субота, 11 лютого 2012 р.

«Радомишль – це одна з історичних столиць нашої Церкви», -

зазначив предстоятель Української Греко-Католицької Церкви,
митрополит Святослав (Шевчук) під час відвідин Радомишля

Саме історичні аспекти, пов’язані з перебуванням у нашому краї у ХVIIVIII століттях митрополитів церкви, яку ще називають уніатською (унійною), що обрали Радомишль під свою резиденцію, стимулювали візит нинішніх її ієрархів до колишніх своїх володінь. І, власне, перебування Блаженнішого Святослава, а також єпископа-помічника Київської Архиєпархії Преосвященнійшого владики Йосипа (Міляна) і священиків Житомирського преопресвітерства УГКЦ у нашому місті почалося з огляду місць, де колись розташовувалися унійні культові споруди. Це передусім урочище, яке радомишляни називають «капличкою», бо там містився кафедральний храм уніатської митрополії – собор Святої Трійці. А ще – колишні митрополичі палати і духовна семінарія, місце, де був закладений новий мурований собор митрополії, розібраний після свавільної ліквідації уніатської церкви царською Росією (нині – будівлі і територія школи №5).
- Ми відразу відчули тут дух Христа і віри, - поділився враженнями митрополит. – І на власні очі пересвідчилися, що за своїм архітектурним стилем і побудовою ці приміщення дійсно є культовими.
Втім, розповідаючи про ці особисті відчуття вірним своєї Церкви і громадськості на зустрічі, що відбулась у міській раді, Глава УГКЦ відразу зауважив, що жодних зазіхань на свої колишні володіння церква не виявлятиме. Хоча свою присутність у Радомишлі безумовно ширитиме. Нині тут уже утворено та зареєстровано церковну общину (і примітно, що теж під назвою Святої Трійці), тож на порядку денному – спорудження чи облаштування храму.


Міський голова О.Ткачук зазначив у зв’язку з цим, що міська рада сприятиме Церкві у пошуку приміщення для храму або у виділенні відповідної земельної ділянки під його будівництво. Бо своєму історичному розвиткові у ХІХ столітті і в наступні періоди Радомишль значною мірою має завдячувати тому, що був свого часу митрополичою резиденцією. І це стало вагомим чинником, що саме наше місто у 1795 році було визначене центром новоутвореного повіту спочатку Волинської, а за два роки – Київської губернії. Адже якраз у колишній митрополичій резиденції було розміщено більшість повітових установ.
Тож О.Ткачук висловив упевненість, що новостворена парафія не стоятиме осторонь міських справ і сприятиме розвитку та відновленню колишньої слави Радомишля. Міський голова навів приклади співпраці міської влади з громадами інших церков, зокрема, у приверненні до християнської віри та її духовних цінностей молоді.


Митрополит Святослав з цього приводу повідомив, що робота з молоддю є однією з соціальних програм, якою опікується нині УГКЦ. І цікаво було на підтвердження цього почути розповіді присутніх про реальні приклади неослабної уваги греко-католицьких священиків до обвінчаних свого часу ними подружніх пар.
Також уніатська церква розвиває програму піклування й реабілітації дітей та людей з обмеженими фізичними можливостями, в основі якої принцип - «успіх, усміх, життя в спільноті». Саме у рамках реалізації цієї програми високоповажні гості пообіцяли допомогти радомишлянам, які не мають змоги самостійно пересуватися, у забезпеченні інвалідними візками.
Такі приклади церква демонструвала всякчас. І це підтверджували своїми богоугодними справами її очільники. Владика Йосип зауважив, що УГКЦ співпрацюватиме з істориками, краєзнавцями, щоби якомога повніше дослідити період перебування у Радомишлі митрополії. Йдеться, зокрема, про встановлення місць поховання тут кількох уніатських митрополитів, на що вказують історичні джерела.
На зустрічі було презентовано перший том фундаментального наукового видання «Архів Української Церкви», присвячений історії Унії на Київщині. На сторінках книги, зокрема, ґрунтовно висвітлено період перебування уніатської митрополії в Радомишлі. Автором дослідження є завідувач кафедри історії Дрогобицького університету Леонід Тимошенко. До речі, він наш земляк, уродженець Потіївки, і, вивчаючи історію уніатства, відкрив і для себе, і для загалу заховані, а тому й не знані раніше величезні пласти історії Радомишльщини та її уніатського періоду.
УГКЦ нині ставить на меті показати людям справжню історію своєї Церкви, котра з українських церков зазнавала чи не найбільше гонінь – і у Російській імперії, і у радянські часи. Адже, як зазначив Блаженніший Святослав, кожен повинен знати свій родовід і своє коріння. А більшість із наших земляків навіть не підозрюють, що їхні пращури свого часу були охрещені в уніатських церквах. З іншого боку навпаки – ті, хто нині повертається до уніатства, хрестилися православними священиками, оскільки греко-католицтво в СРСР було заборонене.


«Ми не проти когось, ми – за своє», - підкреслили святі отці і підтвердили цю тезу, оглянувши на запрошення Ольги Богомолець музей домашньої ікони в музейному комплексі «Замок «Радомисль». У ньому, як відомо, представлені ікони з різних регіонів і з різних церковних парафій. З цією експозицією предстоятель УГКЦ і церковні отці супроводу знайомилися з особливою увагою і цікавістю, як ще з одним переконливим зразком давності і міцності духовних джерел нашого народу. І водночас – фахово, як і личить очільникам церкви. Його Блаженство побажав, щоб якомога більше священиків побачили на власні очі ці нетлінні народні духовні скарби.






А справді завершальним акордом екскурсії стали натхненно і майстерно проспівані високоповажними гостями разом з О.Богомолець колядки та церковні піснеспіви в унікальній за своєю акустикою концертній залі музею. 


«…Небесний Владарю, даруй літа щасливії усім людям, що вірнії», - лунали під склепіннями слова колядки. Пролунали такі заклики й опісля, коли, завершуючи своє перебування в Радомишлі і дякуючи радомишлянам за гостинність, митрополит Святослав висловив їм свої запевнення у молитвах та підтримці.

Газета «Зоря Полісся», 10 лютого 2012 р.



Немає коментарів:

Дописати коментар