вівторок, 6 червня 2000 р.

У розмаїтті видань


Перші незалежні роки у культурно-мистецькому житті району ознаменувалися досить примітними подіями. В Радомишлі почали видаватися дві нові газети: «Потіїв курінь» у Потіївці і «Радомисль» у райцентрі. Обидва видання, засновані підприємницькими структурами, з перших же номерів оголосили про винятковість цього явища для району, де раніше, мовляв, існував тільки один рупор. Звичайно, коли з'являється здорова конкуренція і вибір, - то тільки на користь загалу. Але з історичної точки зору говорити про «першість» усе ж не зовсім справедливо. Бо історія видання газет на Радомишльщині має чимало цікавих сторінок.




А починалося все з 1912 року. Спочатку власник друкарні Е.Заєздний започаткував у повітовому центрі випуск рекламного видання «Радомысльский листок объявлений «Взаимная польза». А за кілька місяців  приватний видавець-редактор X.М.Фельдман заснував першу міську газету «Радомыслянинъ». У ній широко висвітлювалось життя міста і повіту. Серед постійних авторів газети був відомий учений-енциклопедист Іван Огієнко. Хоча й не вважалося це видання чиїмось органом, тут постійно друкувалися рішення повітової земської управи, ухвали міського голови. Була в газеті різноманітна реклама.


До речі, згодом радянська історіографія назвала це видання монархічно-буржуазним. Проте у декількох номерах, які вдалося переглянути, немає жодної згадки про монарха. На відміну, скажімо, від «рупорів» З0-50 рр., коли їх жоден номер не виходив без здравиць на честь вождів.
А щодо «Радомыслянина», то видавався він до 1917 і виходив тричі на тиждень, на 4 сторінках великим форматом (удвічі більшим за «Зорю Полісся»). Розповсюджувалась газета по передплаті і в роздріб. Ціни з нинішніми не йдуть у жодне порівняння, хоча майже такі, які мала райгазета у радянські: річна передплатна вартість на 1914 рік становила 3 руб., а один примірник газети коштував 2 коп. Проте купівельна спроможність початку і кінця ХХ століття суттєво різнилися. Наприклад, заробіток у передреволюційні роки в Радомишля в середньому сягав 40-50 копійок за день, вартість корови притому становила кілька рублів.
Після Лютневої революції 1917 року на політичну арену виходять Ради. І у повіті з'являються дві нові газети.
«Радомысльская газета» стала органом міського виконавчого комітету. Виходила вона щоденно, крім днів після святкових та неділь. Друкувалась у згаданій вже друкарні Е.Заєздного. Редагувала це видання вже редакційна колегія, надаючи слово представникам різних партій, організацій і угруповань, які діяли в повіті, незалежно від того, які погляди вони відстоювали. А це були часом найпротилежніші думки.
Інша тогочасна газета «Народне діло» виходила тричі на тиждень з червня 1917 уроку українською мовою. Це було видання народних органів повіту. До речі, пропаганда української мови посідала на її сторінках чільне місце, як і найрізноманітніші соціально-економічні проблеми, адже містилась редакція в управі народного господарства повіту по вулиці Присутственій (нинішні приміщення «швидкої допомоги»).
  


Після встановлення більшовицької влади вихід цих газет припинився. Натомість, змінюючи один одного, з'явилися вже нові революційні видання. Протягом 1919 року, наприклад, видавалися «Вісті Радомисльського ревкому», «Большевик», «Красный стрелок», «Эхо коммуниста», вихід яких забезпечували частини Червоної Армії, що зайняли місто.
Офіційним роком заснування нинішньої райгазети «Зоря Полісся» тривалий час вважався 1920 рік, коли радянська влада в повіті утвердилась остаточно. Тоді тут почала виходити газета «Наш шлях». Та невдовзі на зміну їй прийшли «Трудовая газета», «Незаможник», «Пролетар і незаможник».
Виходила також газета «Комсомолець Радомищини». Із 2 березня 1922 року почала видаватися газета «Серп і молот», але вже наступного року її редакція переїхала до Малина, бо видання те стало окружним,
В новоутвореному Радомишльському районі випуск райгазети налагодили аж 26 грудня 1931 року, коли вийшов перший номер видання «Боротьба за соціалізм». У її вихідних даних засновниками і видавцями значилися райком КП(б)У, райвиконком і райпрофрада. Останній орган згодом відпав. А перших два, дещо видозмінюючи свою назву і назву газети, крокували пліч-о-пліч аж до вересня 1991 року.


Після вимушеної окупаційної перерви 1941-1943 рр. відновлена газета дістала назву «Соціалістичної перемоги».



Згодом інша перерва (1962-1964 рр.) пов'язана була зі зміною адміністративного поділу і ліквідацією району. А потому з 1965 року в Радомишлі виходить «Зоря Полісся», і відтоді наймення райгазети вже не змінювалось.
До речі, назви «Зоря Полісся» у нас могло й не бути. Бо коли по війні налагоджувався вихід обласної газети, одним із запропонованих варіантів її нової назви була якраз «Зоря Полісся». Але «переміг» інший — «Радянська Жито­мирщина». А ті варіанти, що не пройшли, відклали на потім, аж поки не дістався один з них районці з Радомишля. Між іншим, хрещеним батьком такої назви називають В.Сосюру.
Та все ж хоча райгазета й була органом «керівної і спрямовуючої сили», вона, проте, не була єдиною в районі. Ще у тридцяті роки, приміром, виходили тричі на місяць друковані видання: «Ударник лісу» — орган партійного і профспілкового комітетів Радомишльського ліспромгоспу, «Сталінець» — те ж Радомишльської МТС.


У п'ятдесяті роки кількість багатотиражок сягнула десятка. То були колгоспні газети «Вперед, до перемоги комунізму» (Кочерів), «За високий урожай» (Леніне), «За комунізм» (Велика Рача), «За комуністичну працю» (Вишевичі), «Колгоспник» (Лутівка), «Ленінським шляхом» (Осички), «Ленінським шляхом» (Котівка), «Перемога» (Борщів), «Прапор комунізму» (Заболоть), «Червона зоря» (Забілоччя), «Шлях до комунізму» (Кичкирі) та ін. Мала свій орган тоді і райспоживспілка («Радянський кооператор»). Виходили ці газети 1-2 рази на місяць тиражем у 300-400 примірників.


У сімдесяті роки до них додався й тижневик «Машиностроитель» з машинобудівного заводу, який друкували на підприємстві за допомогою тодішньої множильної техніки. 



До цього переліку видань, які виходили в районі, слід занести й газету Потіївського району «Радянське село». І хоча розповсюджували вони інформацію в унісон з панівною в ті часи ідеологією, все ж доповнювали один одного прикладами місцевого життя. Тому залишили і свій слід на історичному тлі, торуючи дорогу іншим, що можуть іти вже власним шляхом, сіючи зерна плюралізму.


Газета «Зоря Полісся», 11 травня 1994 р.