Версія
Попередником
Радомисля, закладеного у XVI
столітті
на лівому березі Мики, вважається літописний Мик-город, що лежав на місці
теперішнього передмістя з такою ж назвою. У різних історичних джерелах
зустрічаються різні форми його написання – Мичеськ, Мицьк, Мицько. Цю назву
здебільшого вважають похідною від річки Мики. Так за літописами звалося й
древлянське плем’я, котре заселяло ці землі, -
мичани (минчани).
Проте давньоруські
городи (гради) переважно називалися за іменами їх засновників – Київ (Кий),
Львів (Лев), Малин (Мал). Похідними від конкретних історичних осіб вважаються й
назви ряду сіл на Радомишльщині, найменовані за переказами за іменами й
прізвищами сановних людей: Вишевичі – від Вишеслава (В’ячеслава), Чудин – від Чудіна, Кичкирі –
від Кочкаря. Існує й легенда, що на чолі мичан стояв якийсь Мик. А ще за
свідченнями старожилів Мичеськ був заснований котримсь князем – чи то Данилом,
чи Дмитром. На місці ж сучасної будівлі мисливського господарства, що на
Микгороді, стояв нібито в давнину княжий терем.
Несподіване
продовження цієї версії пролунало нещодавно в радіопередачі «Рідна мова». За
роз’ясненнями мовознавців корінь «міцьк-», «мицьк-», який зустрічається в ряді
географічних назв зокрема й нашого краю, є похідним від імені Дмитрій. У
прадавні часи воно вживалося у видозміненій формі як Мицько (!) - від Митько. У
білорусів, до речі, й донині зменшено-пестливою формою Дмитра є Міцька.
Отож не виключено, що
саме з якимось слов’янським князем чи
воєводою Дмитрієм могло бути пов’язане заснування стародавнього Микгорода – Мичеська -
Мицька.
Газета
«Зоря Полісся», 14 жовтня 1998 р.
