаблій, професорка Міланського університету Марія Грація Бартоліні.

Цьогоріч на здобуття премії подавалося 26 робіт. Міжнародне журі, до якого входили 12 докторів наук з України, Австрії та Польщі, на своєму завершальному засіданні з-поміж трьох остаточних номінантів обрало переможцем Леоніда Тимошенка.

Коментуючи рішення журі, доктор історичних наук Роман Офіцинський підкреслив високу якість роботи, що є поважним внеском в історіографію. «Маємо ким пишатися», – зазначив науковець.

Безумовно, поділяють його слова і земляки Леоніда Володимировича, вітаючи вченого з поважною відзнакою, та шлють йому зичення наснаги й натхнення для нових наукових знахідок, відкриттів і перемог.

 

 

Газета «Зоря Полісся», 17 вересня 2021 р.