широко
представлена у виданому обласною організацією товариства
книголюбів у Житомирському видавничому підприємстві «Льонок»
біобібліографічному довіднику «Літературна Житомирщина». Його упорядник В.Ф.Шинкарук
зібрав короткі відомості про життя і творчість 445 письменників, що народилися,
жили, вчилися, працювали або ж перебували в нашому краї.
Для зручності в користуванні статті
про літераторів подані за територіальним принципом (тобто наведені по кожному району
окремо) і за алфавітом.
У розділі «Радомишльський район»
вміщено біографічні довідки про 16 майстрів письменного слова. Це і добре, й
не дуже відомі широкому загалові автори. Ті, чиє життя й творчість вже стали
надбанням історії, і ті, хто ще торує свій шлях до вершин майстерності.
Головним критерієм, як зазначає упорядник у передмові, стала наявність у них
окремої книги художніх чи художньо-публіцистичних творів, або членство у
спілці письменників.
Серед авторів, чия життєва доля
пов'язана з Радомишльщиною, названі наші шановні земляки Петро Сліпчук і Рива Балясна, Іван Стеценко і Іван Хитриченко, Валентин Мисько і Людмила Волошка,
Микола Ярмолюк і Валентин Струтинський. Їх життя і творчість знані в районі,
як і трагічна доля поета Леоніда Левицького, котрий загинув при визволенні
Забілоччя від фашистських загарбників і назавжди залишився в Радомишльській
землі.
А от ряд імен читачі довідника
напевне відкриють для себе вперше. Це, зокрема, уродженці Радомисля поет і
перекладач Абрам Веледницький (1894-1959), письменник-драматург, актор, режисер
і антрепренер Карл Зелінський (нар. 1803 – дата смерті не відома), поет
Григорій Корін (справжнє ім'я Годель Коренберг, нар. 1926 р.).
Пов'язана з Радомислем життєва
стежка інших відомих у літературному світі особистостей, таких, скажімо, як
Марія Волконська. Знана дружина декабриста С.Волконського, котра, здійснивши
громадянський подвиг, поїхала до чоловіка у заслання, стала героїнею багатьох
художніх творів, залишила й свій слід у літературі у вигляді «Записок». До
одруження вона була Раєвською і є правнучкою М.Ломоносова, донькою героя
Вітчизняної війни 1912 року генерала М.Раєвського. З нашим містом її пов'язує
те, що у 1811-1812 рр. сім'я Раєвських мешкала саме в Радомислі.
А композитор і поет Денис Бонковський, який є автором багатьох популярних пісень, що вважаються
народними («Гандзя», «Нащо мені чорні брови», «Тропак», «Нудьга козача» та
ін.), 1838 року працював канцеляристом земського суду в повітовому Радомислі.
Польський драматург, чернець Сава Стрілецький закінчив свого часу Радомисльську
духовну семінарію. А професійний революціонер і письменник Семен Сибіряков
(Браверман), заарештований царським урядом 1907 р., на етапі біля Радомисля
здійснив, проте невдало, спробу втечі.
Такі відомості, звичайно ж,
збагачують і розширюють наші літературні уявлення, як і знання про минуле краю.
Однак вони цілком можуть бути повнішими, бо наведений у довіднику перелік
авторів можна доповнити іншими іменами.
Приміром, з древнім Радомислем, де
була папірня Києво-Печерської Лаври, пов'язані долі першопрохідців українського
письменства Єлисея Плетенецького, Памво Беринди, Захарія Копистенського,
Пантелеймона Кохановського. На думку деяких дослідників, бував у місті Тарас
Шевченко.
Відомо, що мав міцні родинні і
ділові зв'язки з Радомислем видатний український діяч і мислитель Іван
Огієнко, автор багатьох наукових і літературних праць. Єднають родинні стосунки
з нашим містом і відомого вченого-філолога, історика і фольклориста Василя Доманицького. У повоєнні роки в якості міністра освіти відвідував школи району
Павло Тичина.
Залишив по собі, хоча й незначний,
творчий доробок письменник, уродженець Радомисля Григорій Дєдов, чиє життя
обірвалося на фронтах Великої Вітчизняної. На сцені Житомирського облмуздрамтеатру
ставилися п'єси забілоччанина Івана Ломачука-Лукашевича.
Певний час жили і працювали в райцентрі
знані нині автори Петро Федотюк і Василь Скуратівський (обидва були кореспондентами
«Зорі Полісся»). На Радомишльській землі традиційно з успіхом проходили творчі
зустрічі з письменниками, інші літературно-мистецькі заходи, в яких брали
участь майстри письменного слова з різних куточків України, сусідніх – нині незалежних
держав. Це, зокрема, Н.Тихий, Ю.Збанацький, А.Дрофань, І.Соболь, Є.Нарубіна,
С.Тельнюк, Я.Мусенко, Г.Донець, Є.Кравченко, Д.Окийченко, І.Цюпа, М.Миценко,
В.Канівець, Ю.Кругляк, П.Панченко, Л.Горлач, М.Сингаївський, Ю.Бедзик,
П.Осадчук, П.Глазовий, Ю.Мушкетик, Д.Ткач, В. Кочевський, Г.Хаїт, Є.Березняк,
М.Клименко, Є. Куртяк, М. Курильчук, Ол.Мусієнко, Д.Білоус, І.Гнатюк та інші.
Минуле Радомишля яскраво змальоване на
сторінках творів Володимира Короленка («Історія мого сучасника»), Зінаїди Тулуб
(«Людолови»), Петра Панча («Гомоніла Україна»), Юрія Мушкетика («Гайдамаки», «Семен
Палій»), Григорія Колісника («Полин чорний, мак гіркий»), Марії Марич («Північне
сяйво»), Віктора Курочкіна («На війні, як на війні»), в художньо-публіцистичній
мемуаристиці воєначальників К.Москаленка, Г.Жукова, М.Наумова, О.Сабурова, Т.Строкача
та інших.
Слід сподіватися, що в наступних
випусках «Літературної Житомирщини» письменна географія нашого краю
поповниться новими відомостями, котрі, безумовно, стануть в нагоді і вчителям,
і любителям літератури, і краєзнавцям.
Газета «Зоря Полісся», 17
листопада 1993 р.