Серед
старовинних будинків Радомишля привертає увагу споруда на вулиці Петрівській,
що нині є одним з приміщень дошкільного навчального закладу №4. Попри внутрішню
зрозумілу перебудову, зовні вона зберігає давній оригінальний колорит завдяки первісним
елементам декору та оздоблення. Між тим, має ця будівля деяку схожість з
маєтком Зельонків-Вержбицьких на Малій Житомирській (колишній райсуд).
У давнину тут
була садиба Фон-Йорків, відомої на Радомишльщині родини зросійщених німців.
Колишній будинок Фон-Йорків у Радомишлі.
А це – будинок Зельонків-Вержбицьких.
Цей давній німецький рід
оселився на російських імперських теренах у XVIII столітті. Вважається, що таке прізвище отримували
вихідці з німецького міста Йорк, а додаток «Фон» за німецькою традицією означає
дворянське чи аристократичне походження його носія.
Це засвідчує присутність
радомисльських Фон-Йорків у «Списку дворян Київської губернії» 1906 року, де
записом від 9 січня 1897 р. підтверджується дворянство Ярослава Дмитровича
Фон-Йорка та його сина Бориса. А одна з родинних гілок веде до польського міста
Остроленка, що за часів Російського імперського панування входив до Ломжинської
губернії.
В середині ХІХ ст. капітанові
Дмитру Фон-Йорку належало 213 десятин землеволодінь у Ставках Радомисльського
повіту. У 1863 році на підставі «Положення про дрібнопомісних власників»
частина ставецького маєтку Фон-Йорка надійшла в казну за 2394 рублі винагороди.
За реєстрами 1887 року у володінні Дмитра Івановича Фон-Йорка там залишилось 72
дес. угідь та 75 – лісу. Затим власницею ставецьких маєтностей значиться Марія
Яківна Фон-Йорк. Відомості 1889 року засвідчують володіння 157 десятинами у
Ставках Ярославом Дмитровичем Фон-Йорком. Останній з радомисльських Фон-Йорків
– Борис Ярославович – з 1910 року служив контролером в Радомисльському
акцизному управлінні у чині колезького секретаря.
Після
1917 року, за розповідями однієї зі спадкоємиць роду, хтось із них виїхав за
кордон, хтось залишився на неосяжних радянських просторах, анулювавши, одначе,
додаток «фон», щоби не виказувати своє походження. У когось мав би зберегтися
родинний альбом світлин зі срібним зображенням гербу Фон-Йорків на обкладинці.
А ще згадують нащадки про пам’ятний камінь у радомисльському маєтку, на якому
було викарбовано напис про це володіння.
Борис Фон-Йорк залишився у
Радомишлі і додатку до прізвища не відкинув. Хоча більшовики йому про його
походження нагадували не раз. Спочатку товариша (заступника) директора
міськбанку заарештували в жовтні 1919-го за підозрою в контрреволюції, проте
звільнили з-під варти за грошову заставу з підпискою про невиїзд. Будинок,
звісно, реквізували для пролетарських потреб. Тож переселилися Фон-Йорки на
хутір Бистріївку, де згодом у радянських реєстрах значились одноосібниками.
У 1927 колишньому царському
чиновнику вже інкримінували активну діяльність проти революційного руху за
царату та під час громадянської війни. За постановою «трійки» при колегії ОДПУ
його вислали на три роки до Старобільської округи, а після відбуття покарання –
ще раз прикріпили до визначеного місця проживання на такий же термін…
Фото П.Шуневича. 1960-ті рр.
У 1963 році в колишній садибі
Фон-Йорків розмістили дитсадок, для потреб якого тут облаштували ще одну типову
радянську «коробку».
Колишня завідувачка закладу
Надія Шкідченко розповідала, що під час ремонтних робіт у віконних засувках
будинку знайшли залишки якогось згортка з дореволюційних газет. Вірогідно, то
були сліди тайника, що на нього натрапили ремонтники (вузенькі подвійні віконні
отвори вони переладнали на ширші
одинарні). Проте робітники розмов з цього приводу уникали. Позаяк газети
віддали до музею.
Розібравши ще одну будівлю
колишнього маєтку, натрапили на рештки великого льоху під ним. Тож пожалкували,
що зруйнували споруду і не помітили підвалу відразу, бо цілком міг прислужитися
дошкільному закладові для сховища чи інших господарських потреб. Як донині
використовує дитсадок ще одне колишнє приміщення, що вочевидь призначалося для
челяді. А от жодних слідів згадуваної кам’яної брили тодішні працівники
дитсадка не пригадують.
Колишня будівля для прислуги.
Слід зазначити, що від часу
встановлення радянської влади більшість будинків на Петрівській (ряд з них, до
слова, належали колишньому міському голові Феодосію Гринцевичу) передали для
потреб відкритого тут «Дитячого містечка», тобто дитбудинків, у яких попервах
розміщували безпритульних осиротілих дітлахів. До речі, одна з перших відомих
згадок про дитячий притулок в Радомишлі стосується 1918 року – періоду Української
гетьманської держави.
У 1959
році дитячий будинок реорганізували в школу-інтернат для дітей-сиріт.
Навчальним корпусом для неї стала будівля колишньої Радомисльської чоловічої
гімназії. А на Комуністичній вулиці (так у радянську пору іменувалась Петрівська)
у семи будинках розміщувався інтернатівський гуртожиток. Теперішній спальний
корпус інтернату тимчасом спорудили лише у 1963-му, після чого «Дитяче
містечко» остаточно припинило своє існування.
Відтоді й порядкує в
колишньому маєтку Фон-Йорків дитячий садок.
Ігрова кімната на першому поверсі.
Сходи на другий поверх.
Спальне приміщення на другому поверсі.
