понеділок, 2 серпня 2004 р.

2. Радомишльські напуття братів Незабитовських

Слід у долі Кобзаря

У щоденнику Т.Шевченка між 15 і 16 серпня 1857 року записано рядки: «...я був ощасливлений зустріччю з улюбленим і шанованим поетом Тарасом Григоровичем Шевченком, з яким я проводжу ці дні, що залишать в мені глибокі спомини назавжди... Степан Незабитовський».

Лікар 45-го флотського екіпажу Степан Андрійович Незабитовський був у когорті українців Астрахані, які першими радо зустріли Шевченка, що повертався з десятирічного заслання. Земляки оточили його гостинністю та увагою, підбадьорили поета, підняли його дух, додавши творчих сил і наснаги. Ось як висвітлив ці дні у щоденнику сам Тарас: «з 15 до 22 серпня у мене в курявій і брудній Астрахані було таке світле свято, якого на моєму віку ще не траплялося. Земляки мої … так щиро, так радісно, так по-братерськи повітали моє визволення з неволі і свою гостинність так розгорнули, що не дали мені самому провадити свої записки, а взяли на себе». Астраханські привітання справді окрилили Шевченка, і як зазначав біограф митця О.Кониський,  вони «були першим ступенем на тій стежці, де українці свідомо справляли свій святий обов’язок прилюдного і заслуженого пошанування генія рідного слова і великого страждальника. З Астрахані почався прилюдний суд і осуд тієї великої історичної несправедливості тяжкої, що заподіяно над Шевченком 30 мая 1847 р.»
На знак вдячності за гостинність поет обдарував своїх астраханських друзів автографами власних віршів з дарчими написами на згадку. Степану Незабитовському, зокрема, Шевченко підписав вірш «Ще, як були ми козаками».
Степан Андрійович походив зі шляхетського роду  Незабитовських, що у XVIII столітті пустив коріння на наших теренах.
1824 року в  родині службовця Андрія Незабитовського в Радомишлі народився син Василь, що згодом став відомим юристом і правознавцем. Степан був молодшим від брата на п’ять років. Обидва брати Незабитовські закінчили 2-у Київську гімназію. У 1849 р. С.Незабитовський вступив на медичний факультет Київського університету св. Володимира, який закінчив 1854 р.
Набуті знання молодому лікареві довелося застосовувати у екстремальних умовах. Зі студентської лави він потрапив у горнило Кримської війни і був серед учасників героїчної оборони Севастополя 1854 - 1855 рр. За зразкове і сміливе виконання своїх обов'язків лікар Степан Незабитовський був нагороджений орденом Святого Станіслава з мечем.
Після закінчення військової кампанії Степан Андрійович отримав призначення до Астрахані, де й відбулась його незабутня зустріч із Т.Шевченком. До речі, С.Незабитовський добре знав творчість Кобзаря ще з студентських літ. За спогадами близьких, він часто декламував поему «Чернець», вірш «А.О.Козачковському».
В подальшому лікар Степан Андрійович Незабитовський, що залишив свій слід у долі великого Кобзаря, мав широку лікарську практику. Сотні й тисячі пацієнтів завдяки йому змогли оправитися від недуг, покращити своє здоров'я. Тож сповна він виконав дану колись клятву Гіпократа. Помер відомий лікар у 1902 році.

Газета «Зоря Полісся», 11 вересня 1999 р., 8 березня 2013 р (доповнене).

1 коментар:

  1. Коли ця публікація вперше була надрукована в газеті "Зоря Полісся" (11.09.1999), взявши до рук газету, оторопів: через недогляд випускових заголовок вийшов таким "Слід у ДОМІ Кобзаря". Начебто, й безневинна заміна ДОЛІ на ДІМ, проте читачеві, певно, не дуже було втямки, про яку хату йдеться. Тож тут подано саме авторський варіант заголовка.

    ВідповістиВидалити