Бик на озері

 

Одним з купальних місць, де радомишляни полюбляють відпочивати спекотної літньої пори, є озеро Прірва, що притулилося обабіч Кочерівського шляху. Впорядковане останніми роками воно вабить містян вигідним розташуванням та близькістю, тобто, можливістю дістатися сюди пішки чи велосипедом. Тут зручні підходи до води, у більшості – з піщаним дном, є так званий жаб’ятник для дітвори, а є й глибинні місця, що, за переказами, не мають дна, підтверджуючи назвисько озерця.

Водночас є й небезпечна ділянка з підводними кам’яними брилами. Раніше про них сповіщала металева балка, що визирала з-під води, слугуючи, мов маяк, таким собі орієнтиром для купальників. Підпливши до неї, там на мілководді можна було перепочити. Проте у пору сучасного металоломного буму котрісь спритники той знак понівечили. Називали ж його «биком». І не без підстав. Адже таким технічним терміном означаються бетоновані або кам'яні опори, на яких тримаються мостові споруди.

Позаяк ця водойма, як і ще декілька сусідніх із ним невеликих озерець, є залишками колишніх річкових рукавів Тетерева та Сухарки, що в давнину зусібіч омивали Рудню, яку за сутністю цілком можна була вважати острівцем.

Зважаючи на потужні річкові загородження та заплави, з Київського напрямку до стародавнього Радомисля дорога проходила через три дерев’яних мости. Найдовшим з них був так званий Сухарський, що якраз і пролягав з околичних хуторів до Рудні. Звідти до Микгорода вів наступний міст, а далі через Мику на сучасну Старокиївську – останній.

Сухарський міст, притому, найчастіше потерпав від повеней, що колись були практично щорічними та потужними і часто-густо зносили й руйнували все на своєму шляху. На початку ХХ століття головного бика на Сухарському мосту спорудили з каменю й бетону. Проте зі зміною напрямку в’їзду в місто за теперішнім маршрутом відпала потреба і в бику, і в самій тутешній переправі.

З часом їх розібрали. Підводна частина бика з балкою зосталась.

Заплаву натомість оточили дамбами. За великої повені, що нині стали рідкістю, вода сюди зрештою дістається через водорегулювальні заслінки, додаючи водних запасів тутешнім озерцям і Прірві зокрема. Наразі як пониззя повняться вони грунтовими водами, подеколи майже пересихаючи в пору надміру засушливого літа.

А яким був «бик» на Прірві, трохи ілюструє ось ця світлина, що її передала до Радомишльського народного краєзнавчого музею жителька міста Зінаїда Целованська.

 

Газета «Зоря Полісся», 8 липня 2022 р.