пʼятниця, 31 березня 2017 р.

Відгомін далекої війни


Восени 2015 року господарі одного з житлових будинків на радомишльському Микгороді зводили прибудову до свого помешкання. Готуючи майданчик під споруду, будівельники натрапили в землі на останки двох людей і викликали правоохоронців. Навіть побіжний огляд вказував, що йдеться вірогідно про загиблих воїнів часів Другої світової війни. Скоріше за все – бійців Радянської армії. Це підтвердили й запрошені на місце фахівці житомирської групи «Пошук», що мають досвід пошукових робіт колишніх військових поховань. Адже на полеглих були вояцькі чоботи – кірзові радянські та англійські «ленд-лізівські». Поруч знайшли патрони до гвинтівки Мосіна зразка 1943 року (до речі, залізні, що їх саме з того року й запровадили), червоноармійський ґудзик вірогідно від шинелі, хімічний олівець… Можливо, вбитих прикидало землею під час обстрілів і їх не поховали разом з усіма у Братській могилі, бо, як засвідчила ексгумація, розміщення останків у землі було не притаманним для узвичаєних поховань.
Майже півтора року тривала експертиза. Нею офіційно встановлено, що загиблі – жінки.
22 березня 2017-го останки цих двох невідомих воїнів урочисто перепоховали в Радомишлі на міському кладовищі за усіма належними християнськими і загальнолюдськими канонами. Віддали їх землі поруч з Братською могилою таких же полеглих у 1943-му бійців. До речі, коли копали могилу для поховання, у грунті натрапили на гільзу від патрона до протитанкової рушниці тих же часів. Її передали у краєзнавчий музей Радомишля.

  


Як розповів член групи «Пошук» радомишлянин Роман Сладковський, він нині намагається встановити особи загиблих. Принаймні на деякі орієнтири натрапити таки вдалося. З’ясовано, що 24-25 грудня 1943 року в районі Микгорода вели бої з гітлерівцями за Радомишль бійці 49-го полку 127-ї стрілецької дивізії. У реєстрі дивізійних безповоротних втрат у ті дні значиться зокрема зникла безвісти старший сержант медсанбату. Здавалося б, є слід. Проте у липні 1944-го ця жінка, що нібито після поранення вийшла зі шпиталю, була представлена до нагородження.
Можливо, в одному із записів сталась помилка, як це не раз траплялося на війні у подібних випадках. На жаль, вірогідних свідків тих далеких подій не лишилося. Тож пошуки тривають, адже вкрай важливо, щоби якомога менше полеглих солдатів зоставалися невідомими. І це потрібно не стільки їм, як нам – живим нащадкам.

Газета «Зоря Полісся», 31 березня 2017 р.




Немає коментарів:

Дописати коментар