субота, 23 серпня 2003 р.

Наш польський «однофамілець»


Чи відомо вам, шановні, про те, що наш Радомишль має кілька «однофамільців»? Зокрема, є село Радомишль у Луцькому районі на Волині. А у Польщі в Мелецькім повіті існує містечко Радомисль Велький (тобто «великий»). До речі, і наш Радомишль, і його однойменники засновані, як свідчать історичні документи, у другій половині XVI століття. Очевидно, існувала в минулому якась історична закономірність, за якою всі ці населені пункти мають тотожне оригінальне і водночас рідкісне наймення. Відтак закономірною є й потреба навести мости єднання між громадами цих поселень у наш час.
Нещодавно радомишльський міський голова В.Капранчук надіслав звернення до бургомістра Радомисля Велького пана Ю.Рибінського. У ньому зазначається, що сама доля визначила, щоб наші міста були спорідненими, адже невипадково ще з XVI століття вони мають однакову назву, що вказує на їх зв’язок і близькість у минулому. Історикам і краєзнавцям ще належить встановити цей зв’язок і те, як і чому вони названі саме так.
А завдання теперішньої міської влади насамперед мають полягати в тому, щоб прокласти місток єднання між двома містами з минулого в сьогодення. Напевне можна і нині знайти багато спільного у становленні, розвитку, господарюванні, самоврядуванні, запозичувати і впроваджувати один у одного кращий досвід чи досягнення. Задля цього треба не так уже й багато — зустрітися для налагодження знайомства, аби обговорити наміри та перспективи дружби і співпраці, подальших ділових і дружніх взаємин між нашими громадами. В.Капранчук запросив бургомістра Радомисля Велького Ю.Рибінського відвідати наш український поліський Радомишль.
У відповіді, яка надійшла від польської сторони, пан бургомістр дякує за прагнення встановити зв’язки між нашими містами, погоджуючись із тим, що вже однакові назви міст спонукають до єднання. Сподівається влада Радомисля Велького й на подальшу співпрацю і обмін досвідом у функціонуванні органів самоврядування, на розвиток економічних зв’язків. Особливу увагу, на думку пана Ю. Рибінського, слід звернути на встановлення контактів між молоддю міст, учнів наших шкіл, котрі у недалекому майбутньому стануть до керма державно­го та регіонального управління. У вересні на екскурсію до України має відбути група учителів із Радомисля Велького, які, вірогідно, завітають до нашого Радомишля і зустрінуться тут зі своїми українськими колегами. Польська сторона сподівається, що налагоджені зв’язки між мешканцями двох Радомишлів будуть тривалими і плідними з користю для обох громад.
Примітно, що наведення мостів єднання між нашим Радомишлем і його польським «однофамільцем» відбувається на тлі деякого загострення україно-польських відносин, спричинених 60-ю річницею Волинської трагедії. До речі, доречно у зв’язку з цим було б простежити, чи не зачепила вона й волинський Радомишль. Відголосками радянсько-польського протистояння стала 1946 року й зміна назви нашого Радомишля, що до того теж іменувався Радомислем. До речі, назва ця, на думку багатьох мовознавців, має саме польське походження, оскільки всі три Радомисля в пору їх заснування входили до складу польської держави. А на Радомишльщині 1946 року також «позбулися» своїх історичних наймень села, назви яких так само вказували на польські корені: Ляхова (нині Осички), Шлямарка (Стара Гребля), Янівка (Іванівка).
Минуле, звичайно, треба пам’ятати, але не для розпалювання міжнаціональної ворожнечі, а задля того, щоб не повторювати колишні помилки й не допускати подібного в майбутньому. І згадувати полеглих слід у скорботі, а не у гніві. Тож на таких засадах варто нам розвивати взаємини з нашими сусідами та ще й, судячи з назви, можливими «родичами ».
І насамкінець ще декілька слів про польський Радомисль. Це містечко є адміністративним центром гміни (за польським адміністративно- територіальним устроєм країна поділяється на воєводства, воєводства — на повіти, а повіти — на гміни), до якої входить тринадцять населених пунктів. Населення гміни становить 13,5 тисячі мешканців, безпосередньо у Радомислі Велькому мешкає 2,5 тисячі осіб. Територія гміни — 159,8 км2. Власне, самі поляки стверджують, що їхній Радомисль є великим лише за назвою. Такий придаток містечкові надав 1907 року Сейм Галиційський у Львові, аби відрізнити його від Радомисля над Бугом (на Волині, що тоді також була польсько-галицькою територією) і уникати поштових помилок.
Сучасний Радомисль Велький має декілька давніх історичних пам’яток, серед яких ринок, що слугує в містечку вже кілька століть, збудований у XVIII столітті костьол, будинки XVIII-XIX століть. Багато стародавніх споруд привертає увагу туристів і відвідувачів у населених пунктах гміни.

Газета «Зоря Полісся», 23 серпня 2003 р.