субота, 25 травня 2002 р.

Митець зі світовим ім’ям


Ті, хто мав змогу подорожувати Канадою і побувати в аеропортах Норт-Бея і Сіднея (місто з такою «австралійською» назвою є в канадській провінції Нова Скотія), не могли не звернути увагу на споруди цих причалів для повітряних лайнерів. Ошатні й гармонійні, вони вражають оздобленням, інтер’єром і довершеністю форм, а ще надзвичайно зручні і для персоналу, і для пасажирів. Творцем цих будівель є наш земляк — зодчий, художник і скульптор зі світовим ім’ям Василь Григорович Томашевський.


Аеропорти Норт-Бея і Сіднея.

Народився Василь Томашевський 14 березня 1913 року в звичайній селянській родині у мальовничому поліському селі (його рідні, до речі, мешкають там і досі) з поетичною українською назвою Чайківка, що увібрала в себе і велич гордовитої птахи, і козацький волелюбний дух. На долю майбутнього велета світового мистецтва випали нелегкі роки випробувань і трагедій, що були пов’язані зі встановленням радянської влади, колективізацією, голодоморами й репресіями. Юнак, проте, вижив, вистояв і змужнів. А в 1935 році зумів вступити на архітектурний факультет Київського художнього інституту. Тут хлопець із Чайківки був учнем відомого українського зодчого Володимира Заболотного.
Через п’ять років Томашевський стає дипломованим архітектором, але застосувати свої знання йому відразу не вдається. Ледь він завершив навчання, як був призваний на військову службу до Червоної Армії. Тож у його житті випадає чергове випробування - німецько-радянська війна. Василь зустрів її на західних рубежах і став свідком величезних втрат серед мирного населення і військових з перших днів воєнних лихоліть. У числі сотень тисяч радянських бійців він потрапляє у фашистський полон. Відтак переніс усі жахи поневірянь і пекельних мук у концтаборах, але, як казав потім, «завдячуючи Богові», — вижив.
Розгром нацизму і суд над ним Василь Томашевський зустрів у репатріаційному таборі союзників. Шлях на Батьківщину — Україну для нього був закритий: тоталітарний радянський режим не прощав полону, тому Томашевський обирає рішення залишитися на Заході.
Після звільнення з табору він оселяється в Бельгії і вирішує продовжити навчання. У 1945-1951 рр., Василь навчається живопису і скульптурі у Брюсселі в Королівській академії мистецтв та в іспанській Академії мистецтв, що в містечку Ескуела де Сан-Фернандо біля Мадриду,
1951 року митець перебрався до Канади і постійно оселився в Оттаві.


Тут сповна розкрився його талант і хист, втілившись у чудові картини, скульптури, архітектурні форми, які дістають найвищих оцінок від критиків, поціновувачів мистецтва, пересічних любителів прекрасного. До найвизначніших робіт архітектора Томашевського належать римо-католицька семінарія в Монреалі (1958), національна картинна галерея (1961), художнє оздоблення резиденції генерал-губернатора Канади (1961-1965), парафіяльний центр української православної громади Успіння Пресвятої Богородиці (1968-1972), всі — в Оттаві.
Собор Успіння Пресвятої Богородиці Василь Томашевський не лише планував і проектував як архітектор, він був одним з натхненником і меценатом його задуму, який виношувався і впроваджувався протягом півтора десятка років. А коли храм було побудовано, зодчий розробив для нього хоругви і оплатив їх виготовлення.


Як і вся українська діаспора Канади, Василь Григорович Томашевський радо зустрів звістку про незалежність України. Адже упродовж довгих літ еміграції прагнув і мріяв повернутись на рідну землю. Та через слабке здоров’я і статечний вік його мрії не судилося здійснитися. 25 лютого 2002 року митець помер.
Та він все ж повернувся в Україну своєю багатющою творчою спадщиною, щоб ще більш збагатити наші духовні надбання. Повернувся, щоб залишитися у пам’яті земляків величною постаттю, титаном світової культури.

(у співавторстві з Геннадієм ЦВІКОМ).

«Зоря Полісся», 25 травня 2002 р.


Немає коментарів:

Дописати коментар