Серед популярних різновидів
колекціонування услід за філателією, що охоплює збирачів та дослідників знаків
поштової оплати (передусім – марок), зазвичай називають фалеристику. Цим
терміном означають захоплення та вивчення різного роду нагрудних знаків – нагород,
відзнак і навіть звичайнісіньких сувенірних значків. За часів СРСР, притому,
загін тих, хто колекціонував значки, був доволі представницьким і поступався,
напевне, лише філателістам. Адже, як і марки, значки були недорогими й
доступними. Коштували вони переважно 15-20 копійок і розповсюджувалися так само
через мережу та кіоски «Союздруку», що були представлені у кожному місті й
містечках і навіть у сільських відділках поштового зв’язку. І в Радомишлі,
звісно, теж.
Далебі, відстежити випуск того чи
іншого значка було практично неможливо. Бо на відміну від марок їхні зображення
ніхто не узагальнював, і спеціалізованих каталогів не велося. Та колекціонери з
різних куточків союзу знаходили один одного і обмінювалися фалеристичними
новинами й новинками.
Зрештою, навряд чи хтось у ті часи
не носив бодай якогось значка, не кажучи вже про, так би мовити, обов’язкові –
піонерські, комсомольські чи їм подібні.
Мода на їх колекціонування
поширилась у 1950-60-ті роки, і на неї швидко зреагувала промисловість, використовуючи
для виробництва таких собі нагрудних сувенірчиків невибагливий алюміній та його
різновиди. Для ряду підприємств, де вироблялися «серйозні» алюмінієві вироби, відходи
використовували на значки, що слугували побічною продукцією, та ще й доволі
запитаною. Часом тиражі значків, що потрапляли в «тему», обраховувалися
мільйонами.
Їхня тематика загалом охоплювала
географію (здебільшого міста, об’єкти, туристичні цікавинки чи пам’ятки),
спортивну, культурно-мистецьку та інші сфери, різноманітні події – виставки, змагання, фестивалі,
зібрання, дати, ювілеї, що їх прагнули увічнити в такий сувенірний спосіб. Тож,
як і будь-яка пам’ятна річ, сувенірний значок так само використовувався насамперед
з пропагандистською метою.
У 1973 році з нагоди 30-ї річниці визволення від гітлерівців у Києві випустили значок «Слава визволителям Києва». Такий напис містився на щиті, розміщеному поруч із зображенням відомого пам’ятника, встановленого у Національному музеї-заповіднику української військової звитяги (до 2023 року він мав назву «Битва за Київ у 1943 році») в Нових Петрівцях.
Слідом за столицею України невдовзі радянські війська вибили нацистів і з Радомишля. І цей факт також увічнили на значку. Щоправда, точнісінько такому як і для Києва. Не надто утруднюючи себе, заводські майстри просто змінили напис на щиті, зазначивши на ньому «Радомышль», але вже чомусь «загальнорадянською» російською мовою.
А щодо також «не нашого» пам’ятника
на радомишльському значку,
то, вочевидь, вважали його загальноукраїнським символом. Так що, коли комусь потрапляв
або колись потрапить на
очі такий знак, годі шукати відповідний монумент на Радомишльщині.
Втім цікаво: чи продовжили зазначене
карбування з іншими містами?
