На багатьох давніх світлинах
Радомисля, де зафіксовано притетерівські краєвиди, неодмінним річковим
атрибутом є човни. Вони переконливо засвідчують, що тогочасні радомисляни
залюбки каталися на них Тетеревом.
Тоді взагалі річка була куди ширшою,
ніж нині, це помітно на усіх знімках. Зроблено фотографії з одного місця, з берега,
протилежного так званому «дитячому пляжу».
Краєвиди міста на цих фото впізнаються відразу.
А от інший ракурс трохи незнайомий.
На ньому зображено міст через Тетерів з Микгорода на Рудню. (Між іншим, будиночок
у центрі зберігся й донині на самому початку вулиці Микгородської). Це була у
ті часи головна магістраль до Києва. Недарма й вулиця, якою він проходив,
звалась Великою Київською. Залишився лише маленький її відрізок біля лісгоспу.
А звідти він ішов сучасними вулицями Карпенка, через озеро Прірву, Толстого і Старокиївською.
Врешті човни
були важливим атрибутом не лише дозвілля, а й промислу – для рибальства, а
часто-густо також транспортним засобом для переправи через річку, де не було
моста чи бодай кладки. Та й нерідко їх зносило повінню.
Біля Рудні.
Малюнок Л.Добровольського. 1960 р.
Човни на
Тетереві. Малюнок Г.Шпанюк. 1984 р.
Аби повернути
давню приємну традицію, у 1965 році на Тетереві у місцині, яку радомишляни
називали Гальоною, біля впорядкованого куточку відпочинку в урочищі Капличка
було обладнано човнову станцію. Опікувалося нею товариство мисливців та
рибалок. Тут на воді спорудили невеличкий дерев’яний помост (такий собі причал), звідки,
сівши у човен, можна було за помірну плату здійснити річкову прогулянку.
Біля
човнової станції на Тетереві.
Тоді ще й Тетерів був повноводним,
з тихою спокійною течією, тож катання
на човні дійсно давало
насолоду.
Отак
виглядала занедбана човнова станція у 1979 році.
А це – у
1981-му.
Згодом, коли
впорядковано було міський став, човнова
станція діяла вже на
звісному ставковому острові. Але без належного
догляду добра
справа також занепала. Втім у
1993-му катання ставом на човнах, а ще на
водних велосипедах – катамаранах, відродило новостворене акціонерне товариство «Червона рута», яке опікувалося
і ставом, і «островом». Одначе – поки трималося на плаву в переносному
розумінні, тобто мало кошти. Відтоді човнове катання із загального сервісу
стало лише чиїмось власним уподобанням.
Човнова
прогулянка у «Замку «Радомисль».
На річках, проте, з огляду на їх повсюдне обміління, плавзасоби, власне, вже й не особливо потрібні.
Бо, як розповідають любителі човнових походів по Тетереву, нині це не лише
плавання, а й перетягування на собі човна на мілинах, яких зараз, даруйте за
річковий каламбур, хоч греблю гати.
Що ж, мости, острови, човни
відродити при бажанні можна. З річками справи складніші. Недбальства природа
не прощає.
Газета «Зоря Полісся», 10
липня 1993 р.
Немає коментарів:
Дописати коментар