Пісня про Гандзю, яка і «рибка», і «любка», і «душка», й «птичка»,
багатьма вважається народною. Проте автор її відомий – це популярний
самодіяльний пісняр ХІХ століття Денис Бонковський. Його музі належить ще ряд
відомих пісень: «Тропак», Гей, я козак, зовусь Воля», «Там, де Горинь
розіславсь», «Ой, пішла б я на музики», «Нащо мені чорні брови», «Нудьга козача».
В
історію української культури Денис Бонковський увійшов як поет, як композитор і
як перекладач. Зокрема здійснив він переклад з польської на українську поеми
В.Поля «Пісня про нашу землю», твору А.Олізаровського «Заверуха.
Українська повість». Відоме також його музикознавче дослідження про
музику народних пісень.
Денис Федорович служив
чиновником у державних і судових органах. А свою поетичну душу сповна віддавав
пісням. Хоча був самоуком, писав і музику, і вірші. На музику він поклав вірш
Тараса Шевченка «Нащо мені чорні брови», І.Завадського - «Де шлях чорний»
Певний час Д.Бонковський
працював на Поліссі. Служив у канцелярії Новоград-Волинського земського суду,
суддею у Бердичеві, а у 1838 році він був канцеляристом у Радомисльському
земському суді. Хтозна, можливо, саме тоді впала в очі йому ота «цяця-молодичка»,
якій він і присвятив пісню, що стала знаменитою.
Тож радомишляни цілком
закономірно можуть вважати земляком цього талановитого автора, уродженця міста
Вороновіце, що на Вінничині.
Газета «Зоря Полісся», 10 липня 1996 р.
Немає коментарів:
Дописати коментар