Якби
видатний письменник передчасно не пішов з життя і ще не раз завітав би до
України, щоб побути тут значно довше своїх двох перших візитів, то таке цілком
могло б статися. Хоча і з не надто великою долею ймовірності.
«Але до
чого тут наші Кичкирі?» – доречно запитає читач. І щоб дати йому відповідь,
розповімо для початку про те, що взагалі привело Бальзака до України.
Якось у
1832 р. знаменитий французький романіст отримав листа від незнайомої жінки,
котра, підписавшись як «Чужоземка», вихваляла талант і водночас дещо
критикувала письменника. Згодом вона надіслала йому ще декілька листів,
відкриваючи у них свою душу, що, на її думку, була спорідненою Бальзаковій.
Аби
переконатися в тому, що Оноре отримав її листи, незнайомка попросила його у
паризькій газеті, яка розповсюджувалась і у Росії, опублікувати оголошення
певного змісту. І воно було надруковане. Наразі авторка листа розкрила
письменникові своє інкогніто: «чужоземкою» виявилась російська піддана графиня
Евеліна Ганська, що походила із знатного шляхетського роду Ржевуських.
Між
Ганською і Бальзаком зав’язалося листування, що зродило почуття одне до одного.
Вони навіть зустрілися, коли Евеліна з чоловіком Венцеславом Ганським
подорожували Європою. Цікаво, що Ганський і Бальзак познайомилися та заприятелювали. Граф Ганський був предводителем волинського дворянства і мав
маєток у Верхівні (нині село Ружинського району), що зберігся донині. А таємний
роман у листах тривав між Евеліною та Оноре десять років, до смерті Венцеслава
Ганського.
Закохані
вирішили одружитися, проте, навіть овдовівши, Евеліна Ганська зіткнулась з
низкою перепон до одруження з Бальзаком. Законодавство Російської імперії
забороняло своїм підданим шлюби з іноземцями. Такий дозвіл міг надати лише
особисто імператор, та й то за умов відмови від статків. Евеліна пішла на це,
переписавши все своє майно, яке дісталося їй у спадок після смерті чоловіка,
своїй доньці.
Не
зупинило жінку, яка не уявляла своє життя без коханого, й те, що з осудом і
презирством сприйняла такий її крок рідня із Ржевуських. Нікого з них не було
навіть на церемонії одруження письменника зі своєю обраницею. Тож у
Бердичівському костьолі святої Варвари, що став після того знаменитим,
проходила вона у вкрай вузькому колі.
До речі,
Евеліна була четвертою дитиною в родині Адама і Юстини Ржевуських. Найстарший з
них Генрих став знаним у Польщі письменником, хроністом і публіцистом. Сестра
Кароліна (у заміжжі Собанська), відома авантюристка, була таємною агенткою
царської поліції, свого часу у неї були закохані О.Пушкін та А.Міцкевич. Сестра
Аліна перебувала в шлюбі з братом відомого польського композитора С.Монюшка.
Наймолодша із сестер - Поліна (за чоловіком - Різник). Молодший брат Адам
зробив військову кар’єру у Російській армії та відзначився звитягою у Кримській
війні. Він, до речі, був одружений чотири рази. Серед його жінок – О.Лопухіна,
Г.Дашкова, що належали до знатних російських родів.
Найменшим
у родині Евеліни був брат Ернест. Саме дружині Ернеста – Констанції, у дівоцтві
Івановській, дістався у спадок від батька, шляхтича Діонісія Івановського,
маєток у Кичкирях, волосному центрі Радомисльського повіту.
Відтак
Оноре де Бальзак цілком міг побувати у маєтностях свого швагра, тобто
Евелінового брата.
Позаяк завітати до Кичкирів Оноре та Евеліна, з огляду на негативне ставлення рідні до
її шлюбу, могли б хіба що з цікавості, зважаючи, скажімо, на безпосередню
близькість Кичкирівського маєтку до Коростишева, де осідав добрий приятель
подружжя граф Густав Олізар. Він був свідком на церемонії одруження Бальзака і
Ганської, а вінчав їх, до речі, брат дружини Олізара ксьондз Віктор
Ожаровський. Власне, Олізар навіть став родичем Ржевуським, бо видав заміж свою
доньку-красуню Лілі за двоюрідного брата Евеліни.
А ще
славетного французького романіста ймовірно могла б зацікавити й багатюща
бібліотека Олізарів, що налічувала сотні стародруків (ця унікальна книгозбірня,
на жаль, зникла у революційному вирі 1917-20-х років).
Врешті
візити Оноре де Бальзака в Україну (а їх було лише два) тривали недовго. В
останні роки свого життя письменник часто хворів і під час другої поїздки
почувався кепсько, майже не покидаючи Верхівнянського маєтку Евеліни.
Так що,
чи став би перевідувати рідню дружини в Кичкирях Бальзак, питання залишається
риторичним, та й історія, як відомо, умовностей не визнає. Хоча, хтозна:
можливо Ржевуські з часом таки усвідомили б справжню велич генія й таланту
французького словоплета, і таким чином зрозуміли б порухи душі та серця своєї
родички, що залишила статки й багатство лише заради того, щоб бути поруч з
коханим…
Ім’я
Оноре де Бальзака нині відоме в усьому світі, а от про графів Ржевуських навіть
дослідники старовини згадують вряди-годи, переважно вивчаючи родовід Евеліни,
все ж більш відомої як Ганської. Тієї, яка стала дружиною великого Оноре.
Газета «Зоря
Полісся», 27 липня 2012 р.
