1. Радомишльські напуття братів Незабитовських

В кінці XVIII століття на Радомишльщині оселилась віть давнього роду шляхтичів Незабитовських. Один з її представників був тут управителем маєтностей уніатської митрополії. Саме з цієї родини пішли у світ Василь і Степан Незабитовські. Відтак радомишльська земля дала життя двом своїм славним представникам, двом братам, що залишили добрий слід в історії України і рідної Радомишльщини.

Правознавець світового рівня

Утворена у 1919 році Ліга націй, як і Організація Об’єднаних націй, що діє з 1945 року, в основу своєї діяльності поклали принципи міжнародного права. Регулювання відносин між державами формувалося упродовж багатьох століть. Завдяки створенню важливих міждержавних інститутів у ХХ століття вони нарешті набули цивілізованих норм.

А початок їх законодавчому врегулюванню було покладено століттям раніше зокрема у працях українського вченого-правознавця Василя Андрійовича Незабитовського (1824-1883). Його роботи «Вчення публіцистів про міждержавні володіння» (1860 р.), «Міжнародні звичаї під час війни» (1861 р.), «Новітні проекти міжнародного статуту» (1874 р.) відіграли важливу роль у становленні міжнародного права та знайшли своє втілення і в сучасних умовах. В.А.Незабитовський уперше у світовій літературі та науці міжнародного права висунув теорію юридичної природи державного права, за якою держава панує не над територією, а над людьми. Територія, вказує вчений, - це межа, а не предмет державної влади.

Народився всесвітньовідомий юрист у повітовому Радомислі в родині дрібного канцеляриста. Потому Василь закінчив Другу Київську гімназію, а затим вступив на юридичний факультет Університету св. Володимира.

Будучи студентом, він прилучається до діяльності Кирило-Мефодіївського товариства, цікавиться багатьма науковими напрямками, теоріями не тільки в галузі юриспруденції, а й інших наук – філософії, економіки, історії.

В 1846 році після закінчення університету зі ступенем кандидата права В.А.Незабитовський деякий час служив у цивільній палаті. Затим він переходить на викладацьку роботу. У 1848-1851 рр. працює викладачем права у рідній гімназії, а потому викладає історію російського права, державне і фінансове право у елітному й престижному Ніжинському ліцеї кн. Безбородька. Він посідав там професорську посаду, не маючи, проте, відповідного наукового звання.

У 1853 році В.Незабитовський стає ад’юнктом Київського Свято-Володимирського університету, очоливши кафедру міжнародного права. Окрім суто викладацької діяльності, він веде активну наукову роботу. У 1858-1859 роках вчений з науковою метою побував у Німеччині, Франції, Нідерландах, Бельгії, Англії. Вивчаючи систему права цих країн, він знаходив відмінності і тотожності, спільні принципи й ідеї, що втілилися згодом у його проектах побудови міждержавних відносин за однаковими міжнародними законами й статутами.

У 1862 році В.А.Незабитовський здобув ступінь доктора права і став професором правознавства. В різні роки в університеті він працював деканом, проректором, певний час виконував обов’язки ректора.

Вчений залишив значну наукову спадщину з фінансового права, історії російського права і філософії права. Вже по його смерті у 1884 році в Києві під редакцією професора А.В.Романович-Славатинського побачило світ «Зібрання творів» Василя Андрійовича Незабитовського, яким і донині послуговуються фахівці.

Газета «Зоря Полісся», 7 серпня 1999 р.