Музей, що починається з експонатів

Театр, кажуть, починається з вішалки. Власне, через гардероб потрапляють до виставкових залів відвідувачі й більшості провідних музеїв. А от Радомишльський краєзнавчий музей, що вде свій родовід з 1959-го, зустрічає гостей експонатами, бо саме експонати й відвідувачі є основою діяльності будь-якого музейного закладу.

Певно, з цього приводу й виникають подеколи суперечності, що вважати точкою відліку літопису радомишльського музею. Бо є дата його заснування, тобто день ухвали виконкомом міськради відповідного рішення (5 березня 1959 р.), а є день, коли музей відкрився і представив перші зібрані експонати своїм першим відвідувачам (5 листопада 1959 р.). Мабуть, саме відчинені двері й зали для огляду мають вважатися головним у функціонуванні будь-якої музейної установи, бо без цього вона просто існуватиме на папері, а не для людей.

5 листопада 1959 року.  Перша музейна екскурсія.

Фото з фондів Радомишльського краєзнавчого музею.

Врешті, це стосується й багатьох інших громадських закладів. Адже перш, ніж відкривався будь-який освітній заклад, утворювалась його дирекція, котра готувала дитсадок чи школу до офіційного відкриття.

Позаяк маємо тут і певні парадокси. Приміром, коли у 1988 році в Радомишлі почалося будівництво заводу картоплепродуктів, офіційно був призначений його персонал, котрий займався будівництвом, але так його і не завершив. Відтак підприємство не відкрилося, хоча факт його заснування та зведення в історії залишився.

А щодо музею та його культосвітньої діяльності, то саме перші експонати спонукали громадськість ініціювати створення в місті музейного закладу. Такими стали передані археологами знахідки з розкопок відкритої 1956 року Радомишльської палеолітичної стоянки. Вони якраз безпосередньо й зустрічають екскурсантів у фойє, де оформлено діораму пристановища первісних людей, що селилися на цих теренах тисячоліттями тому.

Втім своє перше новосілля музей відзначив у колишній будівлі райвідділу освіти, що колись містилась навпроти теперішнього приміщення закладу. Нещодавно, на щастя, вдалося відшукати його світлину, зроблену у 1982 році тодішнім фотокореспондентом райгазети М.Поповичем в останні дні існування споруди, призначеної під знесення.

Окрім музею у знесеному будинку, що на світлині, свого часу містилися райвно, станція юних техніків, у прибудові – дитяча консультація та молочна кухня.

До слова, в давнину це був один з будинків знаного радомишльського купця і фабриканта Горенштейна, що за зовнішнім оздобленням нагадував інший належний йому дім, у якому зараз розміщена адміністрація райлікарні. Донині збереглась ще одна споруда, яка була у власності цього магната. Вона розташована там же, через дорогу, де тривалий час у радянській період порядкувала міліція, а нині туляться терцентр, райархів та інші установи. Жаль, що будівля так само занепадає, як і ряд інших, що могли б стати історичною та туристичною родзинкою міста.

Проте музей бездомним не залишився, бо ще раніше переїхав у теперішнє своє помешкання.

Сталося це після спорудження 1968 року в райцентрі нової адміністративної владної будівлі, що тоді дістала назву Будинку Рад, а нині відома за неофіційним найменням «Білий дім». Уведення цієї споруди в експлуатацію спричинило велику хвилю переселень. Сюди зокрема переїхали райвиконком і райком партії, звільнивши своє попереднє приміщення для музичної школи, а також райком комсомолу, що перед тим квартирував саме в сучасних музейних кімнатах. Проте обіймав музей попервах лише частину будівлі, бо в іншій розміщувалась Ощадна каса, що згодом звільнила її, перебравшись у нове приміщення вже Ощадбанку «на Кабулі».

Нинішній будинок музею також старовинний. Він означений на планах міста ще ХІХ століття, що зберігаються в архівах, і вважається власністю Жилінських. Таке прізвище мав колись у повітовому Радомислі власник одного з ресторанів.

Відтоді тут працює й розвивається музейний заклад, що збирає, оберігає та виставляє на огляд відвідувачів багатющу історичну та культурну спадщину рідного краю. І хай би вона щодалі тільки множилась!

 Радомишльський краєзнавчий музей. 2009 р.

Газета «Зоря Полісся», 17 травня 2019 р.