субота, 3 лютого 2024 р.

Позбуваючись національних ознак

 

У батьків Людмили Зозулі, що походить з Кримка, зберігається світлина учнів та вчителів місцевої школи, датована 10 червня 1935 року. Вона перейшла до родини від бабусі Мирослави, як розповіла пані Людмила.

 

Це другий шкільний випуск – зазначає напис угорі. Він зроблений польською мовою: «II-gi wypusk absolwentow Krymeckiei n/s szkoly». І не випадково, адже на ту пору Кримоцька школа була польськомовною, позаяк заснована у 1922 році Кримоцька сільрада належала до державного реєстру територіально-адміністративних утворень національних менших. Тоді комуністична влада таким чином намагалася схилити їхні осередки на свій бік. За відомостями 1924 року тут проживало 1375 поляків.

Польський статус школи підтверджує Валентина Чудновська, посилаючись на розповіді своєї бабусі. Далебі, зважаючи на радянські «реалії», згадувала вона про це коротко й не надто охоче. Сьогоднішні мешканці Кримка тим часом розповідають, що польським словам їх навчали саме бабусі й дідусі, зберігаючи й передаючи нащадками отой шкільний набуток.

Хто і ким були випускники 1935-го з цього фото, встановити не вдалося. Наразі достеменно відомо, що невеличкого зросту дівчина у світлій блузі у верхньому ряду – якраз «бабця Мирося».

Водночас Валентина Бернацька пригадує, що подібна фотокартка була у її свекрів. Ймовірно, на ній сфотографований хтось із їхнього роду. За її припущеннями, це міг бути крайній зліва хлопчина, що схожий на свекра. Втім за віком він у 1935-му на випускника не тягнув.

Також вдалося точно визначити тільки двох з учителів.

Четвертий зліва в середньому ряду – директор закладу Антон Титович Смольський. Про нього відомо, що уроджений 1909 р. в Житомирі, за національністю поляк. Закінчив Заболотську педагогічну школу. Мав дружину-вчительку Марію Іллівну (можливо, вона на цій світлині).

По ліву руку від директора – вчитель Олексій Андрійович Шклярук. Одначе вдалося з’ясувати, що у 1933-му і в наступні роки він працював у Радомишльській школі №1 ім.Т.Шевченка. Зокрема на випускній шкільній фотографії 1937-38 навчального року, що зберігається в музеї закладу, означений як лектор, а вже в наступному році став шкільним завпедом. Був родом з Коростишева, воював танкістом на фронтах Другої світової, нагороджений орденом Вітчизняної війни 2 ступеня і медаллю «За перемогу над Німеччиною у Великій Вітчизняній війні 1941-1945 рр.». Закінчив війну старшим лейтенантом.

З розгортанням колективізації національну автономізацію в Україні скасували. Ба більше – саме на національні осередки комуністична влада спрямувала потужні каральні репресії 1930-х.

Дослідниця Кримоцької минувшини Станіслава Горай оповідає, що, за словами її бабусі Юзі, десь у 1935-37 роках восени приїхали в школу «люди» з району чи й вище, вилучили польські книги-підручники, привезли натомість українські та російські і все: польська національна школа була ліквідована. Разом з учителями.

7 серпня 1937-го заарештували вчителя Пантелеймона Григоровича Павлишина, якому інкримінували «шпигунство на користь Польщі». Через два місяці його розстріляли в Житомирі. Така ж трагічна доля спіткала А.Смольського та Євгена Феліксовича Годзинського, обвинувачених в антирадянській агітації і розстріляних 30 жовтня. На 10 років таборів засудили Івана Йосиповича Войцехівського. У 1946-му репресивна система ув’язнила на восьмирічний термін Василя Сергійовича Сіренка. Вірогідно, вони теж можуть бути на цій світлині…

Система, що будувала «світле майбутнє» з єдиною історичною спільнотою, у такий спосіб позбувалась будь-яких національних ознак.

 

 

Газета «Зоря Полісся», 2 лютого 2024 р.

 

2 коментарі: